Спроби подолання Україною за роки незалежності успадкованої від
минулого зовнішньоекономічної ізоляції та виходу на світову господарську
арену виявились далекими від колишніх оптимістичних прогнозів та очікувань.
Посилення сировинного перекосу в структурі виробництва та експорту,
деградація переробних галузей, пасивне сальдо торговельного та платіжного
балансу не залишають сумнівів щодо того, що загальний сектор розвитку
зовнішньоекономічних відносин не відповідає потребам стабілізації та
розвитку нашої економіки. Посилення цих деструктивних явищ зумовлює
актуальність аналізу їх причин та пошуку шляхів більш ефективної взаємодії
національної економіки із світогосподарським середовищем.
Вагома роль у несприятливому розвитку зовнішньоекономічних зв’язків належить не тільки неринковому минулому і не завжди послідовним трансформаційним процесам, але й складностям вирішення в кризовий період проблем відкриття економіки та підтримки внутрішнього виробника за умов масованого вторгнення некритичного імпорту.
Ставши на шлях ринкової трансформації і визнавши тим самим прийняті на міжнародному рівні ринкові “правила гри”, Україна внаслідок лібералізації зовнішньої торгівлі опинилася в конкурентному середовищі, до функціонування в якому , успадкована від соціалістичного минулого економіка виявилась вочевидь не підготовленою. Незбалансованість структури виробництва, живучість стереотипів поведінки суб’єктів господарювання, орієнтованих на слабке врахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва при високому рівні монополізму – все це негативно позначилося на розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та обмежило можливості протидії деструктивному впливові зовнішніх чинників.
Зовнішня торгівля України в роки незалежності розвивалася під впливом двох протилежних тенденцій, пов’язаних з поступовою інтеграцією економіки у світову господарську систему при одночасному втягуванні її внаслідок зростаючої залежності від критичного імпорту, в орбіту регіонального товарообміну.
Якщо свідченням географічної переорієнтації зовнішньоторговельних зв’язків стало зростання з 1994 по 1996 роки питомої ваги інших країн світу в загальному обсязі зовнішньої торгівлі на 4.7%, то наслідком впливу іншої складової слугує переважання імпорту країн СНД та Балтії, який у загальному обсязі ввозу за 1996 рік та перше півріччя 1997 року становив, відповідно, 66.6 та 63.1%.
Сьогодні вже відомі підсумки зовнішньоекономічної діяльності нашої держави за 1997 рік. Можна визначити, що, незважаючи на деякі ознаки поліпшення ситуації, розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України в 1997 році не вніс принципових змін у загалом тривожну картину, яка окреслилась в минулому.
Активне сальдо торгівлі послугами, яке за 11 місяців 1997 року досягло
3.44 мільярда доларів і дало змогу в кінцевому підсумку дещо забезпечити
перевищення обсягів експорту товарів та послуг над їх імпортом. Але ця
стаття доходів у перспективі не може бути стабільною, оскільки вона
грунтується лише на збільшенні транспортних тарифів та плати за транзит. Не
відбулось у 1997 році й збільшення експорту наукомістких послуг, розширення
обсягів яких мало б позитивний вплив на збереження інтелектуального
потенціалу України.
Незбалансованою у 1997 році лишилась і торгівля товарами, що
обумовлено зниженням їх конкурентоспроможності. Це призвело до пасивного
сальдо торгівлі товарами в цілому (-2.37 мільярда доларів) та з державами
СНД і Балтії зокрема (-3.96 мільярда доларів). Особливу ж увагу слід
звернути на те, що, згідно з даними Держмиткому та Держкомстату України за
9 місяців 1997 року порівняно з аналогічним періодом і далі зростало
негативне сальдо в торгівлі з країнами Європи та Америки.
Енергомістка структура економіки, недостатня забезпеченість власними ресурсами і залежність від традиційних господарських зв’язків звужують можливості налагодження відносин з новими торговельними партнерами та більш широкої інтеграції в світову систему поділу праці, провокують втягування нашої держави в не завжди рівноправний регіональний товарообмін і дедалі частіше перетворюються на засіб економічного та політичного тиску.
Далекими від бажаних прогнозів і обіцянок стали і наслідки торгівлі з іншими країнами, оскільки ситуація на світовому ринку при низькій конкурентоспроможності готових виробів української промисловості зумовлює зменшення попиту на них і посилює сировинний перекіс експорту. Це полегшує проникнення імпортних споживчих товарів і високотехнологічної продукції та веде до атрофії переробних галузей.
Загрозливість становища посилюється тим, що відволікання зростаючої частки валютних надходжень на закупівлю споживчих товарів обмежує фінансові можливості поставок критичного імпорту, призводить до подальшого спаду виробництва та експорту, посилює ресурсну і фінансову залежність від постачальників та прискорює сповзання економіки на периферію світового господарського розвитку.
Несприятливий стан зовнішньої торгівлі, цієї основної складової зовнішньоекономічних зв’язків, погіршує становище, ускладнює ліквідацію розриву між експортоспроможністю та імпортомісткістю, обмежує можливості структурної перебудови економіки та формування її ефективної зовнішньоекономічної спеціалізації.
Досвід України та інших постсоціалістичних держав свідчить про безперспективність спроб розгляду зовнішньоекономічних процесів у відриві від ринкової трансформації, оскільки напрям та динаміка економічного розвитку, вихід із системної кризи і, в кінцевому підсумку, здатність підпорядковувати зовнішньоекономічні відносини потребам зміцнення національної економіки і підвищення її конкурентоспроможності залежать від послідовності, динамізму і системності ринкових перетворень.
