Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а також за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб’єктів господарської діяльності.
Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошові
резерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави.
Вони надають кредити комерційним банкам і державі.
Іпотечні банки надають позики під застави нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.
Банки відрізняються клієнтурою, використанням засобів і деякими операціями, але всі вони є центрами, які зосереджують позиковий капітал..
Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є
важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки
України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства,
юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового
забезпечення.
Шляхи та проблеми створення ринкової інфрструктури в Україні.
Ринковій економіці необхідна інфраструктура - система взаємозалежних спеціалізованих організацій, система взаємозалежних потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили. Наприклад, на товарному ринку діють товарні біржі, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, фірми, що займаються посередницької діяльності, і т.п. Раніше відзначалося, що ринкова система потребуває в розвитій системі акумуляції заощаджень, ядром якої є фондові біржі і банки.
Комерційні банки і фондові біржі мають загальне функціональне значення
- акумулювати заощадження для наступного їхнього інвестування. Водночас
вони різняться по цілі діяльності, характеру операцій і ризику.
Біржа являє собою організований оптовий ринок. По типі біржового товару розрізняють товарні, фондові і валютні біржі. У сучасній економіці існують публічно-правові і державні біржі. Діяльність біржі регламентуються її статутом. На біржі діють посередники - брокери, що виконують доручення клієнтів, і ділери, що купують і продають товари. Спеціалісти (джобберы) курирують визначену групу товарів і цінних паперів корпорації або галузі.
Біржа, як барометр, характеризує стан усього народного господарства, індикаторами якого є біржові курси (ринкові ціни). Вони формуються під впливом попиту і пропозиції. Структура попиту на цінні папери багато в чому визначається загальноекономічними чинниками, динаміку який угада досить складно. Структура пропозиції цінних паперів залежить від мікроекономічних чинників.
Поряд із ринком реального товару існує ринок, на якому торгують правами
на покупку («call») і правами на продаж («put») товару. При цьому покупець
контракту має право вибору і сплачує за це премію. Така угода є опціоном.
Покупець опціону страхується в розмірі премії від зниження («call») або підвищення («put») ціни. А
страхування продавця відсутніх. Прибуток продавця опціону ограниченна
премією, прибуток покупця може бути як завгодно великий, починаючи з деякої
ціни.
На ринку ф'ючерсів купуються і продаються типові контракти на біржові товари. Єдиним перемінним параметром є ціна, що визначається покупкою протилежного ф'ючерсного контракту (метод хеджування). Розрізняють зроблений хедж, коли збиток за контрактом на реальний товар цілком компенсується прибутком по ф'ючерсні контрактам, і недосконалий хедж, коли відбувається часткова компенсація. Продавці і покупці контрактів рівноправні й однаково страхуються.
Шлях становлення ринкової інфраструктури в Україні складний не менше, чим підприємництва. У цій главі розглянуті основні складові РІ України і їхня діяльність до сьогоднішнього дня.
Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну і науково- дослідну інфраструктури ринку. Зупинимося докладніше на кожному з видів.
До організаційно-технічної інфраструктури ринку ставляться товарні біржі й аукціони, торгові доми і торговельні палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, інжинерінгові фірми, сервісні центри, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різноманітного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку. Одні з цих заснувань покликані сприяти встановленню ділових контактів між підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги, інші беруть на себе функції загальної координації ринкових зв'язків, подають інтереси своїх членів на регіональному, державному і міжнародному рівнях, треті ( являють собою спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин.
Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворять банки, фондові і валютні біржі, страхові й інвестиційні компанії, фонди профспілок і інших громадських організацій. Це всі ті, хто спроможний займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.
Науково-дослідна інфраструктура ринку містить у собі наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.
Тепер роздивимося найважливіші елементи ринкової інфраструктури: біржа (фондову, товарну, робочої сили) і науково-дослідні інститути.
Фондова біржа ( заснування, організований ринок, на якому власники
здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є
переважно її фундатори ( окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути.
Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою
посередників. Позитивними чортами фондової біржі є: акумулювання вільних
засобів за рахунок випуску і продажі цінних паперів і їхній напрямок на
розвиток окремих підприємств, областей; міжгалузеве переливання капіталу,
завдяки якому послабляються диспропорції в економіці; створення відповідних
передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих
прошарків населення і їхнє відповідне зростання тощо.
