Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати
поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних
(повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій
персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно
використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних
відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну
собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою
авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних
вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект,
результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального
циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.
Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи ін-ших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо- господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По- друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим), народногосподарським, первісним, мультиплікаційним.
Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарю-вання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його зап-ланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.
ІІ. Система показників та вимірювання ефективності виробництва.
II. 1. Методичні основи аналітичної оцінки ефективності підприємництва.
Визначення економічної ефективності багато напрямленої і широкомасштабної
підприємницької діяльності (бізнесу) має спиратися на власну методичну
основу. Проте в Україні не існує офіційної та загальновизнаної методики
комплексної оцінки результатів різних видів підприємницької діяльності.
Натомість можна орієнтуватись на такі визначальні положення цієї методики.
1. Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності підприємництва
має базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності
підприємницької структури за певний час. Такий комплексний аналіз, що
охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й
аналітичну оцінку певної сукупності показників підприємницької діяльності,
варто проводити за наперед визначеною схемою, в кілька етапів.
2. За ринкових умов господарювання у переважній більшості випадків
підприємницькі структури (суб'єкти господарювання) запроваджують проведення
експрес-аналізу своєї діяльності, тобто практику швидкої аналітичної оцінки
за стислою схемою (невеликою кількістю показників) виробничо-господарських
та комерційно-фінансових результатів роботи за рік. Головною метою такого
експрес-аналізу можна вважати моніторинг динаміки рівня ефективності
господарювання фірми, належну оцінку її достатності та вжиття оперативних
заходів щодо вдосконалення управління виробництвом або іншим видом
підприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості,
фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера.
3. Об'єктами економічного аналізу більшості підприємницьких структур
виробничого спрямування мають бути: 1) організаційно-технічний рівень і
обсяг виробництва; 2) використання основних фондів і виробничих
потужностей, матеріальних ресурсів;
3) досягнутий рівень продуктивності праці (виробничої системи);
4) собівартість продукції (поточні витрати виробництва); прибутковість,
рентабельність; 5) фінансовий стан і його стійкість. Економічний аналіз
діяльності підприємницького організаційного утворення завершується
складанням відповідної аналітичної записні. У записці подаються:
• опис-характеристика змін показників діяльності оцінюваного підприємства
та інших підприємницьких структур галузі за розрахунковий період;
• чітко сформульовані висновки, що базуються на результатах проведеного
економічного аналізу;
• виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищення економічної
ефективності виробництва та обґрунтовані пропозиції щодо їхнього
практичного використання у найближчій перспективі господарювання.
4.В економічній теорії пропонують і на практиці використовують два основні
методи комплексної оцінки ефективності (результативності) підприємницької
діяльності:
перший — порівняльний аналіз підприємницької діяльності даного підприємства
та інших суб'єктів господарювання, які продукують однакові або подібні
вироби;
другий — аналіз господарської діяльності та фінансової результативності з
використанням еталонної моделі підприємства (фірми), тобто визначення
еталонних (найкращих за даних умов виробництва) значень певних первинних
показників і порівняння з ними фактично досягнутих у тому або іншому
розрахунковому періоді.
При цьому може бути використаний один з наведених двох методів; за потреби
можна застосувати обидва: один як основний, а другий як допоміжний
(підсилюючий). Варто також зазначити, що в будь-якому випадку показники,
які порівнюються, необхідно подавати в динаміці за певний період та з
факторним аналізом їхніх змін.
5. Як відомо, підприємництво здійснюється у різних сферах (виробничій,
невиробничій) і стосовно функціонально різнонапрямлених видів діяльності
трудових колективів. З огляду на це необхідно виокремлювати відповідні
системи показників, що характеризують ефективність (результативність):
• виробничо-господарської та бізнесово-фінансової діяльності (для
виробничої сфери);
• підприємницької діяльності (для невиробничої та інших сфер
господарювання).
Ефективність виробничо-господарської діяльності характеризує загальні
результати господарювання, ступінь використання матеріально-технічних і
трудових ресурсів (робочої сили), віддачу довгострокових капітальних
вкладень та рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції
(надання послуг). Результативність бізнесово-фінансової діяльності
підприємства має відбивати рівень його прибутковості (дохідності) і
рентабельності виробництва, динаміку в часі показників фінансового стану та
фінансової стійкості.
6.Побудова показників ефективності підприємництва базується на певних
методологічних принципах. Основними з них є такі:
( результати і витрати, що використовуються з метою формування відповідних
показників ефективності підприємницької діяльності, треба порівнювати як
їхнє співвідношення або різницю;
( результат діяльності, вимірюваний кількісно, має бути повним, тобто
враховувати всі елементи, котрі вже не можуть повторюватись у подальших
розрахунках;
( поточні витрати не можуть мати у своєму складі будь-яких елементів
результату;
( усі показники ефективності підприємництва доцільно розподіляти на два
типи: ресурсні та витратні. Інакше: варто виділяти окремо ефективність
відповідно застосовуваних (сукупність уречевленої і живої праці) та
споживаних (поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів як
специфічних форм вияву загальної ефективності виробництва.
Важливо усвідомлювати і знати, що між окремими складовими (показниками)
ефективності виробництва як основної сфери підприємництва існує
взаємозв'язок (рис. 11.2).
[pic]
7. Підприємницька діяльність майже завжди супроводжується інвестуванням
виробництва, розробкою і реалізацією довгострокових інвестиційних проектів.
У зв'язку з цим, оцінюючи ефективність підприємництва, необхідно проводити
розрахунки економічної доцільності реальних інвестицій. Для визначення
доцільності інвестицій використовують один основний показник — строк
окупності або коефіцієнт економічної ефективності (індекс дохідності)
реальних капітальних вкладень.
Оцінюючи доцільність виробничих капітальних вкладень, обов'язково треба
встановлювати ставку дисконту (капіталізації), тобто відсоткову ставку, що
може, по суті, характеризувати норму прибутку — відносний показник
мінімального щорічного доходу інвестора. За допомогою дисконту (облікового
відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт для приведення інвестицій і
очікуваного прибутку за різні роки до порівнянного у часі виду, тобто
визначення теперішньої вартості інвестицій через наперед відому кількість
років інвестиційного циклу. Ефективність капітальних вкладень потрібно
обчислювати таким чином, щоб враховувати інфляцію (знецінення грошей). Це
можна здійснити, зменшуючи встановлену дисконтну ставку на розмір щорічної
інфляції у допустимих межах.
8. Усі показники ефективності підприємницької діяльності є
розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати
необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні
виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками.
Основним джерелом інформації комплексного економічного аналізу виробничо-
господарської та комерційно-фінансової діяльності є дані оперативного
обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу
підприємства за станом на відповідну дату.
ІІ. 2. Критерій і система показників.
Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.
