України в 1992р. потребували 129,1 тис. працівників, із них 118 тис. — робітничих професій. До служб зайнятості звертаються переважно інженерно- технічні працівники і службовці. Крім того, майже завжди є розбіжності між фахами спеціалістів, які шукають роботу, і тими, на які є попит. Щоб у цих умовах найбільш ефективно знайти відповідну роботу безробітному, на службу зайнятості могла б бути покладена функція організації професійного навчання тих, хто цього потребує. На жаль, ця важлива функція, якій на Заході приділяють велику увагу, в Україні недооцінюється.
Таблиця “Чисельність і освітній рівень безробітних в Україні та її регіонах
(на 1 січня 1993 р.)”
|Області |Безробіт|У віці років|З них мають освіту|
| |тя | | |
| |(тис. |18-19|20-29|вищу |Серед|Загал|
| |чол.) | | | |. |. |
| | | | | |спец.|серед|
| | | | | | |. |
|Україна |70,5 |4,8 |22,7 |24,2 |25,1 |18,9 |
|Республіка Крим |1,8 |0,1 |0,4 |1.0 |0,5 |0,2 |
|Вінницька |0.8 |0,0 |0,3 |0,3 |0,3 |0,2 |
|Волинська |2,1 |0,1 |0,7 |0,7 |0,7 |0,6 |
|Дніпропетровська |3,4 |0,1 |1,1 |1,5 |1,8 |1,6 |
|Донецька |5,4 |0,4 |1,7 |2,1 |2,3 |0,8 |
|Житомирська |3,3 |0,3 |1,3 |0,6 |1.2 |1.2 |
|Закарпатська |2,5 |0,2 |0,9 |0,5 |0,8 |1.1 |
|Запорізька |2,1 |0,1 |0,5 |0,6 |0,7 |0,6 |
|Івано-Франківська |6.2 |0,6 |2,2 |1.2 |2,3 |2,3 |
|Київська (без Києва) |2,3 |0.2 |0,8 |0,6 |1,0 |0,7 |
|Кіровоградська |2,1 |0.2 |0.8 |0.5 |0,7 |0,8 |
|Луганська |2,2 |0,1 |0,7 |0,9 |0,8 |0,5 |
|Львівська |7,1 |0.6 |2.6 |2,8 |2,2 |0,9 |
|Миколаївська |1,8 |0,1 |0,5 |0,7 |0,6 |0,4 |
|Одеська |2,8 |0,1 |0,6 |1,1 |1.0 |0,6 |
|Полтавська |2,5 |0,1 |0,8 |0,9 |0,9 |0,6 |
|Рівненська |2,6 |0,2 |0,9 |0,8 |0,7 |1,0 |
|Сумська |2,0 |1,0 |0,6 |0,5 |0,8 |0,7 |
|Тернопільська |4,1 |0,3 |1.7 |1.6 |1,6 |1.9 |
|Харківська |1.0 |0,0 |0,2 |1,6 |0,2 |0.1 |
|Херсонська |1.9 |0,1 |0,5 |0,6 |0,8 |0,5 |
|Черкаська |1,0 |0,1 |0.3 |0,3 |0,5 |0,1 |
|Хмельницька |3,4 |0,3 |1,1 |0,9 |0,3 |1,1 |
|Чернівецька |1,1 |0,1 |0,3 |0,3 |0,4 |0,4 |
|Чернігівська |1,9 |0,2 |0,6 |0.4 |0,7 |0,8 |
|Київ |3,2 |0,1 |0,6 |2,2 |0,8 |0,2 |
Не сформовано активної системи підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації незайнятого населення. Регіональні служби зайнятості не
проявляють належної уваги до створення нових робочих місць, до організації
рекламно-пропагандистської та інформаційно-виховної роботи серед населення
щодо вибору професій, соціального захисту, проведення профконсультацій і
профорієнтації, організації професійного навчання тощо. Правда, вже
нагромаджено певний досвід у розробці пакетів науково-методичних,
організаційних матеріалів щодо планування, створення відповідних
інформаційних банків, організації роботи окремих підрозділів центрів
зайнятості на рівні областей, міст, районів; організації профорієнтаційної
роботи і професійного навчання, взаємовідносин із підприємствами,
організаціями, установами і навчальними закладами, здійсненню заходів
соціального захисту безробітних тощо. За даними статистичної звітності на 1
січня 1995 року, найбільшу частину (42,8%) безробітних складали особи,
звільнені у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, пере профілюванням
підприємств (установ, організацій) або із скороченням чисельності зайнятих.
