Під впливом часу та економічної конкуренції серед товарних бірж
виробилася чітка спеціалізація: щодо кольорових металів - Лондонська, Нью-
Йоркська; натурального каучуку - Нью-Йорксь-ка, Лондонська, Амстердамська,
Сингапурська, Куала-Лампурська; зерна - Вінніпезька, Чиказька, Лондонська, Ліверпульська, Рот-
тердамська, Антверпенська, Міланська; цукру - Лондонська, Гамбурзька.
Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на
якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. На ній продають та
купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик.
Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів
фондова біржа створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх
спрямування на довгострокові інвестиції, фінансування перспективних
програм.
Фондові біржі мають організаційно-правову форму приватних акціонерних
товариств (у СІІІА, Великобританії, Японії) або державних інститутів (у
Німеччині, Франції). На сучасних фондових біржах (Нью-Йоркській,
Лондонській, Токійській, Паризькій, франкфуртській, Базельській,
Міланській, Сингапурській, Тайванській) діють цивілізовані правила та
принципи, які зумовлюють певні гарантії страховим компаніям, окремим
акціонерам.
Розпродаж акцій - це вільний маневр бірж, диверсифікація фінансових надходжень і можливість нагромаджувати значний обсяг інвестицій.
Акція - це цінний папір, який засвідчує внесок певної частки в капітал акціонерного товариства. Смердота дає право на отримання частини прибутку у формі дивіденда.
Фондова біржа у формі акціонерного товариства являє собою об'єднання капіталів, створене шляхом випуску акцій, які є документом "на пред'явника", котируються і можуть вільно переходити від однієї особа до іншої.
Акціонерне товариство утворюється на основі статуту, розробленого її засновниками й узаконеного державними правовими актами. Статутом передбачено максимальну суму (статутний капітал), на яку можуть випускатися акції, та їх номінальну вартість.
Акціонерні товариства - біржі виконують роль барометра економічного життя. Біржові операції мають на меті не тільки індивідуальне збагачення власників акцій (йдеться про власників контрольного пакета), а й утвердження цього як структурного різновиду ринку. При жорсткій конкуренції між фондовими біржами власники акцій виявляються "приреченими" на спільність економічної долі.
Для створення фондової біржі необхідні щонайменше три суб'єкти: тієї, хто випускає цінні папери; хто їх купує; хто об'єднує продавця і покупця акцій (брокерська фірма).
Щоб бути членом біржі, треба засвідчити свою дієздатність. Так,
вартість місця на Нью-Йоркській біржі в різні рки була такою, тис. діл. :
у 1827 р. - 0,1; 1901 р. - 80; 1929 р. - 625; 1942 р. - 17; 1987 р. - 1100;
1988 р. - 665.
Незважаючи на ті, що нині в США діють 16 фондових бірж, Нью-Йоркська тримає першість не тільки в Сполучених Штат (3/4 операцій з акціями), а й у світі. Саме на цій біржі котируються цінні папери 1600 найавторитетніших компаній.
Компанії, які бажають продавати свої цінні папери через біржу, повинні: отримувати річний прибуток не менше 2,5 млн діл. (у тому числі не менше 2 млн за шкірний з двох останніх років) або сумарний прибуток за трьох останні рки більше 6,5 млн діл. (при прибутковості за всі рки); володіти реальними активами щонайменше на 18 млн дол. ; мати не менше 2000 акціонерів (як мінімум по 100 акцій у кожного).
У дореволюційній Росії, у тому числі й на території України, щоб вступити в біржове товариство (корпорацію членів біржі), необхідно було пройти через процедуру виборів. Членуй товариства сплачували вступний внесок (на Калашниковській біржі, наприклад, він становив 300 крб. для купців, 1100 крб. для промисловців) і щорічно вносили в касу біржі певну суму. Центром торгівлі закордонними векселями, валютою, цінними паперами була Санкт-Петербурзька біржа; а лідером у сфері обігу з державними позиками - Московська біржа.
За своїми статутами російські біржі були заставами відкритого типу.
Відвідати біржу з метою укладення догоди не заборонялося нікому, проте
категорично заборонялося навіть входити до біржі особам, колись засудженим
за економічні та інші проступки, боржникам, банкрутам і палимо, чиї справ
були передані в кредиторське управління. Ті, хто бажав взяти доля в
біржовій торгівлі, повинні були матері право звістки торгівлю та
дотримуватися Положення про державний промисловий податок.
У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі, як фондові, аграрні, міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку від універсальних товарних бірж до спеціалізованих.
Купівля-продаж цінних паперів, облігацій, акцій на фондовій біржі
здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від
попиту й пропозиції на них установлюється біржовий курс. Бюлетені
зареєстрованих біржових курсів (котирувань) публікуються в пресі.
