Для виконання загальної транспозиції всі проводи витка поділяються на дві групи, а потім проводи кожної групи змінюються місцями щодо середини своєї групи, тобто проводи верхньої групи змінюються місцями щодо середини цієї групи, а проводи нижньої групи — щодо середини своєї групи. В результаті крайні проводи займають після транспозиції місця середніх проводів, а середні - крайніх (у своїх групах). В кожному полі згинаються два провідники (по одному з кожної групи). Транспозиція займає число полів, рівне половині числа рівнобіжних проводів витка плюс одне поле, що знаходиться в середині транспозиції. Починається виконання загальної транспозиції з вигину переходів на першому верхньому й останньому нижньому проводі. Між вигнутими проводами вкладається клин з електрокартону так, щоб до кінця транспозиції ці проводи знаходилися в середині перекладеного витка обмотки. Другий такий же клин встановлюється між проводами витка обмотки, що перекладається. Так згинаються і перекладаються усі проводи до кінця транспозиції.
Намотування витків обмотки продовжується до другої групової транспозиції. Для запобігання перекриття проводів між собою при виконанні групової транспозиції переходи вигинаються в сторону намотаної частини обмотки.
Після закінчення намотування обмотка прошивається зовнішніми рейками, вирівнюються стовпи дистанційних прокладок за спеціальною рейкою, вимірюються розміри полів та обмотка передається ВТК.
В процесі виготовлення кожної обмотки контролюються технологічні операції її виробництва, про що виконується запис у поопераційній карті.
При намотуванні контролюється радіальний розмір і щільність котушки, величина встановлених каналів, розташування і правильність виконання переходів з котушки в котушку, відводів, відпайок, петель, напрям намотування.
Систематично визначається якість паяння обмотувального проводу й ізоляції місця паяння. Кожна сота пайка, виконана намотувальником (чи одна пайка з загальної кількості, виконаної за тиждень), вирізається і після візуального огляду передається у лабораторію для виміру опору місць паяння.
Кількість пайок, виконаних у кожній котушці, також контролюється. Не допускається різке збільшення кількості пайок в одній чи двох обмотках.
Кожна багато паралельна і багатоходова обмотка перед зняттям її з верстата перевіряється на відсутність замикань між рівнобіжними проводами або ходами і на правильність виконання транспозиції. Перевірка ізоляції здійснюється за допомогою мегомметра чи контрольної лампи напругою 36В. Перевірка правильності виконання транспозиції проводиться шляхом звірення намотаної обмотки з кресленням і прозвонювання паралелей за допомогою контрольної лампи.
2.8 Характеристика технологічного забезпечення процесу намотування обмоток
Для намотування обмоток необхідне наступне обладнання та пристосування: горизонтально-намотувальний верстат ТТ-21; каретка; планшайба; обертовий центр; шаблон; універсальна оправка; пристосування для вигину проводу при переходах з котушки в котушку; пристосування для вигину проводу на кут до 90°; струбцина; важільні ножиці.
Принципове влаштування намотувального верстата: передня бабка встановлюється безпосередньо на фундамент і кріпиться болтами. В чавунному корпусі передньої бабки монтується шпиндель верстата й механізм зміни швидкостей обертання. На передньому кінці шпинделя консольне закріплена планшайба. Обертання планшайби здійснюється від електродвигуна. Керування верстатом дистанційне – від ножної педалі. При натисканні на неї відбувається пуск верстата, при відпусканні – зупинка. Для гальмування при зупинці верстата встановлене стрічкове гальмо.
Оправки і шаблони, застосовані при намотуванні обмоток на горизонтальних верстатах, закріплюють однією стороною в планшайбі передньої бабки, а другий кінець оправки підтримується обертовим центром, встановленим у панель задньої бабки.
Завдяки незначному тертю в підшипниках, центр обертається разом з оправкою і отвір у шаблоні не зношується. Для швидкої встановлення і закріплення шаблонів застосовують повідки, що прикручують до планшайби верстата.
Основні вимоги, пропоновані до намотувальних шаблонів і оправок: шаблони повинні забезпечувати одержання обмоток правильної форми з заданими радіальними й осьовими розмірами; обмотки повинні легко зніматися із шаблона; шаблони повинні швидко і легко встановлюватися та зніматися з верстата; бути безпечними в роботі; по можливості універсальними чи переналагоджуваними; бути дешевими у виготовленні при максимальній довговічності в експлуатації.
Для виконання переходів з котушки на котушку і транспозиції, а також оформлення початкових і кінцевих відводів необхідно робити вигин проводів на ребро. Ці операції виконують за допомогою спеціальних пристосувань різної конструкції. Пристосування повинні бути легкими і не повинні вимагати витрати великих зусиль для виконання вигину, а також по можливості бути універсальними і не ушкоджувати ізоляцію проводу.
На (рис. 4, а) показане пристосування для вигину проводу при переході з котушки в котушку. У фасонному сталевому важелі є два болти з голівками овальної форми. В залежності від товщини проводу регулюється зазор між голівками болтів.
