Основними рисами комплексного розвитку економічних районів є:
відповідність районного господарства раціональній пропорційності господарства країни;
найбільш повне, економічно й екологічно виправдане використання всіх районних ресурсів;
раціональна галузева й територіальна структура господарства, яка відповідає природним і господарським умовам;
провідна роль кількох великих і найбільш ефективних у масштабі України галузей;
тісний взаємозв'язок і збалансованість усіх ланок господарства.
Актуальність проблеми комплексного розміщення продуктивних сил зростає. Магістральним напрямом її розв'язання є формування територіально- виробничих комплексів (ТВК), що є взаємо-обумовленим поєднанням органічно пов'язаних між собою підприємств на певній території відповідно до особливостей її ресурсної бази і транспортно-географічного положення, що забезпечують максимум продукції при мінімумі витрат.
Особливо важливими є внутрішні зв'язки виробничого характерові, основа формування комплексові, а саме:
зв'язки, зумовлені використанням різними підприємствами спільної інфраструктури;
матеріально-технічні зв'язки щодо сировини, палива, допоміжних матеріалів, споживання готової продукції;
кооперативні зв'язки між підприємствами, що беруть доля у виробництві тієї чи іншої продукції;
зв'язки комбінування, що грунтуються на послідовній переробці сировини, комплексному її використанні й утилізації виробничих відходів.
За розрахунками проектантів формування ТВК порівняно з ізольованим розміщенням підприємств дає можливість зекономити 10 % території, протяжність комунікацій — на 20, капіталовкладень — на 15—20 %.
Нині особливо важливим є гармонійне поєднання у ТВК інтересів
суспільства щодо охорони навколишнього середовища і раціонального
використання природних ресурсів. Не менш важливим є розвиток у ТВК
соціальної інфраструктури, необхідної передумови стабілізації їх трудових
колективів забезпечення роботою молоді, виробничих об'єктів робочою силою.
Державний підхід до формування територіально-виробничих комплексів може
бути запорукою їх ефективного функціонування.
Фактори розміщення продуктивних сил. Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування конкретних розумів — факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств.
Фактори розміщення можна згрупувати за чотирма напрямами: природно-
географічні, демографічні, техніко-економічні і соціально-економічні.
Докладне врахування, аналіз і оцінка їх є найважливішою частиною
економічного обгрунтування розміщення підприємств.
Природно-географічні фактори включають якісну і кількісну
характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових,
земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови.
Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної
промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють
сільськогосподарську продукцію. Кількісна та якісна характеристики корисних
копалин, їх фі-зико-технічні властивості, характер залягання визначають
розмір підприємств, методи видобутку і рівень техніко-економічних
показників (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість,
рентабельність тощо).
Демографічні фактори: чисельність населення і його розміщення,
кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів.
Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу розміщення
промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки
мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду перспектив
розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових ресурсів
потребує розміщення виробництва в невеликих і середніх містах і обмеження
нового будівництва — у великих. Демографічні фактори найбільше впливають на
розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування,
інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей
тощо). Розміщення підприємств цих галузей здебільшого залежить від
наявності кваліфікованих кадрів.
Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні
умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має
науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив природно-
географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів науково-
технічного прогресу, особливо нових передових трудо- і ресурсозберігаючих
технологій, знижує трудо-, матеріале-, фондо- і капіталомісткість, а це, у
свою чергу, створює відносно однакові умови для прискореного розвитку
продуктивних сил економічних районів, сприяє рівномірному розміщенню їх.
Особливо велика роль у розміщенні ви робництва належить хімізації, яка
значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині та
основних матеріалах, дає можливість економити натуральні види сировини,
утилізувати відходи, а отже, й поліпшити охорону навколишнього середовища.
Істотний вплив на характер розміщення промислового виробництва мають форми його суспільної організації — концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Вдосконалення цих форм зумовлює зростання потужності підприємств, розмірів сировинних і паливно-енергетичних баз в економічному районі. При вирішенні питань раціонального розміщення виробництва враховується і транспортний фактор: розвинена транспортна мережа в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.
Соціально-економічні фактори мають винятково велике значення в розміщенні виробництва. Смороду повинні забезпечити подолання соціально- економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення розумів праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.
