6 Сертифікація в Україні: умови, принципи, відповідність світовим вимогам
Впрвадження міжнародних стандартів дозволяє виробникові не тільки підвищити якість своїх товарів до рівня міжнародних вимог, але і забезпечує перебудову виробництва, його організацію, технологію, систему управління якістю до рівня розвинутих країн світу. А наявність сертифікату відповідності міжнародного стандарту забезпечить доступ для українського виробника на міжнародний ринок.
Державна (національна) система сертифікації створена в Україні в ході економічних реформ як новий, ринковий інструмент регулювання. Обов’язкову сертифікацію продукції впроваджено в Україні в 1993 р. Ця сертифікація проводиться на відповідність продукції вимогам, що забезпечують її безпечність для життя, здоров’я і майна громадян, охорону навколишнього природного середовища, сумісність і взаємозамінність продукції, вимогам техніки безпеки і гігієни праці, а також метрологічним нормам, правилам, вимогам і положенням, що забезпечують достовірність та єдність вимірювань.
Як інструмент захисту споживача від недоброякісних і небезпечних
товарів, що надходять на ринок України, сертифікація відіграє свою
позитивну роль. На теперішній час, коли обов’язковій сертифікації підлягає
34 види продукції (послуг) (стосовно сільського господарства – двигуни
тракторів і сільськогосподарських машин, дорожні транспортні засоби, машини
сільськогосподарські для рослинництва, тваринництва, птахівництва і
кормовиробництва, харчова продукція та продовольча сировина), сертифікація
є достовірною формою підтвердження відповідності для продукції, що є
небезпечною для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього
природного середовища. Сертифікацію здійснюють 137 органів із сертифікації
і 673 випробувальних лабораторії, акредитованих в системі УкрСЕПРО.
Сертифікація в законодавчо регульованій сфері, яка проводиться виключно в
державній системі сертифікації, була б набагато ефективнішою за умови
скоординованої роботи всіх органів виконавчої влади, які відповідають за
стан внутрішнього ринку України.
Сертифікація як нетарифний регулятор ринку є інструмунтом для реалізації торгової політики. Тому Держстандарт вважає своїм обов’язком розвивати систему сертифікації таким чином, щоб забезпечити рівноправність українських підприємств у міжнародній торгівлі, усуненні непотрібних перешкод для доступу української продукції на ринки інших країн.
Всього протягом 1998 р. українськими органами з сертифікації видано більше 17,5 тис. сертифікатів на промислову продукцію і майже 19 тис. на харчову, а також більше шести тисяч свідоцтв про визнання сертифікатів на харчову продукцію, виданих органами із сертифікації інших країн.
Держстандартом розробляються і впроваджуються правила сертифікації однорідних видів продукції та послуг. Такі Правила, в першу чергу, мають охоплювати ті види продукції, які підлягають обов’язковій сертифікації.
В Україні проводиться сертифікація продукції згідно з „Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації“. Сертифікація харчової продукції проводиться згідно Наказу Держстандарту „Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації харчових продуктів“.
Як уже зазначалося, сертифікація проводиться в Системі сертифікації
УкрСЕПРО відповідно до вимог стандартів цієї Системи. Вимоги цих стандартів
обов’язкові для членів та учасників Системи, а також для підприємств та
організацій, що одержали доступ до неї.
Система призначена для обов’язкової та добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).
У Системі здійснюються такі види діяльності:
. сертифікація продукції (процесів, послуг);
. сертифікація систем якості. Атестація виробництва;
. акредитація випробувальних лабораторій (центрів);
. акредитація органів з сертифікації продукції;
. акредитація органів з сертифікації систем якості;
. акредитація аудиторів за переліченими видами діяльності.
Ці документи розроблені на основі настанов міжнародних організацій із стандартизації ISO/IEC2, ISO/IEC25, ISO/IEC40, ISO/IEC61, ISO/IEC62 та з урахуванням рекомендацій Комітету ISO з оцінки відповідності CASCO і рекомендацій європейських стандартів серії EN 45000. Вони відповідають принципам СОТ (WTO), зокрема угоді про технічні бар’єри в торгівлі СОТ.
В ЄС не існує відомчих систем сертифікації. Органи державного управління для оцінки окремих видів продукції використовують акредитовані за єдиними правилами, визначеними стандартами EN 45000 органи з сертифікації, що уповноважені урядами своїх країн за поданням відповідних органів влади.
Україна, яка зацікавлена у взаємному визнанні сертифікатів на відповідність систем якості вимогам ISO серії 9000, активно брала участь в обговоренні питань щодо процедури визнання сертифікатів відповідності цієї серії.
