Сценарій “Арсеналу” будується на трьох визначальних епізодах:
залізнична аварія, початок страйку, придушення повстання. Ще перед початком
роботи О.Довженко говорив:”Я поставлю фільм за принципом атракціонів,
пов’язанних єдиною цільовою настановою”. Принцип атракціонів, розроблений
С.Ейзенштейном, полягав у тому, що дія розбивалась на окремі епізоди
великого емоційного наповнення (“атракціони”), кожен з яких мав
стверджувати у свідомості глядачів певну ідею. О.Довженко блискуче
використав цей прийом. Стискаючи події, що відбуваються одночасно в різних
просторових точках, чергуючи кадри з протилежним змістом, митець досягав у
кіноповісті потужної драматичної виразності. Сцени війни, жорстокої,
бзглуздої чергуються із сценами життя села, убогого, майже безлюдного.
Найбільшу емоційну напругу викликає паралельний монтаж сцен, коли отупіла
від горя мати б’є своїх дітей, а озвірілій від тяжкого життя солдат-інвалід
б’є на убогій ниві свого коня, а той не витримує і промовляє до свого
господаря: “Не туди б’єш, Іване”. Кінь не витримує, а як же витримати
людині? Короткі, інформативні речення монтажних епізодів перебиваються
всценарії авторськими ліричними відступами, його звертанням до читачів,
внутрішніми монологами героїв.
В автобіографії О.Довженко запише”:Герої “Арсеналу” були ще мало
персоніфіковані. Це були носії ідей, ідеологій. Я оперував ще, за
“звенигорською”звичкою, не типами, а класовими категоріями. Велич і
масштабгність подій змушували мене стискувати матеріал під тисненням
багатьох атмосфер. Це можна було б зробити, вдаючись до мови поетичної... Я
йшов до реалізму в кіно повільними кроками”.
“Арсенал” – остання стрічка, знята митцем на Одеській фабриці, де він
познайомився з Ю.Солнцевою, актрисою, яка стала його другом і супутницею на
все життя, продовжувачкою його справи. Свій новий фільм “Земля” він
збирався ставити на Київській кінофабриці, що саме тоді будувалась.
Фільм “Земля” став першим твором в українській
кінематографії про
колективізацію і останнім фільмом “німого періоду” у
творчості О.Довженка.
Він виростав з реального життєвого матеріалу, сповненого рагічних
конфліктів, суперечностей. Митець знову повернувся до фольклорних джерел,
гоголівських традицій. Особливого значення в такій художній структурі
фільму
автор надавав смерті і похорону Василя. На одному з обговорень він сказав,
що хотів показати загибель героя так, щоб людям хотілося жити. Соціальна
гострота, драматизм
конфлікту, незвичність біографій і характерів, новизна екранної
умовності, несподівана поведінка і вчинки героїв багатьох тоді здивували і
насторожили. Критика дорікала й за те, що автор неправильно показав
куркуля, що у фільмі відсутні “класові характеристики”. Справді,
О.Довженко не карає Хому. На першому обговоренні фільму в Харкові він так
відповів своїм опонентам:”Найтяжча кара – змусити людину вбити саму
себе”. Приречений “куркуленко” Хома не знаходить місця ні серед людей, ні
серед природи, і тоді в божевіллі, “як хробак”, головою ніби “угвинчується”
в землю. Кожний фільм Довженка нікого не залишав байдужим. Спалахнула
дискусія і навколо “Землі”. Автор радів з того, що широкі кола глядачів
фільм сприйняли захоплено. Після переглядів “Землі” в селах нерідко
відбувалися збори, мітинги, приймалися резолюції, в яких відзначалась
актуальність і життєва правдивість фільму. Великий резонанс мав фільм і за
кордоном. Близько п’ятдесяти рецензій з’явилося тільки у берлінській пресі.
О.Довженко вважав, що в пошуках нових художніх форм, засобів розкриття
людської краси автор має право на експеримент; він був переконаний, що “чим
ясніша думка, тим ясніша форма”. Нові умовні форми відкривають і нові
можливості не тільки в пізнанні
навколишнього світу, а й в розкритті світу
самого художника. У “Землі” Довженко відкрив нові можливості творення
характеру, художні деталі як елемента екранної драматургії. Сільський юнак
Василь виростає в образ фольклорного героя; дід Семен у чистій сорочці
помирає серед цвітіння і дозрілих плодів як хлібороб і мислителя; яблунева
гілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні; яблуко,
омите дощем, про яке французький вчений Марсель Мартен сказав: “Той, хто не
бачив яблуко крупним планом у Довженковій “Землі”, той взагалі ніколи не
бачив яблуко”; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю,
обважнілі від плодів гілки у садах; з екрана не чутно ні звуку падаючих
яблук у саду, ні людських голосів, ні дівочих пісень, ні пострілу серед
літньої ночі, але екранно-зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзію
реальної звукової поліфонії. Розповідають, що Ч.Чаплін, перш ніж
приступати до створення нового фільму, переглядав одну з частин “Землі”.
Коли вже німе кіно стало звуковим, кольоровим, широкоформатним, в 1958 р.
Німий фільм “Земля” в числі 12 був визнаний кращим фільмом всіх часів і
народів .
Після народження звукового кіно Довженко зробив свої перші звукові
фільми “Іван” та “Аероград”. У фільмі “Іван” разгортається історія
молодого селянина, який стає робітником і бере участь у спорудженні
грандіозної електростанції на Днепрі. У фільмі “Аероград” він узяв
цілковито новий для нього сюжет, що з’явився після тривалої подорожі
Довженка по ріці Амур. Це фільм про боротьбу радянських прикордонників.
В 1939 році Довженко вразив усіх фільмом “Щорс”. Сказати просто, що
“Щорс” – український “Чапаєв”, це означало би непродумано зв’язати два
твори, про саму природу яких треба подумати глибше. Безсумнівно, подібність
є. Вони обидва відтворюють епопею революції, постаті ії легендарних героїв.
Але образи фільму “Щорс” – це не просто історичні герої, це не абстрактні
символи, а справжні образи героїв у найширшому значені цього слова.
Довженко надає свому фільмові епічного і водночас ліричного характеру. Він
створює грандіозні масові сцени – битви, кінні походи. І знову, як у фільмі
“Земля” розгортаються вічні теми – життя, смерть, любов. І тут лейтмотивом
проходить глибоке дихання природи.
Після виходу кіноповісті “Щорс” О,Довженко був прийнятий до Спілки
радянських письмеників.
Основна тема “Щорса” – це народ у війні. Звичайно, ця тема є головною
у всіх роботах Довженка, створенних в час Великої Вітчизняної війни. Він
пише статті “До зброї”, “Україна в огні”
Та ін., виступає не агтифашистських мітінгах. Під чвс війни Довженко
написав кілька оповідань – “Ніч перед боєм”, “Воля до життя”, “Тризна”.
Він сняв дві документальні кінострічки, текст до яких написав сам. “Битва
за нашу радянську Україну” (1943р) та “Перемога на Правобережній Україні і
вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель” (1945
р) створюють ділогію про велику битву за Україну. У першому фільмі
висвітлювалися події від 1941 року і до початку 1943, тобто до початку
визволення українських земель. У другому – показано історичне значення
грандіозних бітв, якими завершувалось звільнення рідної землі від ворога.
В 1944 1945 роках Довженко працює над сценарієм “Повісті полумяних
літ”. Це був епос про Велику Вітчизняну війну. Фільм у 1960 році поставила
Ю.Солнцева.
Першим кольоровим фільмом О.Довженка був “Мічурін”, перша назва якого
була “Життя в цвіту”. Це була поема про тяжкий шлях пізнання, самотність
шукача істіни, про щастя здійснення мети.
До спогадів про дитячи роки Довженко вперше звернувся у 1942 році.
Повість зачарована Десна була завершена у 1955році. Довженко називав її
автобіографічним кінооповіданням. В повісті чітко окреслюються два плани.
Перший – реалістично виписані картини дитинства, дитячи враження від
навколишнього світу, картини сільского життя, хлопчачі радості і жалі,
розповіді про людей, що оточували хлопчика. І другий план – філософське
осмисленя всього баченного і перейденного людиною, чиє життя вже
повечоріло, на чиєму шляху були і радості творення і розпука невдач і яка
не продала свого “яблукатого коня” мрії. Пафос і лірика – ці два крила
довженковської творчості – в “Зачарованній Десні” дістали особливо яскраве
вираження.
Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно
пов’язана з життям людей “Жили ми в певній гармонії з природой, зимой
мерзли, літом смажились на сонцівосени місили грязь, а весною нас заливало
водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
Картини повені, сіножаті, нічного зоряного неба сповнені смутку і
веселощів, пройняті трепетною закоханостю в свій край, в його красу.
Своєрідним символом, рікою життя проходить через повість образ зачарованної
Десни.
Кіноповість “Зачарована Десна” була екранізована в 1964 році
Ю.Солнцевою.
Лебединою піснею О.Довженка стала “Поема про море” – фільм про
будівництво Каховського моря. Митець вмер напередодні першої павільонної
зьомки на кіностудії Мосфільм. Фільм вийшов на екрани через три роки.
Перенесла його на кіноплівку Ю.Солнцева.
Про творчість О.Довженка можна сказати словами І.Франка:
Вона вся пристрасть і бажання
І вся вогонь, і вся тривога,
Вся боротьба і вся дорога,
Шукання, досвід і погоні,
До мет, що мчать на небосклоні.
Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно.
Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямках
кіномистецтва, лягали в теоретичне підгрунтя різних кіношкіл і
кіноперіодів. Італійські кінокритики вважають, що поштовхом до виникнення
поетики неорелізму стали Довженкові відкриття, зроблені ще в епоху “Землі”
– в час німого кіно.
Французський кінодіяч Анрі Ланглуа так сказав про Довженко:” Тепер,
коли відбувається нова революція у світовому кіно, фільми Довженка, його
мова, його відкриття, які наперед визначили багато чого з того, що
винаходиться сьогодні, виступають на передньому краї сучасного мистецтва,
як знахідки середньовічних архітекторів, які проступили крізь пил і кіптяву
століть на Нотр-Дам де-Парі”.
Фільмографія:
“Вася-реформатор” 1926. Одеська кінофабрика. Сатирична
комедія. Автор сценарію і співрежисер.
“Ягідка кохання”. 1926. Одеська кінофабрика. Короткометражний фільм-
комедія. Автор сценарію і режисер.
“Сумка дипкур’єра”. 1927. Одеська кінофабрика. Пригодницький фільм.
Сценарій М.Заца і Б.Шаранського у переробці О.Довженка. Режисер-
постановник О.Довженко.
“Звенигора”. 1927.
Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
“Арсенал”. 1928.
Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
“Земля”. 1930.
Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
“Іван”. 1932.
Київська кінофабрика. Фільм-кіноповість. Автор сценарію і режисер свого
першого звукового фільму.
“Аероград”. 1935.
“Мосфільм”. Автор сценарію і режисер.
“Щорс”. 1939.
Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
“Визволення”. 1940.
Київська кінофабрика. Документальна стрічка. Автор сценарію і режисер.
“Битва за нашу Радянську Україну”.
Документальна кінопубліцистична стрічка. Автор сценарію і співрежисер.
“Перемога на правобережній Україні”. Документальна
кінопубліцистична стрічка. Автор сценарію і співрежисер.
“Мічурін”. 1949.
“Мосфільм”. Автор сценарію і режисер-постановник.
“Поема про море”. 1958. “Мосфільм”. Автор сценарію. Режисер
Ю.Солнцева.
“Повість полум’яних літ”. 1960.
“Мосфільм”. Перший радянський широкоформатний художній фільм. Автор
сценарію. Режисер Ю.Солнцева.
Література
1. Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця.
2. С.Л. Коба . “Олександр Довженко”
Страницы: 1, 2
