Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
смотреть на рефераты похожие на "Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів"
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний Інститут
Кафедра економічної теорії
Факультет економіки і управління
Курсова робота
з предмету:”Економічна теорія” на тему: ”Проблема інвестування економіки України за рахунок внутрішніх резервів”.
Перевірив виконав студент
викладач кафедри 1курсу феу групи зу-
112
Баландюк В.С. Шкарбан С.В.
Черкаси 2002
План
Вступ.
1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій.
2. Інвестиції, їх види і характеристика.
3. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності.
4. Проблеми використання власних та залучених коштів підприємства для фінансування.
4.1 Прибуток підприємств як джерело інвестицій.
4.2 Амортизаційні відрахування.
4.3 Бюджетне фінансування.
4.4 Банківський кредит.
4.5 Кошти населення.
4.6 Запобігання відтоку капіталу.
Висновок.
Література
Вступ
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.
Інвестиційна діяльність[1] - це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.
Ефективність інвестиційної діяльності вирішальною мірою залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово- будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим потенціалом його матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу.
На сучасному етапі розвитку економіки ефективність інвестиційної діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.
Завдання відродження ринку капіталів та інвестицій є багатоплановим.
Воно містить у собі як короткостроковий та середньостроковий аспекти, так і
довгостроковий, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних
капіталів та державних цінних паперів.
В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів.
Діючий нині механізм інвестиційної діяльності є неповним і не має достатньої методологічної та методичної основи. У ньому відсутні такі складові, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, фінансово-кредитний механізм інвестиційної діяльності, механізм формування ресурсів та джерел інвестування на підприємстві, механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, формування ринку капіталу та ринку інвестицій та ін.
1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.
Терміни “інвестиції”, “інвестування”, “інвестиційний процес”,
"інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатись у нашій
країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій
економічній літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад,
поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями,
"інвестиційна діяльність" з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю
та економічним змістом не однозначні.
Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest"[2], що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.
За фінансовим визначенням, ІНВЕСТИЦІЇ - це всі види активів (коштів),
що вкладаються в господарчу діяльність із метою отримання доходу.
Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином:
інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне
переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни
оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах
здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.
1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під РЕАЛЬНИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).
Під ФІНАНСОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.
2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.
Під ПРЯМИМИ інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.
Під НЕПРЯМИМИ інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.
Під КОРОТКОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють звичайно, вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).
Під ДОВГОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:
а) до 2 років;
б) від 2 до 3 років;
в) від 3 до 5 років;
г) понад 5 років.
4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні
(акціонерні), державні, іноземні та спільні.
5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.
Під ВНУТРІШНІМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.
Під інвестиціями ЗА КОРДОНОМ (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.
Під інвестиціями звичайно, розуміються довгострокові вкладення
капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в
інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища.
Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які
вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у
результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання
розвитку економіки.
Основними цінностями інвестицій є:
• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
• майнові права, похідні від авторського права — ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;
• право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.
Інвестиції у відтворення основних фондів здійснюються у формі капітальних вкладень. Слід відзначити, що до 1991 року поняття інвестицій ототожнювалось з терміном "капітальні вкладення", що характеризує діяльність замовників (інвесторів).
Капітальні вкладення розглядались у двох аспектах: як економічна категорія; як процес, пов'язаний з рухом грошових ресурсів. Капітальні вкладення як економічна категорія — це система грошових відносин, пов'язаних з рухом вартості, авансованої у довгостроковому порядку в основні фонди від моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування.
Головним об'єктом вивчення виступали капітальні вкладення як процес
руху вартості, авансованої у розширене відтворення основних фондів. Основна
увага приділялась вивченню структури джерел фінансування капітальних
вкладень, договірним стосункам замовників та підрядників, ролі банків як
установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень.
Позитивним фактором виявилось внесення до складу капітальних витрат на
фінансування обігових коштів підприємств-новобудов у зв'язку з наданням їх,
новобудовам один раз на весь період функціонування підприємства.
За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.
Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується витратами матеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних фондів галузей народного господарства шляхом капітальних вкладень. У капітальному будівництві планування, управління та організація, разом із проектуванням, ресурсозабезпеченням будівництва в сукупності складають зміст процесу інвестування. Головними етапами інвестування є:
• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);
• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;
• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.
Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх, відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково- амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).
