Первинною, вихідною формою було натуральне господарство. Історичний досвід його розвитки дає підстави припускати про величезне різноманіття моделей натуральної форми господарювання: первісна община, азіатська община, німецька, слов'янська й ін. При спільності основних ознак кожна з моделей мала свої особливості, обумовлені специфікою середовища обитания.
Натуральна форма господарства історично грунтувалася на земельній власності, що була фундаментом усіх соціально-економічних відношень. Ця форма господарювання була характерна для всіх докапіталістичних засобів виробництва. Вона виникнула як слідство неразвиненості суспільного поділу праці і примітивності матеріальних умов господарювання.
Натуральне виробництво це така форма господарства, при котрої матеріальні
блага і послуги створюються для власного споживання, для споживання
усередині окремої господарської одиниці. Зовнішні зв'язки тут не розвиті.
Натуральна форма панувала в замкнутій первісній общині. Тут кожна
господарська одиниця робить усі види робіт, починаючи від добування різних
видів сировини і закінчуючи повним підготуванням продуктів праці до
споживання. У основному натуральними були патріархальне селянське
господарство, феодальні маєтки. Обмежені примітивні потреби збігалися з
настільки ж примітивним виробництвом.
У рамках такого замкнутого господарства воспроизводилось для власних потреб
практично усе: предмети їжа, одяг, робочий і продуктивна худоба, добрива,
примітивний інвентар. Виробничі відношення при такій формі господарювання
виступали у своєму безпосередньому виді, як відношення між людьми
(рабовласник і раб, поміщик і селянин), а не як відношення через продукти
їхньої праці. Натуральна форма виробництва жорстко замикає всі економічні
процеси в рамки локальних одиниць, не припускає відкриття каналів для
зв'язків у поза. Робоча сила настільки ж жорстко закріплюється за даним
господарським цілим і позбавлена мобільності. Звідси і консерватизм
натурального господарства. Його елементи збереглися і донині, а в
слаборозвинених країнах існують у масових масштабах.
Товарна форма господарства зароджувалася як протилежність натуральному господарству, спочатку у відношеннях між общинами, а потім проникнула й усередину їх, поступово перетворюючи натуральне господарство в підпорядкований і елемент економічного життя, що відмирає, товариства.
Товарне виробництво являє собою визначену організацію суспільного виробництва, при котрої економічні відношення між людьми виявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їхньої праці.
Для розвитку товарного господарства необхідні були дві умови: 1. Суспільний поділ праці, при котрому кожний виробник спеціалізується на виробітку визначеного виду продукції. Спеціалізація явилася основною умовою для росту продуктивності праці, а в последствии і для технологічних революцій. Це явилося передумовою для створення деяких надлишків продукції понад потрібний для споживання усередині общини.
2. Економічне відокремлення виробників друг від друга як власників, у силу
чого виникнула необхідність в обміні результатами праці. Суспільний поділ
праці скоріше є умовою виникнення товарного виробництва, а економічне
відокремлення товаровиробників - причиною. Необхідно розрізняти два види
товарного господарства: просте і розвите капіталістичне. Просте товарне
виробництво - це господарство ремісників і селян. Воно засновано на
особистій праці, а зв'язок із ринком підтримується через продаж надлишків
(понад своє споживання) виробленої продукції. Капіталістичне товарне
виробництво засноване на найоманій праці й у повному обсязі пов'язано з
ринком. Об'єднує їхня приватна власність на матеріальні умови господарської
діяльності.
У тривалій економічній еволюції "створення" ринку відбулося внаслідок пошуку людьми рішення споконвічної економічної дилеми: "рідкісні, обмежені ресурси - необмежені потреби людини в різноманітних благах". Напевно точніше було б сказати, що вихід на ринок був визначений самим економічним середовищем. Обмеженість ресурсів виступила однієї з причин суспільного поділу праці, спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Сама сучасна економічна система є своєрідним продуктом усе зростаючих масштабів поділу праці і поглиблення спеціалізації. Проте успіхів у пошуках рішення проблеми "потреби-можливості" удалося домогтися далеко не усім.
Світовий досвід свідчить, що не завжди зародження і функціонування товарних
відношень автоматично породжувало прогресивний розвиток товариства.
Протягом тисячоріч процвітала торгівля в багатьох містах Середньої Азії,
Ближнього Сходу, але більшість держав нині розташованих тут продовжують
залишатися слаборозвиненими.
У докапіталістичних засобах виробництва товарні відношення грали підпорядкована роль - сприяли встановленню зв'язків між раніше ізольованими виробничими осередками (общинами, рабовласницькими латифундиями, феодальними маєтками і т.д.). Вони відчиняли додаткові можливості для розвитку виробництва і товариства в цілому. З розвитком торгівлі були пов'язані досягнення в мореплаванні, найбільші географічні відкриття.
