В. Розрахунок оптимальних норм обcлуговування та чисельності.
З підвищенням рівня механізації та автоматизації частка
багатоагрегатників, наладчиків, слюсарів-ремонтників, електриків та інших
допоміжних робітників помітно зростає і в багатьох виробництвах їх набагато
більше ніж основних технологічних робітників. Мета нормування праці
вказаної категорії полягає в визначенні оптимальних співвідношень між
чисельністю робітників та кількістю одиниць обладнання, яку вони
обслуговують.
Ці співвідношення визначаються нормами чисельності та нормами
обслуговування. Принциповий підхід до встановлення норм обслуговування та
чисельності Нчис , Нобсл визначається передусім характером взаємодій між
робітником та обладнанням. Можливі 2 схеми такої взаємодії :
1. ‘безочікування’
2. ‘з можливим очікуванням’
У першому випадку при нормативних умовах виробництва не повинні
виникати організаційні перерви у роботі обладнання та зайнятості основних
робітників. По такій схемі ‘без очікування’ часто працюють верстатники з
контролерами, з транспортними робітниками, з слюсарями по ремонту оснастки.
При використанні другої схеми, можливі перерви як в роботі обладнання так і
робітників. Така схема використовується у роботі багатоагрегатників при
взаємодії основних робітників з наладниками, основних робітників з
слюсарями по ремонту обладнання.
При використанні першої схеми, розрахункова чисельність облуговуючих
робітників : розр
Чобсл=к((Ni(Tpi)(Фпл(Кв, де
м=1
N- кількість робіт i-того різновиду (номенклатури) у загальній номенклатурі
К різновидів робіт по обслуговуванню.
ТР- трудомісткість всього виду робіт.
Фпл- плановий фонд робочого часу першого допоміжного робітника за даний
період.
Квн- коефіцієнт виконання норм.
Нчис по даній функції обслуговування встановлюється з урахуванням повного
використання нормативного часу , суміщення функцій і розширення зон
обслуговування.
розр
Частіше Нчис ( Чобсл ( щоб не було очікування).
При використанні другої схеми з можливим очікуванням мають місце
організаційні перерви, як зайнятості основних робітників так і в роботі
обладнання. Можливі перерви в очікуванні цього обслуговування.
Таким чином, необхідна така чисельність обслуговуючих робітників, при якій
заданий виробничий результат досягається з мінімальними витратами
виробничих ресурсів.
Таким чином, ми виходимо на 2 типові постановки задач оптимізації норм
обслуговування та чисельності :
1. Перша з них має місце при проектуванні чи реконструкції виробничих підрозділів, коли визначаються не тільки норми обслуговування та чисельності, а й кількість обладнання, його розміщення, система транспортування та інше.
У цих випадках нормується по суті діла не чисельність обслуговуючих
робітників, а вся структура виробництва.
2. Друга постановка задачі має місце у тих випадках, коли чисельність робітників визначається при фіксованих параметрах організації виробництва. Цільова функція буде мати вигляд : m(Нчi(Вод.г(Фпл (min, де i=1
Нчi -по i-й функції обслуговування,
Вод.г - витрати на 1год. Праці одного обслуговуючого робітника,
Фпл - плановий фонд робочого часу 1-ого робітника,
m- кількість функцій обслуговування.
Вод.г=З(kн, де З- заробітна плата (основна та додаткова) kн- коефіціент нарахування на заробітну плату (1,425).
11. Нормування в умовах колективної праці.
Перехід від індивідуальних до колективних форм організації праці
суттєво ускладнює методику нормування праці, розширює склад норм по праці,
які використовуються. Найбільш поширеною колективною формою організації
праці є бригадна.
Нормування бригадної праці базується на використанні найбільш поширених
норм штучного та штучно-калькуляційного часу, норм обслуговування та
чисельності, нормованих завдань, а також 2-х різновидів специфічних норм по
праці, до яких належать :
1. Норма тривалості виконання роботи на робочому місці.
2. Колективна (комплексна, збільшена) норма часу та виробітку.
Норма тривалості- це час виконання одиниці роботи на одному агрегаті
(верстаті, пресі, установці...) на одному робочому місці.
При індивідуальній формі організації праці тривалість виконання одиниці
роботи дорівнює tш(шк) , яке є практично трудомісткістю.
При колективній формі організації праці та багатоагрегатному обслуговуванні
тривалість виконання роботи та трудомісткість tш(шк) не співпадають. При
роботі багатоагрегатника
tш=Нтрив(Нобслуг.
Приклад. Цикл термообробки 1 год.
На робочому місці, яке обслуговується декількома робітниками tш=Нтрив(Нчис.
Комплексна (або збільшена, бригадна) норма часу та виробітку встановлюється
на кінцевий вимірювач виробничої діяльності бригади чи іншого колективу.
Таким вимірювачем може бути одна операція, комплекс, деталь, комплект,
вузол чи тона продукції.
tшкомпл = m( tшi, де i=1
m- кількість елементів операції, кількість вузлів.
m( tшi- сума штучних часів по окремим операціям
Таким чином, основне завдання при нормуванні колективної праці зводиться
до визначення комплексної норми часу чи комплексної норми виробітку.
Нвиркомп = n(Фпл( tшкомпл , де
К=1
n- чисельність бригади,
Фпл- всієї бригади.
Для того, щоб визначити комплексну норму часу (tшкомпл) , треба виявити
вплив колективної форми організації праці на окремі елементи штучного та
штучно-калькуляційного часу.
Основний (технологічний) час та допоміжний час, що не перекривається, в
сумі дають оперативний час, в умовах колективної організації праці
практично не міняється.
Лекція №12.
