Джерело: [3]
Узагальнюючим показником результатів господарської діяльності або стану
економіки є показник обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) і показник
динаміки його приросту. Існують різні методики підрахунку ВВП. Візьмемо
дані, вираховані по так званому паритету покупецьких здібностей, виміряні в
доларах США в цінах одного якогось року (тут 1993 р.). Світовий ВВП склав у
1995р. 31 трлн 479,7 млрд дол., або близько 31,5 трлн дол. Важливо такоє
знати, якими темпами роске це показник. Статистика показує, що ВВП (в % до
минулого року) збільшувался у 1990 р. на 2,1%, у 1996 р. – на 2,9%, у 1997
р. – на 3,2%, у 1998 р. – на 2,6%, у 1999 р. – на 3,1 і в 2000 р. – на 3,2%
(див. діаграму 1).
За середніми показниками темпа росту світового ВВП, природньо, сховані різні темпи росту по країнам і регіонам, враховуючи від’ємні (які показують зменшення обсягу).
Наприклад, в Аргентині, ВВП скорочувався в 90-ті рр. В цілому на 0,3%, а в період з 1990 по 1996 рр. щорічно на 4,4%. В Чилі він збільшився відповідно на 4,1% та 7,2%. Найдинамічніший темп приросту ВВП (7,8%) показали країни АТР, в той час, коли в промислово розвинутих країнах в тому ж самому році він склав 2,8%.
Оскільки чисельність і густота населення в різних країнах значно відрізняється, важливо знати величину ВВП на душу населення.
Вцілому в світі в 1996 р. ця величина склала 5 130 дол., маючи, природньо,
великий розкид по країнах (500 дол. в Мозамбікє та 34 480 дол. в
Люксембурзі).
Уявлення про такий розкид дає таблиця 2.
Діаграма 1
Темпи приросту світового ВВП
Джерело: [3]
Таблиця 2
Величина ВВП на душу населення (в дол. США)
(розраховані за паритетом покупецьких здібностей)[1]
|№№ |Країна |ВВП, |№№ |Країна |ВВП, |
| | |дол. США | | |дол. США |
|1 |Люксембург |34 480 |36 |Китай |3 330 |
|2 |США |28 020 |37 |Індонезія |3 310 |
|3 |Швейцарія |26 340 |38 |Казахстан |3 230 |
|4 |Японія |23 420 |39 |Болівія |2 860 |
|5 |Австрія |21 650 |40 |Екв. Гвінея |2 690 |
|6 |Франція |21 510 |41 |Узбекистан | 2 450 |
|7 |Канада |21 380 |42 |Шрі-Ланка |2 290 |
|8 |Германія |21 110 |43 |Україна |2 230 |
|9 |Великобританія |19 960 |44 |Вірменія |2 160 |
|10 |Італія |19 890 |45 |Гондурас |2 130 |
|11 |Австралія |19 870 |46 |Туркменістан |2 010 |
|12 |Швеція |18 770 |47 |Кіргізстан |1 970 |
|13 |Іспанія |15 290 |48 |Монголія |1 820 |
|14 |Португалія |13 450 |49 |Грузія |1 810 |
|15 |Греція |12 270 |50 |Нікарагуа |1 760 |
|16 |Словенія |12 110 |51 |Сінегал |1 650 |
|17 |Чілі |11 700 |52 |Того |1 650 |
|18 |Чехія |10 870 |53 |Пакистан |1 600 |
|19 |Сауд. Аравія |9 700 |54 |Індія |1 580 |
|20 |Аргентина |9 530 |55 |В’єтнам |1 570 |
|21 |Венесуела |8 130 |56 |Азербайджан |1 490 |
|22 |Уругвай |7 760 |57 |Молдавія |1 440 |
|23 |Словаччина |7 460 |58 |Бенін |1 230 |
|24 |ПАР |7 450 |59 |Кенія |1 130 |
|25 |Угорщина |6 730 |60 |Ангола |1 030 |
|26 |Турція |6 060 |61 |Уганда |1 030 |
|27 |Польша |6 000 |62 |Бангладеш |1 010 |
|28 |Естонія |4 660 |63 |Нігер |920 |
|29 |Румунія |4 580 |64 |Таджикістан |900 |
|30 |Білорусь |4 380 |65 |Чад |880 |
|31 |Болгарія |4 280 |66 |Нігерія |870 |
|32 |Росія |4 190 |67 |Замбія |860 |
|33 |Іорданія |3 570 |68 |Демокр. |790 |
| | | | |Респуб. Конго | |
|34 |Латвія |3 650 |69 |Руанда |630 |
|35 |Парагвай |3 480 |70 |Мозамбік |500 |
Джерело: [3]
