Адаптивні та перспективні очікування часто називають стабільні та нестабільні. Нестабільні інфляційні очікування частіше всього виникають на початку і в середині інфляційних періодів. Оцінка інфляційної ситуації суб’єктами ринку весь час змінюється внаслідок нестабільної ситуації на ринку. Стабільні інфляційні очікування мають місце звичайно вже, коли інфляційні процеси зменшуються, йдуть на спад. В цьому випадку оцінка суб’єктами ринку більш-менш стабільна, ці інфляційні очікування легше передбачити і вони мають не такі руйнівні наслідки.
1.2 Інфляційні очікування як одна з причин зростання цін.
Зростання цін може бути пов’язане з перевищенням попиту над
пропозицією, але така диспропорція в багатьох випадках не є інфляцією.
Також незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть змінюватись
внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних та сезонних коливань,
структурних зсувів в системі відновлення, монополізації ринку, державного
регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації та
ревальвації грошової одиниці, зміни кон’юнктури ринку, впливу
зовнішньоекономічних зв’язків, стихійного лиха тощо. Тому особливо важливо
зазначити саме інфляційні причини зростання цін, а саме: диспропорційність,
інфляційно небезпечні інвестиції, відсутність чистого вільного ринку та
досконалої конкуренції, “імпортована інфляція”, інфляційні очікування.
За помірної інфляції ціни ростуть швидше, ніж заробітна плата. Ця обставина закріплює стимули підприємницької діяльності. Інфляція є небезпечною для економічного розвитку. Вона починає сама себе підштовхувати, збільшуючи інфляційну хвилю. Це відбувається по багатьом причинам, однією з яких є адаптивне інфляційне очікування.
Населення очікує подальшого підвищення цін і тому збільшує свої покупки, не роблячи грошових заощаджень. Це призводить до зростання сукупного попиту, а він, відповідно, до зростання цін. Інфляція зростає, що веде до поглиблення інфляційних очікувань (рис.1). Взагалі підвищення сукупного попиту має стимулювати економіку, але не у випадку інфляційних очікувань.
Виникнувши, інфляція швидко розповсюджується на всі галузі, пов’язані
між собою взаємними поставками. Інфляція вважається небезпечною хворобою
ринкової економіки. Інфляцію досить важко зупинити, навіть якщо зникають
економічні причини її виникнення, що пов’язано з інфляційними очікуваннями,
а конкретно з інертністю психологічного настрою, що сформувався раніше.
Покупці, що пережили інфляцію, ще довго здійснюють закупівлі “Про всяк
випадок”.
Багато вчених в країнах Заходу і в нашій країні виділяють окремо
фактор інфляційних очікувань, підкреслюючи, що подолання інфляційних
очікувань населення та виробників є найважливішою (якщо не головною)
задачею антиінфляційної політики. Інфляційні очікування є головним чинником
зростання цін. Це пояснюється таким чином. Інфляційні очікування є одним з
чинників інфляції, причому таким, що переживає саму інфляцію [13]. В
результаті процес інфляції в різних його проявах має не випадковий
характер, а досить стійкий. До негативних наслідків інфляційних процесів
відносяться зниження реальних прибутків населення, збезцінення заощаджень
населення, втрата у виробників зацікавленості в створенні якісних товарів,
обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими
виробниками за умов падіння зацікавленості, в очікуванні підвищень цін на
продукти. В умовах підвищення цін погіршуються умови життя переважно у
представників соціальних груп з твердими прибутками (пенсіонерів,
службовців, студентів, прибутки яких формуються за рахунок держбюджету).
Таким чином, інфляційні очікування зростання цін спричиняють їх ще більше
зростання.
Темпи приростів рівня цін в короткостроковому періоді мають певну інерційність, або мають очевидний часовий тренд. Під інерційністю в даному випадку розуміється наявність стійкої залежності поточної інфляції від попередніх значень темпів приросту. Часовий тренд передбачає очевидну тенденцію до зниження або зростання темпів приросту цін з випадковим характером коливань.
При оцінці майбутньої інфляції економічні агенти користуються переважно адаптивними очікуваннями, так як саме ці очікування легко передбачити, та вони є головною основою для неухильно зростаючих цін та інфляції.
1.3 Наслідки інфляційних очікувань: вплив на фінансові процеси
Інфляційні очікування спричиняють посилення інфляції. Тому доцільно спочатку визначити наслідки інфляції, а потім у зв’язку з ними відповідно і наслідки інфляційних очікувань.
Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальної процентної ставки на капiтал.
Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливає на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнами i обсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшує i цiни, i обсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноi пропозицii, пiдвищать цiни i зменшать обсяг виробництва.
Серйознi загрози для нацiональної економiки, що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разi iнфляцii витрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi перш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цих країнах зростають швидше, нiж в iнших країнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках.
