Для реалізацій цих функцій НБУ виконує такі групи операцій:
V надає кредити комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;
V відкриває власні кореспондентські рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків – кореспондентів;
V купує та продає іноземну валюту, платіжні документи в іноземній валюті;
V зберігає, а також купує та продає монетарні коштовні метали, дорогоцінні камені та інші коштовності на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
V розміщує золотовалютні резерви (в т.ч. в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення зовнішніх операцій;
V проводить операції з резервними фондами грошових знаків.
8. Державним органом, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання є Національний банк України, який за основу своєї діяльності визначає: забезпечення стабільності національної грошової одиниці гривні; розробляє і реалізує грошово-кредитну політику та здійснює контроль за повсякденною її реалізацією; стимулює розвиток і зміцнення банківської системи України; формує забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів.
У відповідності з цими завданнями НБУ:
V здійснює єдину державну грошово-кредитну політику. Основним
документом при цьому є Програма діяльності Уряду, схвалена Верховною
Радою України;
V монопольне здійснює емісію валюти України та організує її обіг;
V виступає кредитором останньої інстанції для банків і кредитних установ, організує систему рефінансування;
V встановлює для банків і кредитних установ правила проведення банківських операцій бухгалтерського обліку і звітності, що узгоджені з державною системою статистики і стандартів, захисту інформації та коштів;
V створює та здійснює методологічне забезпечення системи грошово- кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
V визначає та координує створення сучасних електронних платіжних засобів, розрахунків та технологій;
V встановлює єдиний порядок і проводить державну реєстрацію банків і їх філій, валютних бірж і кредитних установ та ліцензування банківських операцій;
V здійснює нагляд за діяльністю банків;
V аналізує та прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових та валютних відносин;
V організує інкасування та перевезення грошових знаків та інших цінностей, надає ліцензії комерційним банкам на право банківських операцій;
V здійснює інші функції відповідно Статуту НБУ і законодавчих актів
України.
Отже, сучасна грошова система характеризується:
V відміною офіційного золотого вмісту грошової одиниці за ухвалою МВФ про демонетизацію золота;
V переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які значною мірою за своєю природою наближаються до паперових грошей;
V збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними грішми і паперових грошей у вигляді казначейських квитків;
V випуском банкнот у обіг для кредитування підприємств і закладів держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;
V розвитком безготівкового обороту за умов одночасного скорочення у обігу готівки;
V зростанням масштабів державного регулювання грошового обігу для подолання невідповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту та викликаних цим інфляційних тенденцій.
Оскільки грошові системи – це складні економічні системи, що
перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:
1) залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошових систем: a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуванням грошей, грошово – кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо; b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно – командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення
Товар – Гроші – Виробництво і грошового обігу;
2) залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють: a) грошові системи відкритого типу – відсутні оближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно – командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо.
3) залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем: a) якщо роль загального еквіваленту виконують благородні метали, то такі системи грошового обігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші; b) система обігу кредитних і паперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігу перебувають знаки вартості.
Історія людства знає три типи грошових систем – біметалізм, монометалізм і систему нерозмінних кредитних грошей.
Біметалева система грошового обігу діє тоді, коли роль загального
еквіваленту закріплена за двома шляхетними металами (переважно за золотом і
сріблом), передбачаюється вільне карбування монет з обох металів та їхній
необмежений обіг. В цих умовах на ринку складалася ціна товару, що
виражалася у золоті й сріблі. Система біметалевого грошового обігу діяла у
XVI – XVIII ст.ст., а ряд країн Західної Європи її скасували лише у XIX ст.
За паралельного біметалевого обігу грошей між золотими і срібними монетами стихійно (автоматично) складається вагове і цінове співвідношення, яке держава законодавчо закріплювала і надавала золотим та срібним монетам функцію законного платіжного засобу.
Але біметалізм: а) не відповідав потребам розвитку капіталізму; б) використання у функції міри вартості одночасно двох металів суперечило природі даної функції грошей, коли загальною мірою вартості слугує лише один товар; в)встановлювані державою тверді вартісні співвідношення не відповідали реальній ринковій вартості золота і срібла, що не лише не сприяло точності виміру вартості товарів, а й не забезпечувало стабільності грошового обігу. Більше того, здешевлення видобування срібла у кінці XIX ст. призвело до його знецінення відносно до золота, витиснення останнього з каналів грошового обігу і зумовило значні коливання цін на товари. В цьому виявилась дія закону Коперніка – Грешема, за яким “погані гроші витискають з обігу більш вартісні”.
Оскільки біметалізм породжував нестабільність грошової системи і труднощі при визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом, а розвиток індустріалізації потребував стабільних грошей як єдиного загального еквіваленту, у II пол. XIX ст. у більшості країн світу склалася монометалева грошова система.
Монометалізм – грошова система, у якій один метал (золото або срібло) слугує загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розмінюються на дорогоцінні метали.
Система золотого монометалізму пройшла ряд еволюційних етапів.
На стадії золотомонетного обігу (середина XIX ст. – 1914 р.) в її основі знаходились золоті монети. При цьому банкноти безперешкодно обмінювались на золото. Ця система не знала ні нестачі, ні надлишку грошей, але вона – найдорожча грошова система, до того ж малорухома і негнучка.