Для розуміння характеру еволюції світового господарства важливим є аналіз
структури ВВП як за виробництвом, зак і за використанням, а такоє динаміка
зміни цієї структури по роках. Уявлення о розподілі світового ВВП дає
діаграма 2
Діагрма 2
Галузевий склад світового ВВП, 1996 р. (у %)
Джерело: [3]
В епоху індустріального розвитку ознакою благополучного розвитку вважалось
збільшення питома вага промисловості. Починаючи з середини ХХ ст. Ознакою
динамічного розвитку стало збільшення питома вага сфери послуг, як
матеріального, так і нематеріального характеру. На долю цього сектора на
початку століття припадало ?45%, сьогодні – 63%. Збільшення обох секторів
супроводжувалось зменшенням долі сільськогосподарського виробництва. Не
вважаючи на вражуючі цифри приросту абсолютних обсягів виробництва
продовольчої та сільськогосподарської сировини, питома вага сільського
господарства зменшився з 18% на початку століття до 5% в кінці його.
Сьогодні за питомою вагою аграрного сектора в ВВП роблять висновок про
ступінь зрілості національних економік. Максимальну питому вагу цей сектор
займає в Африці (30%), а мінімальну – в Північній Америці, Європі та
Австралії (6%). З таблиці 3 можна побачити розподілення країн світу за
часткою аграрного сектору в ВВП.
Статистика дозволяє також прослідкувати використання ВВП в світі вцілому, розподілення його на приватне і державне споживання, інвестиції і експорт.
В 1995 році приватне споживання склало близько 18,8 трлн дол., державне – близько 4,6 трлн дол. Загальносвітовий обсяг інвестицій склал ?7,5 трлн дол., а темпи ії збільшення у 1994 і 1995рр. Склали відповідно 4,7 і 7,6 %.
Таблиця 3
Розподілення країн світу за часткою аграрного сектору в ВВП
|Частка |Кількість |ВВП, млн |Населення, |ВВП на душу |
|країн, % |країн |дол. |млн чол. |населення, |
| | | | |дол. |
|Менше 6 |43 |23 361,889 |1,027 |23,010 |
|6 – 9 |20 |1 786,497 |378 |4,730 |
|10 – 19 |37 |1 945,440 |839 |2,320 |
|20 – 29 |28 |1 745,517 |2,697 |650 |
|30 і більше |44 |177,141 |701 |250 |
|Немає даних |38 |223,131 |112 |2,000 |
Джерело: [3]
Ступінь зайнятості країн світу в світовому товарообізі характеризується показником відношення зовнішньоторгівельного обігу (сумарного обсягу експорту і імпорту) до ВВП.
Світовий обсяг експорта товарів і послуг склав у 1996 р. 6,8 трлн дол., при цьому щорічні темпи його приросту з 1994 р. складали близько
6%. Експортна квота, тобто відношення обсягу світового експорту до світового ВВП, склала 23,7 %. На кожного мешканця планети у 1996 р. було експортовано товарів та послуг на суму 1181 трлн дол. Стосовно імпорту, його обсяг теж склав 6,8 трлн дол. і він збільшується з 1994 р. практично так само, як і світовий експорт. До того ж на кожного мешканця планети було імпортовано товарів на суму, якадорівнює сумі експорту, а імпортна квота практично дорівнювала частці експорту.
Отже, сумарний зовнішньоторгівельний обіг склал у 1996 р. 13,6 трлн дол., або 2 363 дол. на душу населення, а зовнішньоторгівельна квота, тобто відношення зовнішньоторгівельного обігу до світового ВВП, склала
47,5 %.
Неважко зрозуміти, що близько поливини валового продукту, який виробляється
в світі, потрапляє на зовнішній ринок, що й показує досить високий рівень
“відкритості” національних економік та ступінь їх залучення в світове
господарство.
