Система управління
Регулювання параметрів роботи УГД "Термер" здійснюється вентилями, розташованими на виході і вході теплоносія з установки. Оператор коригує роботу установки відкриттям або закриттям вентилів.
У ручній системі управління передбачений наступний захист агрегатів:
• відключення УГД "Термер" при перевантаженні електричного двигуна;
• світлова й звукова сигналізація, що оповіщає оператора про виникнення аварійних ситуацій.
Автоматизована система управління
Для автоматизації процесу нагріву УГД "Термер" додатково комплектується системою автоматизованого управління, що дозволяє обходитися без обслуговуючого персоналу. При цьому забезпечується доступність інформації, що одержується від підключених датчиків і контролерів на всіх інформаційних рівнях. Система автоматичного управління забезпечує:
• збір інформації від її джерел (датчики температури, тиску, тепло-, водо-витрати, електролічильники і т.д.);
• доступ до сучасних комунікаційних технологій (підключення до мережі ІМТЕМЕТ, передача інформації мережами стандарту GSМ), дистанційний моніторинг стану обладнання, диспетчеризацію об'єкта управління, посилання тривожних сповіщень у разі відмов і т.д.;
• контроль усіх вихідних і вхідних функціональних параметрів системи;
• контроль і встановлення нових значень усіх параметрів настройки;
• перемикання будь-якого з виходів у режим ручного управління;
• установку необхідних значень регульованих параметрів (температура приміщення),
• установку часу включення і виключення УГД по часових зонах диференційованого обліку;
• програмування графіку роботи;
• контроль переліку відмов і параметрів таймерів.
Для кожного конкретного випадку вибирається найбільш близьке рішення з пропонованого набору типових проектів, оптимальна конфігурація обладнання, що усуває надмірність в апаратних і програмних рішеннях. Основна відмітна особливість установки — простота експлуатації.
Таблиця 5.1 Технічні характеристики УГД "Термер"
|
Найменування |
УГД-55 |
УГД-75 |
УГД-90 |
УГД-110 |
УГД-400 |
УГД-630 |
|
Установлена потужність, кВт |
55 |
75 |
90 |
110 |
400 |
630 |
|
Максимальна теплова продуктивність, Гкал/год |
0,045 |
0,063 |
0,074 |
0,090 |
0,325 |
0,53 |
|
Градієнт тиску, МПа |
0,15...0,2 |
|||||
|
Опалювальний обсяг , м3 |
5180 |
7063 |
8450 |
10200 |
40300 |
60000 |
|
Габарити, мм |
||||||
|
довжина |
1405 |
2400 |
3200 |
|||
|
ширина |
1400 |
980 |
1600 |
|||
|
висота |
861 |
1500 |
1300 |
|||
|
Повна маса, кг |
1000 |
1245 |
1295 |
1825 |
2500 |
|
5.1 Розрахунок необхідної кількості тепла для мийної машини ММД -12
Розрахунок потреби палива зроблений відповідно до "Інструкції з нормування витрати тепла й палива для стаціонарних установок залізничного транспорту", затвердженої наказом Укрзалізниці № 117-Ц від 25.04.03р.
Питома витрата на мийні машини нормують на 1т деталей, що відчищаються. Норми витрати теплоти встановлюють у залежності від типу мийної машини, її допоміжного устаткування (головним чином вентиляційної установки) і режиму експлуатації кожної машини даного типу (цілодобово, одна чи дві зміни).
Витрата теплоти, Гкал/період (Гдж/період), на мийну машину розраховуеться за формулою:
Q річ.заг.= k*qG*G(5.1)
де Q — витрата теплоти на мийну машину за місяць, квартал (у залежності від плану ремонту).
k — коефіцієнт, що враховує зміну витрат теплоти в зимовий час. У літню пору k=1, під час опалювального сезону k=1,1;
qG — питома витрата теплоти, яка приходиться на 1т деталей,що відчищаються, qG=0,08 Гкал/т (табл. Ж1)
G — вага деталей, що підлягають очищенню в мийній машині з кожної ремонтуємої одиниці рухомого складу, т;
Таблиця 5.2 Деталі підлягаючі очистці
|
ТР-3 |
ел-з |
ЧС 2,7 |
18од |
986,4т |
|
ТР-2 |
ел-з |
ЧС 2,7 |
25од |
70,0т |
|
ТР-1 |
ел-з |
ЧС 2,7 |
293од |
293т |
Згідно формули (5.1) розраховуемо необхідну кількість тепла:
Q річ.заг= k*qG*G=1,1*0,08*(986,4+70,0+293)=118,75 Гкал
6. РОЗРАХУНОК ПРОМЕНЕВОГО ОБІГРІВУ ДЛЯ ЦЕХІВ
В даному розділі пропонується зробити перевод виробничих цехів локомотивного депо з конвективного опалення на променеве опалення. Нище наведен опис променевого опалення.
