Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах
ТЕМА: Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах
ЗМІСТ
1. Загальні відомості про відкриті електропроводки
2. Технологічний процес виконання відкритих електропроводок
на ізолюючих опорах
2.1. Розмітка трас електричних мереж
2.2. Кріплення ізоляторів
3. З'єднання, відгалуження та окінцювання струмопровідних жил проводів
Список використаних джерел
І. Загальні відомості про електропроводки
Електропроводка - сукупність прокладених ізольованих проводів дрібних перетинів із застосованими до них кріпленнями, що підтримують їх та захисними конструкціями, призначені для підведення електроенергії до освітлювальних електроспоживачів. Електропроводки розділяють на внутрішні - прокладені усередині будинків і споруд, і зовнішні - прокладені по зовнішніх стінах будинків і споруд, під навісом, а також між будинками на опорах по території підприємств, мікрорайонів, дворів, присадибних ділянок, на будівельних майданчиках, до чотирьох прольотів довжиною до 25м кожний поза вулицями й доріг. Внутрішні електропроводки можуть бути відкритими, прокладеними по поверхнях стін, стель, по фермах, балках, колонах, опорам і схованими, прокладеними усередині будівельних конструкцій будинків і споруд. Вибір виду й способу прокладки електропроводок визначається проектом за умовами їх надійності, довговічності, безпеки(дотику до струмопровідних частин, пожежної й вибухової), гігієнічності, а також по естетичних і економічних міркуваннях. З урахуванням цих умов у цехах промислових підприємств і в допоміжних приміщеннях житлових будинків застосовують переважно відкриті види електропроводок із прокладкою проводів безпосередньо по поверхнях стін і стель, а також відкрито в сталевих тонкостінних, винипластовых і інших трубах, на лотках і в коробах. Відкриті види проводок застосовують у малоповерхових житлові й інших дерев'яних будинках; часто змушено застосовувати ці види проводок при реконструкції як промислових підприємств, так і житлових і суспільних будинків, коли виконати сховані проводки не завжди дозволяють будівельні конструкції будинків. На вибір виду й трас прокладки відкритих проводок в основному впливають розміщення споживачів, для яких вони призначені, середовище в приміщеннях і вимоги до захисту електропроводки від механічних ушкоджень.
В електропроводках застосовують захищені й незахищені ізольовані проводи.
Захищений провод має поверх електричної ізоляції металеву або іншу оболонку для захисту від механічнихушкоджень. Незахищене проводи не мають такої оболонки, але може мати обмотку або оплетку пряжею, яка не розглядається як захист провода від механічних ушкоджень.
У наш час для електропроводок застосовують проводи переважно з алюмінієвими жилами. Проводи з мідними жилами прокладають лише у випадках вибухонебезпечних приміщень класу B-1 і В-1а, відкритих проводок у горищних приміщеннях, для відповідальних ланцюгів кабіни й шахти ліфтів, у музеях, картинних галереях, бібліотеках. Проводи виготовляють одножильними й багатожильними, у них в одній оболонці є одна або кілька струмопровідних жил, ізольованих одна від іншої. Жили можуть бути однодротовими й багатодротовими. Поперечний переріз струмопровідних жил виміряється у квадратних міліметрах.
ВИМОГИ ДО МОНТАЖУ ЕЛЕКТРОПРОВОДОК
Для забезпечення надійності, довговічності й безпеки електропроводок при їхньому монтажі дотримують наступних загальних вимог.
Відкриті електропроводки, як правило, прокладають по стінах у стелі, на стелі або по фермах. Відкриту прокладку незахищених ізольованих проводів безпосередньо по будівельних основах на роликах і ізоляторах роблять на висоті не менш 2,5 м від рівня підлоги або майданчика обслуговування. Зменшення цієї висоти до 2 м дозволяється в приміщеннях без підвищеної небезпеки, а при напрузі 42 В - у всіх приміщеннях. У виробничих приміщеннях спуски до вимикачів, штепсельних розеток, пускових апаратів захищають від механічних ушкоджень до висоти не менш 1,5 м від рівня підлоги або площі обслуговування. У побутових приміщеннях промислових підприємств, у житлових і суспільних будинках.
Відкриту проводку прокладають по можливості так, щоб вона не виділялася різко на стіні і стелі. З цією метою її розміщають паралельно карнизам, укосам дверних і віконних прорізів.
Прокладка проводів з полівинилхлоридною і найритовою ізоляцією проводиться при температурі не нижче -15° С щоб уникнути зламу ізоляції, що твердне при низьких температурах. Плоскі проводи АППВ, ППВ і АПН прокладають паралельно лініям перетинання стін зі стелею на відстані 100-200 мм від стелі або на відстані 50-100 м від карниза або балки.
У на стінах під шпалерами, верхню горизонтальну проводку плоскими проводами виконують по можливості вище шпалер.
Спуск до вимикачів і штепсельним розеткам при відкритих проводках виконують по вертикалі.
Перетинання відкрито прокладених незахищених і захищених проводів із трубопроводами (опалення, водопроводу й т.п. ) виконують на відстані від них не менш 50 мм.
