70 років. Економічно активні особи за статевою ознакою розподіляються майже наполовину: 50,7% репрезентували жінки, 49,3% - чоловіки. З кожних трьох економічно активних осіб двоє мешкають у містах, відповідно одна особа – на селі.
Рівні економічної активності населення характеризуються диференціацією
за статтю, віком і типом поселення. Хоча жінок України традиційно
характеризують високі трудові орієнтації (потенційні й реалізовані), проте
рівень їхньої економічної активності нині все ж нижчий від чоловічого: з-
поміж жінок віком від 15 до 70 років економічно активних осіб у 1997р. було
2/3, а в складі відповідного контингенту чоловіків – ѕ. Певна «перевага»
жінок за чисельністю з-поміж економічно активних осіб спостерігається в
більшості вікових груп: у наймолодшій (15-19 років), середніх (між 30 і 55
роками) і зовсім незначна – у найстарших (після 60 років.). Лише у віковому
інтервалі від 20 до 30 років і у віці 55-59 років чисельно переважають
представники чоловічої статі.
Формою реалізації економічної активності населення, тобто його
прагнення застосувати свої професійні знання та навички, є трудова
зайнятість. Зайнятими економічною діяльністю вважаються особи віком від 15
до 70 років, які виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного
чи неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або у
окремих громадян, на власному (сімейному) підприємстві. Зайняті особи – це
основна частина економічно активного населення. Чисельність осіб, зайнятих
економічною діяльністю становить близько 23,8 млн. (91,1% економічно
активного населення). Частка зайнятих чоловіків віком від 15 до 70 років у
загальній їх чисельності впродовж 1995-1997рр. залишилась майже незмінною,
показник зайнятості жінок зазнав хвилеподібних коливань, у результаті яких
за два роки підвищився на 1,0%. Нині зайнятість жінок в інтервалі від 15 до
70 років у загальній їх чисельності у середньому на 10,5% нижча, ніж
представників чоловічої статі. Перевищення рівнів зайнятості чоловіків
спостерігається в усіх вікових групах, досягаючи максимуму в
післяпрацездатному віці: якщо зайнятість жінок 45-49 років нижча за
чоловічу лише на 0,7%, жінок 30-34 і 40-44 років – на 1,5%, то в інтервалі
55-59 років – на 44,1%, а між 60 і 70 роками – на 24,1%. Віковими групами,
в яких частка зайнятих у чисельності населення відповідного віку найбільша,
є групи осіб 35-39, 40-44, 45-49 років – у жінок в середньому 86,2%,
чоловіків – 87,6%. У суміжних із вказаними вікових групах 25-29, 30-34, 50-
54 років частка зайнятих хоч і дещо менша, але все ж перевищує 4/5
населення. З-поміж 20-24-річних осіб жіночої статі зайнято трохи більше
3/5, а у чоловіків – 2/3, у складі 55-59-річних жінок – понад 2/5 проти
близько ѕ у чоловіків; серед старших 60 років – майже ј і 1/3 відповідно, а
в наймолодшій групі – дещо більше 12% (у обох статей).Про деякі особливості
складу зайнятого населення можна дізнатись з рис 2.1.
Рис.2.1
Статево-віковий склад зайнятого населення, % до загальної
Чисельності зайнятих осіб віком від 15 до 70 років
6 5 4
3 2 1 0 1 2 3
4 5 6 7
З-поміж усіх зайнятих осіб у 1997р. було 51,1% жінок і 48,9%
чоловіків. При цьому за досліджуваний період частка жінок у складі зайнятих
підвищилась, чоловіків – знизилась. Нині зайняті жінки переважають у
найчисленніших середніх вікових групах населення – між 30 і 55 роками.
Найпомітнішою ця жіноча перевага є у групах 45-49, 40-44 і 50-54 років.
Віковою групою, де з відчутним розривом переважають чоловіки, є
післяпрацездатний щодо жінок інтервал 55-59 років. Окрім того, чоловіків
серед зайнятих дещо більше між 20 і 30 роками. Загалом у віці від 25 до 50
років сконцентровано майже 2/3 усього зайнятого населення. Середній вік
чоловіків та жінок, зайнятих економічної діяльністю, становить 40,8 років.
3. СТРУКТУРА ЗАЙНЯТОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СУСПІЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Найактивнішим агентом виробництва є населення в працездатному віці.
Тоді як населення молодше і старше працездатного віку виступає як
контингенти, що зайняті навчанням чи належать до пенсіонерів, а в цілому,
включаючи і дітей, формують певне економічн навантаження на працездатне
населення. Таким чином, співвідношення контингентів молодше працездатного,
працездатне та старше працездатного, а також довжина робочого періоду і
участь в трудовій діяльності населення поза робочого віку, впливають на
умови економічного розвитку та продуктивність економіки певного регіону.
Враховуючи, що ці процеси на регіональному рівні в Україні мають
відмінності, визначення рівня і тенденцій зайнятості в аспекті
демографічних процесів має значення для розробки державної політики в
розміщенні продуктивних сил і пріоритетів соціальної політики на рівні
регіонального самоврядування і державної підтримки.
Динаміка рівня економічної активності населення, що розраховується як співвідношення зайнятих до всього населення, залежить від вікової структури, а також від статево-вікової зайнятості.
Населення України в 1996р. становило близько 51,3 млн. чол., трудові
ресурси - понад 30,1 млн.чол, тоді як у народному господарстві було зайнято
20,2 млн.чол. Ця чисельність за регіонами розподілялась нерівномірно.
