Економiчна iсторiя та iсторiя економiчних учень також вивчають економiчну систему в цiлому, але в рiзних аспектах. Перша дослiджує конкретнi форми функцiонування та розвиток економiчних систем у рiзнi iсторичнi епохи з урахуванням нацiональних, природних, полiтичних та iнших особливостей конкретних країн (або їх груп). Друга аналiзує вiдбиття у свiдомостi рiзних суспiльних верств тих економiчних вiдносин, якi iснують у певному вiдрiзку часу. Iсторiя економiчних учень розкриває також об’єктивнi витоки виникнення рiзноманiтних шкiл та напрямiв в економiчнiй науцi.
Окрему групу утворюють спецiальнi (функцiональнi) пiдроздiли економiчної
науки - економiчна статистика, економiка працi, фiнанси, кредит i грошовий
обiг, бухгалтерський облiк та iн.
Найбiльшу групу складають галузевi економiчнi науки, якi вивчають специфiку
виявлення виробничих вiдносин, їх законiв та функцiональних систем
(управлiння виробництвом, грошово-фiнансовий механiзм їй iн.) в рiзних
сферах суспiльного виробництва. Найбiльш загальною галузевою наукою є
економiка промисловостi. Однак i вона подiляється на економiку хiмiчної,
металургiйної, нафтодобувної чи iншої промисловостi, оскiльки постiйно
розвивається суспiльний подiл працi, вiдокремлюються вiдносно самостiйнi
талузi виробництва i, як наслiдок, все бiльш конкретизуються економiчнi
дисциплiни.
У зв’язку з тим що нематерiальна сфера (наука, освiта, охорона здоров’я та
iн.) тiсно зв’язана з галузями матерiального виробництва, бере участь у
розподiлi, обмiнi та споживаннi суспiльного продукту, економiчну сторону
має як матерiальна, так i нематерiальна виробнича дiяльнiсть людей.
Видiляються новi галузевi економiчнi дисциплiни - економiка сфери послуг,
економiка освiти, економiка туризму тощо.
Оскiльки об’єктом вивчення всiх економiчних наук поряд iз специфiчним
предметом кожної з них є вiдносини i зв’язки мiж людьми в процесi їх
економiчної дiяльностi, то взаємодiють i науки через обмiн iнформацiєю,
використання результатiв сумiжних дослiджень тощо. Методологiчною основою
системи економiчних наук є економiчна теорiя.
У минулому люди, які починали вивчати економічну теорію,майже завжди вимагали короткого,чіткого визначення цього предмета. Цьому попитові не бракувало пропозицій.Наведемо деякі з таких визначень.
1) Економічна теорія - це наука про види діяльності, пов’язані з обміном і грошовими угодами між людьми.
1) Економічна теорія - це наука про використання людьми якісних чи обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, і технічні знання ) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розділу їх між членами суспільства з метою споживання.
1) Економічна теорія - це наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і користання цих засобів.
1) Економічна теорія - наука про те, як людство розв’язує її завдання у галузі споживання і виробництва.
1) Економічна теорія - це наука про багатство.
Цей перелік досить великий, однак якщо провести годину у відповідному віділі доброї бібліотеки, освічена людина зможе продовжити його. Втиснути у декілька рядків точний опис певного предмета, що чітко відокремив би його від суміжних дисциплин і дав уявлення початківцю про всі питання, які охоплює цей предмет, - справа нелегка. Економічна теорія, безперечно, включає всі елементи, наведені як у цих визначеннях, так і тих, що могли увійти до довшого переліку.
Якщо примусити спеціаліста обрати зі всіх наведених дефініцій лише одну,
то у наш час він, очевидно, зупинився б на другій. Йому відомо, яке
значення мають гроші, і якби Китай починаючи з наступного року відмовився
від використання грошей взагалі, то перед ним постала би величезна
кількість проблем, які покликана вивчати економічна теорія. Дії Робінзона
Крузо і самостійних поселенців, хоч вони й не займались обміном товарів чи
бартерною торгівлею, також належать до компетенції економічної теорії.