Інфляційні очікування мають великий вплив на стан інфляційних процесів. Інфляційні очікування можуть посилити інфляцію, чи навпаки (що трапляється значно рідше) послабити інфляційні процеси.
Також інфляційні очікування спричиняють вплив на всі сфери економіки.
Так, перспективи розвитку ринку довгострокових приватних облігацій в
великій мірі визначаються характером фінансової стабалазації економіки та
станом інфляційних очікувань. Справа в тому, що саме довгострокові
облігації, діючи вапродовж великого терміну, підлягають великому впливу з
боку інфляційних очікувань. В залежності від цього змінюється ставка
прибутку на такі облігації, що може не кращим чином відобразитись на
економічному стані. Інфляційні очікування спричиняють зміну процентних
ставок. Довгострокові норми проценту можуть знижуватись тільки якщо
відбувається зменшення інфляційних очікувань, що трапляється не часто.
Скоріше зараз можна спостерігати збільшення інфляційних очікувань. Так, в
1993 році, коли темпи інфляції були шалені, непередбачені перспективні
інфляційні очікування наростали. Потім темпи інфляції пішли на спад. Як
слід було чекати, інфляційні очікування ще тримались деякий час, потім
знизились. В 1999 році слід чекати нового зростання інфляційних очікувань,
вже адаптивних, але від цього не менш небезпечних для економіки. Тому що в
результаті дії інфляційних очікувань інфляція набуває самопідтримки.
1.4 Механізм дії інфляційних очікувань
Механізм дії на економіку інфляційних очікувань наступний. Справа в тому, що люди, які стикаються з підвищенням цін на товари та послуги впродовж довгого періоду часу і втрачають надію на їх зниження, починають купувати товари зверх своїх поточних потреб. Одночасно вони вимагають підвищення номінальнї заробітної плати і тим самим підштовхують поточний споживацький попит до розширення. Виробники встановлюють більш високі ціни на свою продукцію, очікуючи, що скоро сировина, матеріали, комплектуючі вироби ще більш подорожчають. Починається втікання від грошей. Прикладом є те, що в 1992-93 роках в умовах високих темпів інфляції кожен виробник боявся, що його постачальник сильно підніме ціни на свою продукцію. Тому, бажаючи себе вбезпечити, він багатократно підвищував ціни на свою продукцію. В результаті ціни після їх лібералізації підскочили не тільки на рівень невдоволеного раніше платоспроможного попиту, а й на величину інфляційних очікувань.
Так, очевидно, що розширення внаслідок інфляційних очікувань поточного попиту стимулює подальше зростання цін. Одночасно скорочуються заощадження та зменшуються кредитні ресурси, що стримує зростання виробничих інвестицій та, що випливає з цього, пропозиція товарів та послуг. Економічна ситуація в цьому випадку характеризується повільним збільшенням сукупної пропозиції та швидким зростанням сукупного попиту. Результат – загальне підвищення цін.
Таким чином, інфляційні очікування підтримують інфляцію. Дефіцитне зростання ринкової ціни в сукупності з песимізмом раціональних очікувань населення та бізнесу, невизначеністю кон’юнктури провокує зростання попиту в кількісному вимірі (чим дорожчий товар, тим більше попит).
Нагнітання дефіцитного попиту робить неигідним стратегію постійного наростання обсягів виробництва. Підприємству вигідніше в очікування подальшого скачку цін завчасно готуватись до незначного та епізодичного збільшення випуску. Так, за 1991-1992 роки кількість реалізованої продукції навіть скоротилось, а ціна зросла. В наявності дефіцитна інфляція. Реальний варіант виживання для підприємства – багатоваріантність та скачкоподібність торгово-виробничих операцій. В цьому суть тактики інфляційного очікування підприємства [12].
Для аналізу процесу інфляції з точки зору інфляційних очікувань важливі не індивідуальні переваги, що отримують суб’єкти, які найбільш правильно оцінюють масову реакцію, а важлива сама масова реакція, що достатньо узагальнена внаслідок загальності економічного положення суб’єктів ринку. В динамічній економіці саме вона визначає реальну цінність грошей. Масова поведінка в основному спирається не стільки на врахування раціональних факторів, скільки на реальні економічні процеси, що відбуваються на ринку. В умовах інфляції найбільш важливу роль починає відігравати реальна вартість речей, що купуються, яка не залишається стабільною, а змінюється в часі. В результаті в ціну товару починають включатись транзакційні інфляційні витрати, що є альтернативою додатковим затратам та товар, що дорожчає в результаті затримки купівлі. Таким чином, майбутні інфляційні очікування через механізм транзакційних витрат викликають поточне підвищення цін, в зв’язку з чим збільшення грошової маси може бути зовсім не причиною, а наслідком інфляції.