Погіршення становища внутрішніх виробників внаслідок загострення
зовнішньої конкуренції спостерігалося свого часу в Польщі, Румунії,
Болгарії, Угорщині та інших країнах з перехідною економікою. Масштаби
деструктивних процесів в них виявились здебільшого пропорційними колишній
ізольованості економічних систем, високому рівню монополізму, відсутності
конкурентного середовища і хронічному дефіциту споживчих товарів.
Однак ті з постсоціалістичних країн, які стали на шлях радикального реформування своєї економіки (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія та інші), досягли помітних успіхів і в зовнішній торгівлі. Це створило сприятливі умови для розширення виробництва, поліпшення життєвого рівня населення, переорієнтації зовнішньої торгівлі на нетрадиційні ринки і прискорило наближення фаз стабілізації та розвитку. Але розвиток ситуації в України відбувався за іншим сценарієм.
Розглянемо ринок сільськогосподарських продуктів в Україні та світі.
ЗЕРНОВІ
Останні оцінки та прогнози розвитку ситуації на світовому ринку зерна,
зроблені рядом закордонних аналітиків, можна звести до однієї фрази:
“Готуйтеся до затяжного зниження світових цін, що може раптово змінитися
ростом”. Саме раптово, тому що зараз домінуючий вплив на ринок мають
малопрогнозовані чинники, основним із яких є світова фінансова криза, що
затяглася. Новий її спалах у Бразилії кинув у глибоку прірву і ціни на
цукор. До дуже низького рівня обіцяють опуститися і світові ціни на олійні.
Однак, усе по черзі.
Зараз у тому, що зниження світових цін на зернові затягнеться ще на
якийсь час, уже ніхто не має сумніву. Навіть аналіз біржових ф’ючерсів
підтверджує, що пік росту цін прийшовся на листопад-грудень 1998 р., після
чого проявилась знижувальна тенденція цін. Незважаючи на такі
фундаментальні зміни в ринкових чинниках, як зниження виробництва пшениці
та зростання споживання зерна у світі, вирішальний вплив на ринок продовжує
(і буде продовжувати) мати світова фінансова криза. Ми пам’ятаємо, що
початок падіння світових цін на зерно прийшовся на розвиток фінансової
кризи в країнах Південно-Східної Азії наприкінці літа 1997р.
У січні на світових біржах і готівкових експортних ринках світові ціни на пшеницю спочатку виросли, потім так само швидко обвалилися до нижчого за той рівень, ніж той, на якому вони знаходилися в середині грудня, а потім знову дещо збільшилися. І всякий раз, коли напрямок руху цін змінювався, вирішальну роль грали або погодні чинники, або слухи й інформація про великі обсяги закупівлі зерна. Однак, у цілому напрямок руху цін характеризується як зниження.
USDA знизило прогнози експорту фуражного і насінного призначення
пшениці в США через зниження прогнозів світового імпорту пшениці,
скорочення посівних площ під неї в СЩА в 1999/2000 МР і зниження долі зерна
в кормах для тварин.
|Форвардні ціни на фізична партії пшениці в деяких регіонах світу, $/т FOB |
| |лютий |березень |квітень |травень |червень |
|США #2 HRW |123,20 |123,55 |125,30 |126,40 |129,35 |
|США #2 NS/DNS |158,10 |158,45 |159,65 |158,55 |60,45 |
|США #2 SRW |102,05 |102,05 |104,55 |105,25 |107,10 |
|США #2 SW |117,55 |117,55 |117,95 |118,30 |118,70 |
|Аргентина, прод. |106,00 |109,00 |114,00 |- |- |
|Австралія, тв., 13%|169,00 |170,00 |171,50 |173,00 |174,50 |
|прод. | | | | | |
|Австралія, станд. |153,00 |154,00 |155,50 |156,00 |158,00 |
|біла | | | | | |
|Канада, 13.5% прод.|164,75 |- |- |- |- |
|Німеччина, |123,80 |124,35 |124,80 |125,35 |126,80 |
|борошномельна | | | | | |
|Велика Британія, |98,25 |98,10 |97,90 |97,75 |98,60 |
|фуражна | | | | | |
|Велика Британія, |101,55 |101,40 |101,20 |101,10 |101,90 |
|борошномельна | | | | | |
|Данія, |100,20 |100,80 |101,30 |101,85 |103,40 |
|борошномельна | | | | | |
|Франція, 76 кг/гл |96,15 |96,35 |96,45 |96,60 |97,7 |
Були дещо збільшені оцінки світового виробництва пшениці у 1998/99 МР, в основному за рахунок перегляду врожаю в Аргентині. У той же час прогнози світового імпорту пшениці були знижені – Філіппіни і Венесуела не здатні імпортувати стільки зерна, скільки раніше прогнозувалося.
ЄС є найбільший конкурент США на експортних ринках зерна, відгукнувся
ростом цін на місцевих біржах і зниженням розміру субсидій експортерів.
Зазначене зростання було млявим, тому що ціни на кукурудзу й особливо на
соєві боби продовжували знижуватися.
На Чиказькій біржі (СВОТ) березневі ф’ючерси на м’яку червонозерну
озиму пшеницю (SRW) за останню декаду грудня і першу декаду січня виросли
майже на 2%, а пік прийшовся на 8 січня, коли котирування березневих
ф’ючерсів досягли $107/т. аналогічно поводилися і ф’ючерси на продовольчу
пшеницю на Лондонській біржі (LIFFE). Тут пік прийшовся на позначку GBP
78.5/т (FOB). Найнижчі значення котирувань пшениці на цих біржах складали в
січні відповідно $98,4/т і GBP 74,5/т, а 1 лютого ціни вже зросли до $99,5
і GBP 76,5/т.
