Рис. 1.5. Пристрій для прикріплення прокладуваного кабелю до троса:
а — дротяна чулка; б — конусний затискач; в — важільний затискач; 1 — кабель; 2 — захисний корпус; 3 — зовнішній конус; 4 — конічна зірочка; 5 — сталева головка; 6 — трос
Рис. 1.6. Закріплення затискача на кінці розмотуваного кабелю:
а, б, в, г, д — послідовність операцій
У разі розмотування кабелю ручним способом робітники кладуть його на плечі і повільно пересуваються вздовж траншеї або по її дну. Кабель, знаходячись на плечах робітників, не повинен мати значних згинів. Навантаження на кожного робітника, який бере участь у ручному розмотуванні кабелю, не повинне перевищувати 35 кг. Кабель повинен знаходитися на одному й тому самому плечі у всіх робітників, які переносять кабель, тобто всі робітники повинні знаходитися по один бік від кабелю для уникнення ударів під час опускання його на землю. Опускати кабель з плечей треба одночасно і за два прийоми: спочатку на рівень опущеної руки, а потім на землю. Категорично забороняється для запобігання нещасним випадкам або пошкодженням кабелю скидати його з плечей.
При недостатній кількості робітників, необхідних для нормального ручного розмотування кабелю, розрахованого на напругу до 1 кВ і цри температурі навколишнього повітря понад 0°С, застосовують петльове розгортання. Для цього барабан з кабелем встановлюють не на початку траншеї, а на середині її довжини; половину кабелю змотують з барабана зверху в один бік (аналогічно описаному вище звичайному ручному розгортанню), а половину, що залишилася, змотують знизу барабана в інший бік петлею, занесеною через барабан.
При петльовому способі розмотування слід дотримуватися допустимих радіусів згинів кабелю, а також виключити його скручування. Кабель кладуть у траншею хвилеподібно («змійкою»), з тим щоб створити деякий запас кабелю по довжині, необхідний для компенсації поздовжніх напруг, які можуть виникнути «внаслідок осадження грунту або температурних змін. Запас кабелю необхідний також і на випадок його пробою. Тоді вилучають пошкоджецу ділянку і встановлюють з'єднувальну муфту, на що і використовується за рахунок запасу необхідна кількість кабелю. Створювати запас кабелю у вигляді кільцеподібно вкладених витків забороняється, оскільки вони в процесі експлуатації перегріватимуться і кабель після нетривалої роботи може вийти з ладу. Запас кабелю можна створювати у вигляді неповної петлі, яка вкладається в кінці лінії, біля вертикальних стояків, при переході в підводну трасу тощо.
Після розмотування кабель знімають з роликів і вкладаюіть на дно траншеї, а ролики видаляють з траншеї.
У місцях входу кабелю в трубу і виходу з неї на кабель намотують 3—4 шари джутової пряжі для запобігання по кож через кожні 20 м на прямих відрізках лінії. Бирки виготовляють у вигляді пластмасових, алюмінієвих або сталевих пластинок: круглих — 075 мм; прямокутних — розміром 120X40 мм. Для цього часто використовують куски полівінілхлориду, вініпласту або свинцю, які залишаються після обробки кабелів. Бирки прямокутної форми застосовують для маркування кабелів на напругу до 1000 В, круглі — для кабелів на напругу понад 1000 В. Бирки^ прикріплюють до кабелів і муфт оцинкованим дротом діаметром 1,5— 2 мм, який вкривають шаром бітуму, для запобігання корозії на бирках кабелів зазначають напругу кабелю, переріз його жил, номер лінії або її назву, а в з'єднувальних муфтах на відстані 100—150 мм від них— номер муфти, дату монтажу і прізвище монтера, який змонтував муфту.
Рис. 1.7. Паралельне прокладання в одній траншеї кількох кабелів з муфтами:
а - розташування кінців кабелів з'єднуваних у муфті, б — запас кабелю в змонтованій муфті, в — взаємнє розташування кількох кабелів з муфтами
Після завершення маркування і заключного огляду кабель засипають шаром м'якої просіяної землі «пушонки» або піску завтовки 100 мм, поверх якого кладуть в один шар цеглу (не силікатну) або залізобетонні плитки для захисту кабелю від механічних пошкоджень під час розкопок (див. рис. 1.3.). Траншею засипають вийнятою з неї землею, якщо вона не містить каміння, будівельного сміття, кусків шлаку тощо. Засипання здійснюють шарами завтовшки не більше 200—250 мм, змочуючи кожний шар грунту водою і ущільнюючи його трамбуванням. У зимовий період траншеї засипають сухим піском або дрібно просіяною землею, оскільки вийнята з траншеї земля, яка змерзлася, утворює брили, що можуть пошкодити кабель, а з настанням теплої погоди може відтанути і дати зцачне осідання грунту по всій трасі прокладуваного кабелю. Засипання верхньої частини траншеї грунтом і зачищення траси після засипання рекомендується здійснювати механізованим способом за допомогою бульдозера. (Кабелі напругою до 1000 В повинні мати такий захист лише на ділянках, де ймовірні механічні пошкодження, наприклад у місцях частих розкопок).
Рис. 1.8. Прокладка кабелю із спеціальної машини
Кабелі прокладають із спеціальної машини, коли уздовж траншеї є вільне місце для переміщення автотранспорту. За допомогою такої машини і механізованого пристосування здійснюється завантаження і розвантаження барабанів 3 з кабелем. При її русі кабель змотується з барабана, встановленого на домкратах 2 з приводом, і укладається на дно траншеї. У кузові машини встановлений також електричний генератор 4 для прогрівання кабеля в холодну пору року.