З розвитком науки і техніки дія окремих факторів розміщення послаблюється. Одночасно посилюється дія інших факторів, тобто їх актуальність зростає. Так, впровадження трудозберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. У сучасних умовах зростає роль фактора години, оскільки суспільству не байдуже, протягом якого години буде споруджений певний виробничий об'єкт. З одному бокові, зволікання з будівництвом може дезорганізувати виробництво в інших галузях, які орієнтуються на його продукцію. Звідси суспільство має збитки матеріальні і моральні. З іншого бокові, збільшення строків будівництва означає омертвіння вкладених коштів, що зумовлює зростання вартості витрат на завершення спорудження об'єкта.
У сучасних умовах на розвиток і розміщення продуктивних сил України
великий вплив матиме геополітичний фактор. Україна має дуже зручне
географічне положення: приморське розташування; близькість до країн
Центральної і Західної Європи та Близького Сходові; наявність розвиненої
транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польщею,
Туреччиною, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною й Угорщиною.
Важливим фактором розміщення продуктивних сил в Україні є
національний, тобто наявність великої кількості росіян, більшість з яких
розселена на відносно компактній території східних областей. Не можна не
враховувати існування на півдні України Автономної Республіки Крим, а також
великої кількості російськомовного населення в містах України й особливо в
Причорноморському, Донецькому і Придніпровському економічних районах.
Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні
зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, кра їнами —
членами СНД. Територія України використовується для транзитних перевезень,
що забезпечує певні валютні надходження. Позитивний вплив на поведінку
іноземних інвесторів капіталу має політика урядові України в галузі
міжнаціональних відносин, забезпечення рівних прав і обов'язків усіх
громадян. Разом з тім економічна політика Росії відносно України потребує
відповідних кроків до утвердження економічного суверенітету нашої держави.
Це насамперед подальший розвиток власного паливно-енергетичного
комплексові, розширення економічних відносин з іншими країнами з метою
зведення до мінімуму сировинної залежності від Росії, створення нових
галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого
вжитку тощо. Для нормального функціонування багатьох підприємств важкої
промисловості і особливо машинобудування в Україні вирішується складні
завдання — створення багатьох виробництв, які б виготовляли комплектні
деталі. Виконання цього завдання потребує відповідного обгрунтування
розміщення нових виробництв, що, у свою чергу, може істотно змінити
сучасний характер розміщення продуктивних сил в Україні.
2.Транспортний комплекс.
Транспорт із найважливішою сферою інфраструктурного забезпечення населення і народного господарства України, складовою частиною її комунікаційної інфраструктури поряд зі зв'язком і електропередачею.
Найважливіша функція транспорту - переміщення людей і вантажів. Звідси
випливає поділ транспорту за об'єктами переміщення на пасажирський та
вантажний. За середовищем переміщення виділяють сухопутний, водний та
повітряний транспорт. Вищеназвані види транспортові можна поділити за
способом переміщення. У сухопутному транспорті це - автомобільний,
залізничний та трубопровідний транспорт. У водному — річковий і морський.
Повітряний представлень одним видом — авіаційним транспортом.
Україна щодо транспортно-географічного положення перебуває в
надзвичайно вигідному положенні. Це особливо стосується напряму захід-схід
(із Західної і Середньої Європи в Східну Європу й Азію і навпаки), а також
північ-південь (із Північної Європи на Близький Схід і навпаки). Ці
переваги транспортно-географічного положення нашої держави практично треба
використовувати.
Обсяги і структуру перевезення пасажирів і вантажів характеризують дані таблиці.
ВАНТАЖООБОРОТ УСІХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ в 1985—1997 рр., млрд. т/км.
.
|млн. т |% |млн. т |% |млн. т |% |млн. т |% |млн. т |% | |Всі
види транспортові |6118 |100 |6286 |100 |2456 |100 |1818 |100
|1799 |100 | |у тому числі: залізничний |1024 |17 |974 |15 |360 |14
|296 |16 |293 |16 | |морський |56 |1 |53 |1 |21 |1 |14 |1 |10
|1 | |річковий |57 |1 |66 |1 |13 |1 |8 |0 |9 |0 |
|автомобільний |4727 |77 |4897 |78 |1816 |74 |1254 |69 |1250 |70
| |авіаційний |0,3 |0 |0,2 |0 |0,0 |0 |0,0 |0 |0,0 |0 |
|трубопровідний |254 |4 |296 |5 |246 |10 |246 |14 |237 |13 | |*
Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія.
1998.-С.- 226.
