Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.
Таблиця. Ріст числа приватних господарств в Україні в 1990-1994 р.р.
|Показники |Січень |Січень |Січень |Січень |Липень |
| |1991 |1992 |1993 |1994 |1994 |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|Кількість приватних |82 |2098 |14681 |27739 |30895 |
|господарств | | | | | |
|Площа с/г угідь в |2,0 |39,7 |292,3 |558,2 |657,5 |
|приватних | | | | | |
|господарствах, тис. га| | | | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|Доля с/г угідь в |- |- |0,8 |1,5 |1,6 |
|приватних | | | | | |
|підприємствах, % | | | | | |
|Середні розміри |24,4 |18,9 |19,9 |20,1 |21,3 |
|приватного | | | | | |
|господарства, га | | | | | |
Таблиця. Розподіл форм організації підприємств в 1990р. і 1993р. (по
повідомленням керівників підприємств).
|Вид |Всі підприємства у вибірці, %|Реорганізовані підприємства, |
|господарств | |% |
| |1990р. |1993р. |1990р. |1993р. |
|Традиційні структури господарств |
|Колгоспи |66,7 | |76,4 | |
|Радгоспи |28,9 | |21,2 | |
|Міжгосподарськ|0,8 |31,1 |0,2 |6,4 |
|і підприємства| | | | |
|Нові структури господарств |
|Товариства |- |60,6 |- |82,9 |
|Акціонерні |- |2,5 |- |3,3 |
|компанії | | | | |
|Фермерські |- |1,2 |- |1,3 |
|об’єднання | | | | |
|Агрофірми |0,4 |1,2 |0,3 |1,5 |
|Інші |3,2 |3,4 |2,1 |4,7 |
3.2. Створення ринку землі та її економічна оцінка.
Перехід сільського господарства України до ринкових відносин неможливий без створення ринку землі та її економічної оцінки. Тут і надалі ринок землі та її економічну оцінку слід розглядати не з позиції обов’язковості вільної купівлі-продажу землі, а знаходження науково обгрунтованих методів для оптимальної оцінки землі в грошовому виразі. З розвитком ринкових відносин це дасть можливість перейти до вільної купівлі- продажу землі, але (під суворим контролем державних органів та в обмежених розмірах) науково обгрунтувати визначення стартової ціни під час аукціонних торгів та передачі землі під заставу при одержанні кредитів в земельних та інших банках.
Адже земля є найбільш цінним для її володаря. Наприклад, вартість землі типової ферми в центральній частині штату Айова США (160 га) становить близько 800000 доларів, або 5000 доларів за 1 гектар ріллі. В той же час вартість типових фермерських споруд (будинок. Гараж, зернові бункери, складські приміщення, сарай для ВРХ та ін.) оцінюються в розмірі від 27000 до 75000 доларів.
Зважаючи на те, що в багатьох країнах світу земля є товаром і об’єктом купівлі-продажу, то в даній розробці використані існуючі методики та моделі обрахування ціни землі в розвинутих країнах з урахуванням специфічних умов землеволодіння та землекористування в Україні. Тому насамперед розглянемо, які фактори впливають на ціну землі в країнах ринковою економікою, оскільки земельні угіддя є товаром і можуть продаватись на аукціоні, обмінюватись на інші товари, здаватись в оренду або заставлятись при одержанні кредитів. До цих факторів у першу чергу мали б бути віднесені:
Банківська норма проценту.
Чим вища банківська норма проценту, тим нижча ціна землі. І навпаки, чим нижча банківська норма проценту, тим вища ціна землі, тим вигідніше вкладати гроші в землю, а не під проценти в банк. При низьких процентах вигідним стає і банківський кредит для купівлі землі. Ось чому ціна на землю по роках може значно коливатись, на що впливають кризові явища в економіці та стабільність валютно-фінансової системи. Так, висока норма проценту у 80-х роках у багатьох штатах США сприяла зниженню цін на землю.
Майбутні врожаї стратегічних культур
Чим вища якість землі, тим вищі будуть врожаї. За умов прогнозування збільшення майбутньої урожайності стратегічних культур ціна на землю в момент її купівлі-продажу зростає. Звичайно, безгосподарність або незнання технологій при оцінці урожайності культу та визначенні ціни на землю до уваги братись не повинні.
Прогнозовані ціни на вирощену в майбутньому продукцію
При оцінці цього фактору треба враховувати як внутрішні, так і
зовнішні фактори. До внутрішніх факторів слід віднести перш за все можливу
цінову підтримку та стратегічні культури урядом та законодавством України.
Прогнозування зовнішніх факторів пов’язане із можливістю вільної купівлі-
продажу землі іноземними юридичними особами та можливістю запровадження в
України вільного ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з
урахуванням кон’юнктури світових ринків. Якщо прогнозовані ціни на майбутні
врожаї зростатимуть, то зростатиме і сучасна ціна земельних угідь.
Прогнозовані втирати на виробництво стратегічної сільськогосподарської продукції.
Вони включають всі науково обгрунтовані витрати, пов’язані із отриманням майбутнього врожаю. У випадках продажу земельних ділянок (ферм) із будівлями та технологічним обладнанням прогнозуються і амортизаційні витрати. В разі купівлі-продажу землі перевага повинна надаватись земельним ділянкам разом із будівлями та технологічним обладнанням.
Віддаленість земельних ділянок від центрів комунікацій та комунікаційних мереж.
