Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати» промислового підприємства за січень—березень 1998 р. (тис. грн.)*:
1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)
94,9
2. Податок на додану вартість
15,8
3. Акцизний збір
8,1
4. Витрати на виробництво реалізованої продукції
51,3
5. Комерційні витрати
2,8
6. Результат від реалізації — прибуток
16,9
*Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.113
1.3 Формування прибутку
Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростання підприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільного фінансового стану підприємств досягати досить складно.
Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно- матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкоію являє собою збиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств.
Прибутки і збитки від позареалізаційних операццй являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продіукції та інших товарно-матеріальних цінностей.
Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володіти корпоративними правами, тобто правами власності на частку (пай) у статутних фондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств, внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації.
Серед інших позареалізаційних прибутків : значну питому вагу звичайно
складають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних)
санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних і правил
розрахунків. Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, які
одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи
іншого відповвідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавство
України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків
поставки, асортименту і якості продукції. У цій справі фінансова служба
підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводять
роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників,
зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в
арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови
договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів,
неустойок, пені та ін.
У складі позареалізаційних прибутків підприємство може, зокрема, мати
(крім тих, про які йшлося вище): прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, наприклад, різниця між
цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках
при поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари;
прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафів
від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного
терміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підвищення
відповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народному
господарстві); надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах
як безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємствами
недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої
заборгованості минув, надходження процентів від вкладення фінансових
ресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківські
депозити тощо.
До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексації вартості основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка вважається капітальним доходом.
Формування балансового прибутку згідно зі «Звітом про фінансові результати» промислового підприємства за січень — березень 1998 р. відбувалося наступним чином (тис. грн.)*:
1. Результати від реалізації продукції — прибуток
+ 16,9
2. Інші операційні доходи і витрати (сальдований результат від іншої реалізації)
+ 0,5
3. Доходи від володіння корпоративними правами
3,7
4. Проценти до одержання
—
5. Інші позареалізаційні доходи і витрати, загальне сальдо- прибуток
+ 1,2
6. Балансовий прибуток
22,3
У сальдовому балансі підприємства на будь-яку звітну дату є довідкові
дані (що не входять до валюти балансу) про суму балансового прибутку,
одержану з початку року, і суму використаного прибутку. Нерозподілений
(невикористаний) прибуток поточного та минулого років входить у загальну
суму балансу, будучи частиною фінансових ресурсів підприємства.
При перевищенні суми видатків підприємства над сумою доходів від його діяльності утворюються збитки, які знаходять відображення в балансі підприємства. З 1997 року в 1 розділі пасиву балансу «Джерела власних і прирівняних до них коштів» підприємства вказують суми балансових збитків
* Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.116
(минулих і звітного років). На суму балансового збитку зменшується підсумок
першого розділу і валюта балансу в цілому (зменшується сума власних
фінансових ресурсів). Збиткова діяльність підприємства несумісна з
ринковими умовами господарювання.
2. Використання прибутку
Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України
показана на рис.1. Із загального (валового) прибутку сплачується податок.
Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються
борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві
частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна
(капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні
виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у
благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої
частини належить прибуток, який залишається на підприємстві
(нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та
створення резервного фонду.
Рис.1 Схема використання прибутку підприємства.*
*Економіка підприємства, Том2, С.Ф.Покропивний стр.235
3. План доходів і видатків.
План доходів і видатків є першим фінансовим документом фінансового плану.
Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її витрат за
певний період.
План доходів і видатків складається для унаочнення результативності майбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей виживання та активного господарювання.
Логіка опрацювання плану доходів і видатків (Рис. 2) передбачає визначення загальної суми продажу продуктів фірми, від якої поступово відраховуються різні види витрат фірми і в результаті обчислюються: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до сплати податків, чистий прибуток.
План доходів і видатків складається в певній послідовності.
1. Визначаються відповідні середні показники в галузі, до якої належить
даний бізнес. Середньогалузеві показники є орієнтиром як для складання
плану доходів і видатків, так і для контролю за фактичною фінансовою
діяльністю фірми в майбутньому. Відхилення показників плану доходів і
видатків фірми від середньогалузевих потребує ґрунтовного пояснення причин
цього явища, а це, у свою чергу, допомагає як підприємцеві, так і
потенційним інвесторам краще усвідомити особливості бізнесу фірми.
Джерелами інформації для розрахунків середніх по галузі показників можуть
бути статистичні щорічники, фінансова звітність аналогічних компаній,
банків, торгових асоціацій тощо.
2. Складаються прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми.
Очікувані обсяги продажу є найбільш важливим елементом з усіх інших
фінансових показників; вони є тією основою, на якій, зрештою, будуються всі
подальші фінансові розрахунки в бізнес-плані. Зрозуміло, що й обгрунтування
очікуваних обсягів продажу фірми має бути найретельнішим. Достовірність
такого прогнозу настільки важлива, що йому можна навіть присвятити окремий
розділ маркетинг-плану.
Для прогнозування обсягів продажу фірми використовується інформація, яку містить маркетинг-план, а також та, яку отримано в ході спеціальних досліджень ринку, опитування споживачів, торгових агентів, консультацій з експертами тощо. Прогноз продажу (за ринкових умов господарювання) треба складати по кожному виду продукції з розбивкою по місяцях за перший рік і кварталах за другий та третій роки. Результати прогнозних оцінок очікуваних обсягів продажу фірми по кожному продукту окремо і по всіх продуктах разом зручно звести в таблиці. При цьому в процесі прогнозування обсягів продажу рекомендується дотримуватися консервативного підходу, тобто дещо занижувати можливі обсяги продажу. У текстовій частині фінансового плану, як правило, наводяться пояснення щодо передбачуваних і запланованих фірмою змін обсягів продажу, пов'язаних, наприклад, із сезонними коливаннями попиту, застосуванням політики знижок цін тощо. Тому показник «Загальний обсяг продажу» в плані доходів і видатків фірми характеризує дохід від продажу з урахуванням сум передбачуваних знижок цін.
