яких найбільш талановитим був Катул. Він першим у латинській поезії
запровадив вживання різних розмірів. До речі, грецькій поезії цей метод був
уже давно відомий. Найбільш відомі його ліричні вірші присвячені Лесбії -
так Катул називав Клодію, сестру народного трибуна Клодія. Клодія була
типовим представником свого часу, коли у вищих класах “погляди предків''
прийшли в повний занепад, і стара непорушна римська сім'я змінилася
“легковажним зв'язком” двох осіб різної статі. Любовні пригоди Клодії були
відомі всьому Риму. У присвячених їй віршах Катул з дивовижною щирістю і
силою відобразив свою палку (хоча і змішану з презирством) любов, болісні
ревнощі, гіркоту розривів і щастя примирень. Ці вірші стали не лише основою
подальшого розвитку римської лірики, але й кращими її зразками.
Циркові видовища користувалися в Римі великою популярністю з найдавніших
часів. У 254 р. до нашої ери вперше були влаштовані гладіаторські ігри, які
з середини 2 ст. до нашої ери стають улюбленою розвагою римлян. На
влаштування ігор витрачаються вельми значні суми грошей. Також серед
широких верств населення користувалися успіхом короткі сценки й фарси, так
звані аттелани і міми, що виросли з чисто римської народної гри. У них
брали участь веселі персонажі: шахраї, нахаби, виводилися на сцену і прості
ремісники й селяни. Наприкінці періоду республіки особливою популярністю
користувалися міми Сира, на основі яких пізніше створюються приказки і
дотепи.
Подальший розвиток римської архітектури й образотворчого мистецтва
відбувається у 3 - 1 століттях до нашої ери У містах зводяться громадські
будівлі абсолютно нового архітектурного стилю – базилики, на початку 2 ст.
до нашої ери з'являються монументальні декоративні споруди - тріумфальні
арки.
Безліч статуй, якими сьогодні прикрашені римські площі, громадські й
приватні будівлі, були привезені з завойованих грецьких міст у Рим в якості
воєнної здобичі. Самі римляни створюють новий жанр скульптури, у якому вони
досягають великої досконалості - реалістичний скульптурний портрет. Слід
відмітити також розвиток фрескових розписів, які з 2 ст. до нашої ери
починають застосовуватися головним чином для декоративних цілей.
Населення Італії їде до Рима цілими натовпами, в ньому живуть провінціали -
головним чином греки, сирійці, євреї. У місті зводяться прекрасні будівлі.
Форум перетворюється на площу, прикрашену храмами, базиликами, портиками,
арками, скульптурними статуями. Так, Помпей побудував перший кам'яний
театр, Цезар - чудовий новий Форум, що став згодом зразком споруди такого
типу.
Культура Римської імперії в період найбільшої могутності
Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим
стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави. Це
було гігантське багатонаціональне місто, яке у людей, що мешкали в ньому,
створювало враження, ніби вони є мешканцями ойкумена - центра
цивілізованого світу. І це твердження недалеке від істини, оскільки саме в
межах Римської держави склалася древня цивілізація, яку називають античною
культурою.
Зупинимося на матеріальній культурі Римської імперії в I - II століттях
нашої ери В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі
намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. Їх прикрашали прекрасними
храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами,
портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для
розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави -
травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися
перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах. Амфітеатри
ж, окрім відомого римського Колоссея (Колізея), що був споруджений у 80
році та вміщав до 50 тис. глядачів, збереглися у Парижі, Арле, Вороні,
Капуї, Помпеях, Пулі, Тобурі, Тунісі тощо. Всі ці споруди і будівлі
прикрашалися витворами мистецтва - рельєфами, статуями тощо. В I - II
століттях. нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну
каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх
міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були
прикрашені численними портиками, храмами й базиликами. На інших площах
споруджувалися тріумфальні арки і кінні статуї правителів.
Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Тепер він мав
декілька форумів. До найдавнішого форуму часів республіки імператори
приєднали ще ряд нових. Найбільш величним був форум Траяна. Величними
спорудами були і “Вівтар Світу”, який було зведено в часи Августа, мавзолей
Августа, величезний купольний храм “всім богам” - Пантеон, побудований
сподвижником Октавіана Августа Агріппою і перебудований у часи правління
Адріана. Діаметр купола Пантеону становить 43,2 м. Особливою розкішшю
відрізняється архітектурний ансамбль імперських палаців на Палатинськом
пагорбі.
У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань,
у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні
зали, кімнати для відпочинку. Особливими розмірами відрізнялися побудовані
в Римі терми Септимія Севера (на 2400 відвідувачів) і терми Каракалли.
Прагнули не відставати від столиці й інші міста Імперії. Значним розмахом і
розкішшю відрізнялися будинки і споруди великих торгівельних центрів.
Навіть їх розвалини, що дійшли до нашого часу, вражають своєю величчю і
розмірами. Можна відмітити колонади портиків сирійського міста Пальміра,
храми Сонця в Баальбеці (Сирія) тощо. Також в Імперії велося активне
прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги
загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного
шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для
стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них
збереглися і використовуються й у наші часи). Найбільш відомим з них є
міст, побудований в часи імператора Траяна через Дунай, цей міст спорудив
Аполлодор з Дамаску. Через кожну тисячу кроків (тисячу кроків називали
мілею) стояли кам'яні стовпи із вказівкою відстані до найближчих населених
пунктів, до Рима. У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом,
він вважався початком усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: “Всі
дороги ведуть у Рим”.
У той же час римляни спорудили чудові (як з практичного, так і з
архітектурного боку) порти в містах, що мали вихід до моря. Тут
споруджувалися кам'яні причали, комори для зберігання вантажів, гранітні
набережні.
Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами
малих архітектурних форм. Так, підлоги і стіни храмів, палаців, базилик і
навіть маєтків багатих рабовласників були прикрашені тонкими мозаїчними
орнаментами. Мозаїкою викладалися цілі картини. У північних провінціях
будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило
під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий
мікроклімат.
Образотворче мистецтво у I - II століттях нашої ери у Римській імперії
служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього
оздоблення вулиць міст. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель,
імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. До
нашого часу на Палатинськом горбі збереглася частина розписаних кімнат
Лівії - дружини Октавіана Августа, а також розпису стін багатих будинків в
Помпеях і маєтків у Північній Африці (в Тунісі та Алжирі). Судячи по цих та
інших розписах, римляни прикрашали будинки орнаментами, в яких переважали
рослинні елементи (листя і гілки різних рослин, квіти), іноді виписувалися
пейзажі. Подекуди митці доповнювали такі картини рамкою, яка зображала
двері або вікно. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської
міфології, а також жанрові сцени - полювання, збір врожаю, збирання
податків.
У багатьох місцях стіни будівель облицьовувалися мармуром. Завдяки
застосуванню різних його сортів, створювалися геометричні візерунки.
Значного розповсюдження в ці часи набула портретна скульптура. До нашого
часу дійшло безліч портретних статуй, бюстів, рельєфних зображень, які
реалістично передають риси обличчя імператорів, імператриць,
воєначальників, поетів, філософів та інших представників римської знаті.
Звичайно, ці скульптурні портрети виставляються на площах і вулицях, вони
прикрашають будівлі, надгробки. Іноді на надгробках покійний зображався у
колі своєї сім'ї. З багатьох надмогильних рельєфів можна було дізнатися про
положення покійного в суспільстві: воїни зображувалися у військовому
спорядженні, ремісники - зі своїми інструментами тощо.
Найбільшої досконалості досягла скульптура у II столітті. З III століття у
зв'язку з економічною і суспільно-політичною кризою починається огрублення
зображень через падіння рівня технічної майстерності.
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У
Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей.
Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або
просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і
рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні
повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова,
а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7
до 12 років. Наступною ланкою освіти була “граматика”, де курс навчання
