Just-In-Time ("просто вчасно"). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому мирі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими.
Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.
Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.
Базова модель оптимального рівня запасів.
Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity),
тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня
запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними.
При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати
зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що
виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 3 більш детально
подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня
запасів на поведінку витрат кожної групи.
Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на мал. 1), бо росте обсяг капіталу, іммобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.
Мал. 1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів.
На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на мал. 1).
Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша – зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на мал. 1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної крапки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, те збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В крапці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.
Таблиця 2.
Класифікація витрат управління запасами.
| | |
|Види витрат |Характер поведінки витрат|
| |при збільшенні рівня |
| |запасів |
| | |
|1. Витрати зберігання запасів: |Ростуть |
|1. Витрати, зв'язані з іммобілізацією капіталу, що | |
|інвестувався в запаси. | |
|2. Складські видатки. | |
|3. Видатки по страхуванню. | |
|4 Податок на майно. | |
|5 Псування, старіння і крадіжки. | |
|II. Витрати пов'язані з формуванням запасів. |Знижуються |
|1. Витрати розміщення замовлень. | |
|2. Транспортні видатки. | |
|III. Витрати пов'язані з дефіцитам запасів |Знижуються |
|1. Втрати обсягу реалізації. | |
|2. Втрати від зниження гудвіллу. | |
|3. Втрати від неоптимального використання цінових | |
|дисконтів, що надаються постачальниками. | |
В відповідності з моделлю EOQ, дослідження по якій вперше були
проведені Фордом В. Харрісом в 1915 році, при розрахунку оптимального
розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:
. Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;
. Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;
. Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів на склад відомий і є постійною величиною;
. При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;
. Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.
В рамках перерахованих допущень, процес формування і реалізації товарних запасів описується динамічною схемою, яка наведена на мал. 2.
Мал. 2. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахунку крапки замовлення.
Крапки t1, t2, t3, …на тимчасової осі відповідають моментам постачання
партії товарів,
Величина Q на осі ординат – обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що
моделюють
динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.
В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:
S – обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),
N – кількість замовлень в рік,
Q – розмір одного замовлення,
(t2 – t1) – період реалізації партії товарів,
Q0 (або A) – середній розмір наявних запасів в течію періоду,
p – ціна закупки одиниці товару у постачальників,
C – середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).
Т1 – сукупні витрати зберігання,
F – витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,
Т2 – сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,
T – сукупні витрати управління запасами.
Розмір одного замовлення визначається що прогнозуються обсягом реалізації
товарів в рік і
Кількістю замовлень:
Q = S / N
Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:
А = (Q+0) / 2=S / 2N.
Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:
Т1 = Ср А = Ср Q / 2,
А сукупні витрати розміщення і транспортування:
Т2 = FМ = FS I 2А = FS/Q
В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:
Т = Т1+Т2=Ср Q / 2+FS / Q.
Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:
dT / dQ = Cp /2 – FS / Q2 = 0
Q2 = 2FS / Cp
Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t):
N*=S / Q*
t*=365 / N*
Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0, тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.
Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами.
Крапка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:
Q0 = tп q,
Де q – обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту
(Рис. 1.4)
Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.
Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в
частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін
від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в
реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України,
не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель
EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень.
Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни
попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність
оптових цін.
Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:
q = Q/t = Q N / 365 = const
В течію періоду t: t = 365 / N
Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на мал. 2.
Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.
В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів – втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.