Основний та допоміжний час (оперативний) в умовах колективної організації
праці не змінюється, тому що він визначається : tоп= t(i,s...)- функція параметрів роботи обладнання.
ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ.
Час обслуговування робочого місця в умовах колективної організації праці
істотно зменили. Це відбувається за рахунок з’явлення в умовах колективної
організації праці більшої кількості елементів обслуговування робочого
місця, що перекриваються, а також з’являється можливість передачі зміни ‘на
ходу’ в умовах наскрізних (сквозных) бригад, тобто робітники на 1 і 2
змінах- це одна і та ж бригада.
ПІДГОТОВЧО_ПІДСУМКОВИЙ ЧАС.
tоп( не змінюється,
tобс( зменшився,
tпп( має тенденцію до скорочення в умовах колективної організації праці. Це
здійснюється за рахунок скорочення витрат робочого часу на отримання
завдання. Зменшення витрат часу на контрольні операції, оформлення та облік
виготовленої продукції, тому що це робиться після кінцевої операції. Крім
цього за рахунок включення в склад бригади допоміжних робітників або
суміщення функції обслуговування основними робітниками бригади tпп
зменшується.
Час на відпочинок та особисті потреби істотно не змінюється.
Проведення порівняльних досліджень витрат робочого часу в умовах
індивідуальної та колективної форм дозволило встановити поправочні
коефіцієнти до tобс та tпп для визначення tш та tшк в умовах колективної
праці. Комплексна або збільшена норма штучно-калькуляційного часу :
tш(шк)компл.(зб.)= m( tш(шк)i. i=1
Таблиця №1 ‘Поправочні коефіцієнти до tобс та tпп’
|Елементи витрат робочого часу |Значення поправочн.коефіціента |
| | |
| |Різновиди бригад |
| |Змінна |
| |Наскрізна, Наскрізна, |
| |2-х змінна 3-х змінна |
| |спеціа- комп- спец. |
| |компл. спец. компл. |
| |лізов. Лексна |
|tобс |0,8 0, 7 0,7 |
| |0,6 0,6 0,5 |
|tпп |0,9 0,8 0,8 |
| |0,7 0,7 0,6 |
Спеціалізована бригада робить один вид робіт.
Таким чином, при розрахунку комплексної норми tш та tшк час, який
включається до комплексної норми, розраховується :
tш’= tоп((1+(+Кобс+(+(+Кпп).
1.12 Нормування праці управлінського персоналу.
Основні завдання нормування праці полягяють у наступному :
1. Скоротити потрібний рівень завантаження за допомогою нормування завдань.
1. Розрахувати трудомісткість робіт.
Встановити чисельність управлінського персоналу.
В управлінський персонал входять :
-керівники;
-спеціалісти;
-технічні виконавці;
-службовці (виробничі)
Класифікація різновидів управлінських робіт та найбільш поширених методів нормування :
|Характеристика |Роботи, які |Роботи, які |Роботи |
|робіт |не |потребують творчих |управлінського |
| |потре-бують |зусиль |характеру |
| |твор-чих |Технічні творчі| |
| |зусиль | | |
|Приклад робіт |креслення |оформ- знаход- |загальне |
| |ксерокс |лення роз- ження |лінійне |
| |роздрук на |рахунків оптима-|керівництво |
| |комп’ютері | |підрозділами та|
| | |склад льних ва-|підприємст-вами|
| | | | |
| | |схем | |
| | |ріантів | |
| | |пере- ек. | |
| | |писка | |
| | |рішень | |
|Методи |аналітичні |Аналітич- збільшені|Збільшені |
|нормування |методи з | |методи |
| |елементами |ні мето- методи | |
| |нормування |ди | |
Диференціовані методи передбачають використання аналітичних методів і
використання мікроелементних або елементних нормативів часу.
Збільшені методи базуються на визначенні нормативів чисельності
спеціалістів та технічних виконавців (а також керівників) по нормативній
залежності чи нормативній чисельності :
Нч= К (а1х1(а2 х2(а3х3, де
К- коефіцієнт, який витікає при математичній обробці статистичних даних,
а1, а2, а3 - чисельні значення окремих факторів виробництва, які визначають
обсяг управлінських робіт по конкретній функції,
х1, х2, х3 - показники ступенів.
Нзк - загальних керівників :
Нзк= 0,156(Чосн.роб.0,5918(Nс-них0,4549(Кмех
N- кількість с-них підрозділів.
Чисельність майстрів можна визначити лінійною залежністю :
Нм= 1,9+0,036(Рроб+0,00065(ФА+0,0068(Рвід -8,4(Кзм , де
Рроб- чисельність основних та допоміжних робітників,
ФА- вартість активної частини основних фондів,
Рвід- чисельність відрядників,
Кзм- коефіцієнт змінності.
Лекція№13
1.13. Продуктивність праці і розрахунок чисельності працюючих.
1.13.1. Продуктивність праці.
Продуктивність праці – це ефективність трудової діяльності людей.
Відрізняють продуктивність індивідуальної праці і продуктивність суспільної
праці.
Продуктивність індивідуальної праці визначається кількістю продукції,
виробленої на робочому місці, у бригаді, на виробничій дільниці, в цеху, на
підприємстві на 1-го працюючого за конкретний період (зміну, місяць..).
Продуктивність суспільної праці визнача.ться, як відношення величчини
національного доходу до загальної чисельності працюючих у виробничій сфері.
Рівень продуктивності праці визначають за допомогою 2-х методів:
- прямого;
- зворотнього.
За допомогою прямого методу визначають продуктивність праці через
виробіток:
В = Q | Pсоб
Де Q – обсяг виробленої продукції за конкретний період часу,
Pсоб - середньо-обдікова чисельність працюючих.