15. другий квартал — 32,86 трлн. крб.;
16. третій квартал — 59,60 трлн. крб.;
17. за дев’ять місяців 1995 року — 109,30 трлн. крб.
Паралельно продовжували збільшуватися суми коштів, розміщених на рахунках у банках за межами України. Якщо станом на 1.01.1995 р. залишок зазначених валютних коштів становив 23573,9 тис. дол. США, то на
1.07.1995 р. ці суми зросли до 62297,1 тис. дол. США.
Підвищення попиту на вільноконвертовану валюту сприяє зростанню валютних курсів, підвищенню інфляційних очікувань, викликає недовіру до національних грошей. А це, з одного боку, знову ж таки, є одним з факторів інфляційних процесів, а з іншого, свідчить, що в Україні серед факторів інфляції можна назвати також інфляційні адаптивні очікування — процес залежності рівня пропозиції від очікуваного рівня цін на фактори виробництва, який грунтується на попередньому інфляційному досвіді.
Треба також зазначити, що рівень валютного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют може виступати як у вигляді інфляційного, так і антиінфляційного фактора. Низький курс національної валюти здорожчує імпорт та здешевлює за межами країни експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому є пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Низький валютний курс здорожчує імпорт і здешевлює експорт.
Таким чином, за умов зниження валютного курсу національної грошової одиниці обсяг чистого експорту зростає.
За умов стрімкого падіння валютного курсу національної валюти об’єктивно необхідним було запровадження адміністративного регулювання валютного курсу українського карбованця та призупинення валюти біржових торгів. Оправданим є і часткове державне регулювання валютного курсу- захід, який викликає особливо гострі дискусії. В умовах стабільної розвинутої економіки обмінні курси безперечно повинні обумовлюватися співвідношенням попиту і пропозиції. Але економіка України потребує тимчасового протекціоністського захисту.
Слід зазначити, що існування значного розриву між регульованим офіційним курсом і комерційним негативно впливає на обсяги експорту, сприяє залишенню валютної виручки від експорту на рахунках іноземних банків.
2.6 Інші інфляційні фактори.
Економісти виділяють й інші фактори, що провокують інфляцію. Наприклад, пропонуючи зменшення дефіциту бюджету за рахунок скорочення державних видатків, слід враховувати, що зниження бюджетних витрат не зумовлює відповідного прямого зменшення грошової маси та інфляції. Скорочення дотацій сприяє збільшенню витрат підприємств і населення. Внаслідок цього підвищуються оптові ціни (на вугілля, метали тощо). А це, в свою чергу, посилює тиск у напрямі підвищення виробничих витрат.
Державні витрати повинні обгрунтовано скорочуватися по всьому ланцюгу відтворювання у всіх ланках економіки. Вкрай важливо нарощувати надходження доходів завдяки більш повному обліку і оподатковуванню господарських операцій та шляхом зростання виробництва і реалізації продукції. Паралельно з цим доцільно залучати якомога більше неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту, насамперед, за рахунок випуску декількох різновидів державних цінних паперів.
Фактором інфляції є також підвищення цін на продукцію економічних суб’єктів у відповідь на збільшення ставок податків, що рівнозначно збільшенню витрат виробництва, про які ми говорили вище.
2.7 Грошова реформа 1996 р. та показники інфляції в 1996-1998 рр.
У відповідності до Наказу Президента, постанови Кабінету Міністрів та
Національного Банку з 1 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу: введено в загальний обіг єдину національну одиницю- гривню. Проте, до цього, добре відомим наказом Президента України «Про реформу грошової системи України» 7 листопада 1992 р. було запроваджено купоно-карбованці на заміну рубля та започатковано вихід нашої держави з рубльової зони. Ще раніше, в січні 1992 р., в обіг було випущено тимчасову валюту- купоно-карбованці. Постає питання, скільки ж грошових реформ було проведено в Україні та основі чого вони проводились. Я погоджуюсь з багатьма спеціалістами, що вважають, що в Україні грошова реформа проводилась на протязі 5 років та включила в себе 3 основні етапи:
впровадження тимчасової перехідної валюти- купоно-карбованців в готівковий обіг- січень 1992р.
впровадження купоно-карбованців в безготівковий обіг- листопад 1992 р.
випуск у загальний обіг постійної національної валюти- гривні- вересень
1996 р.
Останній, третій етап реформи було здійснено шляхом деномінації- зменшення в 100 000 разів всіх цінових показників та одночасно всіх складових грошової маси. В результаті нова грпошова одиниця виявилась в
100 000 разів більшою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з карбованцем. Однак при цьому співвідношення між товарною та грошовою масою в обігу не змінилося.