Мета опалення - забезпечення приємного відчуття тепла, що по визначенню Бедфорда є: "суб'єктивне відчуття людини, що засновано на комплексному впливі".
Суб'єктивне відчуття складається з декількох, частково селективних і частково аддитивних ефектів. Такими є, наприклад, температура повітря, швидкість, одяг та ін. Серед домінуючих ефектів перебувають випромінювання навколишніх площин, що дає основу радіаційного опалення. Значення радіаційних умов з погляду опалення очевидно, якщо враховувати основні способи тепловіддачі тіла людини, тому що опалення повинне компенсувати ці тепловтрати, тобто підтримувати в рівновазі відчуття комфорту.
Основні шляхи тепловтрат людини: конвекція, кондукция, випромінювання й випар. Частка кондуктивных тепловтрат невелика, її можна розглядати одночасно з конвективними тепловтратами. Відношення трьох способів тепловіддачі в опалювальному просторі при нормальних обставинах звичайно таке:
- конвекція 30 - 35 %
- випромінювання 40 - 45%
- випар 20 - 25%
Видно, що найбільш характерний фактор тепловтрат - випромінювання. Тепловтрати випромінюванням виникають, коли оточення - у першу чергу контурні розміри будинку - більш холодні чим тіло людини. Якщо збільшити середню температуру оточення (напр., за рахунок випромінювачів високої температури), то тепловтрати за рахунок випромінювання падають і можна домогтися відчуття тепла, не збільшуючи температури повітря. У такий спосіб ефект опалення досягається так, що температура повітря, а значить і тепловтрати в просторі не міняються, у той час як по відчуттю людини, що перебуває в цьому просторі, температура в просторі перебування збільшилася.
Якщо тепловіддача опалювальних пристроїв містить компоненту випромінювання, то людині, що перебуває в просторі, здається, що температура оточення вище, ніж якби це ж корисне тепло передавалося конвекційним способом. Температура, що знаходиться в опалювальному просторі здається вище при опаленні за допомогою випромінювання, називається температурою відчуття або вихідною температурою або іноді результуючою температурою, а значення температури, обмірюване традиційним образом за допомогою термометра називається температурою повітря. Різниця двох значень температур визначає збільшення відчуття тепла за рахунок випромінюючого опалення. Цей ефект визначає принцип використання випромінюючих тіл для опалення.
Умова застосовності співвідношення: температура випромінюючого тіла повинна бути не менш 150°С (423К), а температура оточення - нормальна температура приміщення.
Принципи вибору розмірів
Температура відчуття
У випадку опалення випромінюванням, люди що перебувають в опалювальному просторі оцінюють температуру в цьому просторі (температуру відчуття) завжди вище температури повітря. Для визначення температури відчуття поряд з іншими методами застосовують наступне співвідношення:
tr = tl+0,072*i(6.1)
де tr -температура відчуття в °С,
tl - температура повітря в °С,
i - інтенсивність випромінювання у Вт/м2.
ККД випромінювання
Під відношенням випромінювання розуміють відношення переданого випромінюванням тепла до внесеного у випромінювач тепла. ККД - відсоткове вираження цього відношення. Якщо у випромінюючий прилад вноситься, наприклад, енергія еквівалентна 22 кВт, а прилад віддає у вигляді тепла випромінювання 14,3 кВт, то відношення випромінювання буде 14,3/22 = 0,65, а ККД випромінювання 65%.
ККД випромінювання можна визначити з відношення тепла випромінювання й корисного тепла (вихідного). Різниця між внесеним і корисним теплом - втрати на димові гази, які визначаються теплотехнічним (тепловим) ККД.
Абсорбційні втрати
Теплове випромінювання нагріває не повітря, а, проникаючи крізь нього, безпосередньо предмети й людину. Трьохатомні гази (СО2, Н2О), а також пил поглинають частину випромінювання, у першу чергу залежно від відстані до випромінювача. Це визначає втрати на абсорбцію, величина якої практично 3-6%.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
