У комбінованих системах, використовуваних як для тепло-, так і для холодопостачання, тепловий баланс відновлюється «автоматично»: у зимовий час (потрібне теплопостачання) відбувається охолодження ґрунтового масиву, в літній час (потрібний холодопостачання) – нагрів ґрунтового масиву. У системах, використовуючих низькопотенційне тепло ґрунтових вод, відбувається постійне поповнення водних запасів за рахунок води, що просочується з поверхні, і води, що поступає з глибших шарів ґрунту. Таким чином, тепломісткість ґрунтових вод збільшується як «зверху» (за рахунок тепла атмосферного повітря), так і «знизу» (за рахунок тепла землі); величина теплопонадходжень «зверху» і «знизу» залежить від товщини і глибини залягання водоносного шару. За рахунок цих теплонадходжень температура ґрунтових вод залишається постійною протягом всього сезону і мало змінюється в процесі експлуатації.
У системах з вертикальними ґрунтовими теплообмінниками ситуація інша. При відведенні тепла температура ґрунту навколо ґрунтового теплообмінника знижується. На пониження температури впливають як особливості конструкції теплообмінника, так і режим його експлуатації. Наприклад, в системах з високими величинами теплової енергії (декілька десятків Ватт на метр довжини теплообмінника), що відводиться, або в системах з ґрунтовим теплообмінником, розташованим в ґрунті з низькою теплопровідністю (наприклад, в сухому піску або сухому гравії) пониження температури буде особливо помітним і може привести до замерзання ґрунтового масиву навколо ґрунтового теплообмінника.
Німецькі фахівці провели вимірювання температури ґрунтового масиву, в якому влаштований вертикальний ґрунтовий теплообмінник завглибшки 50 м, розташований недалеко від Франкфурта-на-Майні. Для цього навколо основної свердловини на відстані 2,5, 5 і 10 м від було пробурено 9 свердловин тієї ж глибини. У всіх десяти свердловинах через кожних 2 м встановлювалися датчики для вимірювання температури – всього 240 датчиків. В кінці опалювального сезону добре помітно зменшення температури ґрунтового масиву навколо теплообмінника. Виникає тепловий потік, направлений до теплообмінника з навколишнього ґрунтового масиву, який частково компенсує зниження температури ґрунту, викликане «відбором» тепла. Величина цього потоку в порівнянні з величиною потоку тепла із земних надр в даній місцевості (80–100 Мвт/м2) оцінюється достатньо високо (декілька ватів на квадратний метр).
Оскільки відносне широке розповсюдження вертикальні теплообмінники почали отримувати приблизно 15–20 років тому, у всьому світі відчувається недолік експериментальних даних, отриманих при тривалих (декілька десятків років) термінах експлуатації систем з теплообмінниками такого типу. Виникає питання про стійкість цих систем, про їх надійність при тривалих термінах експлуатації. Чи є низькопотенційне тепло землі поновлюваним джерелом енергії? Який період «відновлення» цього джерела?
З 1986 року в Швейцарії, недалеко від Цюріха, проводилися дослідження системи з вертикальними ґрунтовими теплообмінниками . У ґрунтовому масиві був влаштований вертикальний ґрунтовий теплообмінник коаксіального типу завглибшки 105 м. Цей теплообмінник використовувався як джерело низько потенційної теплової енергії для теплонасосної системи, встановленої в одноквартирному житловому будинку. Вертикальний ґрунтовий теплообмінник забезпечував пікову потужність приблизно 70 Вт на кожен метр довжини, що створювало значне теплове навантаження на навколишній ґрунтовий масив. Річне виробництво теплової енергії складає близько 13 МВт.
На відстані 0,5 і 1 м від основної свердловини були пробурені дві додаткових, в яких на глибині в 1, 2, 5, 10, 20, 35, 50, 65, 85 і 105 м встановлено датчики температури, після чого свердловини були заповнені глинисто-цементною сумішшю. Температура вимірювалася кожні тридцять хвилин. Окрім температури ґрунту фіксувалися і інші параметри: швидкість руху теплоносія, споживання енергії приводом компресора температура повітря і тому подібне.
Перший період спостережень продовжувався з 1986 по 1991 рік. Вимірювання показали, що вплив тепла зовнішнього повітря і сонячної радіації наголошується в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 15 м. Нижче за цей рівень тепловий режим ґрунту формується головним чином за рахунок тепла земних надр. За перших 2-3 року експлуатації температура ґрунтового масиву, що оточує вертикальний теплообмінник, різко знизилася, проте з кожним роком пониження температури зменшувалося, і через декілька років система вийшла на режим, близький до постійному, коли температура ґрунтового масиву навколо теплообмінника стала нижча первинної на 1-2 °C.
Восени 1996 року, через десять років після початку експлуатації системи, вимірювання були відновлені. Ці вимірювання показали, що температура ґрунту істотним чином не змінилася. У подальші роки були зафіксовані незначні коливання температури ґрунту в межах 0,5 °C залежно від щорічного опалювального навантаження. Таким чином, система вийшла на квазістаціонарний режим після перших декількох років експлуатації.
На підставі експериментальних даних були побудовані математичні моделі процесів, що проходять в ґрунтовому масиві, що дозволило зробити довгостроковий прогноз зміни температури ґрунтового масиву.
