[pic] (8)
Еталонне підприємство формується звичайно із сукупності однорідних об'єктів, що належать до однієї галузі. Однак це не виключає можливості вибору підприємства-еталона із сукупності підприємств, що належать до різних галузей діяльності, тому що багато фінансових показників порівнянні і для різнорідних об'єктів господарювання.
Якщо з економічної сторони кращим є мінімальне значення показника
(наприклад, витрати на карбованець товарної продукції), то треба змінити
шкалу розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала найбільша сума
показника.
Етап 3. Всі елементи матриці координат зводяться в квадрат. Якщо задача зважується з урахуванням різної ваги показників, тоді отримані квадрати збільшуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів (К), встановлених експертним шляхом, після чого результати складаються по рядках і з отриманої суми вилучається квадратний корінь:
[pic] (9)
Етап 4. Отримані рейтингові оцінки (Rj) розміщаються по ранжиру, і
визначається місце кожного підприємства за результатами господарювання.
Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге
місце - підприємство, що має наступний результат, і т.д.
Ось деякі переваги пропонованої методики багатомірного порівняльного аналізу.
По-перше, розглянута методика базується на комплексному багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як виробничо-фінансова діяльність підприємства.
По-друге, вона враховує реальні досягнення всіх підприємств- конкурентів і ступінь їхньої близькості до показників підприємства-еталона.
По-третє, пропонована методика робить кількісно вимірної оцінку надійності ділового партнера, засновану на результатах його минулої і поточної діяльності, що дозволяє уникнути суб'єктивізму і більш реально оцінювати рейтинг підприємств.
Важлива умова, яку потрібно дотримувати при аналізі, - необхідність забезпечення порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. При цьому повинні бути враховані наступні вимоги:
. єдність об'ємних, вартісних, якісних, структурних факторів;
. єдність проміжків чи моментів часу, за які були обчислені порівнювані показники;
. порівнянність вихідних умов виробництва (технічних, природних, кліматичних і т.д.);
. єдність методики числення показників і їхнього складу.
Як видно, більшість вимог очевидне їхнє виконання не викликає труднощів. Але іншого разу непорівнянність не відразу упадає в око, а її досягнення вимагає дійсних зусиль.
Розглянемо конкретні приклади. Невідповідність об'ємного фактора може
значно погіршити оцінку діяльності підприємства по зниженню витрат на
виробництво валової продукції (К3). Якщо порівняти фактичну суму витрат
[pic] із планової [pic], то різниця цих показників обумовлена не тільки
зміною собівартості окремих видів продукції, але і змінами в обсязі
виробництва продукції. Щоб показники мали порівнянний вид, необхідна
нейтралізація впливу об'ємного фактора, для цього планову суму витрат треба
перерахувати на фактичний обсяг виробництва продукції [pic], і потім
порівняти з фактичною сумою витрат:
[pic] (10)
Така проблема виникає і при оцінці змін в обсязі валової продукції.
Тут через можливість використання різних вартісних вимірників (порівнянні
ціни, планові ціни, що діють ціни в звітному періоді й ін.) обсяг
виробництва продукції може виявитися непорівнянним. Для нейтралізації
впливу вартісного фактора досить визначити наступний умовний показник
валової продукції: [pic]. Зіставлення його з плановим показником [pic]
забезпечить повну об'єктивність оцінки.
У тих випадках, коли відсутній базисний показник якості і воно визначається розподілом отриманої продукції по сортах (наприклад, угодованістю тварини), те проблема нейтралізації якісних відмінностей може бути вирішена як нейтралізація структурного фактора.
Коли враховують структуру, то формула валової продукції має вид:
[pic] (11)
де УД - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі, %;
Vзаг. - загальний обсяг виробництва продукції.
Для досягнення порівнянності варто використовувати однакові ціни, наприклад планові (Цпл). Потім обсяг продукції як за планом, так і фактично потрібно визначити в однаковому складі. Останній виходить шляхом розподілу фактичного загального обсягу продукції по видах відповідно плановій структурі. Зіставлення отриманих у такий спосіб показників валової продукції
[pic] (12)
після виключення впливу структурного і вартісного факторів дозволяє вірніше оцінити приріст обсягу продукції.