Наприклад, газета "Уолл-стріт джорнел" містить спеціальний розділ "С" під
назвою "Гроші та інвестиції".
Біржовий курс цінних паперів визначається: прибутковістю фірми та прибутками, що передбачаються; розмірами банківського відсотка (позикового відсотка), а також ціною на золото, окремі товари й нерухомість, які є альтернативою залучення тимчасово вільних коштів; варіантами ліквідності, тобто можливістю перетворити придбані цінні папери в гроші; політичним становищем у найважливіших регіонах світу; тіньовими операціями, таємними домовленостями, які іноді укладаються з метою отримання спекулятивного прибутку від різниці між біржовими курсами.
Незважаючи на ті, що іноді має місце суттєвий відрив біржових курсів цінних паперів від представленої ними реальної вартості, у кінцевому рахунку вони відображають реальну ситуацію в економіці країни чи регіону.
Найбільш узагальнюючим показником динаміки курсу цінних паперів є індекс Доу-Джонса. У 1884 р. Ч. Доу за допомогою винайденого ним індексу розрахував серію курсів акцій двох промислових фірм та дев'яти залізничних компаній США. Пізніше разом із своїм партнером Е. Джонсом він почав регулярно публікувати цей індекс у газеті "Уолл-стріт джорнел". У 1928 р. індекс був модернізований.
Нині індекс Доу-Джонса враховується по 30 великих промислових компаніях, 20 транспортних компаніях і 15 фірмах паливно-енергетичної та комунальної інфраструктури.
Індекс Доу-Джонса є показником "здоров'я" економіки не тільки США, а й значної частини світу в зв'язку з діяльністю чисельних транснаціональних корпорацій.
До середини 20-х років індекс Доу-Джонса перевищував (нечасто) 100.
Потім він пішов вугру. У середині 1929 р. він уже позначався цифрою 469,5.
Однак велика депресія призвела до біржового краху: у жовтні 1929 р. індекс знизився до 230,1. Ще на початку 50-х років
він дорівнював 200. Проте потім почалося його стабільне зростання. 80-ті
рки знаменувалися біржовим бумом. У середині жовтня 1987 р. індекс досяг
позначки 2722. Під час біржового потрясіння в жовтні 1987 р. курс акцій за
один день знизився на 22,6 відсотка, індекс становив усього 1733.
Знецінення акцій на біржах усього світу в сумі склало 2 трлн діл.
Страхова компанія - комерційна, фінансово-кредитна організація, що
ставити за позначку отримання прибутку від здійснення страхових операцій.
Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або
часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких смердота зазнала
за непередбачених обставин: унаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань
збанкрутілими контрагентами тощо. Вони прагнуть залучити якомога більше
клієнтів (фізичних і юридичних осіб), між якими й розподіляють суми
відшкодування збитків. Такі компанії нівелюють та зменшують подібні
труднощі й ускладнення, що можуть трапитися в шкірного з клієнтів.
Страхові компанії нейтралізують економічний ризик фізичних та юридичних
осіб, покривають непередбачені збитки.
Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси.
Аудиторські фірми підтверджують або спростовують дотримання
підприємствами й організаціями діючих норм господарського права в сфері
фінансово-кредитних відносин. Свої послуги вони здійснюють за вказівкою
державних органів або на замовлення підприємств та організацій.
Аудиторським фірмам надаються для контролю й аналізу всі потрібні документи
бухгалтерської звітності. За результатами перевірки, якщо вони виявилися
позитивними, господарським суб'єктам видається свідоцтво про достовірність
їхнього продекларованого фінансового стану.
Такий контроль здійснюється з метою зменшення економічного ризику при укладанні відповідних фінансових угод з даними суб'єктами або при підозрі на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій, тобто таких, що функціонують поза правовими нормами, за межами державних законів, на так званому "чорному ринку".
Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Смердота тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії. Найпоширеніші так звані чисті холдингові компанії, проте є й змішані, які поєднують контрольно- фінансові функції з безпосереднім управлінням підприємствами.
Холдингова діяльність - це різновид підприємництва, що потребує значних інвестицій і здійснюється, як правило, на основі об'єднання капіталів кількох фізичних чи юридичних осіб.
Банки – це підприємства, що виконують посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між суб’єктами економічної діяльності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органів державної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а діють у межах чинного законодавства.
Капітал банку складається із двох частин: власного капіталу банкірів та залученого у формі вкаладів.
Діяльність банків з залучення вільних засобів та кредитування суб’єктів
господарської діяльності здійснюється через банківські операції.
Банківський прибуток утворюється переважно за рахунок різниці між сумою
відсотків за надання кредитів і тих, які банки сплачують вкладникам. У
банківський прибуток входять також доходи, які банки отримують від біржових
операцій з цінними паперами, надання позик власного капіталу тощо.
