Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то
він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він
постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними доходами, що
зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність
— це вигода, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або
послуги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємством від продажу
додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це додаткова продукція,
виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники
зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені
додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього
фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з
ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй
дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів
(капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва
виявляється у дії закону спадної віддачі.
2. Сутність закону спадної віддачі. Цей закон сформулювали західні науковці.
Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.
Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певне машинне
устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів виробництва
сповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кількість працівників
залучатиметься до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без
культивації ґрунту отримує 30ц зерна. Обробіток ґрунту один раз дасть змогу
підвищити врожай, наприклад, до 40 ц з 1 га. Другий обробіток ґрунту — до
45 ц з 1 га, третій — до 48 ц з 1 га, четвертий — до 50 ц з 1 га. Наступний
обробіток фунту дасть дуже незначну, навіть нульову віддачу, отже, зробить
дедалі менший внесок у продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що
кожний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти,
кваліфікації, трудових навичок, розумових здібностей тощо. Отже, за
наявності оптимальної кількості зайнятих на підприємстві внесок кожного
додаткового робітника у загальний обсяг виробництва менший від внеску його
попередника.
Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факторів,
наприклад, використання однакової техніки й технології обробітку ґрунту,
якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості тощо. Така ситуація
нетипова на практиці. Тому закон спадної віддачі не відображає сталих,
суттєвих і спільних зв'язків між економічними явищами та процесами, отже, є
однобічним, неповним.
З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається в
тому, що середня продуктивність праці зростатиме доти, поки величина
продукту, виробленого додатковим працівником, перевищує величину
"середнього продукту", або середню продуктивність раніше зайнятих
працівників. Отже, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці
спостерігаються стадії її зростання, зниження і від'ємного значення
граничної продуктивності.
Досконалішим варіантом закону спадної віддачі є закон спадної
продуктивності факторів виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі
й суттєві зв'язки між розширеним використанням одного з факторів
виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшенням
приросту продукції, яке (збільшення) до того ж на певному етапі починає
зменшуватися.
В інтерпретації американського економіста Т.Карвера сутність цього закону полягає в тому, що у процесі використання праці, землі й капіталу кількість благ найшвидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорційного використання.
Згідно з вимогами цього закону для правильного прийняття рішень щодо
раціонального вибору (зіставлення корисності і витрат) необхідно, щоб
граничні витрати у кожному окремому випадку дорівнювали граничному доходу.
Іншими словами, ресурси слід вкладати доти, поки ефект від вкладання
останньої одиниці ресурсу дорівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні
до того часу, поки гранична корисність, або граничний дохід, перевищують
граничні витрати. Наймати на роботу нового працівника можна у тому разі,
коли вартість виготовленого ним граничного продукту перевищує витрати на
додаткову заробітну плату.
Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (рис.3), зокрема точку
перетину прямих попиту і пропозиції (в якій споживачі й виробники досягають
поставленої мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнює
граничним витратам (за ціни Р граничний дохід працівників, тобто сума, яку
фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничним
витратам на їх виробництво).
Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівноваги, попит на них
зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочок
зростатимуть, що змусить виробників знизити ціни і скоротити виробництво
цього товару. Це зумовить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту
і пропозиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і
пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде нижчою від ціни
рівноваги.
Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку
(досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або
впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори
(техніка, мода, доходи сімей, податки та ін.) незмінні. В реальній
дійсності виконати всі умови вільної конкуренції неможливо, як у фізиці
немислимий маятник, який коливався б без будь-якого тертя.
Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії попиту
і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних
машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва на
пошиття однієї сорочки. Лінія попиту при цьому зміститься донизу (рис.4).
Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.
Рис.4. Вплив нової техніки на динаміку цін
Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок. Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги, збільшується обсяг продажу ( рис. 5).
При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від точки рівноваги відбувається повернення до попереднього положення) і нестійку — коли такого повернення немає.
Рис. 5. Вплив зростання доходів на динаміку цін
Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ринок споживача. Якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.
За допомогою таких моделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на ринку: коли існують різні види ринків (автомобілів, телевізорів, взуття тощо), коли водночас впроваджується нова техніка і зростають доходи, коли зміни на одному ринку зумовлюють певні зрушення на іншому тощо. В усіх цих випадках взаємодія різних ринків, певних факторів на одному ринку відбувається через ціновий механізм.
Коли ж пропозицію контролює один виробник-монополіст, такої відповідності між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи обсягу виробництва, змінити ціну або за фіксованої ціни змінити обсяг виробництва.
На попит впливають не лише названі фактори, а й ціни на взаємопов'язані фактори, скажімо, ціни на бензин і автомобілі. Тому із зниженням цін на бензин попит на автомобілі зросте. Зростання цін на нафту збільшує попит на газ та ін.
Водночас у світовій практиці траплялися випадки, коли попит на певний
товар упродовж тривалого часу зростав, а ціни істотно не змінювалися.
Наприклад, за 1880—1980 рр. річне споживання металу зросло у 20 разів,
коливання цін відбувалося на коротких проміжках часу, а ціна на метал
практично не змінилася. Це зумовлено відкриттям нових родовищ залізної
руди, впровадженням нової техніки та іншими факторами, які сприяють
зниженню витрат виробництва.
Загалом взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту і пропозиції, який виражає взаємодію між кількістю товарів і послуг, які хоче отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник.
3. Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види
Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції. При з'ясуванні особливостей взаємодії попиту і пропозиції важливо знати конкретну величину зростання або зниження попиту і пропозиції, коли, скажімо, ціна зростає на 20% або дохід зменшується на 5% та ін. Для цього користуються поняттям еластичності.
Еластичність - міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які їх визначають, І насамперед до зміни вартості товарів.
В кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування
однієї змінної величини внаслідок одновідсот-кової зміни другої змінної
величини (таке визначення дали англійські економісти Р.Піндайк і
Д.Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції
відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.
Основними факторами, що впливають на цінову еластичність попиту є: 1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичніший попит); 2) питома вага продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за незмінності всіх інших умов); 3) тривалість періоду для здійснення вибору (чим довший період часу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкоші й товари широкого вжитку (попит на предмети розкоші переважно еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).
Еластичність у випадку зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зниженням ціни, наприклад, на 1%. Ця залежність виражається формулою:
Еп = (%(К) • (%(Р), де К - величина попиту, Р - ціна, %(К - відсоткова зміна К, %(Р - відсоткова зміна Р.
Якщо індекс цін на споживчі товари становив 100 на початку року, а наприкінці року зріс до 105, то відсоткова зміна, або річний темп зміни інфляції, становитиме (5:100)=0,05, або 5%. Тому еластичність попиту залежно від зміни ціни матиме такий вигляд:
(К / К Р (К
Ер= = • ,
(Р / Р К (Р
тобто вона дорівнює зміні кількості, зумовленій одиничною зміною ціни ((К
/(Р ), помноженої на співвідношення ціни до кількості ( Р / К ).
