Якщо - ціле, то - діаметр, а
При м, =600 Нм мм. Інтенсивність світла можна набагато підсилити, якщо закрити усі парні, чи непарні зони Френеля. Це прикривання можна зробити поставивши в отворі так звану зонну пластинку.
Перепишемо формулу так
Надамо тепер пояснення дифракції на екрані. Розіб`ємо фронт на кільцеві зони Френеля..Знайдемо, що який би не був діаметр диска, в центрі його геометричної тіні повинна спостерігатися світла пляма (Пуассон). Араго негайно (вночі!) поставив дослід і знайшов пляму у відповідності з висновком Пуассона.
ЛЕКЦІЯ 5
ДИФРАКЦІЯ (продовження)
У багатьох оптичних приладах використовується дифракція світла на вузьких щілинах, що застосовуються у сполученні з лінзами.
Фраунгофер розглянув дифракцію плоских світлових хвиль, або дифракцію в паралельних променях. В цьому випадку джерело і точка спостереження знаходяться нескінченно далеко від перешкоди, що викликала дифракцію. Для цього достатньо поставити джерело у фокус збираючої лінзи, а дифракційну картину спостерігати у фокальній площині другої збираючої лінзи, що стоїть за перешкодою.
Дифракція Фраунгофера (зображення джерела).
Всі точки хвильової поверхні, що співпадає з площиною, коливаються в однаковій фазі. Тому інтерференція вторинних хвиль в різних напрямках буде утворюватись лише за рахунок різниці ходу окремих коливань, що виникає після проходження щілини. Лінза не створює додаткової різниці ходу, тому ця різниця виникає до лінзи.Зонами Френеля будуть смужки, паралельні краям щілин шириною (різниця ходу - катет, ширина - гіпотенуза), адже різниця ходу між двома променями, що проходять через края однієї зони Френеля, буде Число зон у щілині:
Різним кутам відповідають різні точки екрану. Коли - ціле парне, То всі зони можна розбити на пар. Тут буде темрява
- ціле (під таким - темрява).
Коли то дія щілини еквівалентна дії однієї зони. В цьому напрямку бачимо світло
ДИФРАКЦІЙНІ ГРАТИ
Це сукупність однакових дифракційних елементів, розташованих на однаковій відстані один від одного. Будемо вважати, для спрощення, що ширина дифракційних елементів мала порівняно з відстанню між ними. Тоді можна враховувати лише взаємодію хвиль, що йдуть від різних елементів.
штрихів. Різниця ходу між променями від двох сусідніх штрихів є
Різниця фаз, це
Хвилі, що йдуть від різних елементів, знаходяться у фазі, якщо
Нехай число елементів є тоді інтенсивність суперпозиції хвиль буде
Якщо то в цьому напрямку - головні максимуми. Інтенсивність світла дорівнює нулю, якщо числівник =0, а знаменник - ні, тобто при
а
не кратне Приблизно посередині між напрямками на два сусідні мінімуми існує один побічний максимум. Умова для нього
ГОЛОГРАФІЯ
Дифракція і інтерференція утворюють основу голографічного метода отримання зображення (відкритого Д. Габором у 1947 році). В цьому методі записується не двовимірний розподіл яскравості випромінювання, а амплітуда та фаза розсіяної світлової хвилі.
РОЗГЛЯНЕМО ГОЛОГРАМУ ТОЧКИ.
Її можна отримати за рахунок суперпозиції плоскої та сферичної хвиль. Голограма точки - це сукупність кілець радіуси яких
Це - зонна пластинка Френеля. Дійсно, подивимося на суперпозицію сферичного та плоского хвильових фронтів (Z=0).
Відстань між кільцями
Хай тепер на такі грати падає плоска хвиля і нехай - кут дифракції на му кільці
де
При дифраговані промені перетинають вісь симетрії в точках оскільки
Дійсно,
ПОЛЯРИЗАЦІЯ СВІТЛА.
Світло, в якому напрямки коливань (напруженостей електричного і магнітного полів) якимось чином впорядковані, називають поляризованими. Світло - поперечні хвилі, тобто в них коливання відбуваються впоперек напрямку розповсюдження хвиль.. Природне світло - неполяризоване. Природний поляризатор - турмалін. Цей кристал має таку властивість, що він поглинає світло, напрямок коливань якого головній осі кристала. Він дає лінійно-поляризоване світло. Тому, якщо вирізати з нього пластинку // оптичній осі, то світло, що пройде через одну пластинку, і не пройде через другу пластинку, яка до першої (турмаліновий хрест). Інтенсивність світла, що проходить крізь дві схрещені пластинки, залежить від кута між осями, - закон Малюса. Множник є тому, що працює амплітуда а інтенсивність
Ступінь поляризації
ЛЕКЦІЯ 6
КВАНТОВА ПРИРОДА ВИПРОМІНЮВАННЯ
Теплове випромінювання
Тіла, що нагріті до достатньо високих температур, світяться. Світіння тіл, що обумовлене нагріванням, називається тепловим (температурним) випромінюванням. Теплове випромінювання, що є найпоширенішим в природі, відбувається за рахунок енергії теплового руху атомів і молекул речовини, (тобто за рахунок їх внутрішньої енергії) і притаманно всім тілам при температурі вище 00 К. Теплове випромінювання має суцільний спектр частот, положення максимума якого залежить від температури. При високих температурах випромінюються короткі (ультрафіолетові) електромагнітні хвилі, при низьких - переважно довгі (інфрачервоні).
