При розрахунку готельного обслуговування ціна мешкання і харчування розбивається на тарифну сітку, яка має діапазон 7 днів.
У цей час основна частина потоку туристів складається з укомплектованих груп. Це означає, що туристична фірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно надається знижка для масової оптової операції в залежності від об'єму опера - до 10%, по термінах і тривалості - до 5%, знижка в залежності від тривалості мешкання туристів в готельному підприємстві - до 10%.
З оптової ціни можуть робитися додаткові знижки за участь фірми в рекламі і виданні рекламних проспектів по країні, окремому місту, окремому готелю, куди фірма відправляє туристів. Так, нерідко турфірма реалізовує рекламні проспекти країни, рекламуючи таким чином не тільки свої тури, але і країну загалом.
Знижки можуть також проводиться при попередній оплаті туристичного обслуговування.
Загалом ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижче ринкової ціни для разових операцій в середньому на 10-20%.
Таким чином, на вартість путівки впливає чинник кількості послуг, що пропонуються. Туристу можуть бути надані або певні види послуг по його вибору, або повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продажу так званих інклюзив-турів (inclusive tour) або пекідж-турів (packadge tour).
При інклюзив-турах, що застосовуються при авіаперевізках, вартість інклюзив-тарифів, що спеціально розробляються, які можуть бути наполовину нижчим за звичайні. Тур включає також вартість розміщення туристів в готелі, харчування (повне або часткове) і інші послуги, що надається на певне число днів перебування туристів в країні призначення, і що використовується при групових і індивідуальних поїздках.
Загальний рівень рентабельності і ціна інклюзив-тура повинни бути не нижче звичайного тарифу вартості транспортування. Клієнту повідомляється загальна ціна інклюзив-тура без розбиття її на окремі види послуг.
При розрахунку вартості інклюзив-тура фірма включає в неї крім вартості туристичних послуг, власні витрати на утримання апарату фірми, витрати на рекламу, а також певний прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив- тура для окремого туриста обходиться дешевше, ніж при індивідуальній поїздці без допомоги турфірми з таким же комплектом і рівнем послуг.
Пекідж-тури передбачають надання клієнту повного комплексу послуг, який, однак, може і не включати транспортні витрати. Організуються вони по певній, програмі, що зазделегідь рекламується. Структура турів варіюється в залежності від країни, складу туристів, їх купівельної здатності, характеру, асортименту і якості послуг.
6. Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.
Специфіка бухгалтерського обліку операцій міжнародного туризму витікає з відмінності в формуванні вартості путівки:
- для туристсько-екскурсійних організацій, які формують вартість путівки шляхом придбання окремих послуг;
- для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються тільки продажем путівок;
- для туристсько-екскурсійних організацій, що займаються посередницькою діяльністю.
Перший варіант являє собою звичайну схему роботи підприємства, що реалізовує продукцію власного виробництва. Виходячи з того, бухгалтерський облік можна вести по схемі, прийнятій для підприємств, що реалізовують продукцію власного виробництва або, як звичайно її називають, “по виробничій схемі".
Потрібно зазначити, що нерідко туристичні фірми, працюючі по схемі формування вартості путівки (тура) з послуг, що окремо придбаються, допускають характерну неточність: при підведенні підсумків звітного періоду повністю закривають рахунки обліку витрат і таким чином визначають фінансовий результат за звітний період просто як різницю між виручкою від реалізації і всією сумою понесених витрат. Тим часом, як і в багатьох інших видах виробничої діяльності, тут можливо і освіта на кінець звітного періоду залишків незавершеного виробництва і отримання авансів і передоплат під продаж путівки.