Якщо говорити про звичайний перебіг життя, то економічна теорія не може описувати почуття людини під час недільної обідні, смак гусячого м'яса, яке вона їсть, слухаючи як Еліот читає свої вірші чи як співає Сінатра про страждання кохання : про муки смерті. Найбільш значне у житті не можна придбати задарма, але його не можна купити і на ринку. Отже, жодне визначення предмета економічної теорії не може бути точним, оскільки у цьому, по суті, і немає потреби. Для ознайомлення з предметом можна було б навести таку його коротку характеристику: «Економічна теорія - це наука про те, які з рідкісних продуктивних ресурсів люди і суспільство протягом часу, за допомогою грошей і без їхньої участі, обирають для виробництва різних товарів і розподілу їх з метою споживання тепер і у майбутньому між різними людьми і групами суспільства».
Об’єктом економiчної теорiї є економiка в цiлому (на мiкро-, макро- i
глобальному рiвнях). Мiкрорiвень економiки починається з сiм’ї; фiрма
(пiдприємство) є його основною ланкою. Макрорiвень охоплює господарство
цiлої країни, а глобальний - мiждержавнi економiчнi об’єднання та всесвiтнє
господарство.
Багатоаспектнiсть змiсту економiки зумовлює рiзноманiтнiсть напрямiв вивчення економiчного життя суспiльства: в центрi уваги постають виробничi вiдносини, проблеми ефективностi економiчної системи, особливостi рiзних систем господарювання та iн. Важливим є вивчення свiтового досвiду розвитку економiчної теорiї та вiдповiдних навчальних дисциплiн.Так, розглядаючи предмет економiки, П. Самуельсон i Р. Нордхаус наголошують на тому, що люди вибирають спосiб використання обмежених виробничих ресурсiв для вироблення рiзних продуктiв та розподiлу їх мiж членами суспiльства.
У рамках економiчної теорiї дослiджується не тiльки оптимiзацiя виробництва при обмежених ресурсах, а й економiчнi форми та закономiрностi, в яких здiйснюється суспiльне вiдтворення в цiлому. В той же час вченi _не вiдмовляються i вiд полiтико-економiчного аналiзу вiдносин власностi, оскiльки не можна звести економiчну науку лише до конкретно-економiчного знання.
Термiн щодо економiчної теорiї був застосований ще французьким меркантилiстом А. Монкретьєном у працi , написанiй в 1615 р. З грецької перекладається як державний, суспiльний. Отже, цей термiн означає науку про ведення господарства в державi, суспiльствi.
Сьогоднi школа економiстiв Чiкагського унiверситету (США) пiд керiвництвом вiдомого вченого М. Фрiдмана видає , присвячений проблемам полiтичної економiї.
У пiдручнику , який неодноразово перевидавався в Лондонi, Нью-
Йорку, Мехiко, Москвi, його автори К. Р. Макконнелл та Л. С. Брiо
зазначають, що полiтеконом тепер входить як неодмiнний член у вищi урядовi
ради (М., переклад з англ., 1992.-Т. 1.- С. 19). Подiбних прикладiв можна
навести дуже багато.
Сьогоднi вивчення полiтекономiчного аспекту економiчної теорiї означає дослiдження розвитку економiчних явищ та процесiв через пiзнання виробничих вiдносин.Функцiєю економiчної теорiї є характеристика основ економiчних систем, яка подається через аналiз виробничих вiдносин: органiзацiйно- економiчних та соцiально-економiчних (рис. 2). .
[pic]
У процесi органiзацiї виробництва виникають органiзацiйно-економiчнi вiдносини, якi вiдбивають певний иого рiвень. Вони вiдображаються такими абстрактно-загальними категорiями, як , , тощо, i виражають систему вiдносин .
