Товарное производство

смотреть на рефераты похожие на "Товарное производство"
Міжнародний Соломонів Університет

Економічний факультет

Сутність товарного виробництва та закономірності його розвитку

Курсова робота студента першого курсу

м.Київ

2002 р.

План

Вступ 3
Перехід від натурального до товарного виробництва та основні умови виникнення товарного виробництва 4
Товарне виробництво: основні ознаки. Роль товарного виробництва у економічному прогресі 7
Сутність економічного розвитку. Виробництво базисних видів продукції, необхідних для розвитку національної економіки 10
Основа розвитку суспільства – товарне виробництво. Марксистська теорія 12
Історія розвитку товарного виробництва і економічних стосунків у суспільстві 14
Товарні відносини в умовах капіталізму. Об’єктивна основа товарних відносин
17
Модель товарного господарства 21
Висновки 24
Список використаної літератури 25

Вступ

Життя людського суспільства складна, багатогранна та сповнена протиріч. Майже у всьому світі, щоб вижити, людина повинна працювати, тому що оточуючі його речі у своєму природному стані, формі та місцезнаходженні не можуть задовольнити його вимоги.

Людина долає небезпеку і негаразди свого природного середовища, змінює форму, стан і місцезнаходження об’єктів природи, займаючись виробництвом матеріальних благ.

Виробництво є процес дії людини на речі природи з метою створювання матеріальних благ, необхідних для розвитку суспільства. Історично воно пройшло довгий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до найскладніших технічних систем, гнучких переналагоджувальних комплексів, комп’ютерів. У процесі виробництва не тільки змінювався шлях і вид виготовлення благ, але й виникають й нові форми економічних відносин, йде удосконалювання самої людини.

Система організаційно-економічних відносин, при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку, називаються товарним виробництвом, котре є базисом економічного розвитку суспільства.

Перехід від натурального до товарного виробництва та основні умови виникнення товарного виробництва

Суспільству відомі два типи організації економіки: натуральне та товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання – натуральне і товарне. Змоги введення нетоварних форм господарювання поза межами натурального господарства закінчувались безуспішно.

Історично першим типом економічної організації суспільного господарства, панувавши на протязі тривалого часу, було натуральне господарство, при якому всі продукти праці як результат виробництва використовувались для вдоволення особистих потреб виробників і членів їх сімей, для використовування в межах господарчої одиниці: роду, племені та ін.

Натуральне господарство характеризувалось суспільним розподілом праці у первісному стані, замкненістю організаційно-суспільних стосунків, відокремленістю господарюючих суб’єктів один від одного, примітивною технікою та ручною працею.

На зміну натуральному способу господарювання прийшло товарне виробництво і основана на ньому товарна форма виробництва. Але упродовж тривалого часу вони функціонували разом. Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринку. Товари виробляються з метою вдоволення потреб споживачів та йдуть до них через використовування ринкових відносин. Звичайно, що при цьому господарюючий суб’єкт націлений на отримання зиску. Така орієнтація виробництва зумовлює необхідність постійних економічних зв’язків між виробниками та споживачами, їх економічний взаємозв’язок, котрий починається з покупкою засобів виробництва і закінчується реалізацією товарів чи послуг.

Загальною умовою виникнення, розвитку та функціонування товарного виробництва є суспільний розподіл праці. На його основі виникають економічні виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.

Однією з найважніших причин виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість товаровиробників. Вона тісно пов’язана з виникненням приватної власності на засоби виробництва, а також з економічною та юридичною свободою виробника.

Економічна відокремленість товаровиробників – це такий стан, при якому вони самостійно вирішують питання господарчої діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати і т.ін. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, користування нею, її відчуження у зв’язку з особистими інтересами. Тому економічна відокремленість невідривна від власності на засоби виробництва та вироблену продукцію. На певній ступені розвитку суспільного розподілу праці економічний зв’язок власників виражається в товарній формі.

З економічною відокремленістю невідривно пов’язане еквівалентність їх відносин. Це є одним з корінних особистостей товарного виробництва та обміну.

Товарне виробництво виникає також внаслідок протиріччя між виробництвом та споживанням, невідповідністю споживчої вартості вироблених товарів потребам суспільства та його членів. Це потребує обов’язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, виходячи з певного досвіду. Відсутність саме такого визнання фактично є відсутністю товарного господарства і товарної форми господарювання. У натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не тільки особистої праці, але й праці своїх родичів. Але вони отримують свою частину без права відкинути її чи вільно вибирати іншого виробника.

