Кітчина», а середні цикли в 7-11 років, описані больш докладно Жюгляром, -
«середні цикли Жюгляра». Минуть роки і І.Шумпетер до «коротких циклів
Кітчина» та «середніх циклів Жюгляра» додасть й «великі цикли економічної динаміки Кондратьєва». Дякуючи Шумпетеру «великі цикли Кондратьєва» почали свій рух по сторінкам світової економічної літератури.
2.3.Наукова суть «великих циклів Кондратьєва»
Теоpія довгих хвиль виходить з того, що економічна система постійно
знаходиться в стані відхилення від макpоекономічної pівноваги. По-пеpше,
це відхилення попиту від пропозиції та навпаки на довгих відрізках часу.
По-друге, це відхилення, пов’язане зі зміною попиту на устаткування,
будови, будівельні матеpіали і т.п. Ці відхилення пpеодолеваються в
pамках виробничих циклів сеpедньої довготи. По-тpетє, це довге
відхилення від рівноваги, тривалість яких складає 40-60 років. Вони
мають місце на pинках виробничих будівель, будівель інфpастpуктуpи та
pобочої сили. Відмітимо, що пеpший та другий типи Відхилень мають місце
пpи одному і тому ж технологічному засобі виробництва, в pамках якого
пpоходить зміна pяду поколінь техніки та технології. Післе того, як
можливості підвищення ефективності в pамках науково-технічних пpинципів, що
використовуються, вичерпані, пpоходить пеpехід до використання нових
науково-технічних пpинципів, пеpехід до нового технологічного засобу
виробництва. Hаступає епоха науково технічної pеволюції. Цей пеpехід займає
значний час та дає початок новій довгій хвилі, що й трапляється сьогодні в
усіх індустpіально pозвинутих країнах, істоpія свідчить, що
адміністpативно-командна економічна система невзмозі забезпечити такий
пеpехід. Доказ тому – відставання HТП в СРСР у зрівнянні з провідними
країами заходу в 70-90 рр.
Можна ствеpджувати, що pинкова система в цьому відношенні обладає властивістю постійно стимулювати науково-технічний пpогpес, так що в цьому зацікавлено само суспільство, засноване на змішаній pегулюємій pинковій системі.
Ітак, велика заслуга Кондратьєва в тому, що висказуючи ще в 1922 році
думку про існування великих циклів кон’юнктури, він математичними
розрахунками довів, що перехід від висхідної до низхідної фази великого
циклу буде мати місце на границі 20-30-х років, попереджуючи тим самим
Велику світову депресію 1929-1933 рр., що поразила економіку США, країн
Західної Європи та Північної Америки. Пострадали від неї усі країни. Про це
пишуть й економісти світу. Так, американський економіст Ш.Майталь фіксує,
що «в 1920 р. російський економіст Микола Кондратьєв відмічав, що такі
довгохвильові цикли трапляються кожні 60 років. Він звернув увагу на
попередні депресії, які починались в 1814 р. (в кінці наполеонівських війн)
і в 1873 р. За його розрахунками, новий довгохвильовий спад повинен був би
початися близько 1930 р. Так і трапилось, про що возвістив крах Уолл-стріту
в 1929 р.”
Великою заслугою Кондратьєва явилось й те, що він вперше створив комплексну економічну схему, що відображає хвильообразні коливання економічної динаміки трьох видів: короткі цикли, середні та великі з зображенням вікового тренду (тенденції) розвитку економіки.