Рис. 1.9. Розмотування та укладання кабеля
За відсутності уздовж траншеї вільного простору для пересування автотранспорту встановлюють на початку її кабельні домкрати 2, на яких закріплюють барабани з кабелем, а в кінці - машину, в кузові якої знаходяться тягова лебідка 5 і спеціальний пристрій 4 для контролю тяженія кабелю. На дно траншеї укладають ролики 3. До кінця кабелю кріплять трос У лебідки, за допомогою якого і прокладають кабель.
Рис. 1.10. Прокладка кабелю з допомогою транспортеру
Рис. 1.11. Розкатування кабеля с трубоукладача
Рис. 1.12. Огляд кабельного барабана
Для прокладки кабелю безпосередньо в траншеї використовують спеціальний транспортер, змонтований на автомобілі разом з гвинтовими кабельними домкратамі Він має приводні ролики, які обертаються одночасно з рухом автомобіля і укладають кабель на дно траншеї.
Кабель прокладають з гусеничного трубоукладача 6 і спеціальною траверси 3 Барабан 2 з кабелем закріплюється в траверсі і під дією сили тяжіння кабелю 1 обертається на осі 7 при русі трубо укладальника уздовж траншеї. Траверсу підвішують до стріли 5 трубоукладача на крюк 4.
Перед прокладкою кабелю ретельно оглядають кабельний барабан і перевіряють стан ізоляції, а потім складають спеціальний протокол, в якому указують номер барабана, марку, напругу (кв), перетин (мм2) і довжину кабелю (м), номер протоколу випробування заводом виготівником, дату випуску, стан барабана, його зовнішніх витків і герметізі рующих ковпачків, опір ізоляції (МОм), приводять висновок виробника робіт (майстри) представника замовника В протоколі указують також тип і заводський номер приладу на напругу 2500 В, яким зміряний опір ізоляції. При зовнішньому огляді кабельного барабана основну увагу звертають на стан обшивки 1, щік 2 барабани, цапф 3, шпильок 4 і металевого листа якість закладення кінців кабелю на барабані встановлюють по відсутності патьоків просочувального складу, вм'ятин і тріщин на герметизуючих ковпачках (внутрішній кінець кабелю оглядають після зняття металевого листа 5).
Рис. 1.13. Перевірка паперової ізоляції
Перед випробуванням кабелю з паперовою ізоляцією підвищеною напругою перевіряють його ізоляцію 3 на відсутність вологи, використовуючи ківш 1 з розігрітим парафіном і термометр 2.
Рис. 1.14. Траншеї, прокладені паралельно один до одного і фундаменту
Зруйновані під час прокладання кабелю покриття території підприємств, вулиць і доріг повинні бути відновлені.
Кабелі з нормальною і збіднено просоченою паперовою, а також з полівінілхлоридною ізоляцією можна прокладати лише при температурі навколишнього повітря понад 0°С. Якщо температура навколишнього повітря протягом доби до податку прокладання знижувалася хоча б тимчасово нижче 0°С, то кабелі перед прокладанням потрібно прогріти в опалюваному приміщенні, в тепляку, що обігрівається, або електричним струмом. Тривалість прогрівання кабелю в опалюваному приміщенні або тепляку залежить від температури навколишнього повітря, а також від перерізу і марки кабелю. Для кращого прогрівання кабелю обшивку барабана треба зняти, а барабан з кабелем підняти на домкратах і через кожні 10—12 год обертати навколо осі на 180°, оскільки температура у верхніх і нижніх шарах повітря в приміщенні (тепляку) завжди різниться на кілька градусів.
Найпрогресивнішим і найшвидшим способом прогрівання кабелів є прогрівання трифазним струмом від спеціального трифазного трансформатора потужністю 20 кВ-А, приєднуваного до мережі 20 або 380 В, вторинна обмотка якого має ІІІ ступені© напруги (від 7 до 98 В). Для прогрівання кабелю електричним струмом захищають і тимчасово з'єднують разом (закорочують) жили внутрішнього кінця кабелю, а потім герметизують цей кінець напаюванням свинцевого ковпачка. Зовнішній кінець кабеля на барабані обробляють, тимчасово встановлюють на ньому воронку, яку заливають бітумною кабельною мастикою. При одночасному прогріванні кабелів на кількох барабанах струмопровідні жили кабелів послідовно з'еднують тимчасовими перемичками.
Таблиця 1. Гранично допустимі температури нагрівання жил кабелів спеціальними трансформаторами
|
Гранично допустима температура, °С |
Характеристика кабелів |
|
60 |
Для жил кабелів напругою 10 кВ з паперовою провоченою ізоляцією |
|
65 |
Те саме, але напругою 6 кВ з полівінілхлоридною або гумовою ізоляцією |
|
80 |
Те саме, але напругою до 3 кВ з паперовою просоченою ізоляцією |
Примітки: 1. Температуру нагрівання жил кабелю контролюють термометром (термопарою), встановленим на оболонці кабелю.
2. При нагріванні жил кабелю струмом слід враховувати, що температура, вимірювана на поверхні верхніх витків кабелю, може відрізнятися від дійсної температури нагрівання жил на 15—20 °С, тому прогрівання струмом необхідно припинити в момент, коли температура оболонки верхніх витків кабелю на барабані досягне 30—35 °С. При цьому температуру нагрівання струмопровідних жил постійно коятролюють, не допускаючи перевищення її значень, наведених у табл. 1.
