meaning added to their literal meaning.
Jerry Morgan writes about two types of convention in
indirect speech acts: conventions of language and conventions of
usage. Conventions of usage express what Morgan calls "short-
circuited implicatures": implicatures that once were motivated by
explicit reasoning but which now do not have to be calculated
explicitly anymore.
According to the relevance theory developed by Sperber and
Wilson, the process of interpretation of direct speech acts does
not at all differ from the process of interpretation of indirect
speech acts. Furthermore, it is literal utterances that are often
marked and sound less natural than utterances with indirect
meaning.
Speech act theories have treated illocutionary acts as the
products of single utterances based on single sentences with only
one illocutionary point - thus becoming a pragmatic extension to
sentence grammars. The contribution of the illocutions of
individual utterances to the understanding of topics and episodes
is not yet well documented.
Pragmatic research reveals that the main types of indirect
speech acts are found in all natural languages. Yet, some
indirect speech acts are specific for a group of languages or
even for a particular language. Conventional indirect speech acts
must always be taken into account when learning a foreign
language. They often make the communicative center of utterances
and sound much more natural than direct speech acts.
Indirect speech acts are widely used in everyday speech, in
fiction, and in publicistic works because they influence the
quality of argumentation and amplify the impact upon the hearer’s
emotions. Indirect speech acts are the driving force of
advertisements whose illocutionary point is always a directive:
"Buy it now!"
It has been found that indirect expressives, directives
and representatives compose the most numerous group of indirect
speech acts in modern English discourse.
The use of indirect speech acts in discourse has been
studied by a number of linguists, cognitive scientists, and
philosophers, including Searle [18], [19], [43], [44], [45];
Grice [4], [30]; Ballmer [23]; Kreckel [34]; Clark [27];
Partridge [40], Cohen [28], Pocheptsov [13], Romanov [16].
Yet, the research of indirect speech acts is still far from being
complete.
РЕЗЮМЕ
Робота присвячена непрямим мовленнєвим актам у сучасному
англійському дискурсі. Непрямі мовленнєві акти – це мовленнєві дії, що
здійснюються за допомогою висловлювань, які мають дві іллокутивні сили,
тобто мовець має на увазі одночасно і пряме значення висловлювання, і
щось більше. Типові приклади непрямих мовленнєвих актів – це ввічливі
прохання у вигляді запитань або твердження у вигляді запитань (риторичні
питання). Непрямі мовленнєві акти привутні в усіх мовах, проте в кожній
мові вони мають свої особливості.
Розділи 1 - 4 є теоретичними. У них розкривається сутність
непрямих мовленнєвих актів, розглядаються причини їхньої широкої
поширеності в мовленні на прикладі англійського дискурса,
аналізуються існуючі теорії, що пояснюють механізм розуміння
співрозмовниками непрямих мовленнєвих актів, з'ясовується внесок
іллокутивної сили окремих висловлювань у процес розуміння усього
дискурса.
Розділи 5 - 7 мають практичний характер. У них порівнюються
конвенціональні непрямі мовленнєві акти англійської й
української мов, що використовуються в типових ситуаціях
спілкування; наводяться приклади непрямих мовленнєвих актів в
творах сучасних британських і американських авторів, газетах,
рекламних роликах; доводиться, що розуміння людиною непрямих
мовленнєвих актів є мірилом його комунікативної зрілості.
Особливо підкреслюється, що оскільки непрямі мовленнєві акти
грають істотну роль у мовному впливі на співрозмовника, в етиці,
у повсякденному спілкуванні і носять конкретномовний характер, їх
необхідно враховувати при вивченні іноземних мов.
Ключові слова: непрямий мовленнєвий акт, теорія
мовленнєвих актів, текст, дискурс, локуція, іллокуція,
перлокуція, комунікативний намір, принцип кооперації, принцип
увічливості, іллокутивна сила, мовленнєва поведінка,
комунікація, прагматика, контекст.
LITERATURE
1. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и
семантические аспекты.- Л.: Изд-во ЛГУ,1990. - 88 с.
2.Вежбицка А. Речевые акты // Новое в зарубежной
лингвистике. Вип. 16. - М.: Прогресс, 1985. – С. 255-276.
3.Голденков М. Осторожно Hot dog. Современный активный
English. - М.: ЧеРо,1999. – 267 с.
4.Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной
лингвистике. Вип. 16. - М.: Прогресс, 1985. – С. 14-76.
5.Деметрий. О стиле // Античные риторики. - М.:Изд-во МГУ
им.М.В.Ломоносова,1978. - С.235-285.
6.Еремеев Я.Н. Директивные высказывания с точки зрения
диалогического подхода // Теоретическая и прикладная лингвистика.
Вип. 2. – Воронеж: видавничий центр ВГТУ, 2000.- с.109-126.
7. Клюев Е.В. Речевая коммуникация. М.: ПРИОР, 1998. – 175
с.
8. Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные
речевые акты //
Новое в зарубежной лингвистике. Вип. 16. М.: Прогресс, 1985.
С. 349-384.
9. Мартынюк А.П. О реализации принципа вежливости в речи
женщин и мужчин // Вестник Харьковского университета.
Вып.339. Человек и речевая деятельность. - Харьков,1989. - С.89-
92.
10. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной
лингвистике. Вип. 17. - М.: Прогресс, 1986. – С.38-94.
11. Петренко В.Ф. Проблемы эффективности речевого воздействия в
аспекте психолингвистики // Оптимизация речевого
воздействия. - М.:Наука, 1990. – С.18-31.
12. Петров С.С. Сложноподчиненные предложения с косвенным
вопросом в современном английском языке // Исследования по
германской филологии. – Кишинев: Мысль, 1975. – С.33-38.
13. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. -
Киев: Вища школа,1986. - 116 с.
14.Пушкин А.А. Способ организации дискурса и типология языковых
личностей // Язык, дискурс и личность: Сб.науч.тр. - Тверь: Изд-
во Твер.ун-та,1990. - С.50-60.
15. Рестан П. Синтаксис вопросительного предложения.- М.: Высшая
школа, 1972. – 183 с.
16. Романов А.А. Системный анализ регулятивных средств
диалогического общения. - М.:Инcтитут языкознания АН
СССР,1988. - 183 с.
17. Руднев В. Словарь культуры ХХ века. –
http://www.lib.ru/culture/RUDNEW/slowar. txt
18. Серль Дж. Р. Косвенные речевые акты // Новое в зарубежной
лингвистике. Вип. 17. - М.: Прогресс, 1986. – С. 195-283.
19. Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в
зарубежной лингвистике: Вип. 17. Теория речевых актов. -
М.: Прогресс, 1986. – С. 170 – 195.
20. Allan K. Linguistic Meaning. - Vol.1. - London: Routledge
and Kegan Paul,1986. - 452 p.
21. Austin J.L. How to Do Things with Words. - Oxford: Oxford
University Press,1962. – 167 p.
22. Bach K., Harnish R. Linguistic Communication and Speech
Acts. - Cambridge: MIT Press, 1979. – 217 p.
23. Ballmer T., Brennenstuhl W. Speech Act Classification: A
Study in the Lexical Analysis of English Speech Activity
Verbs. - Berlin: Springer,1981. - 274 p.
24. Blum-Kulka Sh., Hause J., Kasper G. Investigating Cross-
Cultural Pragmatics: An Introductory Overview // Cross-
Cultural Pragmatics: Requests and Apologies. Norwood: Ablex,1989.
- P.1-34.
25. Bogardus E.S. Social Distance and its Practical Implications
// Journal of Sociology and Social Research 22. - 1988. -
P.462-476.
26. Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in
Language Usage. – Cambridge: Cambridge University
Press,1987. - 345p.
27. Clark H. Arenas of language use. Chicago: The University of
Chicago Press, 1992. – 159 p.
28. Cohen G. Why is it Difficult to Put Names to Faces? //
British Journal of Psychology, N 81. - 1990. - P.287-297.
29. Edmondson W.J. On Saying You are Sorry // Conversational
Routine. - The Hague: Mouton,1981. - P. 273-288.
30. Grice P. Presupposition and conversational implicature.
Radical pragmatics, ed. by Peter Cole, 183-98. New York:
Academic Press, 1981. – 217 p.
31. House J., Kasper G. Politeness Markers in English and German
// Conversational Routine. F.Coulmas (Ed.). - The Hague:
Mouton,1981. - P.157-186.
32. Hymes D. Models of the Interaction of Language and Social
Life // Directions in Sociolinguistics: the Ethnography of
Communication. - New York: Holt, Rinehart and Winston,1972.
- P.35-71.
33. Kasper G. Linguistic Politeness: Current Research Issues //
Journal of Pragmatics. - 1990, No.2. - P.193-218.
34. Kreckel M. Communicative Acts and Shared Knowledge in
Natural Discourse. – London: Academic Press,1981. - 316 p.
35. Labov W., Fanshel D. Therapeutic Discourse: Psychotherapy as
Conversation. – New York: Academic Press,1977. - 392 p.
36. Leech G.N. Principles of Pragmatics. - London: Longman,
1983. - 250 p.
37. Levinson S.C. Pragmatics. - Cambridge: Cambridge University
Press, 1983. - 420 p.
38. Malinowski B. The Meaning of meaning. – London: Routledge,
1975.- 336p.
39. Morgan J. Two types of convention in indirect speech acts
// Syntax and Semantics. – 1978. - Vol. 9: Pragmatics. –
P. 261-280.
40. Partridge J.G. Semantic, Pragmatic and Syntactic Correlates:
An Analysis of Performative Verbs Based on English Data. -
Tubingen: Narr,1982. - 172 p.
41. Russell B. On denoting. – London: Mind, 1957 – 479 p.
42. Sadock J. Toward a linguistic theory of speech acts. New
York: Academic, 1974.- 353 p.
43. Searle J. R. Speech acts. Cambridge: Cambridge University
Press, 1969.-120p.
44. Searle J. R. Expression and meaning. Cambridge: Cambridge
University Press, 1979 - 137p.
45. Searle J.R., Vanderveken D. Foundations of Illocutionary
Logic. - Cambridge: Cambridge University Press,1985. - 227
p.
46. Sperber, D., Wilson D. Relevance: Communication and
cognition. - Cambridge: Harvard University Press, 1986. –
210p.