Товарна економіка - це постійне прямування товарних мас у тому напрямку, де
в них потребувають. Назустріч друг другу переміщаються споживчі продукти і
капітальні товари виробничого призначення. Ці потоки стали швидко
розширюватися в період розкладання феодального товариства. Можна
підтверджувати, що капіталізм як особливий соціально-економічний устрій
товариства виростив із товарного виробництва. Передумови для нього
формувалися в процесі розвитки простого товарного господарства. Продукт
приватної праці з конкретними витратами на його створення дорівнювався до
суспільної праці через ринок і тим самим знаходив суспільне визнання. Той,
кому вдавалося знизити індивідуальну вартість своєї продукції надавався у
вигідному положенні й у порівнянні з іншими одержував додатковий прибуток.
Інший, менше митецький, менше розторопний надавався в гіршому положенні й у
кінцевому рахунку розорявся. Процес розшарування товаровиробників є
об'єктивною реальністю, він закономірний. І ця закономірність опукло
виявляється в наших сьогоднішніх буднях.
У ході розвитку товарно-грошових відношень йшло первісне нагромадження капіталу, що по образному визначенню К. Маркса уписані в історію людства полум'яніючою мовою вогню і меча. З однієї сторони накопичується капітал у руках визначених груп людей, з іншого боку - в особі знедолених формувався клас людей, що працюють по найманню. Основу капіталізму і складають приватна власність на засоби виробництва і праця юридично незалежних, вільних робітників, що не маючи у своєму распо-ряжении засобів виробництва, змушені продавати на ринку праці єдиний товар - свою спроможність до праці.
Товарне господарство при капіталізмі в такий спосіб розширюється, стає
основною формою економічного життя. Товарні відношення тут пронизують усі
сфери і функції суспільного господарства, а товар перетворюється, як писав
К. Маркс, у його елементарну "клітинку". Властиві натуральному господарству
прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням: "виробництво -
розподіл - споживання" заміняється при капіталізмі загальним
опосередкованим зв'язком: "виробництво - обмін - споживання".
Висновки.
Вивчення соцiально-економiчних вiдносин дає змогу побачити, хто реально володiє засобами виробництва та фiнансами, привласнює їх, тобто в чиїх iнтересах вiдбувається розподiл вироблених продуктiв та послуг, i, нарештi, як i скiльки трудiвник працює на себе та iнших членiв суспiльства.
Виробничi вiдносини вiдповiдають iсторично певнiй формi власностi на засоби виробництва та дiалектичне взаємодiють з продуктивними силами.
Поняття - одне з. центральних у курсi економiчної теорiї.
Власнiсть iснує на трьох рiвнях. Перший з них матерiально-натуральний
(заводи, ферми, лiкарнi, навчальнi та науковi заклади тощо), другий-
юридичний, коли йдеться про правове оформлення володiння, розпорядження ним
та його використання, i третiй - полiтекономiчний, який вiдображає реальне,
а не юридичне присвоєння результатiв економiчної дiяльностi. До
органiзацiйно-економiчних форм власностi належать iндивiдуальна,
колективна, державна тощо; до соцiально-економiчних - приватна, суспiльна
(остання може бути мiсцевого, загальнодержавного i навiть загальносвiтового
рiвня), змiшана. Кожна з них має свою сферу оптимального застосування.
Загальним критерiєм ефективностi тiєї чи iншої форми власностi виступає
мiра вiдчуження виробника вiд засобiв виробництва та його результатiв. У
певному суспiльствi одна з форм власностi є панiвною. Вiдповiдно до неї
складаються соцiально-економiчнi вiдносини.
Полiтекономiчний аспект економiчної теорiї охоплює також аналiз економiчних законiв та їх взаємодiї.
Органiзацiйно-економiчнi та соцiально-економiчнi виробничi вiдносини
вiдтворюються постiйно в найрiзноманiтнiших формах i поєднаннях. Поняття,
якi вiдображають в узагальненому виглядi умови економiчного життя
суспiльства, називаються економiчними категорiями (наприклад, ,
, , тощо). Економiчнi категорiї
вiдбивають суть економiчних явищ i процесiв.
Економiчнi закони виявляють об’єктивнi, стiйкi при-чинно-наслiдковi зв’язки як усерединi виробничих вiдносин, економiчних процесiв i явищ, так i мiж ними самими, розкривають сутнiсть цих зв’язкiв (наприклад, закони вартостi, середнього або монопольного прибутку, спiввiдношення мiж складовими нацiонального доходу та iн.). Економiчнi закони не можуть бути незмiнними, оскiльки економiчнi процеси не є чимось застиглим.
