При здійсненні брокерської діяльності на ринку цінних паперів брокер зобов'язаний відкрити в кредитній організації окремий банківський рахунок для обліку на ньому коштів клієнта, що надійшли брокеру у виконання укладеного з клієнтом відповідно до законодавства договору.
Здійснення брокерської діяльності на ринку цінних паперів з використанням коштів клієнтів без відкриття і використання спеціальних брокерських рахунків не допускається.
При наявності в брокера декількох клієнтів, з якими укладені договори, брокер вправі для обліку коштів цих клієнтів відкрити один або кілька спеціальних брокерських рахунків, у тому числі спеціальні брокерські рахунки для відособленого обліку коштів кожного клієнта.
Брокер, що здійснює угоди купівлі - продажу цінних паперів в інтересах клієнтів з наступним проведенням розрахунків за результатами клірингу зазначених угод через кредитну організацію, що уклала договір із кліринговою організацією, з якою брокером укладений договір на клірингове обслуговування, зобов'язаний відкрити спеціальний брокерський рахунок у зазначеній кредитній організації.
Брокер не вправі поєднувати приналежні йому кошти і які є на його банківському рахунку з коштами клієнтів, що враховуються на спеціальних брокерських рахунках.
Кошти клієнтів і (або) зазначених клієнтами третіх осіб, призначені для інвестування в цінні папери, а також кошти покупців цінних паперів клієнтів у виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених брокером в інтересах клієнтів, повинні надходити на спеціальний брокерський рахунок.
Із суми коштів, що належать клієнту і які враховуються на спеціальному брокерському рахунку, брокер, якщо інше не передбачено договором, вправі самостійно одержати належне йому відповідно до договору винагороду, а також відшкодувати понесені в зв'язку з виконанням договору витрати.
Брокер вправі самостійно одержати належну йому відповідно до договору суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання клієнтом обов'язків за договором лише у випадку, якщо це передбачено договором.
Із суми коштів, що належать клієнту і які враховуються на спеціальному брокерському рахунку, брокер вправі робити розрахунки з продавцями цінних паперів у виконання договорів купівлі - продажу цінних паперів, укладених брокером в інтересах клієнта.
Передача (повернення) брокером клієнту усіх або частини коштів, що находяться на спеціальному брокерському рахунку, здійснюється протягом терміну дії договору за письмовою вимогою клієнта на умовах, установлених законодавством, а у випадку, якщо такі умови не встановлені, - на умовах, зазначених у договорі.
Виконання письмової вимоги клієнта повинне бути здійснено брокером у термін, що не перевищує 3 дні, якщо інше не передбачено законодавством чи договором із клієнтом.
У випадку призупинення дії чи анулювання ліцензії брокера, а також при припиненні договору між брокером і клієнтом брокер зобов'язаний передати клієнту приналежні йому і що знаходяться на спеціальному брокерському рахунку кошти, за винятком коштів, що підлягають перерахуванню продавцям цінних паперів по договорах закупівлі-продажу, укладеним брокером в інтересах клієнта до настання кожного з зазначених у дійсному пункті обставин, а також інших коштів, що брокер вправі одержати з коштів клієнта у відповідності с законодавством і не суперечними йому умовами договору з клієнтом.
Заборгованість брокера перед клієнтом по поверненню клієнту належних йому коштів, і що враховуються на спеціальному брокерському рахунку, підлягає погашенню брокером за рахунок його власних коштів у порядку й у терміни, передбачені законодавством і брокером із клієнтом.
У випадку накладення арешту на кошти клієнта, що враховуються на спеціальному брокерському рахунку, накладання на них стягнення по зобов'язаннях клієнта, а також в інших передбачених законодавством випадках, брокер зобов'язаний надати інформацію про наявність і суму коштів клієнта на спеціальному брокерському рахунку уповноваженому державному органу чи посадовій особі по його запиту.
Питання №24. Ринок опціонних контрактів.
Спекулятивними об’єктами фондової торгівлі є також опціони та ф’ючерси.
Опціон — це угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на продаж).
