"Система факсимильной связи" ("Система факсимільного зв"язку")
Зміст
1. Принцип дії факсимільних систем зв'язку. 5
1.1 Поелементна передача зображень. 5
1.2 Передача обмеженого числа напівтонових градацій 7
2. Склад факсимільних систем зв'язку (блок-схема) 10
2.2 Фотоелектричні перетворювачі. 16
2.3 Світлооптична система.. 17
2.4 Синхронізація і фазування.. 18
3. Складання технічного завдання. 20
3.1. Вибір фотоелектричного датчика і схеми його живлення. Проектування першого каскаду.. 23
3.2. Проектування підсилювального каскаду ФЕП... 30
3.3. Проектування вихідного каскаду (емітерний повторювач) 34
3.4. Проектування джерела живлення для електронної апаратури факсимільного зв’язку. 36
3.5. Розробка друкованої плати.. 38
4. Дискретизація і кодування сигналу зображення. Манчестерський код. 44
4.1 Надмірність зображень.. 46
4.2 Ефективне кодування зображень.. 47
5. Стандарти факсимільного зв'язку. 54
6. Нова апаратура факсимільного зв’язку. 56
Сьогодні важко знайти організацію, що не використовувала б у своїй роботі факсимільний зв'язок. Телефакс є найпопулярнішим засобом для оперативного обміну інформацією, представленої у виді документів. Перша і головна його перевага — можливість передачі документа в будь-яке місце земної кулі за одну хвилину. Ніяка поштова служба не може забезпечити такої оперативності. Друге — набагато менші витрати на пересилання, у порівнянні з вартістю послуг кур'єра чи тієї ж пошти. Третє — простота. Установивши з'єднання, можна відправити документ натисканням однієї клавіші. Якщо ж говорити про якість, то сучасні стандарти факсимільного зв'язку забезпечують, при використанні якісних телефонних ліній, передачу зображення, цілком порівнянного з оригіналом.
Часто факсимільні документи мають юридичну силу. Факсимільний зв'язок здійснюється за допомогою пари факс-апаратів, через телефонну мережу або Цифрову Мережу з Інтеграцією Служб (ISDN). Її задачею є передача документів з паперових аркушів відправників на паперові аркуші одержувачів. В умовах, коли існують сотні видів факсимільних апаратів, пропонованих різними постачальниками, Міжнародний Союз Електрозв'язку (МСЕ) затвердив стандарти, що визначають чотири групи служб факсимільного зв'язку.
Служба групи 1 передбачає аналогову передачу даних без стискання. Сторінка А4 передається приблизно за 10 хвилин.
Служба групи 2 передбачає деякі можливості стискання даних перед передачею, що скорочує її час до 3 хвилин.
Служба групи 3 здійснює передачу дискретних сигналів і використовує складний алгоритм стискання. Завдяки цьому здійснюється надійна передача повідомлень з високою швидкістю. Сторінка передається менше ніж за 1 хвилину.
Служба групи 4 призначена для передачі
даних у мережі ЦМІС (ISDN). Стандарт цієї групи підрозділяється на три класи,
що дозволяє отримати роздільну здатність від 80 до 160
біт на сантиметр.
Міжнародний Союз Електрозв’язку (МСЕ) затвердив також стандарти для модемів,
які призначені для факсимільного зв'язку. Вони охоплюють діапазон швидкостей
від 1,2 до 14,4 Кбіт/с.
Факсимільний зв'язок досить простий, але він має і ряд недоліків, до яких, у
першу чергу, відносяться:
· неможливість зберігання даних у запам'ятовуючих пристроях (ЗП);
· вкрай обмежені можливості редагування інформації;
· незручний зв'язок для комп’ютерів (необхідність використання проміжного носія - паперу);
· неточна передача інформації, через використання паперу і механічного приводу.
Для усунення цих недоліків створені комп'ютерні факсимільні системи, що включаються в мережу за допомогою факсимільних плат. Ці системи, з'єднуючись один з одним, здатні передавати точні копії документів без використання паперу.
Поширилася також технологія, відома, як "факс за вимогою" (FOD). Тут абонентська система приймає замовлення на документи, що містяться в її базі даних (БД). Для цього користувач прослухує запропонований йому список документів, робить вибір і повідомляє адресу, за якою треба здійснити доставку. Запити на документи посилаються за допомогою телефонного апарату. Абонент відповідає на запитання системи, натискаючи на кнопки апарата. Комп'ютер відшукує в базі потрібне і передає на факс-апарат замовника.
Факсимільний зв'язок є одним з найдешевших і зручних засобів передачі даних. Разом з цим, при наявності інших засобів передачі відбувається їхня взаємна інтеграція. Виділяють чотири основні напрямки цієї інтеграції:
1. Створення єдиної системи передачі. Для цих цілей поєднуються текст, мову і зображення. Створюються факси-сервери, використовуються оптичні сканери і програмне забезпечення (ПЗ) для оптичного розпізнавання символів.
2. Голосове попередження про повідомлення, що надходять. Для цього факс-сервер передає голосове повідомлення по номеру телефонного апарата, сповіщаючи користувача про те, що йому адресували текстове повідомлення.
3. Передача файлів комп'ютеру, що потім пересилає факсу-апарату отриману інформацію .
