2. Статут господарського товариства , його зміст

Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні товариства , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) , наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків , управління діяльністю створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі , а також і у статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників ( засновників ) , насмперед - їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки в договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , - тільки в статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від повного чи командитного товариства ) , але маючи право на отримання отримуючи прибуток від результатів роботи товариства - дивіденд. Якщо у повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних осіб ) об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , - брати безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного товариства , товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше об”єднаннями капіталів .

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета і предмет діяльності цього суб”єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в статуті , в залежності від виду товариства .
Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в статуті є вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій , що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення акцій різних видів , кількість акцій , що купується засновниками , наслідки невиконання зобов”язань по викупу акцій.

15

Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту господарського товариства :

- загальні положення ;
- мета та предмет діяльності ;
- юридичний статус товариства ;
- засновники товариства ;
- майно товариства ;
- статутний фонд товариства ;
- акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;
- порядок розподілу прибутків та збитків ;
-органи управління товариством;

- облік та звітність про діяльність ;
- порядок внесення змін до статуту ;
- фонди товариства ;
- відступлення частки в статутному фонді товариства ;
- припинення діяльності товариства ;
- інші умови , в залежності від виду господарського товариства .

Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників ( установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується , нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію господарського товариства.

Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних із зміною найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта підприємницької діяльності , робиться його перереєстрація у встановленому законом порядку.

16

3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року
№ 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від
25 січня 1996 року № 125 .

Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ визначає порядок державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності незалежновід їх організаційних форм і форм власності. Законом передбачається окремий порядок створення господарських товариств , в залежності від предмету діяльності ( банки , засоби масової інформації , фондові біржі, тощо). Господарські товариства , що займаються банківською діяльністю реєструються Національним банком України в порядку , визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.

Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст Києва і
Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження ( розміщення ) його постійно діючого керівного органу.

Для державної реєстрації господарського товариства власники або уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстраці :

а) установчі документи :

- установчий договір ;

- статут - при створенні акціонерного товариства , товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю ;

б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну реєстрацію ;

в) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору ;

г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду ;

д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення , реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,

законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди

17

У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним чином оформленою довіренністю.

Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа , додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ , що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з торгівельного , банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі , перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі
України , якщо міжнародними договорами , у яких бере участь Україна , не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави та легалізовано в Міністерстві закордонних справ.
У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих документах потребує нотаріального завідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку копій.

Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несуть власники або уповноважені ними органи , які подають документи для реєстрації господарського товариства.
Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до ст.11 Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються заявником , прошиваються та пронумеровуються.

Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які повинні подати власники для реєстрації господарського товариства
Порядок складання установчих документів господарського товариства було вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.

Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства , якщо законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.

Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно заявою про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в додатку до Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “. У картці містяться відомості про найменування суб”єкта підприємницької діяльності з обов”язковим зазначенням організаційно- правової форми , місцезнаходження суб”єкта підприємницької діяльності , відомості про керівника із зазначенням його місця проживання та паспортних даних , відомості про форму власності , основні види діяльності на поточний рік , кількість філіалів,представництв , відділень із зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та вказується особа ,яка заповнила картку і дата заповнення.

18

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній відомостец установчим документам .

Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення
“ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція ) було відсутність норми , яка б регламентувала розмір реєстраційного збору
. Якщо в Положенні ” Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 29 квітня 1994 року окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за державну реєстрацію в залежності від обраного виду діяльності , то в
Положенні в редакції постанови Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996 року такі відомості були відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів
України № 406 від 03.04.96 р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ були знову встановлені розміри плати за державну реєстрацію , в залежності від виду діяльності . Звичайно , така невизначенність дуже негативно впливала на розвиток підприємництва , оскільки надавала можливість місцевим владам різних регіонів України встановлювати необгрунтовані ставки реєстраційного збору. Отже питання плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5