«Серед технічних винаходів, - писав Н.Д. Кондратьєв, - можна вказати
як найголовніші: динамомашину постійного струму Грамма (1870 р.), вакуум-
насос Шпренгеля (1875 р.), установку для видобутку аміаку (1875 р.),
сверлільний станок (1875 р.), газовий мотор (1876 р.), електропередачу з
постійним струмом (1877 р.), електричний телефон (1877 р), Томасів метод
виплавки сталі (1878 р.), повітряний тормоз Вестінгауза (1879 р.),
електричний локомотив Сіменса (1878 р.), електричну залізну дорогу (1880
р.), електричну зварку й ковку (1881-1889 рр.), електричний трамвай (1881
р.), електротрансформатори (1882 р.), бездимний порох (1884 р.), перший
вдалий дирижабль Ренара та Кредса (1884 р.), бензинові двигуни (1885 р.),
електропідйомник (1887 р.), електропередачу змінного струму (1891 р.),
електроплавку (1892 р.), бездротний телеграф (1892 р.), мотор Дизеля (1893
р.), аероплани (1895 р.) та ін.” Усі вищезазначені наукові відкриття та
технічні винаходи знайшли швидке примінення в промисловості, створюючи
глибокий технічний, економічний та організаційно-структурний переворот в
області виробничих сил суспільства в цілому. Все це придало відчутний
імпульс темпам господарської діяльності країн не тільки Західної Європи та
США, але й інших країн світу.
Помітен і той факт, що початок підвищувальної хвилі третього великого
циклу співпав не тільки з новими успіхами науки та техніки, але також і з
трьома крупними явищами в світовій економіці:
. різьке збільшення видобутку золота з середини 80-х рр. ХІХ ст.;
. становлення в 70-80-х рр. золотого грошового обігу в Німеччині, Швеції,
Норвегії, Нідерландах, Росії, Австро-Угорщині, Японії та США;
. широке залучення в орбіту світової економіки країн молодої культури –
Австралія, Чілі, Канада та ін.
За оцінками Кондратьєва, збільшення видобутку золота явилось не
причиной, а слідством росту підвищувальної хвилі третього великого циклу.
Таким чином, у часи підвищувальної хвилі великих економічних циклів
вдосконалюються усі економічні показники, створюючи новий рівень
економічної рівноваги.
Це він відмічав в своїй доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури»: «Капіталистичне господарство переживає не тільки хвильообразні коливальні процеси. Воно разом з тим безперервно еволюціонує, змінюється. В цьому еволюційному процесі змінюється й самий рівень його рівноваги. Інакше кажучи, рівень рівноваги, до якого тягнеться система елементів капіталистичного господарства, являє собою рівень пересувної рівноваги, і, відповідно, для кожного даного моменту існує свій рівень рівноваги"»
За Кондратьєвим, виникнення великих, середніх та коротких циклів
економічної динаміки є внутрішньою закономірністю економічної динаміки,
іманентно властивій економіці як системі. Причиною існування великих циклів
є довгий цикл часу будівництва та дієздатності засобів виробництва довгого
використання та віддачи вкладених інвестицій – фабрики, заводи, порти,
канали, тонелі, гідроелектростанції, залізничі дороги і т.д. Їхне
будівництво та функціонування мають життєвий цикл тривалістю в 50-60 років.
Саме ця обставина і породжує появу великих циклів економічної кон’юнктури.
Границею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих
капітальних благ та початок будівництва та функціонування нових засобів
виробництва, здатних діяти на принципіально новій техніко-технологічній та
організаційно-структурній основі, створюючи принципіально нові блага
довгого використання.
3.Світове значення відкриття Кондратьєва.
Відкриття Кондратьєва сприяло формуванню певного напрямку в сучасній
економічній науці, початок якого покладено Д.М. Кейнсом в його книзі, що
була видана в 1936 р., «Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей». В
розділі «Замітки про економічний цикл» він повторює мислі Н.Д. Кондратьєва:
«Під циклічним рухом ми розуміємо такий розвиток економічної системи,
наприклад, в бік підйому, при якому сили, що його визивають, накопичуються
та посилюють одне одного, але потім поступово слабіють, доки у відомий
момент не заміщаються силами, які діють і протилежному напрямку» и, що
причина циклічності та її найстрашнішої фази – кризи «… знаходиться у
певній залежності від строку служби капітального майна довгого використання
та від нормальних темпів росту в даний історичний період».
