Инфляция в Украине
Міністерство освіти України
[pic]Тернопільський Державний Технічний
університет імені Івана Пулюя
на тему “ Інфляція в Україні та шляхи її усунення”
Вступ.
Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово- кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально- економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.
Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в
умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція
переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін 50% на
місяць. Прикладом того є Німеччина 1920-1923рр., Австрія 1921-1923рр., СРСР
1921-1924рр., Грeція 1943-1944рр., Латиноамериканські країни 1970-1980рр.
Інфляція в Угорщині після ІІ Світової війни була найвищою з усіх, відомих в історії світової економіки. 3 червня 1946 року були випущені банкноти на
суму мільярд білліонів (1 млрд.млрд.). У червні 1946 року Золотий пенге
1931 випуску коштував 130 трильйонів паперових пенге. Ось чому вивчення
інфляції є таким важливим і актуальним. У своїй роботі я намагався
визначити суть, причини і наслідки та шляхи подолання інфляційних криз.
І. Поняття інфляції.
Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.
Термін інфляція (від лат. Inflatio - надування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни
1861 - 1865 рр. І означав процес збільшення паперово - грошового
обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції.
Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало
в ХХ столітті відразу після після першої світової війни.
На початок 90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж.М.Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.
Мілітаризм, змінивши кейнсіанській теорії у 80-х роках вже не просто
включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції
стають найважливішою складовою частиною останньої. “Під інфляцією, - пише
М.Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і
всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по
відношенню до випуску продукції”. Це положення переконує в тому, що причини
інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в
процеси суспільного відтворення.
На противагу цьому в кейнсіанських теоріях під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого – як на стороні пропозиції, так і попиту:”В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція”.
З середини 60-х років у світовій економічній науці формується новий напрям у дослідженні інфляцій. Його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери, що враховують загальні зміни в економіці 2-ї половини ХХ століття. Згідно з цим підходом, найважливішою рисою сучасних інфляційних процесів є тісне переплетіння грошових та загально-економічних факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.
Іншими словами, зростання останньго часто виступає вже не як причина росту цін, а як його похідна. Грошові та загально-економічні фактори в цьому процесі змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія інфляційних факторів – чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у, власне, грошово кредитній сфері – інфляційне зростання цін супровожується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.
Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні в
наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в
обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових).
Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають
тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище ,
породжене дизпропорціями виробництва в різних сферах ринкового
господарства. Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем
сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.
ІІ.Причини інфляції.
Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна конюктури ринку, дія зовнішньо економічних зв’язків, стихійних лих і т.д. Одже ріст цін викликиється різними причинами. Але не всякий ріст цін - інфляція.Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.
Так ріст цін, пов’язаний з циклічними коливаннями конюктури, неможна
назвати інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу (особливо в його
«класичній» формі характерній для ХІХ - початку ХХ століття) буде мінятися
і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в
фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення
продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до
зниження цін. Інша справа - якщо підвищення продуктивності праці
супроводжується випереджуючим це підвищення ростом заробітної плати. Таке
явище називається інфляцією витрат. Стихійні лиха не можуть бути причиною
інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небуть
місцевості зруйновані дома, то, очевидно зростуть ціни на будівельні
матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити
пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринка ціни почнуть падати.
Що ж можна віднести до дійсно інфляційних причин росту цін? Назвем найважливіші із них.
По - перше, це диспропорційність , або незбалансованість державних витрат і доходів, що роявляється в дифіциті держбюджета. Якщо цей дифіцит фінансується за ррахунок активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.
По - друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо
фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо
інфляційно небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки.
Так, непродуктивне використання національного доходу на воєні цілі означає
не тільки втрату національного багацтва. Одночасно військові витрати
створюють додатковий платоспроміжний попит, що веде до збільшення грошової
маси без відповідного товарного покриття, збілшення військових витрат є
однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і
збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава
збільшує грошову масу.
По - третє, з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мирогосподарські зв’язки збільшеють небезпечність « імпортованої» інфляції.
По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики
Безлія причин інфляції відмічається в практично у всіх країнах. Але комбінаційна залежність від конкретних економічних факторів. Так , зразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв’язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в розкачеванні інфляційного прцесу почали грати державні витрати, співідношення «ціна - заробітна плата», перехід інфляції з інших держав і деякі інші фактори.
ІІІ.Види інфляції.
Інфляція як явище виникла водночас з паперовими грошима, адже при золотомонетному обігу надлишку грошей не може бути. Розрізняють “класичну” і сучасну інфляцію.
Для “класичної” інфляції (XVIII – XIX ст.) характерним є її
тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які
збільшували видатки держави тощо). Сучасна інфляція має хронічний (сталий)
характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення.
Демонитизація золота, розрив зв’язків між паперовими, чековими і кредитними
грошима і золотом, надали рухові грошової маси автономного характеру,
відносно незалежного від обігу товарів, їх пропозиції.
Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, грошова емісія була взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.
Інфляція може протікати помірно - бути «повзучою», при цьому виді інфляції ціни зростають не більше чим на 10% в рік. Така інфляція дозволяє ефективно коректовати ціни відповідно до змінюючимся умовам виробництва і попиту.
«Голопуюча» інфляція, при цьому виді інфляції ціни зростають від 20 до 200% в рік, є вже серйозною проблемою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри контрактів і угод.
Найбільш згубною для економіки є гіперінфляція, показуюча собою астрономічне зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічний ріст цін на товари. Роль самих грошей в таких виподках сильно зменшується і населення, і помислові підприємства переходять на інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. В окремих випадках появляються окремі паралельні валюти, сильно зростая роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить сильний удар навіть по найбільш заможним прошаркам суспільства.