Частка населення коливалась від 1,84% у Чернівецькій обл до 10,24 у
Донецькій обл. Якщо згрупувати області України за часткою населення в
загальній його кількості, можна характеризувати такі співвідношення. До
групи областей, де ця частка нижча за 3%, належать Волинська, Житомирська,
Закарпатська, Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька,
Херсонська ,Черкаська та Чернівецька області. До другої групи належать
області, де частка населення в загальній його кількості в Україні становить
до 6%. Сюди належать Автономна Республіка Крим, Вінницька, Запорізька,
Луганська, Одеська області. До наступної групи належать такі області як
Дніпропетровська, Донецька, Київська, частка їх становить понад 6% у
загальній чисельності населення.таким чином розподіл регіонів за часткою
населення в загальній його кількості склався так. Перша група областей
посідає 35,45% населення України, друга група – 28,61%, а третя – 32,53%.
Водночас між областями склалася велика розбіжність за цим показником, яка
характеризується співвідношенням 1:5,5. Аналіз цього показника у динаміці
показує, що практично зміни у територіальних пропорціях за кількістю
населення зберігаються за абсолютного скорочення населення України в цілому
і в її областях. Тобто скорочення чисельності населення проходить у всіх
практично областях з однаковою тенденцією. Однак це не дає підстави до
висновку, що цей процес зберігає тенденцію у вікових групах. Аналіз цього
явища дає змогу для розробки більш конкретних заходів у сфері формування
трудового потенціалу та політики зайнятості в регіонах.
Найбільша чисельність працюючих сконцентрована в промисловості, де у
жовтні 1997р. був зайнятий кожен четвертий працівник. П’ята частина
зайнятих у галузях економіки осіб на цей час працювала у сільському і
лісовому господарстві. Кожен десятий був зайнятий у галузях торгівлі,
громадського харчування, матеріально-технічного постачання й збуту або
заготівель і приблизно така сама частка працюючих - у сфері освіти,
культури, мистецтва чи науки й наукового обслуговування. Кожен тринадцятий
із числа зайнятих у галузях економіки працював на транспорті або зв’язку і
стільки ж працюючих – у сфері охорони здоров’я, фізичної культури чи
соціального забезпечення. Один із двадцяти зайнятих – працівник
будівництва, один із двадцяти п’яти припадає на галузь житлово-комунального
господарства й невиробничі види побутового обслуговування населення. Міське
населення, зайняте в галузях економіки порівняно із сільським,
характеризується більшою часткою зайнятих у промисловості – майже 1/3,
водночас як працюючі на селі відзначаються надвисокою концентрацією в
галузях сільського і лісового господарства – до них належить майже 3/5 усіх
зайнятих у сільських поселеннях. Відповідно порівняно більша частка
зайнятих городян працює в галузях виробничої й соціальної інфраструктури,
що, звичайно, краще розвинуті у містах – на транспорті й у зв’язку,
торгівлі і у громадському харчуванні, житлово-комунальному господарстві та
невиробничих видах побутового обслуговування населення, у сфері охорони
здоров’я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки та
наукового обслуговування. Диференціація галузевої структури зайнятості
спостерігається і за статевою ознакою: якщо у чоловіків відносна перевага
за виробничою сферою, то у жінок – за галузями соціальної інфраструктури.
Певною специфікою відзначається галузева структура зайнятих, які належать
до різних вікових груп. Так, основною сферою докладання праці молоді 15-19
років виступає сільське господарство, де зайнята майже третина наймолодших
працівників. Ця група, а також кілька суміжних вікових груп молодих осіб
(до 30 років) відзначається порівняно високою часткою зайнятих у торгівлі,
громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні й збуті,
заготівлях. З-поміж зайнятих у віці між 20-30 роками також помітно більша
від середньої частка осіб, які працюють в галузях охорони здоров’я,
фізкультури і соціального забезпечення, настільки ж високою вона є і у
старших працівників (після 60 років). У середніх вікових групах більшою є
відносна чисельність працюючих у промисловості, а зокрема – в освіті,
кільтурі, мистецтві, науці. У старших групах зайнятих (після 50 років)
спостерігається певний перерозподіл у галузевій структурі на користь
транспорту й зв’язку, будівництва, освіти, науки та наукового
обслуговування. Слід визнати неоднозначними ті зміни галузевої структури
зайнятих в економіці, що відбулися останнім часом. Якщо певне збільшення
частки зайнятих у галузях сфери послуг (торгівля, громадське харчування,
матеріально-технічне постачання, житлово-комунальне господарство та
невиробничі види побутового господарства) цілком узгоджується з алгоритмом
структурних зрушень в економіці в умовах ринку, то підвищення частки
працюючих у трудомісткому вітчизняному сільському господарстві, а також
скорочення зайнятості в сфері освіти, культури, мистецтва, науки
здебільшого відбиває скрутні умови гострої соціально-економічної кризи в
країні.
4. ПРИРОДНИЙ ТА МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЗАХІДНИХ
ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ
Чисельність населення України невпинно зменшується. В 1995р. становить
близько 52 млн.чол., що на 0,76 і 1,1% менше, ніж у 1994 та 1993 рр.
відповідно. Зменшення населення відбувалось як за рахунок природного
скорочення, так і завдяки від’ємному сальдо міграції (перевищення
чисельності емігрантів над іммігрантами). Скорочення населення характерне
як для міських поселень, так і для сільських. Серед 229 міст країни з
чисельністю населення понад 20 тис.чол. у минулому році в 177 або в 77,2%
чисельність громадян зменшилася, в 26 (11,4%) збереглася і в такій самій
кількості міст зросла. Серед міст – “рекордсменів” щодо людських втрат –
Горлівка (2,6%), Єнакієве (1,8%), Костянтинівка (1,6%), Макіївка (1,4%),
Маріуполь (1,1%)
