Принципово важливою є вимога ст.45 КПК про обов’язкову участь захисника при провадженні дізнання, попереднього розслідування та розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції, крім випадків відмови підозрюваного, обвинувачуваного та підсудного від захисника у порядку, передбаченому ч.2 ст.46 КПК.
Виходячи з конституційного положення про свободу кожного у обранні
захисника своїх прав, останній може бути запрошений підозрюваним,
обвинувачуваним та підсудним, так само як і його законними представниками,
родичами чи іншими особами за дорученням чи на прохання підозрюваного,
обвинувачуваного чи підсудного (ч.1 ст.47 КПК). У зв’язку з цим, особа, що
провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані забезпечити право вільного
обрання захисника. Якщо, однак, з’явлення для участі у справі захисника,
обраного підозрюваним, неможлива на протязі двадцяти чотирьох годин, а
захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - на протязі сімдесяти двох
годин, особа, що провадить дізнання, слідчий суд чи суддя відповідно
повинні роз’яснити вказаним особам їх право запросити іншого захисника и
реально забезпечити їм таку можливість. Якщо підозрюваний, обвинувачуваний
та підсудний не оберуть собі іншого захисника, орган, у провадженні якого
знаходиться справа, зобов’язаний призначити йому захисника, про що виносить
відповідне рішення; зобов’язання забезпечити участь захисника в такому
випадку покладається на керівника адвокатського об’єднання за містом
розслідування справи чи її розгляду у суді (ч.3 ст.47 КПК). Аналогічно
вирішується питання про призначення захисника і в тих випадках, коли
підозрюваний, обвинувачуваний чи підсудний взагалі не обрали захисника.
Оплата праці захисника як у випадку його участі у справі по призначенню,
так і у випадку, коли підозрюваному, обвинувачуваному чи підсудному через
малозабезпеченість юридична допомога надається безкоштовно, проводиться за
рахунок держави.[1]
Закон допускає заміну одного захисника іншим, але тільки після клопотання чи за згодою підозрюваного, обвинувачуваного чи підсудного (ч.3 ст.47 КПК).
Підозрюваний, обвинувачений та підсудний можуть у будь який момент провадження по справі відмовитися від захисника. така відмова має бути тільки добровільною. Вона можлива тільки за умови, ініціатива відмови йде від вказаних часників процесу і що є реальна можливість участі захисника у справі (ч.1 ст.46 КПК). Неможливо, щоб особа що провадить дізнання чи слідчий рекомендували підозрюваному чи обвинуваченому, а суд – підсудному відмовитися від захисника. про відмову від захисника особа, що проводить дізнання, чи слідчий складають протокол, а суд виносить ухвалу, суддя – постанову. Відмова від захисника не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора чи громадського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних (ч.1 ст.46 КПК).
Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при розгляді заяви підозрюваного, обвинувачуваного чи підсудного про відмову від участі у справі захисника особа, що проводить дізнання, слідчий чи суд зобов’язані з’ясувати відмовляється він від захисника та буде самостійно виконувати свій захист чи бажає замінити цього захисника іншим. У останньому випадку слід надати йому можливість замінити захисника. [2]
Надаючи можливість підозрюваному, обвинувачуваному та підсудному відмовитися від участі захисника у справі, закон разом з тим, встановлює ряд випадків, коли відмова цих осіб від захисника не може бути прийнята, а саме:
1) по справах осіб у віці до 18 років, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину;
2) по справах про злочини осіб, що внаслідок фізичних чи психічних недоліків (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;
3) по справах осіб, що не володіють мовою на якій ведеться судочинство;
4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин передбачає смертну кару;
5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру(ч.3 ст.46 КПК).
Відповідно не може бути прийнято відмову від захисника з боку неповнолітнього (у віці від 11 до 14 років) при розслідуванні та розгляді про нього справи у порядку, передбаченому ст.ст.73 та 447 КПК.
Після передачі справи до суду захисник отримує можливість надати клопотання про визнання немаючими юридичної сили доказів, що отримані з порушенням закону та, залежно від значення, що їм надавалось на стадії попереднього слідства клопотати про зупинення справи, перекваліфікації звинувачення на менш тяжке, виключенні з обвинувачення деяких пунктів звинувачення, про відміну запобіжного заходу.
На стадії попереднього розслідування кваліфікованої допомоги захисника
потребує не тільки підозрюваний але й свідок. Звичайно свідок допитується
слідчим віч-на-віч. І тільки на очній ставці гласність допиту розширюється.