Органiзацiйно-економiчнi вiдносини безпосередньо зв’язанi з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової дiяльностi, кооперацiї працi, обмiну засобами виробництва тощо. В цiлому цi вiдносини зображенi господарською системою органiзацiї та управлiння економiкою на рiзних рiвнях.
Конкретнi органiзацiйно-економiчнi вiдносини вiдображенi у господарських системах окремих галузей суспiльного виробництва - економiка промисловостi, сiльського господарства, торгiвлi, охорони здоров’я та iн. їх специфiку вивчають конкретнi економiчнi науки. До загальних органiзацiйно-економiчних вiдносин належать форми i методи господарювання, характернi для всiх галузей економiки. Серед останнiх сьогоднi видiляються, по-перше, ринкова система, в центрi якої - товарно-грошовi вiдносини; по-друге, пiдприємництво, в центрi якого-ефективне ведення господарства. Загальнi органiзацiйно-господарськi вiдносини - це вiдносини у сферi грошового обiгу, цiноутворення, фiнансiв та кредиту, маркетингу, менеджменту, бiржової справи тощо. Саме вони, оскiльки не охоплюються конкретними економiчними науками, належать до загальної економiчної теорiї.
Соцiально-економiчнi вiдносини зумовлюють систему зв’язкiв . До них належать закономiрностi розвитку вiдносин власностi
(передусiм на засоби виробництва), тiсно пов’язаних з ними розподiлу i
вiдтворення суспiльного виробництва в цiлому як економiчного кругообiгу,
який вiдбувається через виробництво, розподiл, обмiн i споживання продуктiв
та послуг.
Дослiдження соцiально-економiчних вiдносин розкриває соцiальнi можливостi
iнтеграцiйних процесiв в сучасному суспiльствi та управлiннi господарством.
Це дозволяє також визначити рiвень вiдповiдностi економiчної дiяльностi
вимогам зростання суспiльного багатства i пов’язаним з ним iнтересам
переважної бiльшостi членiв суспiльства.
Специфiчнi закони розкривають ступiнь розвитку органiзацiйно- та соцiально-
економiчних виробничих вiдносин (наприклад, закони додаткової вартостi,
середнього або монопольного прибутку та iн.). Так, вiдносини на певному етапi трансформуються у i згодом
- у , залежно вiд ступеня розвитку суспiльства.
Специфiчнi економiчнi закони, з одного боку, характеризують певну
економiчну систему в процесi її розвитку, з другого - окремi її сфери.
Загальною основою дiї економiчних законiв є об’єктивна, суперечлива
бiосоцiальна сутнiсть людської iстоти. Бiологiчна сутнiсть людини
вiдображує її об’єктивнi природнi характеристики. Щодо соцiальної сутностi,
то вона є породженням об’єктивного процесу розвитку людського суспiльства.
Звiдси економiчнi закони породжуються об’єктивною реальнiстю, яка створює
саму людину.
Розрiзняються сутнiсть економiчного закону, механiзми його дiї та використання. Щодо економiчних законiв застосовуються такi категорiї дiалектики, як кiлькiсть i якiсть, змiст i форма, цiле i часткове, суперечнiсть тощо.
За певних умов людина спроможна використовувати економiчнi закони в своїх iнтересах. Свiдоме, узгоджене господарювання неможливе без пiзнання економiчних законiв.
Першi спроби вивчення економiчних процесiв та явищ були ще в працях
Ксенофонта, Платона, Арiстотеля, Се-неки, Цезаря, мислителiв Давнього
Єгипту, Китаю, Iндiї тощо. Формування економiчної науки належить до тих
часiв нової iсторiї людства, коли товарне господарство почало набувати
загального характеру. Сьогоднi воно охоплює сферу як матерiального
виробництва (промисловiсть, сiльське господарство, будiвництво, транспорт,
торгiвлю, комунальне господарство, побутове обслуговування), так i
нематерiального (охорону здоров’я, освiту, наукове консультування тощо).