Потрібно зазначити, що процеси формування, придбання і подальшого продажу путівок можуть бути розтягнуті у часі, відповідно на практиці складаються ситуації, коли формування путівки починається в одному звітному періоді і закінчується в іншому, або при роботі по другому варіанту придбання путівки і її перепродаж відбуваються в різних звітних періодах. З цього слідує, що в діяльності туристичної фірми повинно бути чітко визначено, яким чином фіксуються основні господарські операції, такі як:
- отримання передоплати від інших організацій за надання послуг;
- отримання передоплати від інших організацій за готову путівку;
-отримання передоплати від туриста за путівку;
надання послуг іншої організації;
- передача путівки туристу;
- видача передоплати іншим організаціям;
- отримання від інших організацій гарантії на отримання окремих послуг;
- отримання від інших організацій путівок.
Практика свідчить про те, що, як правило, чітко фіксуються моменти сплати і отримання грошей і освіти заборгованостей, що відбивається на рахунках розрахунків з дебіторами і кредиторами. У цьому випадку стаття витрат істотно скорочується і визначити які з них відносяться до даного об'єму реалізації нелегко.
Якщо туристичне агентство працює тільки як посередник, використовується схема ведення бухгалтерського обліку, характерна для даного виду діяльності.
Роль економічного аналізу в умовах ринкових відносин незмірно зростає і має два аспекти:
- внутрішній, за рахунок зростаючої відповідальності підприємства перед співвласниками, працівниками, банками і іншими кредиторами;
- зовнішній, як необхідність аналізу фінансового становища при встановленні ділових контактів зміцненні положення на ринку.
Фінансова діяльність підприємства охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна.
Фінансове становище є результатом господарської діяльності підприємства і характеризується фінансовою стійкістю, платоспроможністю і ліквідністю.
Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового становища є балансовий звіт, що включає форму 1 - баланс підприємства і форму 2 - звіт про фінансові результати.
Аналіз фінансового становища туристичної фірми включає в себе розрахунок коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності.
У першому випадку коефіцієнт розраховується як відношення власного
капіталу до активів, а у другому - відношення високоліквідних активів
(грошових коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості.
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання, і ліквідним, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання.
При цьому необхідно враховувати, що фінансове управління діяльністю і наявність грошових коштів більш важливо, ніж поточний прибуток, а відсутність грошових коштів в банку може привести до кризи фінансового становища. Показники можна вважати задовільними і хорошими у разі низьких витрат і відсутності заборгованості. Саме цей важливий чинник значно підвищує коефіцієнти, а означає, для того, щоб розібратися в реальному положенні справ, необхідно розглянути рентабельність і результати звіту по прибутку.
Функціонування підприємств незалежно від видів діяльності і форм власності визначається його здатністю приносити достатній прибуток або прибуток як кінцевий фінансовий результат роботи. В умовах ринку прибуток виступає основним чинником стимулювання підприємницької діяльності. Вона створює можливість для розширення діяльності, задоволення соціальних і матеріальних потреб членів колективу, є основним джерелом формування бюджету. За рахунок прибутку гасяться боргові зобов'язання підприємств перед банками і інвесторами.
Враховується також рентабельність роботи підприємств і рентабельність продукції. Чим вище рівень рентабельності, тим більше ефективність господарювання.
У зв'язку з цим кожна туристична фірма проводить розрахунок загальної рентабельності, рентабельності продукції ( обороту ) і оборотів коштів .
Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до нарахування процента до активу балансу.
Практика показує, що найбільша рентабельність в міжнародному туристичному бізнесі досягається при короткострокових (до 8 днів) подорожах з розміщенням в готелях високого класу.
7. Організація і техніка виконання операцій міжнародного туризму.
Здійснення міжнародних туристичних операцій передбачає певні відносини між туристами - споживачами туристичних послуг і туристичними фірмами - їх виробниками і реалізаторами, а також відносини останніх з різними організаціями(банками, транспортними і страховими компаніями і т.п.), що забезпечують виконання цього вигляду міжнародних послуг.
Робота туристичних фірм з туристами включає в себе:
- пропозиція туристу або групі туристів певного набору турістично- екскурсійних послуг;
- отримання від клієнта грошових коштів за путівку (тур);
- перерахування грошових коштів певним організаціям за розміщення, мешкання, екскурсійне обслуговування.