Основоною з передумов введення гривні вважають певною мірою успішне проведення рестрикційної грошово-кредитної політики, що призвела до зниження рівня інфляції. Якщо в 1994 р. рівень роздрібних цін зріс у 5 разів, то в 1995 р.- лише у 2,8 рази. У 1996 році, «напередодні реформ», темпи інфляції склали: у травні, червні- 1%, серпні- 5,7%, у вересні-
2%[9]. Проте потрібно пам’ятати про негативні сторони сильного тиску з боку держави, зокрема утримання обмінного курса валюти на певному рівні, про що говорилося вище.
Ціни споживчого ринку за 9 місяців 1998 р. зросли на 6,2%, що на 0,5% нижче від відповідного показника попереднього року (6,7%). Рівень інфляції у вересні становив 3,8%. Це найвищий рівень інфляції з початку
1998 року. Динаміку цін 1997-1998 рр. відображено в табл. 3[10]:
Таблиця 3. Зміна приросту індексу цін споживчого ринку (до початку року)
|період |1997 |1998 |
|січень |2,2 |1,3 |
|лютий |3,4 |1,5 |
|березень |3,5 |1,7 |
|квітень |4,3 |3,0 |
|травень |5,2 |3,0 |
|червень |5,3 |3,0 |
|липень |5,4 |2,1 |
|серпень |5,4 |2,9 |
|вересень |6,7 |6,2 |
|жовтень |7,6 |12,8 |
|листопад |8,6 | |
|грудень |10,1 | |
Славнозвісна криза в Росії у вересні цього року не минула й української гривні, її курс різко впав, що ще раз довело величезну залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема російських енергоносіїв. На біржі спостерігалось значне перевищення попита над пропозицією доларів, причинами чого слугували посилення інфляційних та девальваційних очікувань у зв’язку з можливою емісією
ОВДП, поява на ринку гривневих ресурсів завдяки операціям Національного
Банку. Ріст попиту на долар примусив НБУ скористатися перевіренними способами регулювання ринку новими цільовими адміністративними обмеженнями. З 12 листопада було введено деталізацію цілей купівлі готівкової валюти комерційними банками. При цьому метою цього заходу визначалося обмеження продажу доларів тільки для обмінних пунктів, необмежуючи при цьому заявки для інших цілей. Тому це обмеження не повинно було істотно вплинути на доступ клієнтів банків до твердої валюти. Перші тижні листопада довели, що тепер не можна сподіватись на швидку та значущу ліберізацію ринку, оскільки з додаткових антикризових заходів було виключено три життєвоважливі для банківської та фінансової системи в цілому аспекти:
вільна купівля-продаж валют;
наданя НБУ стабілізаційних кредитів комбанкам;
використання ОВДП в якості обов’язкових резервів.
В. Ющенко підкреслив, що в листопаді через ускладнення фінансової ситуації на ближніх валютних ринках, включаючи Росію, пройшла тотальна девальвація національних валют цих країн. У зв’язку з цим Україна має прийняти невідкладні заходи, що означає подальшу рестрикційну політикцу уряду. Тому протфельні інвестиції у вигляді держзобов’язань залишаються непривабливими для банків та їх клієнтів, а інфляційні очікування відповідно високими. Розрив між офіційним та «сірим» курсом гривні посилюється, що може призвести до нової хвилі девальвації національної одиниці України.
Висновок.
Як ми могли побачити, інфляційні процеси в Україні з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів. Не поділяючи погляди деяких економістів, що наголошують на однозначності чинників, що викликали інфляцію в нашій державі (надлищкова емісія або ж ріст світових цін), ми вважаємо доцільним розглядати ці фактори в системі, оскільки їх визначення є досить умовним, а в економічних системах перехідного типу одні чинники інфляції переростають або діють паралельно з іншими( інфляція попиту та витрат), а іноді причини та наслідки цього процесу міняються місцями (кумлятивна спіраль зарплата-ціни-інфляція).
Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з
1991 р. необхідно зазначити наступне:
19. політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах.
20. розбалансованість економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача .
21. значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991р.
22. надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.
23. некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна політика з державним регулюванням цін на енергоносії, підтримки через тарифи на паливо, електроенергію та газ АПК, наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена на рестрикційною грошово- кредитною політикою(встановлено низькі кредитні стелі для банків, підвищено норми обов’язкового резерву). Проте рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, так зв. «піки», однак не знищила її ключовї чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.
24. надмірна долоризація економіки, коли паралельно з напціональною валютою функціонує інша (долар). Рост попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі.
25. затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-
1996рр.), та навряд чи може бути названа завершеною на данному етапі.
Реформа, що включила в себе три основні етапи: введення купоно- карбованців в готівковий обіг (січень 1992р.), введення купоно- карбованців в безготівковий обіг (листопад 1992р.), введення єдиної національної валюти- гривні в загальний обіг (вересень 1996р.) через деномінацію в 100 000 разів всіх складових грошової маси частково сприяли зменшенню темпів інфляції та відродженню довіри до національної валюти. Проте як довела остання криза у вересні 1998р. запровадження гривні ще не означало утворення незалежної, оздоровленої, самостійно функціонуючої за ринковими механізмами грошової системи в Україні.