На (рис. 4, б) показане найбільш розповсюджене в обмотувальному виробництві пристосування для згинання проводу. У сталевій пластині 1 зроблені прорізи по ширині і товщині проводу. Рухлива планка 2 при пересуванні закріплює провід у пазу й запобігає його випаданню і скручуванню.
На (рис. 4, в) показане пристосування для згинання проводів на кут до 90°. Провід, що згинається, затискається за допомогою шпильки 7 між дисками 6, приклепаними до важелів 4. При обертанні важелів ролики 5 натискають на провід і згинають його навколо шпильки 7.
В процесі намотування обмоток необхідно у визначені моменти закріплювати витки, котушки і кінці обмоток для виконання визначених операцій. Дерев'яна струбцина надівається на постійну котушку при виконанні транспозиції у гвинтових обмотках. П - подібний корпус одягають на котушку зверху, а знизу вставляють клямку. За допомогою притискного гвинта котушку закріплюють з необхідним зусиллям.
Для закріплення кінців багатопаралельних обмоток застосовують універсальні затискачі.
Для різання обмотувальних проводів застосовують важільні ножиці.
Рисунок 4 – Пристосування для гнуття проводів
а - пристосування для гнуття проводів на заданий кут; б - пристосування для виконання переходів з однієї котушки в іншу; в - пристосування для згинання проводів на кут до 90°; 1 - сталева планка з прорізами для проводу; 2 - рухлива планка; 3 - болт; 4 - важіль; 5 - ролики; 6 - сталевий диск; 7-шпилька
В процесі намотування обмоток необхідно виконувати підбивання котушки й окремих витків. Для запобігання ізоляції проводів від ушкодження застосовують гетинаксові клини і дерев'яну киянку.
Для нагрівання проводів при паянні застосовують кліщі з вугільними електродами. Існує кілька виконань кліщів для пайки різних по перетині проводів. Напруга на кліщі подається з боку НН спеціального трансформатора, ввімкнення трансформатора в мережу на напругу 220-380 В відбувається через контактор за допомогою педального вимикача. Струмоведучі частини ізолюються азбестом.
Крім універсального нормального вимірювального інструмента (рулетка ГОСТ 1750-80, штангенциркуль ГОСТ 166-89, мікрометр ГОСТ 6507-90), застосовують спеціальний інструмент.
Вимір внутрішніх радіальних розмірів обмоток виконують універсальним пристосуванням. При намотуванні обмоток застосовується пристосування для виміру осьового розміру обмотки. З пустотілого корпуса висувається штанга із приклепаної до неї вимірювальною лінійкою. Стопорний гвинт фіксує розмір. Відлік розміру ведеться за поділками лінійки і показнику на торці корпуса.
Для виміру зовнішніх діаметрів обмотки застосовують вимірювальні скоби різних типорозмірів.
2.3 Розрахунок штучного часу намотування гвинтової обмотки
Намотувальні роботи дуже поширені на машинобудівних підприємствах з різним типом виробництва. До них належать: складальні, ізоляційні, бандажувальні, зварювальні, паяльні, контрольні та інші роботи.
Норма часу виконання операцій визначається аналітичним методом, за нормативними показниками, коли у процесі використовується механізоване обладнання або виконуються складально-монтажні роботи.
Машинний час намотування залежить від режимів намотування: частоти обертання шпинделя, кількості витків; що намотуються, визначають згідно [2].
Норму штучного часу на всі види намотувальних робіт визначається сумуванням машинного часу та часу виконання ручних прийомів, з врахуванням часу організаційно-технічного обслуговування, часу на відпочинок та особисті потреби.
Норма часу на ручні прийоми робіт та машинний час намотування приводяться в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Норми часу ручних та машинних прийомів робіт
Зміст трудового процесу |
Час, год |
|
Один кінець оправки затиснути шпоночним з’єднанням, другий кінець затиснути задньою бабкою |
0,04 |
|
Встановити один кінець оправки в гніздо оправки, другий кінець затиснути задньою бабкою |
0,02 |
|
Встановити оправку вільно в центри та затиснути задньою бабкою |
0,05 |
|
Намотати обмотку (частота обертання шпинделя 4 об/хв) |
5,42 |
Визначається норма штучного часу:
Тшт-к = ( ТМ · К1 + Тд ) ·( 1+ ( aОМ + aВОП ) / 100 ), (1)
де Тшт-к – штучно-калькуляційний час на намотувальні роботи, год.;
ТМ – машинний час намотування, який пов'язаний з роботою обладнання, верстатів, год.;
К1 – коефіцієнт, що залежить від діаметру проводу і враховує час на заміну бабіни з проводом; визначається за [2];
Тд – допоміжний час, хвилин, що враховує час на встановлення оправки, час на ізолювання, час на паяння або зварювання та ін.
aОМ , aВОП – час на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби, %; визначають згідно [2].
Тшт-к = ( 5,42 · 1,05 + 0,11 ) ·( 1+ ( 7,7 +4,3) / 100 ) = 6,5
Аналогічно розраховуються норми часу на підготовчу та контрольну операцію. Згідно [2] час на підготовчу операцію становить 0,5 год., на контрольну операцію – 0,2 год.
Визначені нормативні показники заносяться до змісту службового символу Б технологічних карт.