Про цикли Н.Д. Кондратьєва пише відомий французський історик науки Ф.
Бродель, який в книзі «Час миру» приділяє велике місце» «кон’юнктурним
ритмам», або «циклам Кондратьєва», висказуючи захоплення його розрахунками
та приводячи таблиці, діаграми та схеми Кондратьєва про віковий тренд й
великі цикли економічної динаміки. Про цикли Кондратьєва на Заході
говориться в ряді монографій, статей в журналах.
Хочу зазначити, що 42 лауреати Нобелівської премії з економіки
отримали цю високу нагороду за економіко-математичні моделі, задачей яких,
прямо або косвено, є зглажуваня пиків хвильообразного руху малих, середніх
та великих економічних циклів з метою забезпечення ритмічності виробництва
в світовій економіці. Так, американський економіст В. Леонтьєв запропонував
для боротьби з циклічністю економічної динаміки метод «витрати випуск», або
міжгалузевий баланс. Стосовно цього методу, уся господарська діяльність
будь-якої країни аналізується на базі конкретних статистичних даних,
зважуються диспропорції та дисбаланси і на цій основі, а також на основі
«держзаказу» або «заказу» споживачів, складається план-матриця випуску
усіх видів матеріальних благ з врахуванням усіх витрат на їх виробництво.
Економічний процес стає керованим.
4.Висновки
У країнах Західної Європи, Північної Америки, Японії та Китаї, а нині
і на Україні у підручниках з економіки є розділи про «великі цикли
Кондратьєва». У світі з довжною увагою приймаються «моделі економічної
динаміки капіталістичного господарства», що були розроблені Кондратьєвим в
1934 р.
Спираючись на теорію великих циклів Кондратьєва, окремі економісти
світу розмишляють про сучасний та майбутній стан економічної динаміки. Ось
що, наприклад, пише Ш. Майталь: «Пройшло 60 років після початку третього
довгого циклу – Великої депресії 30-х років. Чи знаходимося ми знов
напередодні другого нового спаду? Відповідь не зрозуміла. Що, однак,
зрозуміло, так це те, що основні продукти світової економіки – автомобілі,
компьютери, побутова електроніка – є «перезрілими» продуктами. Саме той
факт в більшій степени, ніж будь-який інший, впливає на переключення з
масового виробництва на масове виробництво на заказ». А цього можна досягти
за допомогою «конкуренції на основі співробітництва» – залог досягнення
економічної ефективності при дотриманні економічної етики з метою
підвищення добробуту кожної людини окремо. Усе це було созвучно ідеям Н.Д.
Кондратьєва, що поклав початок теорії великих циклів економічної динаміки.
На заключення відмітимо, що циклічний pозвиток - цо пpоявлення самої суті pозвитку виробництва, його властивість, спосіб його пpогpесивного руху.
Тим самим, циклічність - свідоцтво життєздатності даного економічного стpою, свідоцтво його пpава на існування.
Література
1. Кондратьев Н.Д.Проблемы экономичуской динамики. – М.:”Экономика”, 1989.
2. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд. Т.25, Ч.ІІ.
3. Экономист, 1996. – №9.
4. Шломо Майталь. Экономика для менеджеров. – М.: Изд.”Дело”, 1996.
5. Кейнс Д.М. Избранные произведения. – М.: “Экономика”, 1993.
6. Бродель Ф. Время мира. – М.: “Прогресс”, 1992.
7. Имберг Г. Длинные (большие) циклы Кондратьева. Париж, 1959.
8. Ростоу В.В., Кондратьев Н.Д., И.Шумпетер, С.Кузнец//Журнал экономичуской истории, 1975.
9. Павлов К.В. Волнообразность переходных процессов в экономике//Общественные науки и современность. – 1998. – №1.
10. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1990.
Страницы: 1, 2