Серед безробітних переважали жінки — 84,1% загальної чисельності. Це
свідчить про те, що жінок частіше звільняють і їм важче працевлаштуватися,
тобто жінки зазнають дискримінації на ринку праці. Незважаючи на те, що
тривалість отримання допомоги безробітними чоловіками була в середньому
менша, ніж у жінок, середній розмір допомоги, сплаченої їм за весь час
незайнятості, значно перевищував аналогічний показник у жінок. Отже,
чоловіки мають перевагу перед жінками, навіть перебуваючи у стані
безробіття. Занепокоєння викликає те, що на початок 1995 р. четверту
частину зареєстрованих безробітних складала молодь віком до 29 років.
Більшість безробітних мали високий рівень освіти. Серед них є випускники
середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, які не змогли
працевлаштуватися після їх закінчення. Згідно з оцінками фахівців, протягом
1993-1995 рр. найімовірніше збереження описаного стану українського ринку
праці, тобто існування високого рівня прихованого безробіття (приблизно 20%
зайнятих). Можливе й масштабне відкрите безробіття. До цього повинні бути
готові як державні органи, так і широка громадськість. У даних умовах
набуває значення роль профспілок. Вони повинні по можливості протидіяти
закриттю підприємств, захищати інтереси працівників (особливо жінок), не
допускаючи погіршення умов праці та її реальної оплати; брати участь в
організації перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників під час
структурної перебудови виробництва; створювати фонди для підтримки своїх
членів на випадок їх звільнення у зв'язку з закриттям підприємства або
скорочення чисельності працівників; сприяти організації громадських робіт.
Наведені факти і міркування свідчать про те, що, по-перше, ринок праці в
Україні формується повільно. Пояснюється це насамперед еволюцією форм
власності, в'ялим розвитком приватного підприємництва та іншими гальмівними
чинниками. По-друге, існують всі підстави для того, щоб передбачити
масштабне безробіття в перспективі, для зменшення якого необхідна досконало
розроблена державна соціальна політика.
Соціальний захист населення
Відтворення трудового потенціалу, його зайнятість, ринок праці тісно
переплітаються з поняттям соціального захисту населення. Як правило, термін
"соціальний захист населення" використовується для політичних спекуляцій
без належного його розуміння при поверхневому баченні соціально-економічних
явищ і процесів. Найчастіше під соціальним захистом людей розуміють
допомогу знедоленим, бідним, пенсіонерам і т.п. На перший погляд, це
справедливо, але доволі спрощено, оскільки проблема соціального захисту
стосується усіх категорій населення. Якщо трактувати трудовий потенціал
держави з суспільних позицій, дбати про його кількісні та якісні виміри в
контексті майбутнього нації, то потрібно соціальний захист населення
трактувати розширено, тобто враховувати всі його соціальні верстви і групи.
Адже тільки у цілісній їх взаємодії відтворення трудового потенціалу
населення матиме сприятливі умови. Досі головним джерелом існування
більшості зайнятого населення є праця на державних підприємствах
промисловості, будівництва і транспорту, у сільському господарстві і т.д.
Основним джерелом формування сімейного бюджету є заробітна плата, яка при
існуючій інфляційній ситуації не піддається точному розрахункові. Ці
розрахунки потрібно вчасно методично забезпечувати, щоб мати реальну
картину глибоких змін у зарплатних відносинах, при яких підприємства часто
визначають своїм працівникам заробітну плату, не рахуючись із рівнем
продуктивності праці, цін та іншими економічними вимогами. Новим явищем в
економіці України є розвиток орендних підприємств, кооперативної
діяльності. Створюються інші форми господарської діяльності, врахування
яких вимагає удосконалення статистичної інформації. Це дасть змогу з
належною точністю відтворити зайнятість в інших сферах, завдяки якій
поповнюється сімейний бюджет. Згідно з наявними статистичними даними в
сукупному доході сім'ї робітника і службовця в 1992 р. заробітна плата
становила 72%, пенсії, стипендії, допомоги, дотації — 16,0%, решта бюджету
поповнювалася іншими доходами. Сім'я колгоспника за рахунок оплати праці в
колгоспі покривала свій бюджет тільки на 39,3%, майже на стільки ж (34,2%)
— за рахунок надходжень від особистого підсобного господарства. Здається,
цих фактів достатньо, щоб говорити про економічну неефективність колгоспної
системи в Україні, адже вона не може забезпечити нормальний рівень
існування колгоспників, не кажучи вже про інші верстви населення. Для
соціального захисту населення в Україні використовуються як успадковані від
командної системи методи, так і народжені в нових умовах. Наприклад, ті,
хто працює у несприятливих умовах, мають різноманітні пільги: додаткові
відпустки, скорочений робочий день, безкоштовне одержання молока або інших
рівноцінних харчових продуктів, доплати за умови та інтенсивність праці.