Цей фактор у ціновому виразі враховується не тільки в матеріально- грошових витратах на виробництво та збут майбутньої продукції, але й у ціні землі при необхідності її продажу в майбутньому. Найбільш точну цінову оцінку вищезазначеного фактора може враховувати тільки аукціонна торгівля.
Фактор дисконту.
Цей фактор зкориговує (дисконтує) вартість надходжень чистих заробітків та майбутню ціну продажу землі залежно від норми банківського проценту протягом усього періоду експлуатації земельних угідь (ферми).
Майбутня вартість землі.
Цей фактор пов’заний із специфічністю такого товару, як земля. А специфічність полягає в тому, що після експлуатаційного періоду із дотриманням факторів підвищення родючості земля не зношується, а її знову можна продати для подальшої експлуатації іншими суб’єктами господарювання.
Агровиробнича якість землі (бонітетна оцінка землі).
Цей показник враховує якість землі, яка визначена за агрономічними властивостями (вміст і запаси гумусу, елементів живлення, гранулометричний склад, поправки на клімат, еродованість, гідроморфність, солонцюватість, каменястість). Бонітування грунтів за агрономічними властивостями було проведене в 1993 році за завданням Кабінету Міністрів України і бал бонітету конкретної ділянки землі є самим об’єктивним показником ї якості.
Враховуючи вищевказані фактори, є рекомендованими два методичні підходи до визначення ціни землі:
. перший, який враховує агровиробничу якість землі (бонітетну оцінку землі).
[pic], де Ц – ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвинених країнах визначається в доларах США;
20 – чистий дохід з 1 га пшениці (ц), який складає 1/3 природно- економічного потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі (за даними науковців 60 ц/га) при 41 балу бонітету;
Б – бонітетна оцінка землі;
41 – середньозважений бал бонітету землі в Україні;
С – ціна 1 ц пшениці (С=12 доларів за 1 ц);
R – банківська норма проценту.
Зазначимо, що при визначенні ціни землі слід брати ті культури, вирощування яких найбільш прибуткове і характерне для даної природно- економічної зони. Наприклад, для штату Айова (США) такими культурами є соя, кукурудза, а для зони Лісостепу України можуть бути пшениця, цукровий буряк та соняшник.
Розрахункові стартові ціни землі за допомогою представленої формули наведені в таблиці.
Таблиця 1: Стартова ціна землі в Україні в залежності від природно-
економічних умов господарювання (за бонітетом землі).
|Група господарств |Бал бонітету |Прогнозований |Ціна (Ц), доларів |
|залежно від | |чистий дохід, |за 1 га орної |
|бонітету землі | |дол./га |землі (r=0.04) |
|1 |20 |117 |2925 |
|2 |30 |175 |4375 |
|3 |40 |234 |5850 |
|4 |50 |292 |7300 |
|5 |60 |351 |8775 |
|6 |70 |410 |10250 |
|7 |80 |468 |11700 |
|8 |90 |527 |13175 |
. другий підхід враховує надходження чистого доходу в результаті експлуатації землі та майбутню прогнозовану ціну землі після виходу економіки України з кризи:
[pic]
|Ціна |Сума |Майбутня |
|землі |надходжень |прогнозована|
| |чистого доходу|ціна землі з|
| |за n років з |урахуванням |
| |урахуванням |банківського|
| |банківського |процента |
| |процента | |
де PV – чистий дохід з 1 га ріллі; n – кількість років експлуатації землі (n=20);
FV – майбутня прогнозована ціна землі після виходу економіки України з кризи.
Визначається експертним шляхом, або враховуючи існуючу ціну на
аналогічні землі в розвинутих країнах світу. Так, наприклад, в штаті Айова
(США), подібному природно-економічними умовами до України, середня ціна 1
га ріллі за останні 10 років складає близько 3439 доларів, в Гамбурзі (ФРН)
– 12692-35384 долари. Таким чином, з урахуванням умов ринку землі в США за
останні 10 років середня ціна землі в Україні може бути від [pic] доларів за 1 га
до [pic] доларів за 1 га.
Розглянуті два методичні підходи дають можливість зважено підійти до визначення вартості земельних ресурсів в Україні. При цьому лід враховувати обставини, що зниження ціни на землю може призвести до неконтрольованої скупки її через підставних осіб іноземними громадянами та мафіозними структурами, а завищена ціна призведе до гальмування ринкових процесів у сільському господарстві.
Об’єктивно визначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового механізму в агропромисловому секторі, надати власникам землі можливості ширше залучати інвестиції під заставу землі для інтенсивної розбудови державного, колективного та приватного сектора сільського господарства.
Звичайно, що основною складовою механізму здійснення реформ в АПК є земельна реформа та реорганізація сільського господарства України. Загальне завдання здійснення таких реформ – це підвищення ефективності виробництва шляхом розпаювання і акціонування колективних та державних сільськогосподарських підприємств з одночасним створенням конкурентноспроможних нових формувань, зорієнтованих на умови ринкової економіки та приватну власність на землю. Але основним критерієм такої реформи повинно бути не тільки землеволодіння, а й ефективне землекористування. Виходячи з цього, законодавством та нормативно-правовою базою слід чітко розділити повноваження тих, хто володіє земельними наділами, і землекористувачів, або тих, хто має право експлуатувати земельні ресурси України. При цьому землевласники можуть мати право: здавати земельні наділи в оренду, під заставу для отримання кредитів, передавати (дарувати) спадкоємцям, продавати згідно із законодавством. Це те, що створить систему ринкових відносин в аграрному секторі.
