Естетика є філософською наукою, яка випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових: 1) естетичного як вияву ціннісного становлення людини; 2) художньої діяльності людини. Обидві частини хоча і тісно взаємозалежні, проте відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорії естетики - прекрасне, трагічне, комічне тощо. Друга частина охоплює художню діяльність людини, структурну і функціональну її своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову і стильову самобутність мистецтва тощо. Впродовж віків естетика виступала як наука про прекрасне, і як наука про закони розвитку мистецтва. Важливе місце в естетиці займає мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Предметом вивчення естетики є широка сфера естетичного відношення людини до дійсності і насамперед мистецтво як його вища форма. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона вивчає і власне процес художньої творчості, її суб'єкт, об'єкт та засоби творення, крім того, процес художнього сприймання мистецтва та ін., тому що мистецтво існує лише у соціально-комунікативній системі художник - мистецтво - споглядач, або художня творчість - мистецтво - художнє сприйняття. У цьому зв'язку до предмета естетики як науки належить включити такі проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка, художні засоби, художній смак та ін. Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття, яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагічним, комічним, піднесеним та ін. Крім того естетика досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як людина створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його. Іншими словами, естетика розглядає суб'єкти творчості та сприйняття (художник, публіка, імпровізатор, виконавець, критик та ін.), об'єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприймання.
Як наука, естетика, безумовно, носить філософський характер, але має свою специфіку, свій особливий предмет із властивими їй закономірностями - закономірностями естетичного освоєння дійсності. Оскільки ж закони естетичного освоєння світу найбільш повно, концентровано і безпосередньо виявляються в мистецтві, то естетику можна правомірно розглядати насамперед як науку про його сутність і закони.
Взаємодія етики та естетики
Склавшись як частина філософії, естетика через ідею калокагатії (гармонію зовнішнього і внутрішнього) активно співпрацювала з етикою. Своєрідний аспект взаємодії етики і естетики - аналіз структури естетичного почуття, яке формується на основі єдності так званих зовнішніх і внутрішніх почуттів людини. Зовнішні почуття (слух, зір, нюх, дотик) є результатом біологічної еволюції людини, внутрішні (любов, ненависть, дружба, вірність) - це почуття морально-етичні. Тобто естетичне почуття несе в собі морально-етичне навантаження. Обидві науки досліджують людину як своєрідний об’єкт морально-естетичного аналізу і носія творчого потенціалу.
Взагалі специфіку взаємодії етики й естетики, з наголосом на проблемі творчості, вивчав німецький філософ Йоган Фіхте (1762- 1814). Саме мистецтво, на думку філософа, сприяє становленню цілісної людини. Й.Фіхте включає етику до структури філософського знання і поєднує моральність з творчою активністю людини.
Особливу роль етика відіграє при аналізі художньої діяльності та мистецтва як складової частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея є результатом розвитку історії і мистецтва. А так як результат творчості митця може впливати позитивно чи негативно на свідомість інших людей, то слід розглядати питання професійної етики митця, його моральної відповідальності за наслідки власної творчості. Професійна етика і норми професійних ділових взаємин є традиційною складовою частиною етичної науки. Але здебільшого це відноситься до професій лікаря, педагога, юриста. Щодо професії митця, то нерідко в історії мистецтво брало участь в обґрунтуванні різних ідеологій, насильства, релігійної нетерпимості та моральної вседозволеності. Але осуджувалися потім лише керівництво тих режимів. Та чи можна забувати те, що на формування прихильності людей до того чи іншого режиму впливають саме художні твори, література? За радянської влади через мистецтво широко пропагувалися ідей комунізму та соціалізму, створюючи у свідомості людей образ щасливого суспільства і майбутнього. Були заборонені ті твори, які змальовували негативні риси радянського дійсності, такі як репресії, заборона вільно мислити та інше. Ті митці, які не погоджувалися творити в рамках ідеології, або знищувались морально і фізично, або ж їм просто не давали можливості працювати. Але саме їх імена ми пам’ятаємо, а не тих, що лише оспівували радянську владу та суспільство, бо вони творили на замовлення, самі здебільшого не вірячи у мистецьку силу своїх творів. Цілком зрозуміло, що будь-які прояви байдужості митця до художньої аудиторії, політична його кон’юнктура чи свідоме само-спростування власних творів повинні, принаймні морально, осуджуватися суспільством.
Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої, професійної освіти, виховання митця, адже вони переважно формуються в конкретних творчих майстернях, творчих лабораторіях відомих митців. Кожен учень, приймаючи чи спростовуючи художні принципи вчителя, несе в собі передусім його творчу модель. Етика взаємин “вчитель - учень” потребує вивчення, розробки і вироблення своєрідного “кодексу честі”.
Також існують такі поняття як етика і естетика влади. Естетика влади проявляється у суспільно корисних, величних діях у мирний час, та у мудрих рішеннях під час війни, відстоювання інтересів держави. Естетика влади також може проявлятися під час різних дійств, свят, у їх оформленні, в різних ритуалах, символіці, атрибутиці, церемоніях і т.д. Щодо етики влади - то це наука про дотримання владою норм моралі. Цей підрозділ етики займається вивченням місця моралі в системі владних відносин, у діяльності правителів та органів влади, розроблює рекомендації щодо їхньої поведінки. Отже етика та естетика взаємодіють також у системі владних відносин.