Проходи проводів через стіни й між поверхами виконують по лінії прокладки проводів і притому так, щоб вони служили по можливості продовженням лінії електропроводки. При проходах через стіни, прагнуть до того, щоб отвору проходів лежали в одній площині із проводами. У цьому випадку проводи при введенні в прохід не доводиться згинати. Окінцювання й з'єднання жил проводів в електропроводках виконують відповідно до вказівок. З'єднання й відгалуження проводів розміщають у місцях, доступних для контролю. Для цього з'єднання й відгалуження проводів, що прокладаються в глухих коробах, трубах і гнучких металевих рукавах, виконують у коробках, конструкція яких повинна відповідати умовам навколишнього середовища. З'єднання й відгалуження проводів не повинні випробовувати механічних зусиль і повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції жил цілих місць цих проводів.
При виконанні всіх видів електропроводок застосовують механізацію електромонтажних робіт.
2. Технологічний процес виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах
Прокладання проводів на ізолюючих опорах є конструктивно простим, однак разом з тим порівняно рідко застосовуваним способом, що пов'язано з їх недовговічністю і неможливістю широкого застосування індустріальних методів монтажу.
Для монтажу відкритої електропроводки на ізолюючих опорах застосовують голі, а найчастіше ізольовані проводи ПР, АПР, ПВ, АПВ, ПРВ, АПРВ тощо, які прокладаються на ізоляторах, армованих гаками, штирями, якорями або напів'якорями.
2.1 Розмітка трас електричних мереж
Розмітка є початковою і найвідповідальнішою стадією монтажу електроустаткування освітлювальної електроустановки. Мета розмітки - визначити в натурі трасу електропроводок, а також розміщення і взаємне розташування всіх елементів електроустановки, керуючись наявною технічною документацією.
Розмітку трас відкритих електропроводок і основних осей для встановлення електроустаткування здійснюють за заданими в проекті позначками чистої підлоги або стелі, нанесеними будівельниками в приміщеннях споруд, а також проектними відстанями від ферм, колон та інших будівельних конструкцій. Позначку чистої підлоги наносять на попередньо очищену і підбілену поверхню у вигляді чорної смуги завширшки 10-12 мм і завдовжки 120-150 мм.
Роботи з розмітки починають із замірювань і прив'язування трас електропроводок до місць розташування електроустаткування. Потім визначають місця пробивання в будівельних конструкціях: отворів, гнізд, ніш, колодязів тощо. Одночасно визначають місця встановлення коробок і кріпильних деталей.
Розмічальні розміри повинні відповідати проекту, а якщо вказівок у проекті немає,- БНіП.
Проходи через будівельні конструкції повинні розташовуватися на одній лінії і в одній площині з кабелями й проводами, що прокладаються. Проводи і трубні прокладки відкритих електропроводок повинні бути найменш помітними і не порушувати архітектурних оформлень приміщень. Траса електропроводки повинна проходити вздовж карнизів і архітектурних ліній, відступаючи від них на віддаль не менш як 25 мм.
Замірювання здійснюють сцеціальні особи (заміряльники), виконуючи ці роботи спільно з електромонтажниками за допомогою інструментів і пристроїв, що застосовуються під час розмічальних робіт.
Під час заімірювань уточнюють траси і координати підходу електричних мереж до встановлюваного електроустаткування та розподільних пристроїв з «прив'язуванням» їх до будівельних контурів, осей будівель, позначок чистої підлоги та інших орієнтирів. Особливу увагу при цьому приділяють правильній розмітці кутів згину, в місцях повороту і переходу трас електричних мереж в інші просторові положення з урахуванням нормалізованих кутів повороту і радіусів згину.
За даними замірювань траси заміряльники складають: на складні ділянки мереж - ескізи заготовок; на заготовки, які не потребують ескізів.
На ескізах, у заготівельних відомостях і супроводжувальній технічній документації зазначають технічні дані, які вичерпно характеризують ці електричні мережі. Для зображення елементів електричної мережі на ескізах застосовують умовні позначення. Ескізи заготовок нескладних трас виконують у площинних зображеннях, а складних трас - у просторовому зображенні. Для зручності складання ескізів монтажними організаціями застосовують спеціальні віддруковані друкарським способом бланки з нанесеною на них площинною або об'ємною масштабною сіткою.
На ескізах замірювань електропроводок освітлювальних електроустановок зазначають:
марку, перерізи і кількість жил проводів і кабелів;
способи виконання з'єднань окремих ділянок заготовок і відгалужень від них (паянням, зварюванням, опресовуванням тощо);
способи окінцювання жил проводів і кабелів для приєднання їх до світильників, приладів та апаратів (товкачиком, кільцем або наконечником із зазначенням його типу);
умовне розпізнавальне забарвлення фаз і маркування кінців жил проводів і кабелів;
загальну довжину і розміри окремих ділянок електропроводок із зазначенням місць їх відгалуження та розташування відгалужувальних коробок;
довжину ділянок відгалужень до світильників і приладів, а також висоту підвішування і тип світильника.
Розмітка електропроводки на ізоляторах
Найбільша відстань, м, між точками кріплення незахищених ізольованих дротів (при прокладці їх на ізоляторах) повинно бути:
по стінах і стелях усередині приміщень при перетині жил до 2,5 мм2 - 1, від 4 до 10 мм2-2, від 16 до 25 мм2 -2,5, від 35 до 70 мм2 -3, при 95 мм2 і більш - 6 по стінах при зовнішній електропроводці при всіх перетинах жил - 2 по фермах, між стінами або опорами при перетині мідних жил до 2,5 мм2 - 6, при 4 мм2- 12, від 6 мм2 і болєє- 16-25, при перетині алюмінієвих жил 2,5 мм2 - 2,5, від 4 до 6 мм2 - 6, при 10 мм2 - 12, від 16 мм2 і більш - 16-25
Страницы: 1, 2