Договірні відносини туриста і туристичної фірми складаються як
відносини покупця (замовника) і продавця (виконавця). При цьому потрібно
підкреслити особливий характер “продукт", що придбається у туристичної
фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини, турист розраховує отримати в
кінцевому результаті необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як
правило, ще не самі послуги, а права (гарантії) отримання в певний час, в
певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не
мають прямих договірних відносин з даним туристом, але що знаходяться у
договірних відносинах з направляючою туристичною фірмою. Турист придбаває
також і гарантії надання певних видів послуг і самої направляючою фірмою.
Сукупність цих прав відображається в путівці, яка є кінцевим “продуктом"
діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації.
Туроператорська діяльність - це діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем (туроператором).
Турагентська діяльність - діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичним особа або індивідуальним підприємцем (турагентом).
Взаємовідносини між туроператором і туристом частіше за все будуються на основі агентського договору про надання першим другому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.
Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входить у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, які засновуються на:
- умовах посольств, які можуть визначити мінімальну величину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;
- терміні поїздки;
- кількості чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);
- віці (старше за 60 років страхова сума може бути збільшена в два рази).
На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.
1) Компенсаційна.
Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування
їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, оскільки
змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.
Програма страхування багажу.
Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні
документів, підтверджуючих, що багаж був загублений або пошкоджений під час
зберігання або транспортування. Це найбільш поширений вигляд страхування,
так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.
2) Сервісна.
Страхування медичних витрат.
Юридичний і інформаційний асістанс - забезпечення правової підтримки
мандрівникам у разі адміністративних або цивільних порушень, а також
гарантія отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.
Страхування від нещасного випадку.
Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну
третіх осіб, нанесених туристом внаслідок “ненавмисних дій".
Страховий поліс - обов'язковий документ при турпоїздці. Більшість
країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До
них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина,
Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.
Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного
обслуговування у страховому випадку, обов'язково містить номер телефону
фірми-партнера, по якому можна звернеться за допомогою, інформацію про
страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки і звільнення від
(відповідальність) зобов'язань компанії у разі війни, ядерних вибухів,
дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.
Туристична фірма пересилає постачальнику запит і гарантійний лист з термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з вказівкою номера паспорта і віку.
Подібним образом оформляються і візи.
Існує декілька видів віз в залежності від цілей поїздки - туристичні, візи по приватному запрошенню, візи по діловому запрошенню.
Оформлення віз по приватних і ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі становлять 5 - 7% від кількості всіх звертаючихся, причому відмова може бути переглянена. Консульський збір за даний вид послуг становить 10-60 доларів США.
Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику зарубіжної фірми на певну кількість туристів зі списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи або призначена для окремих туристів.
При розробці програм враховується не стільки вартість, скільки складність процедури оформлення.
Все описане характерне передусім для Сполучених Штатів Америки і
Західної Європи, де до дозволу на в'їзд відносяться дуже суворо.
14 червня 1985 року в Люксембургськом місті Шенген державами Бенілюксу,
Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове
скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх кордонах.
У червні 1991 року до Шенгенському угоди приєдналися Іспанія і
Португалія, і був складений список країн, які обов'язково повинні мати
відкритий візовий режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список з 120
країн, громадяни яких для перетину кордонів повинні мати візу єдиного
зразка (до них відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22
грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол
про набирання чинності Шенгенських угод з 26 березня 1995 року. У 1997 році
до Шенгенському угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу
українські туристи, що виїжджають в одну з цих держав на термін менш трьох
місяців, отримують Шенгенськую візу, при більш тривалому перебуванні в
країні призначення діють національні візи.
З одного боку, пересування по території семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручне, але, з іншого боку, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на виїзд. Це пов'язано з тим, що посольства цих держав посилають один одному запити на того, який звернувся.
Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється
безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван,
Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина.
Безвізовий в'їзд по запрошенню без оформлення закордонного паспорта дозволений в країни Східної Європи, Монголію, Кубу.