Товарне виробництво: основні ознаки. Роль товарного виробництва у економічному прогресі

Товарне виробництво – це така система організаційно-економічних відносин, при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку.
Така система має наступні специфічні ознаки, котрі передбачають: що виробляти, як використовувати для цього фактори виробництва і для кого передбачений товар.

По-перше, виробництво товарів засновано на суспільному розподілі праці, котре виникає між окремими господарюючими одиницями. Його розвиток передбачає прогрес виробництва: рост кваліфікації та вмінь робітників, а також розробка нових машин, котрі скорочують працю, дозволяють одній людині виконувати роботу багатьох. Збільшення випуску товару на спеціалізованому підприємстві створює можливість і необхідність обмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.

Адам Сміт на простому прикладі так роз’яснив значення розподілу праці для підвищення заможності усіх відокремлених власників. “Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї праці більш тієї кількості, котра необхідна йому для вдоволення своїх потреб; і тому що всі працівники знаходяться в однаковому становищі, він має можливість обмінювати більшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів...”[1] Все це дозволяє зробити висновок про те, що товарне господарство доає широкий простір загальному економічному закону розподілу праці. У згоді з цим законом, економіка прогресує внаслідок все більшої якісної диференціації трудової діяльності. Наприкінці виникає декілька форм розподілу праці: а. Міжнародне (між странами); б. Загальне (між значними галузями народного господарства); в. Особе (розподіл між галузей на підгалузі, види виробництва на окремих підприємствах); г. Одиничне (у межах підприємства – на підрозділи).

Звичайно, одинична диференціація праці на підприємстві, пов’язана з незавершеним виготовленням якоїсь частини продукту не може створювати товарного обміну. Такий обмін – наслідок інших видів розподілу праці: міжнародного (зовнішня торгівля), а також загального та відокремленого
(внутрішня торгівля).

По-друге, товарне господарство є відкритою системою організаційно- економічних відносин. Тут робітники створюють корисні продукти не для особистого використання, а для продажу іншим людям. Увесь потік нових речей виходе, як правило, за межі кожної виробничої одиниці і йде на ринок для вдоволення попиту покупців.

По-третє, товарному господарству належні непрямі зв’язки між виробництвом та використанням. Вони розвиваються за формулою: виробництво – обмін – використання. Виготовлена продукція йде спочатку на ринок для обміну на інші вироби (або на гроші) і лише після цього попадає у сферу використання. Ринок підтверджує, або не підтверджує необхідність виготовляти дану продукцію для продажу. Саме через ринковий обмін встановлюються економічні відносини між виробником та покупцем товарів.

Як наслідок, розвиток розподілу праці, відкритість та ринковий характер господарчих зв’язків зняли ті обмеження для прогресу економіки, котрі встановило натуральне господарство.

Сутність економічного розвитку. Виробництво базисних видів продукції, необхідних для розвитку національної економіки

Економічний розвиток являє собою багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарчого механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом з тим цей процес ваговимірювальний та сповнений протиріч, котрий не може проходити рівномірно. Сам розвиток не може проходити нерівномірно, включає в себе періоди росту й спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції.

Рівень економічного розвитку країни характеризує й показники виробництва деяких основних видів продукції, які є базисними для розвитку національної економіки; вони дозволяють оцінювати можливості вдоволення потреб країни в цих основних видах продукції.

У першу чергу до таких показників відносять виробництво електроенергії на душу населення. Електроенергетика лежить в основі розвитку усіх видів виробництва, і, як наслідок, за цим показником знаходяться й можливості технічного прогресу, і рівень виробництва і якості товарів на даному етапі, і рівень послуги. Співвідношення по цьому показнику у наш час між розвиненими країнами і найменш розвиненими є 500:1, а іноді і більше.

Серед найважливіших видів промислової продукції, вироблених на душу населення, статистика виділяє також виплавку сталі, виробництво прокату, метало ріжучих приладів, автомобілів, мінеральних добрив, хімічних волокон, паперу та ряду інших товарів.

Іншим показником такого роду є виробництво у країні на душу населення основних видів продуктів харчування: зерна, молока, м’яса, сахару, картоплі та ін. Порівняння цього показника, наприклад, з раціональними нормами використовування цих продуктів, розроблених FAO
(англ. – Food and Agriculture Organization – Продовольчий і сільськогосподарський комітет ООН) чи національними інститутами дозволяє судити про ступінь вдоволення потреб населення у продуктах харчування свого виробництва, про якість харчового раціону.

Близькими до вказаних вище є показники наявності (чи виробництва в країні) на 1000 населення чи на середньостатистичну сім’ю ряда товарів довгого користування: холодильників, пральних машин, легкових автомобілів, відеоапаратури, персональних комп’ютерів та ін.

Страницы: 1, 2