І у природоохоронній сфері естетичні мотивації часто поєднуються с етичними. І. Кант думаючи про красу природи знаходив її спорідненість з мораллю. На його думку прекрасне - це символ морального добра. Лев Толстой називав природу безпосереднім вираженням краси і добра. На його думку краса природи говорить про її моральний зміст. Джон Мюір вважав, краса і моральність - це одне й те саме, а дика природа є найбільш красивою і моральною частиною природи. За Гегелем “моральність повинна проявлятися у формі краси”. Обидві цінності, етичне і естетичне, відносяться до ідеальних цінностей природи. Їх взяли на озброєння на початку ХХ століття такі піонери охорони природи як А.П.Семенов-Тян-Шанський, І.П.Боpодін, В.І.Талієв, Д.H.Кайгоpодов, роздробивши етико-естетичний підхід в заповідній справі. Разом з тим в охороні природи естетика завжди вторична по відношенню до етики. Красиві птахи не мають більших прав порівняно з некрасивими, усі живі істоти, не дивлячись на їх естетичну цінність, мають право на життя. Естетичний аргумент не завжди, в порівнянні з етичним, може забезпечити охорону для усієї дикої природи. Це пояснюється тим, що естетична мотивація не завжди розповсюджується на непримітні і на негарні, з точки зору людської оцінки, природні ділянки - болота, пустелі, безхребетних тварин. В цьому плані більш універсальна естетична мотивація, згідно якої усі частини дикої природи мають право на існування, а, отже, потребують нашого захисту. Екологічна етика часто вступає в конфлікт з естетикою, коли справа стосується полювання і подібних речей. А.А. Нікольський, що досліджував це питання, справедливо зазначає, що вишукані способи вбивства тварин не тільки багаторазово оспівані в мистецтві, але й стали невід’ємною частиною нашої культури. Краса вбивства тварин оспівана такими визнаними у всьому світі талантами як Пушкін, Тургенєв, Лев Толстой, Хемінгуей. Заради краси люди забувають про етику відношення до тварин. “Проблема посилюється тим, що вишукане полювання давно вже стало невід’ємною частиною дозвілля еліти, наслідувати яку прагне значна частина населення. Обов’язковою прикрасою у багатьох аристократичних домах є трофеї: чучела тварин та пернатих, рога та голови звірів, колекції рідких метеликів”. На противагу цьому А. Нікольський пропонує на кожному зразку мисливського спорядження за принципом “Мінздрав застерігає...” писати “Придбаний Вами товар є знаряддям вбивства тварин і птиць, які прикрашають природу рідного краю”.
З технічним прогресом з’явилися такі поняття як етика та естетика культури мережі. В рамках такого навчального курсу проблеми морально-етичного характеру розглядаються у тісному зв’язку з проблемами генезису інформаційного розвитку цивілізації. Н. Вінер, один з яскравих представників світової наукової еліти, що уважно вивчав проблеми етичного плану у кібернетичному суспільстві, зазначав, що ми живемо у столітті хаотичної моралі. Необхідність збереження паритету між моральною відповідальністю та творчою свободою людини залишається однією з найскладніших проблем сьогодення. Специфіка естетичного у культурі мережі ще вивчається, але вже очевидно, що сьогодні формується тип медійно-активного творця, що дозволяє нам оцінювати елементи етико-естетичного характеру в оформленні веб-сторінок, CD-дисків, мультимедійних та інтерактивних проектів, логотипів, плакатів, презентаціях.
Як підсумок щодо взаємодії етики та естетики можна навести у приклад роман видатного письменника Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”, у якому нехтування моральними нормами призвело до духовної смерті головного героя, що, в свою чергу призвело до загибелі його краси.
Висновки
Опрацювавши дану тему, я дізналася багато чого нового і цікавого та систематизувала свої знання щодо даної проблеми. Як я і вважала раніше, етика і естетика взаємодіють майже у всіх сферах суспільного життя, я ще раз в цьому переконалася і тому навела лише найактуальніші, на мою думку, приклади їх взаємозв’язку. Щодо взаємодії цих наук, то написавши дану роботу, я дійшла до висновку, що естетика не може нехтувати досягненнями етики, що неначе контролює і спрямовує мистецтво у напрямку, який не суперечить усталеним нормам моралі і не порушує визначені суспільством закони. Якщо етика ще може розвиватися без втручання естетики, то естетика без контролю етики - ні. Взагалі ці науки повинні вивчатися разом, адже панування лише строгої моралі та шаблонів без втручання творчої сили мистецтва також може зашкодити розвитку світогляду людей. Також етику та естетику не слід відокремлювати одна від одної, виходячи з їхньої такої широкої взаємодії у всіх сферах суспільства.
Використана література
1. Л. Т. Левчук, Д. Ю. Кучерюк, В. И. Панченко, М. Ю. Русин. Эстетика - К.: Выща шк., 1991. - 302 с.
2. Ю.Б. Борев - Эстетика М.: Высш. шк., 2002. - 511с.
3. Л. Е. Балашов. Этика. Учебное пособие. - М., 2003. - 137 с.
4. О. В. Дивненко. Эстетика. М., 1995 г.
5. О. А. Кривцун. Эстетика: Учебник. -М.: Аспект Пресс, 2000. - 434 с.
6. А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. Этика.- М.: Гардарики, 2002. - 472с.
7. Т.Г.Аболіна, В.В.Єфименко, О.М. Лінчук. Етика: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 1992. - 328 с.
8. Е. Г. Яковлєв. Эстетика.- М.: Гардарики, 1999.- 464 с.
9. О.Г. Дробницкий. Понятие морали: Историко-критический очерк. - М., 1974. - 387 с.
Страницы: 1, 2