Економiчнi закони є всезагальнi, загальнi та специфiчнi. Всезагальнi закони
вiдбивають спiввiдношення мiж продуктивними силами i виробничими
вiдносинами, їх взаємодiю. Це закони вiдповiдностi виробничих вiдносин
характеру i рiвню продуктивних сил, економiї часу, пiдвищення потреб тощо.
Суспiльному виробництву завжди притаманнi риси виробничого процесу як
такого, незалежно вiд його соцiально-економiчної структури. Пiзнання
всезагальних економiчних законiв допомагає осягнути фундаментальнi основи
та послiдовнiсть розвитку людського суспiльства.
Загальнi закони вiдображають взаємозв’язок мiж продуктивними силами та органiзацiйно-економiчними вiдносинами (наприклад, закони товарного виробництва).
Список літератури.
Мочеpний С.В. Основи економічних знань.- К.:Фемина, 1995.- 349,[1] с.: іл.
Куpс экономики/ [Райзбеpг Б.А., Благодатин А.А., Гpядовая О.В. и дp.]; Под pед. Райзбеpга Б.А.- М.: ИHФРА-М, 1997.- 712,[1]с.
Куpс экономической теоpии: [Учеб.пособие]/ [В.А.Амвpосов,К.А.Аpаке- лова
К.А.,Богданова А.С. и дp.]; Моск.гос.ин-т междунаp.отношений МИД РФ; Под
pед.:М.П.Чепуpина,E.А.Киселевой.- Киpов:АСА, 1994.- 624 с.: ил., табл.
Любимов Л.Л., Раннева H.А. Пpинципы экономики/ [Ред.Э.А.Шеpшнева].-
М.:Рос.гос.гуманит.ун-т: Вита-Пpесс, 1995.- 272с.:ил.,табл.
Экономика пpоизводственных отношений, конкуpентного пpава и поли- тики,
напpавленной на поощpение конкуpенции: Слов. теpминов/ Гос. ком. Респ.
Белаpусь по антимонопол. политике; Отв. pед. В.Г.Гавpи- ленко.- Минск:
Б.и., 1994.- 110 с.
Eкономічна теоpія: Концепція підготовки студентів з екон. теоpії в екон.
вузі: [Hавч.посібник для студентів екон. вузів]/ [Башнянин Г.І., Бондаp
П.Д., Ващишин А.М. та ін.]; Ін-т систем. досліджень освіти Укpаїни. Львів.
комеpц. акад.- К.: ІСДО, 1995.- 86, [1] с.: табл.
Основы экономической теоpии и пpактики: Учеб.- метод. пособие/ [Загоpулько
М.М., Белоусов В.М., Васюнина Л.М. и дp.]; Волгогpад. гос. ун-т.- 2-е изд.-
Волгогpад: [Изд-во Волгогpад. гос. ун-та], 1995.- 341, [1] с.: ил., табл.
Куpс экономической теоpии/ [Амвpосов В.А.,Аpакелова К.А.,Богданов А.С.и
дp.]; Моск.гос.ин-т междунаp.отношений МИД РФ; Под общ.pед. М.H.Чепуpина,
E.А.Киселевой.- Киpов: АСА, 1995.- 623,[1] с.:ил.
Общая экономическая теоpия (политэкономия): Учебник/ [Жуpавлева Г.П.,
Видяпин В.И., Бахиpев В.В. и дp.]; Рос. экон. акад. им.Г.В.Пле- ханова.-
М.: Пpомо-Медиа, 1995.- 606 с.: ил.
Боpисов E.Ф. Экономическая теоpия: Куpс лекций для студентов вузов/
Центp. ин-т непpеpыв. обpазования о-ва "Знание" России.- М., 1996.- 475,
[1] с.: ил., табл.
Экономическая истоpия заpубежных стpан: Куpс лекций/ [Полетаева H.И.,
Голубович В.И., Пашкевич Л.Ф. и дp.]; Под общ.pед. В.И.Голубо- вича.-
Минск: HКФ "Экопеpспектива", 1996.- 430, [2] с.
Основи економічної теоpії/ [Мочеpний С.В.,Єpохін С.А.,Каніщенко Л.О. та ін.]; За pед. С.В.Мочеpного.- К.: Вид. центp "Академія", 1997.- 462, [1]с.
Кpупка М.І. и др. Основи економічної теоpії/ М.І.Кpупка, П.І.Остpовеpх,
С.К.Ревеpчук; [За pед. П.Остpовеpха, С.Ревеpчука].- Львів: Діалог, 1997.-
275 с.: іл.
Левита Р.Я. Истоpия экономических учений: Учеб. пособие/ Моск. ин-т экономики, политики и пpава.- М.: Interstamo Publishers, 1995.- 68с.
Учебник по основам экономической теоpии/ Камаев В.Д., Абpамова М.А.,
Александpова Л.С. и дp.- М.: Гуманит.изд.центp ВЛАДОС, 1997.- 379,[1]с.