Теплове випромінювання - практично єдиний вид випромінювання, який може бути рівноважним. Нехай нагріте тіло (що випромінює) вміщено в порожнину, обмежену оболонкою, що ідеально відбиває. З плином часу в результаті неперервного обміну енергією між полем та випромінюванням, настане рівновага, тобто тіло в одиницю часу буде поглинати стільки енергії, скільки випромінювати. Нехай з якоїсь причини рівновага між тілом і випромінюванням порушена і тіло випромінює енергії більше, аніж поглинає. В цьому випадку температура тіла почне знижуватись. В результаті буде зменшуватись кількість енергії, що випромінюється тілом, доки вже нарешті не встановиться рівновага. Всі інші види випромінювання нерівноважні.
Кількісною характеристикою теплового випромінювання є
де - енергія електромагнітного випромінювання, що емітується за одиницю часу (потужність випромінювання) з одиниці площі поверхні тіла в інтервалі частот [Дж/м2с]
Променистість можна представити і в функції довжини хвилі
Оскільки
то
Далі ("-") не будемо писати.
Якщо знати в кожному інтервалі, можна визначити інтегральну променистість, взяв суму по всіх частках
Здатність тіл поглинати випромінювання, що на них падає, характеризується поглинальною здатністю.
яка показує, яку частку енергії, що приноситься за одиницю часу на одиницю поверхні тіла падаючими електромагнітними хвилями з частотами від до тіло поглинає.
та - спектральні густина променистості та поглинальна здатність.
Тіло, що здатне поглинати повністю при будь-якій температурі все падаюче на нього випромінювання будь-якої частоти називається абсолютно чорним. Значить поглинальна здатність абсолютно чорного тіла для всіх частот і температур (сажа, пластикова чернь, чорний бархат близькі до а.ч.т.).
Ідеальною моделлю а.ч.т. є замкнення порожнина з невеликим отвором, внутрішня поверхня якої чорна. Промінь, що ввійшов туди багато разів відбивається від стінок і інтенсивність проміння, що виходить, практично дорівнює нулю. Досвід показує, що при розмірі отвору <0,1 діаметр порожнини, падаюче випромінювання всіх частках " повністю поглинається" (Відкриті вікна будинків - чорні з боку вулиці, хоча всередині досить освітлено.)
"Сіре" тіло, не залежить від частоти, а тільки від
Закон Кірхгофа
Кірхгоф, спираючись на другий закон термодинаміки, встановив, що
Тобто, це відношення не залежить від природи тіла і є універсальною функцією частота і температури. Для а.ч.т. і
універсальна функція Кірхгофа є спектральна густина променистості абсолютно чорного тіла.
Для сірого тіла
Закон Стефана-Больцмана та закон зміщення Віна
Й.Стефан (експеримент) в 1879 р. і Л. Больцман (теорія) в 1884 р. встановили, що
sТ4.
s= Вт/м2К4
В. Він встановив закон зміщення:
мК.
Але встановлення загальної картини розподілу енергії по частотах при різних температурах було ще попереду.
Формули Релея-Джінса та Планка
Релей та Джінс встановили теоретично, що
- постійна Больцмана.
Дослід показав, що формула Р-Дж узгоджується з експериментом тільки в області малих частот і великих температур. При великих частотах - різке розходження
- У.Ф. Катастрофа.
Вихід з цього був знайдений М.Планком у 1900 р.
М Планк висунув квантову гіпотезу
Атомні осцилятори випромінюють енергію не неперервно, а порціями - квантами, причому
Дж с.
Тобто енергія осцилятора може приймати тільки певні дискретні значення.
Використовуючи статистичні методи і уявлення про квантовий характер теплового випромінювання, Планк вивів формулу
Вона блискуче узгоджується з експериментальними даними по розподілу енергії в спектрі абсолютно чорного тіла у всьому діапазоні частот.
Гіпотеза Планка отримала підтвердження і подальший розвиток при поясненні фотоефекту, відкритого Г.Герцом в 1887 р. Герц спостерігав підсилення процесу розряду при опроміненні іскрового проміжка ультрафіолетовим випромінюванням. УФ проміння вибиває з металів електрони. Нехай
- Е.Л.М. поле
Можна було б чекати, що електрон, розташований поблизу поверхні металу, залишить метал, коли амплітуда стане більше деякого критичного значення.
Експеримент:
1) порогу не знайдено. Число електронів
2) енергія електронів не залежить від
3) енергія електронів залежить від частоти. Існує порогова частота.
В 1905 р. Ейнштейн дав пояснення. Він висунув припущення, що світло поглинається квантами, кожен з яких має енергію Ейнштейн припустив, що ці кванти (фотони) ведуть себе як частинки матерії.
. Тобто для вивільнення електрона з металу квант повинен мати енергію, що перевищує роботу виходу електрона з металу. Ця величина різна для різних металів.
ЛЕКЦІЯ 7