Подальший розвиток державної системи сертифікації Держстандарт пов’язує з переходом до модульного принципу сертифікації, і в першу чергу після створення необхідної законодавчої бази стосовно відповідальності виробника і постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції широкого використання декларації постачальника про відповідність вимогам нормативних документів. Для цього підготовлений проект нормативного акту щодо впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директиви ЄС 93/465 щодо введення додаткових схем сертифікації, зокрема сертифікації на етапі розробки продукції та сертифікації на етапі виробництва.
Таким чином, реалізація державної політики у сфері технічного регулювання, в тому числі удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації, можлива лише у тісному зв’язку і взаємодії з іншими розділами державної економічної науково-технічної та промислової політики з урахуванням стану народного господарства, поблем структурної перебудови національної економіки та технологічної модернізації на шляху переходу до ринкової економіки.
Можливість експорту української продукції
1 Необхідні умови для експорту
Експорт продукції українського виробника регулюється Законом України
“Про зовнішньоекономічну діяльність”. Для здійснення зовнішньоторговельної
операції суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен здійснити
акредитацію у митних службах.
Для контролю за дотриманням порядку зовнішньоторговельних операцій з боку митних органів введене обов’язкове декларування товарів та майна, що пересікають митний кордон України. Воно носить обов’язковий характер і здійснюється шляхом заповнення відправником або отримувачем вантажу вантажевої митної декларації (ВМД), яка відбиває відомості, що є підставою для нарахування на товар мита, а також статистичного обліку зовнішньоекономічних зв’язків країни.
Для митного оформлення сільськогосподарської та харчової продукції на
експорт необхідні: декларація (ВМД), рахунок-фактура, страхові документи,
сертифікати якості, відповідності, походження; якщо необхідно – ветеринарні
та санітарні (фітосанітарні) свідоцтва; контракт; документи, що
підтверджують внесення відповідних митних платежів; ідентифікаційний код
підприємства; картка акредитації підприємства в митних органах; висновки
Торгово-промислової палати щодо індикативних цін на окрему продукцію
(велика рогата худоба, живі барани та вівці, шкури ВРХ та овечі).
Індикативні ціни на готову продукцію не установлюються.
Ліцензуванню та квотуванню така продукція не підлягає.
Обліку (реєстрації), яка нагадує процедуру ліцензування, підлягають угоди, предметом яких є деякі групи товарів, в тому числі окремі види продукції сільського господарства).
При експортних контрактах виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.
2 Можливість гарантій для закордонного споживача
З метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів Держстандарт та його територіальні органи здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами обов’язкових вимог стандартів, норм і правил, а також за станом засобів вимірювань під час виробництва та випуску, зберігання, транспортування, використання, експлуатації та утилізації продукції.
Об’єктами державного нагляду є:
. продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва, рослинництва, продукти харчування, в т. ч. продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;
. продукція імпортна – на відповідність чинним в Україні нормативним документам;
. продукція експортна – на відповідність нормативним документам або окремим вимогам, обумовленим у договорі;
. атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.
На сьогодні юридичної відповідальності імпортера за безпеку продукції,
що ввозиться в обіг на територію України, не існує – на відміну від
більшості розвинутих країн світу. Зокрема, в національне законодавство
країн ЄС імплементовано вимоги директиви ЄС 374/85 “Про відповідальність
постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції”. Для встановлення
рівних умов конкуренції між вітчизняним виробником і імпортером, створення
високоефективного механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України,
надання можливості постачальнику застосовувати декларацію про відповідність
його продукції до вимог нормативних документів Держстандартом розроблено
Закони України “Про відповідність постачальника за випуск та реалізацію
неякісної та небезпечної продукції” та “Про порядок утилізації та вивезення
небезпечної продукції”.
Між Україною та ЄС укладена угода щодо вирішення споживчих проблем і гармонізації законодавства з питань захисту споживачів відповідно до законодавства ЄС.
Враховуючи міжнародні норми та резолюції XV Всесвітнього конгресу споживачів (Чілі, 1997 р.). Україна має намір запровадити законодавчі важелі впливу, а також державні та громадські програми. Суттєві зміни вносяться в Закон України “Про захист прав споживачів”. Але цей закон поширює свою дію тільки для захисту прав споживачів, що перебувають на території України.
Гарантіями ж для суб’єктів підприємницької діяльності, що імпортують в свою країну українські товари, можуть виступати лише умови угоди, яку вони укладають з українською стороною. В цій угоді закордонний партнер може оговорювати вимоги до сертифікатів, передбачити що повинно бути обстежено, на що при сертифікації звернути особливу увагу або які додаткові вимоги треба виконати. Державних гарантій по захисту закордонного споживача поки що не існує.