Українські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз в
Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр і інш. країни.
При оформленні документів в обов’язки турфірмы входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.
Система взаємовідносин між основними суб'єктами операцій
міжнародного туризму юридичний оформляється різними договорами
(контрактами).
Договір між туристичною фірмою і туристом, як правило, містить наступні типові умови:
- предмет договору (придбання туристом прав(гарантій) на тура, оформлених у вигляді путівки);
- вартість послуг фірми і форма їх оплати (готівка або переказ грошей на розрахунковий рахунок фірми);
- обов'язки туристичної фірми (по наданню туристичного продукту в повному об'ємі і якісно; по медичному страхуванню туристів; по оформленню для них посольських віз);
- відповідальність і звільнення від відповідальності сторін (у випадках форс - мажорних обставин, зміни якості послуг, що надаються, термінів їх надання, відмови сторін від тура);
- обов'язку туриста (по оплаті, наданні необхідних документів для оформлення віз і т.п.).
У договорі з клієнтом доцільно відобразити наступні відомості: дату укладення договору, терміни надання послуг, вигляд транспорту до місця відпочинку і зворотно, клас готелю, його найменування і місце розташування.
Договір між туроператором і турагентом в залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількох видів.
Агентські згоди передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продаж окремих видів послуг і інклюзив-турів від імені і за рахунок туроператора. У договорі звичайно містяться чіткі інструкції по виконанню покладених задач, територіальне обмеження сфери дії, встановлюються права і обов'язки сторін, а також порядок виплат комісійних винагород. Об'єм і характер вимог до агента неоднаковий і залежить від конкретних умов, існуючих на національних ринках.
У угоду може бути внесена обмовка, що зобов'язує агента не вступати у ділові відносини з іншими фірмами, а також обмовка про монопольне право продажу окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, з одного боку, дає можливість працювати, не маючи великих витрат на рекламу, маркетинг, організацію турів і отримуючи комісійні, але, з іншого боку, не дає можливості істотного розширення і отримання великих прибутків. Крім того, агент часто дуже залежить від туроператора і по суті справи позбавлений самостійності.
Саме тому часто туристичні фірми придбають путівки як готову продукцію, сформовану іншою компанією, і надалі продають її дорожче. У обов'язку продавця входить бронювання місць в готелі, оформлення необхідних для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем і інформування покупця про можливі зміни, а покупець здійснює набір, комплектацію і відправку туристів, забезпечує надання їх списків в трьох примірниках для оформлення документів і бронювання місць на транспорті і готелі, інформує туристів про вартість і порядок розрахунків.
У разі не виконання зобов'язшкодань і не дотримання термінів перекладу вартості обслуговування або не надання анкет і списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відовує збитки.
Висновок.
Отже я розглянув становище міжнародного ринку туристичних послуг на
сьогодняшний день. Хочу сказати, що Україні потрібно змінити свій напрямок
в цій галузі і почати займатися залученням туристів не тільки з країн
колишнього СРСР, а й з Західної Європи і інших частин світу. Для цього в
нас є всі природні умови – з узбережжям Криму може порівнятись тільки
французька рів’єра, а Карпати – непогане місце для лижного курорту. Але
прибутку не буває без початкових витрат– нам треба поставити на набагато
більш якісний рівень систему обслуговування туристів, і тоді, я впевнений,
Україна теж стане туристичною державою.
Список літератури
1) Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. М.: Прогресс 1992
2) Бабышев Л. Туризм как отрасль итальянской экономики. МЭиМО. 1995 № 12
3) Балабанов И.Т. Валютные операции М.: Финансы и Статистика, 1993. 200 с.
4) Герчіков І. Маркетинг і міжнародна комерційна справа М., Київ, 1990
503 з.
5) Добрецов А. Экспорт услуг и международный туризм. Экономика и жизнь.
1995 №42.
6) Сироткин С.П. Экономическая теория. - СПб, 1997.