4. Інтеграція факсимільного зв'язку з іншими засобами локальної мережі дозволяє підвищити продуктивність, зберігати всю документацію в цифровій формі в єдиних базах даних. Це забезпечує її копіювання, тиражування і посилку на будь-який пристрій виводу, включаючи факс-апарат. Розглянута інтеграція забезпечує також шифрування переданої інформації.
Послідовність роботи факсимільної системи наступна: оптичне сканування, посилення, кодування сигналів, модуляція, передача сигналів, демодуляція, декодування і виготовлення копій.
У даній роботі розглядається принцип роботи факсимільних апаратів різних типів і загальний стан справ у цій галузі, які склалися за останній час.
Незважаючи на повсюдну комп'ютеризацію і стрімкий розвиток мережі Інтернет і систем електронної пошти, факсимільні апарати все таки залишаються потрібними й актуальними. За прогнозами фахівців вони ще довгий час будуть успішно витримувати конкуренцію з іншими системами для здійснення документообігу.
У цій роботі обґрунтовано вибір і описана розробка фото електричного перетворювача, що складається з фото датчика і транзисторного підсилювача з емітерним повторювачем.
Фотоелектричний перетворювач є важливою частиною факсимільної системи. Саме цей вузол впливає на смугу пропускання і швидкість роботи факсимільного апарату.
Даний фото електричний перетворювач має обмеження на верхнє значення смуги пропускання — 100кГц, що є граничною межею для ФЕП на фототранзисторах і діодах.
Роздільна здатність при передачі сторінки формату А4 (210х297 мм) складає не менш 4 ліній/мм.
Підтримуються швидкості розгортки, що знаходяться в межах від 240 до 2400 рядків/хв., що при належному пристрої розгортки і відповідному каналу зв'язку може забезпечити пропускну здатність до 50 кбіт/сек.
Загалом, дана робота є гарною ілюстрацією для ознайомлення зі структурою і принципом роботи факсимільних систем. З неї можна довідатися про проблеми і перспективи розвитку систем факсимільного зв'язку.
Наведений розрахунок фото електричного перетворювача з обґрунтованим вибором його параметрів і характеристик є прикладом практичного застосування отриманих навичок і знань.
1. Принцип дії факсимільних систем зв'язку
В цілому, факсимільний зв'язок — це вид електрозв'язку, що забезпечує передачу і відтворення нерухомих зображень. Засобами факсимільного зв'язку однаково зручно передавати текст, надрукований чи написаний на будь-якій мові, чорно-білі і кольорові фотографії і креслення.
У перших факсимільних апаратах для запису зображень використовувалися методи, що застосовувалися у фотосправі. У зв'язку з цим такий вид зв'язку називався фототелеграфним зв'язком. В даний час застосовуються й інші способи запису зображень на папері. Тому в загальному випадку передачу нерухомих зображень відповідно до рекомендацій Міжнародного консультативного комітету з телеграфії і телефонії (МККТТ) називають факсимільним зв'язком.
Системи факсимільного зв'язку, що забезпечують передачу і відтворення чорно-білих зображень з максимально можливою точністю відновлення всіх градацій півтонів оригіналу, називаються фотофаксимільними системами
1.1 Поелементна передача зображень
Домовимося зображення, призначене для передачі по факсу, називати оригіналом, а переданий документ — репродукцією. Призначенням факсимільної системи є одержання на прийомі задовільної по якості репродукції з переданого оригіналу. З'ясуємо, що слід розуміти під «задовільною якістю» зображення і у якому співвідношенні повинні знаходитися оригінал і репродукція для одержання найкращої відповідності між ними.
На перший погляд здається, що фототелеграфна система має бути створена таким чином, щоб на прийомному бланку яскравість всіх крапок репродукції була рівна відповідним ступеням яскравості відповідних крапок переданого "оригіналу". Однак здійснити таку передачу внаслідок цілого ряду спотворень в апаратурі і каналі зв'язку практично неможливо, а крім того, в абсолютній відповідності оригіналу і репродукції немає необхідності. Будь-який оригінал містить у собі набагато більше даних, ніж сприймає нормальне око спостерігача. Це є наслідком особливостей людського ока, що не розрізняє дуже дрібні деталі і не відрізняє досить малі розходження яскравостей сусідніх полів на зображенні.
Рис. 1.1. Розділення площі зображення на кінцеву кількість елементарних ділянок
Тому завданням фототелеграфної системи не є створення рівних яскравостей між відповідними крапками і полями оригіналу і репродукції. Навпаки, фототелеграфна система має створити враження подібності оригіналу та репродукції. З огляду на те що людське око не сприймає дуже дрібних деталей, у фототелеграфії передача крапок зображення заміняється послідовною передачею яскравостей кінцевих ділянок (рис. 1), на які оригінал розчленовується в процесі передачі. Якщо розміри ділянок лежать поблизу межі, яка зумовлена здатністю ока розрізняти дрібні деталі, то всі елементи зображення, розміри яких менше зазначеної межі, оком не розрізняються, у той час як деталі, котрі дорінюють або мають більший розмір ніж гранична величина ділянки , на репродукції будуть сприйматися подібно тому, як вони сприймаються на оригіналі. Оскільки основні контури зображення являють собою сукупність елементарних площадок кінцевих розмірів, то наведені міркування відносяться також до випадку передачі контурів і границь зображення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8