Деякі слідчі допитують свідків у присутності оперативних робітників, інших
слідчих, що напевне навряд чи можливо та створює перешкоди у роботі. Інколи
присутні переривають допит з метою донести яку-небудь інформацію на користь
обвинувачення. При допиті свідків без сторонніх осіб відомі випадки
психічного давлення, різкий тон, поспіх та ін. У присутності адвоката таке
навряд чи можливе.
У суді нерідко можливо почути від свідків мотиви зміни ними показаній: слідчий сам написав частину показаній, користуючись матеріалами справи; свідок підписав протокол, не читаючи його через неможливість розібрати почерк слідчого; підписав протокол допиту не входячи до суті написаного, довіряючи слідчому та ін. Вперше з’явившись у кримінальному процесі свідок можливо ще не до кінця розуміє значення своїх показань і тому може підписати що завгодно. Такий свідок не знає, що його показання оцінюється як найправдиві, близькі до моменту вчинення злочину, а тому достовірні. Необхідність участі адвоката при допиті свідка обумовлена не тільки посиленням кримінальної відповідальності. Є багато інших ситуацій коли допомога захисника свідку просто необхідна. Склалася погана практика допиту як свідка майбутніх підозрюваних та обвинувачених. Спочатку підозрюваний (обвинувачений) неодноразово допитується як свідок, а коли від нього всі необхідні дані отримано, тоді його допитують як підозрюваного. Як свідок, громадянин зобов’язан під страхом кримінальної відповідальності розповісти всю відому інформацію. Потім допитуваний має право давати показання. Але він вже їх дав і відмовитися від них неможливо. Первісні показання свідка, навіть якщо вони хибні, будуть завжди серйозно викривати цю особу. Ця перепона законом не передбачена, на протести адвокатів можна почути: що не заборонено, то дозволено. Про такий поза процесуальний стан відомо усім, але все ж таки “для користі справи” закон можна порушувати та обходити звідси випливає, що майбутній підозрюваний має бути допрошений саме як підозрюваний , а коли він має адвоката – за його участю. Такий порядок важливо передбачити і стосовно обвинуваченого.
Допомога адвоката потрібна й свідку, що був обвинуваченим чи
підозрюваним, справа стосовно якого припинена; обвинуваченому по іншій
справі, але виступаючому свідком у разі роз’єднання справ. При допиті
неповнолітнього свідка у віці до 14 років, а на розсуд слідчого і від 14 до
16 років повинен брати участь й педагог.
Роль адвоката при допиті не повинна зводитись тільки до присутності.
Оскільки такий адвокат має бути незацікавленою особою у результаті справи,
незалежним, то йому потрібно дозволити ставити запитання, але з дозволу
слідчого. Звичайно, адвокат свідка може оскаржити неправомірні дії
прокурору. Участь адвоката у попередньому слідстві має підняти рівень
надійності його показань у знаходженні матеріальної істини стосовно
конкретної кримінальної справи. За адвокатом завжди залишається право на
пояснення законів, в тому числі й при допиті свідка.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює права та обов’язки захисника.
Захисник не має права відмовлятися при проведенні дізнання, попереднього слідства та у судовому засіданні від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного та повинен здійснювати свої функції у відповідності зі своїм процесуальним призначенням.
Захисник є самостійним учасником кримінального процесу, хоч його
самостійність має свої межі, що виходять зі специфіки його процесуальних
відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежить від вимог
та бажань останнього, не завжди повинен розділяти й ту позицію, що її
займає підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний. Він вільний у виборі
засобів захисту. Головне – щоб ці засоби були законними та цілком
відповідали характеру тієї функції, що її захисник повинен виконувати.
Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходи з чітко
встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного,
обвинувачуваного, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не
суперечать закону.
На відміну від органів, що ведуть процес, - органів дізнання, слідчого, прокурора та суду – закон не поширює на захисника вимог ст.22 КПК про з’ясування всіх обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності – не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність. З цим пов’язана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).
Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції захисника по справі (ч.11 ст.48 КПК).
Крім вказаних вище, на захисника покладаються обов’язки:
- своєчасно з’являтися для участі у виконанні слідчих чи процесуальних дій у яких його участь є обов’язковою (ч.5 ст.48
КПК);
- не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора дані попереднього розслідування (ст.121 КПК);
- не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх процесуальних обов’язків; він не може бути допрошений як свідок про обставини, що він взнав, виконуючи обов’язки захисника (п.1 ст.69 КПК);