Значна залежність України від ринків сусідів, зокрема Росії, сприяє сьогодні посиленню інфляційних очікувань, новому витку долоризації економіки та падінню курсу національної валюти, який за деякими прогнозами у другому півріччі сягне 4- 10грн./1 дол. Ані деталізація цілей придбання доларів комерційними банками, введена в листопаді цього року, ані інші рестрикційні термінові антиінфляційні заходи, прийняті урядом у зв’язку з зазначеною фінансовою кризою, поки що не збільшили інтерес інвесторів до портфельних інвестицій за рахунок держазобов’язань, та не зменшили адаптивні очікування населення.
Важливу роль в стабілізації економічної ситуації та приборканні інфляційних
процесів в економіках перехідного періоду відіграє держава. Серед основних
стабілізуючих заходів мають бути:
26. регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва)
27. розвиток ринку цінних паперів
28. обмеження бартерних операцій
29. відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів)
30. запровадження комерційних платіжних інструментів (чеки, векселя)
31. виплата заборгованостей по зарплатам, ін.
Саме від реалізації цих та інших заходів залежить успішний розвиток тієї чи іншої країни та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена.
СПИСОК ВИКОРИСТАННОї ЛіТЕРАТУРИ:
1. «ЕКОНОМіКС», КЕМПБЕЛЛ Р. МАККОННЕЛ, СТЕНЛі Л.БРЮ, К. 1993
2. «ЕКОНОМіКС», С.ФіШЕР, Д. ДОРНБУШ, Р. ШМАЛЕНЗі, М. 1993
3. «ОСНОВИ ЕКОНОМічНОї ТЕОРії», А.ГАЛЬчИНСЬКИЙ, П. ЄЩЕНКО, Ю. ПАЛКіН, К
1995
4. «ПРО ЗВ’яЗОК іНФЛяЦії ТА МОНЕТАРНОї МАСИ», В. ПРіСНяКОВ, «ФіНАНСИ
УКРАїНИ», №4 1997, СТР. 20-33.
5. «ОСНОВНі чИННИКИ ТА ФАКТОРИ іНФЛяЦії В УКРАїНі», КОВАЛЬчУК Т., КОВАЛЬ
М., «ФіНАНСИ УКРАїНИ», №10 1998.
6. «ПРОВЕДЕННя ГРОШОВОї РЕФОРМИ», «ФіНАНСИ УКРАїНИ», №2 1997.
7. УРяДОВИЙ КУР’єР. — № 160, 15.10.1994
8. «НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ ЗНОВУ НЕСПОКіЙНО. ЩО ОчіКУє ГРИВНЮ?», «КОМПАНЬОН»,
№47, 29 ЛИСТОПАДА 1998, СТР. 36-39
9. «МОНЕТАРНА ПОЛіТИКА ТА ГРОШОВА РЕФОРМА В УКРАїНі», В.ЮЩЕНКО, «ЕКОНОМіКА
УКРАїНИ ТА ШЛяХИ її ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННя(МАТЕРіАЛИ ВСЕУКРАїНСЬКОї
НАРАДИ ЕКОНОМіСТіВ)», К 1995, СТР. 126-128
10. ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАїНИ, 1994 РіК
11. ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАїНИ, 1995 РіК
12. БЮЛЕТЕНЬ НБУ, 10-1998
13. «ЕКОНОМічНА ДЕГРАДАЦія УКРАїНИ», «ДЕНЬ», 3 БЕРЕЗНя 1998.
14. «ЕКОНОМіКА ПЕРЕХіДНОГО ПЕРіОДУ», РЕД. РАДАєВА, БУЗГАЛіНА, М 1995
15. «THE COMPETETIVENESS OF COUNTRIES IN TRANSITION DURING THEIR ECONOMIC
DEPRESSION AND RECOVERY», SLOVENIA 1998.
-----------------------
[1] ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАїНИ, 1994 РіК, СТР. 53.
[2] Економічна доповідь Президента, 1994 рік.
[3] ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА, 1995 РіК.
[4] «ФіНАНСИ УКРАїНИ», № 7 1998 РіК.
[5] ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА, 1994 РіК.
[6] «ФіНАНСИ УКРАїНИ», №7 1998 РіК.
[7] ЕКОНОМічНА ДОПОВіДЬ ПРЕЗИДЕНТА, 1995 РіК.
[8] «УРяДОВИЙ КУР’єР», №160, 15.10.1994
[9] «ФіНАНСИ УКРАїНИ», №2, 1997
[10] БЮЛЕТЕНЬ НБУ, 10 1998(70)