Золотомонетний стандарт найкраще відповідав потребам індустріального суспільства доби вільної конкуренції, сприяв розвитку виробництва, вдосконаленню кредитної системи, поширенню світової торгівлі і вивозу капіталу. Основними характерними рисами золотомонетного стандарту були такі його переваги:
1. у золотомонетній грошовій системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети;
2. дозволено вільне карбування золотих монет приватними особами (як правило на монетному дворі);
3. дозволявся вільний вивіз та ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота;
4. неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмінна монета) в процесі обігу вільно і необмежено розмінювалися на золото, що забезпечувало рівновагу між грошовою і товарною масами.
Таке функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності
достатніх золотих запасів у центральних емісійних банках, які одночасно
були резервом внутрішнього монетного обігу, що забезпечував вільний обмін
банкнот на золото, та резервом світових грошей. Проте зростання бюджетних
дефіцитів і збільшення емісії паперових грошей в обігу привели в роки
Першої світової війни до значного перевищення грошово – паперової маси в
обігу над обсягами золотих запасів емісійних банків. Це привело до
припинення вільного обміну паперових грошей на золоті монети і ліквідації
золотомонетного стандарту в країнах – учасниках війни. Під час грошових
реформ 1934 – 1929 рр. Були зроблені спроби відновити золотомонетний
стандарт, але вже у двох обмежених формах – золотозливкового і
золотодевізного стандартів.
Золотозливковий стандарт – це система, за якої золоті монети вилучаються з обігу і переплавляються в зливки золота, а обмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу золотих зливків по фіксованій державній ціні, яка відповідає встановленому золотому вмісту паперових грошей.
З 1944 р. відбувається перехід до нової грошової системи – золотодевізного стандарту (Бреттон – Вудська грошова система – за назвою американського містечка Бреттон – Вудс, де була укладена угода про перехід на нову грошову систему). За цієї системи грошові знаки взагалі не обмінювались на золото (центральні банки обмінювали на золото свою національну валюту, що нагромадилась в інших країнах), а фіксований курс національної валюти (її купівельна сила) підтримувався шляхом купівлі – продажу іноземної валюти (девіз) на фондових біржах.
На зміну системі золотого монометалізму у 70 – х роках приходить система нерозмінних кредитних грошей ( Ямайська грошова система), яка характеризується наступними рисами:
V остаточна демонетизація золота;
V відмінна золотого вмісту кредитних грошей (банкнот);
V панування символічних (готівкових і безготівкових) грошей;
V посилення емісії грошей з метою кредитування приватного підприємництва і держави;
V державне регулювання грошового обігу.
Сучасний грошовий обіг утворюється сукупністю грошових засобів, що
виступають у двох формах: готівка (банкноти і розмінна монета) і
безготівкові гроші (чекові рахунки, “електронні гроші”, кредитні картки).
За обсягом в ринковій економіці готівка нині значно уступає безготівковим
грошам; банкноти і розмінна монета сьогодні складають тільки 10 – 20% усіх
грошових засобів.
В різних країнах існують грошові системи з твердим забезпеченням грошей і вільного грошового обігу. Таке розмежування пов’язане з регулюванням дефіциту грошової маси в обігу. В системах з твердим забезпеченням існують норми покриття (забезпечення) грошей іноземною валютою та золотом. При цьому існує небезпека появи нестачі грошей в обігу
(дефляції), якщо грошові ресурси не можуть зростати через нестачу запасу іноземних девіз в центральному банку. За вільного грошового обігу завжди є ймовірність надмірного зростання кількості грошей в обігу, що веде до інфляції, адже не існує законодавчих норм про покриття (забезпечення) грошей, що знаходяться в обігу.
Отже, в різних системах грошового обігу існувало, змінюючи один одного, кілька типів загального грошового еквівалента: товарний (товарні гроші), ваговий (металеві гроші), карбований (монетні гроші), емісійний
(символічні гроші), депозитно – електронний (банківські депозити,
“електронні гроші”, кредитні картки).
В процесі зміни типів грошових систем золото втратило більшість грошових функцій, воно демонетизувалось. За приблизними оцінками, у стародавні і середні віки (до 1600 р.) на різні виплати було видобуто 13,3 тис. т золота, а з 1600 по 1990 роки – ще 106,2 тис. т . Сьогодні близько третини всього золота (38 – 39 тис.т) зосереджено в державних запасах різних країн, приблизно чверть (28 – 30 тис.т) – тезаврована, тобто накопичена приватними особами, більше третини (40- 42 тис. т) – використано в ювелірних, зубопротезних і промислово – технічних виробах, певна частина
(9 – 13 тис. т) знаходиться у похованнях, гробницях, скарбах, руїнах стародавніх міст, в затонулих кораблях на дні морів і океанів.
Водночас, в сучасній економіці здійснює обіг велика різноманітність грошових засобів, що породжує проблему виміру грошової маси.
(
( Демківський А.В. “Гроші та грошовий обіг”: навчально – методичний
посібник, - Київ: “ГРОТ”, 1999р. – Стор. 51 – 63
*Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль,
1999р. – Стор. 38 – 39
*ЛагутінВ.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник – 3-є видання,
- Київ: Товариство “Знання”, 2001р. – Стор. 25 - 27
-----------------------
Ринок продуктів
Ринок ресурсів
Населення
Підприємства
Банки
Страницы: 1, 2
