Рентабельність підприємства
p> В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), середньогармонічні, середньогеометричні, середньо-хронологічні, середньоквадратичні й ін.

При використанні середніх величин варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, ґрунтуючись на масових даних. У цьому їхня сила і недолік. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, що виглядають досить непогано, ховаються результати погано працюючих бригад, цехів і інших господарських підрозділів. За середніми даними не видні і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньо-груповими, а в деяких випадках і індивідуальних показниках.

Широке застосування знаходить угруповання інформації - розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи по відповідним ознаках. Якщо статистика використовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз'яснити зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

1. У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних угруповань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д.

Структурні угруповання дозволяють вивчати внутрішню будівлю показників, співвідношення в них окремих частин. З їхньою допомогою вивчають склад робітників по професіях, стажу роботи, віку, виконанню норм виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають структурні угруповання при аналізі зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) угруповання використовуються для визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними показниками. По характеру ознак, на яких ґрунтується аналітичне угруповання, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного вираження) чи кількісної.

2. По складності побудови розрізняють два типи угруповань: прості і комбіновані. За допомогою простих угруповань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими по якому-небудь одній ознаці. У комбінованих угрупованнях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку по одній ознаці, а потім усередині кожної групи - по іншій ознаці і т.д. Таким чином, можуть бути побудовані двох-, трьохуровневі угруповання. Вони дозволяють вивчати дуже різноманітні і складні взаємозв'язки. Але необхідно відзначити і їхній істотний недолік. Побудова таких угруповань відрізняється високою трудомісткістю, а отримані результати дуже важко сприймаються. Тому для вивчення складних взаємозв'язків краще таке угруповання замінити декількома простими.

При побудові угруповань потрібно дуже серйозно відноситися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена у виді наступного алгоритму:

1) визначення мети аналізу;

2) збір необхідних даних по всій сукупності об'єктів;

3) ранжирування сукупності по обраному для угруповання ознаці;

4) вибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;

5) визначення середньо-групових показників по об'єднувальних і факторних ознаках;

6) аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і напрямку впливу факторних показників на досліджуваний результат.

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм розширюється за рахунок повтору (кілька разів) четвертого і п'ятого пунктів,

Таким чином, правильне угруповання інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

Балансовий спосіб служить головним чином для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких повинні, бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування.

Також він широко використовується при аналізі забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі повноти їхнього використання.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, показується потреба в трудових ресурсах, а з іншого боку - фактична їхня наявність.

При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових утрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, у якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовується перевірки вихідних зведень, на основі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності власне аналітичних розрахунків. Зокрема, цей спосіб використовується при перевірці правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів повинна відповідати величині загального приросту результативного показника [pic].
Якщо така тотожність відсутня, то це свідчить про неповний облік чи факторів допущені помилки в розрахунках.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детермінованих адитивних факторних моделей. Наприклад:

[pic] (13)

[pic] (14)

де Он - залишок товарів на початок року;

П - надходження товарів;

Р - продаж товарів;

В - інші джерела витрати товарів;

Ок. - залишок товарів на кінець року.

У деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли з трьох факторів відомий вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох факторів:

[pic] (15)

2.2. Аналіз прибутку діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності
(здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства.
Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку.
Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан.
Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

. систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;

. визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

. виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

. оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

. розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:

1. накладні на відвантаження продукції;

2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;

3. дані фінансової звітності ф.№2 "Звіт про прибутки і збитки";

4. форма №5-ф "Короткий звіт про фінансові результати";

5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:

- балансовий прибуток;

- прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;

- прибуток від іншої реалізації;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій;

- оподатковуваний прибуток;

- чистий прибуток.

Балансовий прибуток складається з прибутку від реалізації продукції
(виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход
(по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

Проведемо аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку ТОВ НКФ "Консалекс" (Табл. 2.1.)

Як показують дані табл. 2.1. план по балансовому прибутку перевиконаний на 9,13%. Темп її приросту до минулого року склав 21,04%.
Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (95,93%). Питома вага позареалізаційних фінансових результатів у 2001 р. склав 4,07%.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать