Кількість світильників в =24,розміщюемо на плані 4 ряда по 6 світильників в ряду
2 ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ РОЗДІЛ
2.1 Вибір напруги та схеми живлення
Згідно ПУЄ електроосвітлювальна установка повинна живитися роздільно від електросилової. Для сільськогосподарських приміщень допускається приєднувати освітлювальну установку від окремої групи ввідного розподільчого щита.
Для живлення електроприймачів електроосвітлювальної мережі вибираємо систему напруг 380/220 В, з глухо заземленою нейтраллю, частотою 50 Гц.
Для приєднання переносних світильників, місцевого освітлення застосовуємо напругу 36 В. В сухих приміщеннях з не струмоведучими полами використовуємо розетки 220 В.
Приймаємо магістральну систему живлення освітлювальних установок.
2.2 Розмітка на плані приміщення місць установки світильників, розеток, вимикачів
На плані приміщення помічаємо місця установки світильників, вимикачів та інших струмоприймачів, приєднуємо до освітлювальної мережі.
Помічаємо місце установки ввідного розподільчого щита та групових освітлювальних щитків. Ввідний розподільчий щит встановлюємо в електрощитовій.
Місця вимикачів та розеток помічаємо так, щоб центри вимикачів були на висоті 1,6 – 1,7 м, розеток в виробничих приміщеннях 0,8 – 1 м.
При розмітці місць встановлення щитів та іншого електрообладнання, яке кріпляться штирями, визначаються та наносяться на стіни, центри отворів під штирі. Для забезпечення обслуговування щитів, ящики встановлюють на висоті 1,6 – 1,7 м.
2.3 Вибір місць установки групових освітлювальних щитів
- в центрі електричних навантажень;
- в доступному та зручному місці для обслуговування;
- в приміщеннях з сприятливим середовищам.
2.4 Вибір трас прокладання освітлювальної мережі
Розмічуємо ліній прокладки проводів, кабелів, труб. Проводи, труби, кабелі відкритих електропроводок розмічаємо паралельно архітектурним лініям приміщення, з точки зору забезпечення технологічного процесу та економії електроенергії для освітлення.
Групова лінія, яка живить світильники з люмінесцентними лампами, повинна мати не більше 50 ламп на фазу, світильника з лампами розжарювання, ДРЛ, ДНаТ не більше 20 ламп на фазу, включаючи в цю кількість також штепсельні розетки.
Визначаємо розрахункові навантаження по групам:
Ррозр. = Рвст ∙ Кс (2.1)
де Рвст – встановлена потужність, Вт;
Кс – коефіцієнт спросу, Кс = 1.
Ррозр.1 = 4800 Вт;
Ррозр.2 = 4800 Вт;
Ррозр.3 = 4900 Вт;
Ррозр.4 = 1100 Вт
Ррозр.5 = 975 Вт
Ррозр.6 =1800 Вт
Ррозр.7 = 750 Вт
Ррозр.8 = 1200 Вт
Розрахункові навантаження по фазам
Ррозр.А = Ррозр.1 + Ррозр.4 + Ррозр.7 = 6650 Вт;
Ррозр.В = Ррозр.2 + Ррозр.5 + Ррозр.8 = 6975 Вт;
Ррозр.С = Ррозр.3 + Ррозр.6 = 6700 Вт;
Навантаження по фазам розрізняються незначно, що визначається коефіцієнтом одночасності праці електроприймачів.
2.5 Вибір марок проводів і спосіб їх прокладання
Від електропроводки, марку і спосіб прокладання або кабелів вибираємо в залежності від призначення, умов оточуючого середовища, характеристики електроприймачів, вимог техніки безпеки, протипожежних правил та ін.
В якості електропроводки в даному приміщенні використовуємо проводи і кабелі з алюмінієвими жилами. Освітлювальний груповий щит живиться від розподільчого щита кабелем марки АВРГ, прокладеним в трубі.
В службових приміщеннях та санвузлі проводка виконується проводом АППВ по основі. Проводку всіх останніх приміщень виконуємо проводом АВТВ з самонесучим тросом.
2.6 Розрахунок площі поперечного перерізу проводів освітлювальної мережі
Площу поперечного перерізу проводів вибираємо за допустимою втратою напруги, з послідуючою перевіркою на умови нагріву та механічну міцність.
2.6.1 Розрахунок площі проводів за допустимою втратою напруги (за мінімум провідникового матеріалу)
Рисунок 2.1 – Розрахункова схема освітлювальної мережі
ℓА1-А2 = 28,55 м Рвст А1-А2 = 20325 Вт
ℓ1 = 17,2 м Р1 = 1400 Вт
ℓ2 = 18,3 м Р2 = 1400 Вт
ℓ3 = 32,3 м Р3 = 1400 Вт
ℓ4 = 10,7 м Р4 = 600 Вт
ℓ5 = 21,6 м Р5 = 1400 Вт
ℓ6 = 18,3 м Р6 = 1400 Вт
ℓ7 = 31,58 м Р7 = 1400 Вт
ℓ8 = 10,7 м Р8 = 600 Вт
ℓ9 = 26,9 м Р9 = 1400 Вт
ℓ10 = 32,2 м Р10 = 1400 Вт
ℓ11 = 10,7 м Р11 = 600 Вт
ℓ12 = 7 м Р12 = 750 Вт
ℓ13 = 9,5 м Р13 = 750 ВТ
ℓ14 = 18,1 м Р14 = 300 Вт
ℓ15 = 9,7 м Р15 = 800 Вт
ℓ 16 = 11,3 м Р16 = 375 Вт
ℓ17 = 9 м Р17 = 600 Вт
ℓ18 = 15,16 м Р18 = 400 Вт
ℓ19 = 10,4 м Р19 = 300 Вт
ℓ20 = 13,1 м Р20 = 300 ВТ
ℓ21 = 10,6 м Р21 = 200 Вт
ℓ22 = 11,07 м Р22 = 300 Вт
ℓ23 = 2 м Р23 = 300 Вт
ℓ24 = 57,1 м Р24 = 300 Вт
ℓ25 = 59,2 м Р25 = 375 Вт
ℓ26 = 7 м Р26 = 75 Вт
ℓ27 = 41,5 м Р27 = 600 Вт
ℓ28 = 19 м Р28 = 600 Вт
Визначаємо площу перерізу проводу на живильній дільниці
(2.2)
де – момент навантаження на живлючій дільниці, кВт ∙м;
– моменти навантаження відгалужень від розрахункової дільниці з іншим числом проводів, кВт ∙м;
– коефіцієнт преведення моментів навантаження, = 1,85 [2]
– коефіцієнт визначається в залежності від матеріалу провода, кількістю проводів мережі та від системи напруги, С4 = 44; С2 = 7,4 [2]
– допустимі втрати напруги в мережі, = 2,5%.[2]
Розрахунок момента навантаження на всіх дільницях
МА1-А2 = Рвст А1-А2 ∙ ℓА1-А2 , (2.3)
де Рвст А1-А2 – сумарна встановлена потужність, Вт;
ℓА1-А2 – довжина живлючої мережі, м
МА1-А2 = 20,325 ∙ 28,5 = 579,26 кВт∙м
Момент навантаження відгалужень від розрахункової дільниці з іншим числом проводів
= ΣРі ∙ ℓі (2.4)
де Рі – навантаження, кВт;
ℓі – довжина мережі по якій тече струм цього навантаження, м
= Р1 ∙ ℓ1+ Р2∙ ℓ2+ Р3∙ ℓ3 +P4 ∙ℓ4
= 1,4 ∙ 17,2 + 1,4 ∙ 18,3 + 1,4 ∙ 32,3 +0,6 ∙ 10,7 = 101,34 кВт ∙ м
Приймаємо стандартну площу перерізу проводу = 16 мм2
Визначаємо втрату напруги на живлючій дільниці А1 – А2
(2.5)
Розраховуємо групову мережу:
Визначаємо площу перерізу проводу на 1 дільниці
(2.6)
Приймаємо стандартну площу перерізу проводу = 10 мм2
Визначаємо втрату напруги на живлючій дільниці 1
(2.7)
Площу перерізу проводу на ініших ділянках визначаємо аналогічно. Результати зводимо в таблицю 2
Таблиця 2 - Резултати вибору площі перерізу проводів
|
Момент навантаження відгалужень, кВт∙м |
Розрахункова площа перерізу проводу, мм2 |
Стандартна площа перерізу проводу, мм2 |
Втрата напруги, ℅ |
Марка проводу |
||
|
MA1-A2 |
579,26 |
SA1-A2 |
12.45 |
16 |
0,82 |
АВРГ |
|
m1 |
101,34 |
S1 |
6,92 |
10 |
1,36 |
АВТВ |
|
m2 |
106,49 |
S2 |
7,27 |
10 |
1,43 |
АВТВ |
|
m3 |
101,535 |
S3 |
6,93 |
10 |
1,37 |
АВТВ |
|
m4 |
13,19 |
S4 |
0,9 |
2,5 |
0,71 |
ППВ |
|
m5 |
9,63 |
S5 |
0,65 |
2,5 |
0,52 |
АППВ |
|
m6 |
19,155 |
S6 |
1,3 |
2,5 |
1,03 |
АВТВ |
|
m7 |
39,855 |
S7 |
2,7 |
4 |
1,34 |
АВТВ |
|
m8 |
36,3 |
S8 |
2,48 |
4 |
1,22 |
АВТВ |
2.6.2 Перевірка вибраної площі перерізу по умовам нагріву і механічної стійкості
Перевірка по умові нагріву виконується по наступній умові
Ірозр Ітр.доп. , (2.8)
де Ітр.доп. – тривало допустимий струм
Тривало допустимий струм має наступні значення для площ перерізу [2]:
S = 16 мм2 – Ітр.доп. = 65,2 А (4-ох жильний)
S = 10 мм2 – Ітр.доп. = 55 А
S = 4 мм2 – Ітр.доп. = 29А;
S = 2,5 мм2 – Ітр.доп. = 21 А;
Визначаємо значення розрахункових струмів для кожної дільниці
ІрозрА1-А2 = , (2.9)
де – фазна напруга, = 220 В;
– коефіцієнт потужності, = 1 у.о.
ІрозрА1-А2 =
65,2А > 31,7А
Таблиця 3 - Результати перевірки площі перерізу по умовам нагріву
|
Ділянка |
Розрахунковий струм, А |
Відповідність |
Тривало допустимий струм, А |
|
А1-А2 |
30,79 |
< |
65,2 |
|
1 |
21,82 |
< |
55 |
|
2 |
21,82 |
< |
55 |
|
3 |
22,27 |
< |
55 |
|
4 |
5 |
< |
21 |
|
5 |
4,43 |
< |
21 |
|
6 |
8,18 |
< |
21 |
|
7 |
3,41 |
< |
29 |
|
8 |
5,45 |
< |
29 |