Коли показники, узяті для порівняння, охоплюють різні проміжки часу, та ця невідповідність легка перебороти шляхом коректування. Якщо ж вони узяті на різні моменти часу, то порівнянність може бути досягнута тільки шляхом заміни одного з показників.
Порівнянність показників у ряді випадків може бути досягнута, якщо замість абсолютних величин взяти середні чи відносні. Не можна, наприклад, порівнювати такі абсолютні показники різних господарств, як обсяг виробництва продукції, вартість основних засобів, суму прибутку і т.д. без обліку їхньої земельної площі. Але якщо замість абсолютних показників узяти відносні, то їхній можна порівнювати.
У деяких випадках для забезпечення порівнянності показників використовуються поправочні коефіцієнти.
Особливо потрібно бути уважним у відношенні методичної невідповідності показників. Воно не тільки може спотворити результати порівняння, але і взагалі змінити зміст. Наприклад, фондовіддача може бути обчислена по всій сумі основних фондів, по основних виробничих чи фондах тільки по активній їх частині. Тому не перевіривши тотожності методики розрахунку показників у плані і звіті поточного року, а також за минулі періоди можна дати невірну оцінку динаміки, оскільки в основу зміни досліджуваного показника буде покладене розходження в способі його розрахунку. Щоб забезпечити правильність висновків, потрібно домогтися тотожності показників за методикою їхнього розрахунку.
Дуже важливо також при порівнянні показників забезпечити їхню порівнянність по природнокліматичних умовах. Особливо це актуально для сільського господарства. Перебування підприємств у різних природноекономічних зонах впливає на вихід продукції, рівень перемінних і постійних витрат, трудомісткість продукції і т.д. Для забезпечення порівнянності показників по цьому факторі виділяють частку приросту показників, обумовлених кліматичними і територіальними особливостями, з наступним усуненням їхнього впливу.
Не можна також допускати, щоб порівнювані показники були неоднорідні за складом витрат, кількості об'єктів, що враховуються, і ін. Не можна, наприклад, зіставляти показники цеху з показниками заводу в цілому, собівартість валової і собівартість реалізованої продукції, балансовий і чистий прибуток підприємства і т.д.
Таким чином, основними способами приведення показників у порівнянний вид є нейтралізація впливу вартісного, об'ємного, якісного і структурного факторів шляхом приведення їхній до єдиного базису, а також використання середніх і відносних величин, поправочних коефіцієнтів, методів перерахування і т.д.
Економічні явища, як правило, кількісну визначеність, що виражається в абсолютних відносних величинах.
Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, обсягу, довжини, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ.
Відносні показники відбивають співвідношення величини досліджуваного
явища з величиною якого-небудь іншого чи явища з величиною цього явища, але
узятої за інший чи час по іншому об'єкті. Відносні показники одержують у
результаті розподілу однієї величини на іншу, котра приймається за базу
порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства,
средньотрасльові і т.д. Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів
(при базі 1) чи відсотків (при базі 100).
Використовуються різні види відносних величин: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.
Відносна величина планового завдання являє собою відношення планового рівня показника поточного року до його рівня торік чи до середнього за три- п'ять попередніх років.
Відносна величина виконання плану - це відношення між фактичним і плановим рівнем показника, виражене звичайно у відсотках.
Для характеристики зміни показників за який-небудь проміжок часу
використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом розподілу
величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді
(місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами росту (приросту) і
виражаються звичайно в чи відсотках коефіцієнтах. Відносні величини
динаміки можуть бути базисними і коштовними. У першому випадку кожен
наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в іншому
- кожний наступний рік відноситься до попереднього.
Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини загалом, виражена в чи відсотках коефіцієнтах. Наприклад, питома вага посівів зернових культур у загальній посівній площі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.
Відносні величини координації являють собою співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робітників машин і т.д.
Відносними величинами інтенсивності називаються ті, котрі характеризують ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища у відповіднім середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації і т.д.
Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами чи витратами, наприклад, виробництво продукції на один карбованець витрат, на одного робітника і т.д.
У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними показниками дуже часто застосовуються середні величини. Вони використовуються для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ по якій-небудь ознаці. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для узагальнюючої характеристики рівня оплати праці досліджуваної сукупності робітників. У середній величині відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ по відповідному ознаці. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати праці і т.д.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