Існують два різновиди опціонів: "американський", який можна реалізувати протягом всього терміну контракту, і "європейський", який реалізується на певну дату. Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе обов’язки по його виконанню.
Існують первинний і вторинний ринки опціонів. На первинному ринку відбувається постійна реалізація опціонних контрактів, у яких фіксуються найрізноманітніші умови продажу, а на вторинному — перепродаж цих контрактів третім особам.
Опціони реалізуються на біржах та на позабіржовому ринку. У першому випадку опціони котируються. Якщо курс акцій, на які виписаний опціонний сертифікат, стабільний чи змінюється у невигідному для власника напрямі, то його ціна на вторинному ринку падає, а відтак продаж стає дуже проблематичним, особливо при наближенні терміну закінчення контракту.
Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або
продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість
товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду.
Контракт між контрагентами такої угоди носить назву опціон. У
відповідності з цим контрактом продавець опціону одержує премію і бере на
себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує
премію і одержує право купити або продати конкретний товар на
вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціону (опціонного контракту)
виступає розмір премії, тобто суми, яку виплачує покупець опціону його
продавцю.
Опціонна угода може бути укладеною як по реальному товару, так і по ф'ючерсному контракту.
Покупець опціону, оплативши продавцю премію, не несе перед ним жодних зобов'язань (тобто він не зобов'язаний до моменту закінчення строку опціонної угоди купити або продати товар або ф'ючерсний контракт по заздалегідь обумовленій ці ні). В такий же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов'язаний протягом обумовленого опціонним контрактом періоду продати або купити передбачуваний товар, як би не змінилися умови біржового ринку, якщо лише покупець захоче реалізувати своє право).
Опціонна угода, так як і ф'ючерсна, укладається на основі стандартизованого контракту. Проте період здійснення опціонних угод дещо коротший і не перевищує 9 місяців. Куплений опціонний контракт може бути потім переданий другому покупцю.
Принцип формування опціонної угоди розглянемо на такому прикладі.
Приклад. На поточних торгах запропонований реальний товар на суму
500 млн. грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в сумі 50
млн. грн. за право придбати цю партію товару через три місяці. Протягом
цього строку власник товару продати його нікому не має права. Якщо за
вказаний в опціонному контракті період ціна на товар знизилась і вся партія
коштує вже 400 млн. грн., то покупець опціону може відмовитись від її
придбання. Якщо ж ціна на товар зросла і становить по біржових цінах уже
600 млн. грн., то покупець вимагатиме у власника товару укладання біржового
контракту на реальний товар у сумі 500 млн. грн.
Розрізняють такі основні види опціонних угод: а) простий опціон; його покупець одержує право вибору - вимагати від
подавця опціону виконання його зобов’язань або “відступитися” від угоди,
використавши “право відступу”. Розрізняють два види простого опціону:
опціон-попит (або опціон на покупку) і опціон-пропозиція (опціон на
продажу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або
ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе
зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при
пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний
(при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього
реальний товар або ф'ючерсний контракт; б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право вибору
між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного
контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку
права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при
простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і
розмір премії, яка виплачується за такий опціон, в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну
додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару
або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-
х, 3-х, 4-х і т.п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого
початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається
опціонним контрактом.
Опціонні угоди, так як і ф'ючерсні угоди, лише починають
впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі. Їх впровадження також
обмежує нестабільність економіки, високі темпи інфляції, які практично
викликають зниження рівня біржових цін на товари в наступних періодах.
Розглянуті нами види біржових угод дозволяють здійснювати різноманітні
біржові операції.
Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми опціонного контракту або як абсолютна сума за одиницю валюти і виплачується покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонного контракту незалежно від того, чи буде він взагалі здійснений чи ні.
Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу і ціни виконання опціону. Остання, у свою чергу, як правило, залежить від поточного валютного курсу і перспектив його зміни, інформацією про це можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових виданнях, зокрема в «Financial Times».
У будь-якому випадку розрахунки ціни виконання ведуться таким чином, щоб і покупець, і продавець після завершення опціону мали певний зиск.
