Особливе місце у вищенаведеному списку належить природним монополіям, до сфери існування яких відносяться транспортування нафти, нафтопродуктів та газу по магістральних трубопроводах, виробництво електричної та теплової енергії і надання послуг з їх передачі, залізничні перевезення, послуги транспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів.
Причини появи й існування монополій.
Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку — конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.
Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.
Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.
Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося панівне становище на ринку.
Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною силою
проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття
до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише
наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи
1873 р.) почалася їх новітня історія.
Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує одну з
причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від
кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна
економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям:
“діти криз”.
Що ж являють собою різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів. В економічній теорії під монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання монопольного прибутку. Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку (проте тут слід звернути увагу: як для контролю над акціонерним товариством потрібно зосередити в одних руках 20, а інколи й 10% акцій, і цього буде достатньо, так і для панування на ринку одному великому підприємству буде достатнім виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку). Таке домінування дає змогу підприємцю самостійно, або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Взагалі монопольного становища бажають досягти кожен підприємець чи
підприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек,
пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Шляхом
концентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи так
звану господарську владу, такі підприємства в змозі нав’язувати іншим
суб’єктам ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати
підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми. Така тенденція
була чітко висвітлена у відомому вислові: “Що вигідно для “Дженерал
Моторз”, те вигідно й для Америки”.
Чому ж монополії взагалі почали своє існування? В чому полягають причини їх виникнення? Перед розглядом цих причин необхідно зазначити, що існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.
Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває
ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється
однією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технології
виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та
вона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонні
послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б
було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична
компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги,
технічне забезпечення, трансформатор і т.ін. Ці галузі зосереджує, як
правило, у своїх руках держава (хоча в такій країні, як США, які можуть
бути взяті за приклад як провідна держава світу, телефонний зв’язок,
приміром, концентрується переважно у руках приватних фірм, таких як АТ&T,
яка взагалі є фірмою, що має найбільшу кількість акціонерів в Сполучених
Штатах). Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно
недоцільною.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-Індській та голландській Вест-Індській компаніям на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією.
Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми
монополізму найбільше торкаються в економічній літературі. Про неї головним
чином буде вестися мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами,
вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причини
пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва.
Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ
ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та
швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій
промисловості. Так , обсяг промислового виробництва в Англії у першій
половині ХІХ ст. зріс у чотири рази.
До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два
основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто
зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на
крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва відбувається
безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для
розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва,
дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку
капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі,
яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені
впроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При
цьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних.
І саме перед найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: або
продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили” не
всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо.
Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху і
укладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які й зараз є однією
з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити,
виникнення підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку
продуктивних сил, еволюції ринку.
Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об’єднання компаній або поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим прикладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії.
За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80- х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.
Хвиля зливань та поглинень капіталів буквально захопила господарство
всіх розвинутих капіталістичних країн. В США витрати на ці цілі виросли з
12 млрд. дол. в 1975 р. до 250 млрд. в 1986 р. У ФРН кількість зливань та
поглинень збільшилася з 305 в 1970 р. до 636 в 1980 р. і 887 в 1987 р. В
Англії кількість придбаних компаній зросло з 534 в 1979 р. до 695 в 1986
р., а витрати на ці цілі з 1,7 до 13,5 млрд. ф.ст.
Сучасна хвиля зливань та поглинень вихлюпнулася на міжнародну арену. В
стратегії транснаціональних корпорацій придбання діючих компаній
розглядається як найбільш ефективний спосіб закріплення на зарубіжних
ринках. І тут перевага надається великим національним фірмам та їхнім
філіалам. В останні роки відбувається швидке і глибоке переплітання активів
компаній різної національної приналежності. Американська фірма “Крайслер”
придбала частину активів “Пежо”; “Форд” володіє частиною активів “Тойо
когьо”; компанія “Дженерал Моторз” — фірм “Ісудзу” і “Судзукі”.
Західнонімецькі, французькі і японські фірми, в свою чергу, купляють
підприємства американської хімічної, металургійної, автомобільної та інших
галузей.
Тепер давайте з’ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.
Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що
монополістичні утворення є закономірними. Англійський економіст Пігу, який
є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що
“монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням
ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип
економічної вигоди, який не дає спокою підприємцям, а змушує їх постійно
шукати нових і нових можливостей до збільшення своїх прибутків. А якраз
однією з найбільш бажаних таких можливостей є досягнення монопольного
становища.