Виплати на стипендії та пенсії також входять у систему заходів щодо
соціального захисту населення. За соціальний захист населення повинні
виступати профспілки, які, щоправда, ще не мають належного досвіду в цій
справі. До того ж профспілкові організації У країни розкололися на ряд
течій, що також перешкоджає соціальнозахисній діяльності. Цей розкол
виражається в різних формах, у тому числі й в організації страйків, які
також є якісно новим явищем для української дійсності. Поки що не можна
вказати ні на одну конструктивну акцію профспілок України, спрямовану,
наприклад, на зниження цін, інфляції, припинення зростання безробіття і
т.п. Причиною цього є те, що профспілкові організації перебувають на стадії
становлення, організаційного утвердження і економічного навчання. Те ж
можна сказати про соціально-економічні програми політичних партій України,
де переважають політичні вимоги, що е значною мірою даниною вчорашньому
дню. Нині настала пора зосередитись на вузлових економічних проблемах, не
дати можливості спекулювати на них демагогічним силам. Деякі економісти
вважають, що для усунення кризового становища в соціальній сфері, зокрема
підтримання найвразливіших верств населення, потрібно: а) застосувати різні форми компенсації підвищення цін і обмеженої
індексації; б) впровадити допомогу сім'ям із низькими доходами; в) перебудувати систему надання допомоги безробітним з метою
забезпечення її суворої цільової адресності; г) застосувати політику лібералізації заробітної плати при обмеженні, в
разі необхідності, її надмірного зростання; д) встановити граничні рівні бюджетних витрат на дотації цін на товари
і послуги, які ще перебувають під адміністративним контролем; е) реформувати систему соціального страхування, поступово скасувати
субсидування фондів соціального забезпечення, перевести їх на комерційні
засади; є) фінансувати народну освіту, культуру, заклади охорони здоров'я і
фізичної культури за рахунок бюджету. Висуваються й інші пропозиції,
спрямовані на соціальний захист населення. Однак він може бути ефективним
тільки на основі високорозвинутої економіки. Ефективна національна
економіка - це вихідний пункт забезпечення соціального комфорту всіх
громадян. На це повинні бути спрямовані всі зусилля молодої Української
держави. Без самодостатньої економіки розмови про соціальний захист
перетворюються в демагогічні гасла і не більше. Таким чином, розбудова
Української держави відбувається в умовах глибоких пережитків
адміністративно-командної системи, яка особливо негативно позначилася на
кількісних і якісних показниках розвитку населення та його трудового
потенціалу. Формування трудового потенціалу України наприкінці XX ст. має
тенденцію до звуженого відтворення, проявом якого є падіння природного
приросту населення, зменшення молодіжних когорт, скорочення фертильності
жінок, збільшення захворювань, швидке старіння нації і т.д. Все це
негативно позначається на трудовому потенціалі, центральним напрямом
розвитку якого повинно бути якісне поліпшення цього потенціалу за рахунок
зміцнення здоров'я, підвищення освітнього цензу, професіоналізму,
господарської діловитості. У системі зайнятості, яка носить
інфраструктурний характер, потрібно посилити адаптивні здатності до
новітніх технологій, до змін у навколишньому природному середовищі.
Переорієнтація зайнятості на нові виробництва, переструктуризацію
господарського комплексу, перелив трудового потенціалу в галузі
невиробничої сфери — це вимоги сьогодення. Докорінної перебудови вимагають
служби зайнятості. В умовах формування ринкової економіки безробіття,
безумовно, зростатиме, але при добре функціонуючому ринку праці воно
протікатиме без надмірних соціальних напружень. Про це повинна подбати
система соціального захисту, яка має збагачуватися багаторічним досвідом
передових країн Заходу. Головні соціально-захисні функції мусить взяти на
себе суспільство в державній формі. Множинність форм соціального захисту
забезпечують його ефективність. Економічною основою соціального захисту є
ефективно функціонуюча економіка, яка забезпечується приватною ініціативою.
Це означає, що і відтворення трудового потенціалу, і система зайнятості, і
ринок праці, і соціальний захист населення вимагають докорінної перебудови
господарських відносин шляхом економічних і політичних реформ. Саме цей
шлях обрала Україна. Можливо, просування цим шляхом відбувається дещо
повільно, з певними зупинками, але ж триває воно цілеспрямовано і
послідовно. Єдність усіх суспільних сил, визначеність Їх дій, їх політична
воля є об'єктивною умовою утвердження Української держави, підвищення її
соціальне орієнтованих захисних функцій.
______________________