Частка торгівлі в ВВП по країнам світу і регіонам за минулі роки показана на карті 4.
Карта 4
Доля торгівлі в ВВП (1996 р.) по країнам світу та регіонам
[pic]
Джерело: [3]
Пояснення до карти 4
Розподілення країн світу за часткою торгівлі в ВВП
|Доля |Кількість |ВВП, |Населення, |ВВП на душу |
|торгівлі, % |країн* |млн дол. |млн чол. |нас., дол. |
|Менше 20 |6 |5 837,023 |372 |15,700 |
|29 – 39 |13 |7 751,256 |1,695 |4,570 |
|40 – 49 |25 |7 486,401 |1,907 |3,920 |
|50 – 69 |36 |3 071,967 |748 |4,110 |
|70 і вище |88 |3 243,227 |672 |4,820 |
|Немає даних |41 |315,449 |281 |1,120 |
Джерело: [3]
Оскільки країни світу пов’язані між собою не лише зовнішньоторгівельними відносинами, а й потоками капіталів, частка яких потрапляє у вигляді кредитів і займів – на 1995 р. всі країни світу “заборгували” один одному більш ніж 2,9 трлн дол., або 557 дол. на кожного жителя Землі. Потоки капіталів, які представлені у вигляді іноземних інвестицій складають зараз щорічно декілька сотен міліардів доларів, з яких більша частина – кошти для купівлі висококваліфікованих цінних паперів та інших активів, а відносно невелика частина (близько 315 млрд дол., 1997 р.) – прямі закордонні інвестиції.
Маштаби світового господарства можна було б також відобразити десятками цифр і натуральних показників, які характеризують, наприклав, довжину транспортних шляхів та трубопроводів, обсяги спожитої енергії, видобуваємиї сировини, виробництво нескінченної кількості промислових виробів, споживання продуктів харчування і т.д. Але всі ці цифри мало що ще зможуть додати для розуміння функціонуваня міжнародної економічної системи.
Головні елементи міжнародної економічної системи
Світове господарство як система складається з соціально-економічних підсистем, що підпорядковуються певним внутрішнім і зовнішнім закономірностям.
Окремі національно організовані господарства країн розвиненої ринкової
економіки, країн ринкової економіки, що розвиваються, та держав перехідної
від централізовано керованої до ринкової економіки у своїй суперечливій
єдності становлять матеріальну основу, речовий зміст світового господарства
і одночасно є його основними соціально-економічними підсистемами.
Міжнародні економічні відносини пов'язують ці господарства у цілісну
систему.
Отже, основними ешалонами світової економіки є:
o центри, або ядра;
o перехідні, транзитивні економіки;
o традиційні (переферійні) економічні системи.
Кожна з перелічених мегасистем, розвиваючись у загальноцивілізаційному колі, характеризується власною траєкторією руху, натрапляє на свою систему протиріч і обмежень.
Критерії визначення основних елементів міжнародної економічної системи
Основні соціально-економічні підсистеми сучасного світового господарства визначають за такими критеріями, як 1) рівень і характер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку їх з організаційно-економічними відносинами, тобто зі ступенем розвитку ринку всередині тієї чи іншої країни; 2) специфіка багатоукладності економіки; 3) особливості державного регулювання господарського життя (співвідношення позаекономічних та економічних форм і методів регулювання, роль держави в цьому процесі). Для того щоб віднести конкретну країну (або групу країн) до певної соціально- економічної підсистеми, потрібна наявність усіх трьох згаданих критеріїв.
Перший критерій — рівень і характер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку з організаційно-економічними відносинами — стосується структури виробництва, характеру чинників економічного зростання і, зрештою, ступеня задоволення різноманітних потреб людей. Він визначає можливості окремих країн у міждержавних економічних зв'язках, у міжнародній спеціалізації. Наприклад, відчутна різниця в рівнях розвитку продуктивних сил окремих країн зумовлює різні можливості їх щодо міжнародної спеціалізації, особливо в галузях обробної промисловості. Однак поділ праці між ними є однією з основ господарської взаємодії, встановлення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн з метою виробництва певної кінцевої продукції.