Біржа робочої сили ( заснування, що здійснюють посередницькі функції
між робітниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність
вакансій, сприяють підготуванню і перепідготовці кадрів, створенню робочих
місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності
зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.
Біржа має свої відділення в містах, районах; їхнє завдання полягає в тому,
щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати консультації,
здійснювати підготування, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх.
Товарна біржа ( постійно чинні ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, який регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види постачання та інші умови. Товарні біржі поділяють на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.
Інститути й організації, що утворюють науково-дослідну інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поводження підприємств на ринку, прогнозів для уряду і підприємців, моделюванням наслідків тих або інших рішень, наданням консультацій, улагоджуванням конфліктів між партнерами, підготуванням економістів, менеджерів і фахівців із маркетингу.
Динаміку розвитку ринкової інфраструктури в 1991-1996 роках очевидно з нижченаведенної Таблиці 1 та Діаграмі 1. Не дивлячись на деякі коливання, основна тенденція проглядається чітко - ріст кількості бірж, що свідчить про постійне зростання потреб України в розвитку інститутів ринкової інфраструктури.
Таблиця 1 Динаміка зміни кількості бірж в Україні в 1991-1996 роках
|Тип біржі | 1991 | 1994 | 1995 |1996 |
|Усього зареєстровано | 66 | 91 | 88 |191 |
|Універсальні | 22 | 23 | 19 |46 |
|Товарні і товарно-сировинні | 28 | 24 | 25 |54 |
|Агропромислові |4 |8 |9 | 23 |
|Фондові і товарно-фондові | 2 | 14 | 14 | 24 |
|Інші | 10 | 22 | 21 | 44 |
Діаграма 1 Динаміка зміни кількості бірж в Україні в 1991-1996 роках
[1]
Мала економіка ( украй суперечливий сектор народного господарства.
Тут кожна галузь, узята окремо, знаходиться в дуже сильній залежності від
багатьох зовнішніх чинників і умов: джерела фінансування, матеріально-
технічного постачання, кон'юнктури ринку й інших чинників. Незначний збій
у цьому механізмі може призвести до руйнування і ліквідації галузі. У той
же час втрати у випадку невдача не так уже великі, що дозволяє досвідченому
бізнесмену досить швидко відновити свою справу.
Державна опіка служить сильнішим каталізатором, сприяє зміцненню підприємництва. Головною задачею з боку держави є чітке визначення пріоритетних напрямків розвиток економіки, науки, техніки, утворення, зовнішньоекономічної діяльності, підкріплення цих пріоритетів системою пільг і гарантій, виділення необхідних матеріально-технічних і фінансових ресурсів, організація необхідного навчання кадрів. Все інше ( турбота малих підприємств.
Мала економіка грає велику роль у народному господарстві промислово розвитих країн, і вони мають відповідні державні органи керування. На такого роду державні органи покладаються загальні стратегічні і координаційні функції.
Дуже діючим важелем регулювання діяльності малого бізнесу в промислово розвитих країнах є податкова політика, за допомогою котрої нерідко вирішуються складні регіональні проблеми. Так, у Франції знову утворена мала фірма на 3 року звільняється від сплати податку з корпорацій, а протягом ще 2 років рівень процентні ставки знижується вдвічі.
Важливим інструментом державного сприяння малим підприємствам у більшості промислово розвитих країн є система державних контрактів. Дана форма відношень держави і бізнесу дозволяє забезпечити останньому гарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу, розширити виробничі потужності, зміцнити конкурентноздатність, модернізувати устаткування, залучити кваліфіковані кадри.
Достатньо широкий розвиток в останнє десятиліття одержали що організуються державними органами і приватними підприємствами спеціальні служби по наданню різноманітних консультаційних послуг малим компаніям.
У умовах сучасної нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес потребуває в протектораті держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова поміч, що надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки фермерських господарств і Державний інноваційний фонд, достатньо мізерна.
Вільні економічні зони (ВЕЗ) - обмежені території, міста, морські й авіаційні порти, у яких діють особливі пільгові економічні умови для національних і іноземних підприємців, що сприяють рішенню зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних і науково-технологічних задач.