Математичне моделювання показало, що щорічне пониження температури поступово зменшуватиметься, а об'єм ґрунтового масиву навколо теплообмінника, схильного до пониження температури, з кожним роком збільшуватиметься. Після закінчення періоду експлуатації починається процес регенерації: температура ґрунту починає підвищуватися. Характер протікання процесу регенерації подібний до характеру процесу "відбору" тепла: у перші роки експлуатації відбувається різке підвищення температури ґрунту, а в подальші роки швидкість підвищення температури зменшується. Тривалість періоду "регенерації" залежить від тривалості періоду експлуатації. Ці два періоди приблизно однакові. У даному випадку період експлуатації ґрунтового теплообмінника дорівнював тридцяти рокам, і період "регенерації" також оцінюється в тридцять років. [Rybach L., Sanner B. Ground-source heat pump systems - the European experience. GeoHeatCenter Bull. 21/1, 2006.]
Таким чином, системи тепло- і холодопостачання будівель, використовуючи низькопотенційне тепло землі, є надійним джерелом енергії, яке може бути використаний повсюдно. Це джерело може використовуватися протягом достатнього тривалого часу і може бути відновлений після закінчення періоду експлуатації.
2.9.9 Порівняння ТНС з котельнею
При порівнянні ТНС з котельнею забезпечується співставність варіантів по кінцевому енергетичному ефекту: нагріта вода подається в теплову мережу по однаковому температурному графіку. В варіанті з ТСН котельня використовується тільки в якості пікового джерела теплопостачання в особливо в холодну пору року, тому річне споживання палива на ТНС значно менше, ніж в котельні. Але на вироблення споживаної ТНС електричної енергії використовується паливо на електростанції.
Економія палива на ТНС в порівнянні з котельнями може складати в закритих системах теплопостачання 20 – 26%, в відкритих – 28 – 34%. Якщо частковий розхід умовного палива на виробництво електроенергії прийнято тільки по конденсаційним електростанціям (без врахування ТЕЦ), то розрахункова економія палива в закритих системах знизиться до 16 – 21%, в відкритих до 24 – 29%.
В цілому можна говорити, що від використання ТНС як в відкритій, так і в закритій системах теплопостачання можна очікувати суттєвої економії палива (15 – 30%) [15].
2.9.10 Переваги теплонасосної системи опалення приміщення в порівнянні з котельнею
Складаючи техніко-економічні показники теплонасосної системи опалення приміщення з котельнею по одночасним затратам і експлуатаційним витратам, можна зробити наступні висновки [13]:
опалювальні теплонасосні установки потребують збільшення (більше ніж в 2 рази) одночасних затрат на обладнання в порівнянні з котельними. Зменшення затрат на теплові помпи може бути досягнути використанням електронагрівачів для зняття пікових навантажень. Більш всього економічно оправдовують себе системи, при яких тепловий насос літом використовується для кондиціонування повітря. При цьому значно скорочуються строки окупності обладнання;
експлуатаційні витрати на тепло насосну установку зазвичай нижчі, ніж для котельних. Основні витрати падають на паливо для котельні і електроенергію для теплового насоса.
3. Вибір власного теплового насосу
3.1 Вибір моделі теплового насосу
Зимній холод змушує задуматись над надійною системою опалення. Для мешканців сотень тисяч заміських будинків, куди не дотягнулись труби районних котелень, це гостра проблема.
Своєрідність ринку теплових насосів полягає в тому, що не можна просто прийти і вказати на агрегат, який сподобався. Моделі представлені тільки в каталогах, і їх нема на складі. Ваш вибір тільки покладе початок обговоренню. Спеціалісти фірми старанно працюють з проектом щоб визначити тепловтрати будівлі, і з доступною ділянкою – щоб визначити її енергетичний потенціал. Вибраний вами ТН може бути змінений (немов костюм по фігурі) - по суті виконуватиметься на замовлення, і у вас буде через місяць. Все ж первинний вибір важливий, від цього залежить успіх справи.
По-перше ТН рекомендується використовувати для низькотемпературних систем опалення.(підлогове водяне, повітряне)
По-друге дім слід добре теплоізолювати. Крім того, рекомендується використання ТН в так званих бівалентних системах опалення. Це значить, що крім ТН в системі працює ще один постачальник тепла.
3.2 Вказівки за розрахунком - ґрунт як джерело тепла
Ґрунтовий тепловий колектор повинен бути розрахований на холодильну потужність теплового насоса. При заміні застарілого теплового насоса на нову модель слід перевірити потужність колектора і, при необхідності, погоджувати з новою холодильною потужністю. Енергія, закумульована в ґрунті, поступає майже виключно через його поверхневий шар. При цьому основним постачальником енергії є сонячне випромінювання. Притоку тепла зсередини землі менше 0,1 Вт/м2 і ним можна знехтувати. Транспорт тепла в ґрунті здійснюється майже виключно за рахунок теплопровідності, причому коефіцієнт теплопровідності ґрунту збільшується з підвищенням вмісту вологи. Так само, як і теплопровідність, теплоакумулююча здатність ґрунту визначається, головним чином, вмістом вологи в ґрунті. Замерзання вологи, що міститься в ґрунті, приводить до помітного підвищення кількості отримуваної енергії, оскільки прихована теплота танення, складає 0,09 кВтч/кг, тобто дуже висока. Таким чином, утворення льоду навколо прокладених у ґрунті змійовиків зовсім не є недоліком.
Для тих, хто володіє достатньою кількістю землі або ґрунтової води, насоси сольовий розчин/вода або вода/вода ідеальні як теплові насоси. Пластикові трубопроводи ґрунтового колектора або геотермічного зонда, що прокладаються в землі, в яких циркулює теплоносій, підводять енергію для теплового насоса. Але також вода з природних джерел і з поверхні озер і річок може бути джерелом тепла. В більшості випадків це ґрунтова вода з природних джерел (наприклад, джерел). Тепло навколишнього середовища вилучається через теплообмінник з води з температурою від +7°С до +12°С.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
