Формування прибутку промислового підприємництва
p> Технологія як наука про засоби і методи переробки сировини виникнула в зв'язку з розвитком значної машинної промисловості. До дійсного часу технологія промислового виробництва виростив у самостійну галузь знань, нагромадила великий теоретичний і практичний матеріал. З описової - вона перетворилася в точну науку, засновану на вітчизняних і закордонних відкриттях і винаходах, передовому досвіді. Технологія впливає на удосконалювання виробничих процесів, організацію виробництва, скорочення важкої і рутинної праці.

У результаті такого тісного зв'язку з виробництвом технологія стала радикально впливати на зниження витрат живої і матеріалізованої праці.

Технологічним процесом називається послідовна зміна форми, розмірів, властивостей матеріалу або напівфабрикатів із метою одержання виробу відповідно до заданих технічних вимог. Технологічна дисципліна тісно пов'язана з такими економічними дисциплінами, як економіка підприємства і підприємництва, менеджмент, економіка і керування науково-технічним прогресом і ін.

Зв'язок технології з економікою виявляється, наприклад, через відношення в процесі виробництва. Відношення, що охоплюють взаємодії всіх різноманітних компонентів продуктивних сил, тобто моментів процесу праці, називаються технологічними. Вони укладаються в систему взаємодії «людина - наука - техніка - виробництво - економіка». Наука і техніка є засобами збільшення виробничих можливостей.

З економічної точки зору тільки ті технологічні процеси є оптимальними, що сприяють найбільше повному задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Рівень технології будь-якого виробництва робить вирішальний вплив на економічні показники (прибуток, рентабельність продукції, витрати виробництва й ін.). Тому економісту необхідні достатні знання сучасних технологічних процесів, а інженеру знання в області економіки.

Організація виробництва - це сукупність методів, що забезпечують найбільше доцільне з'єднання і використання в часу і просторі засобів праці, із метою ефективного ведення виробничих процесів і в цілому підприємницької діяльності.

Характер і структура виробництва залежать від особливостей що випускається продукції, типу виробництва, застосовуваних знарядь праці, предметів праці і технологічних процесів. Правильно організоване виробництво будується на таких основних принципах: спеціалізації, пропорційності, рівнобіжності, безперервності, прямо точності і ритмічності.

Спеціалізація виробництва - це зосередження випуску конструктивно і технологічно подібної продукції масового попиту. Конструктивна і технологічна подоба створюється за допомогою широкої уніфікації. У самому загальному виді уніфікація - це зведення різноманіття до раціональної однаковості з деяким конструктивним поліпшенням об'єкта уніфікації.

Пропорційність - сполучення виробничих потужностей усіх підрозділів виробництва. Вона дозволяє випускати продукцію в потрібних кількостях, номенклатурі, асортименті і комплектності у встановлені терміни.

Рівнобіжність - одночасне виконання операцій і стадій виробничого процесу. Цей принцип дозволяє створити широкий фронт робіт із виготовлення кінцевого продукту.

Безперервність - організація виробництва, при котрої одна операція випливає за інший без перерв у часу усередині зміни, між змінами, усередині операції і між операціями.

Прямо точність - раціональна організація переміщення продукції в процесі виробництва; забезпечує найкоротший шлях прямування виробу від одного етапу (стадії операції) виготовлення до наступному.

Ритмічність - випуск продукції в рівні проміжки часу однакової або зростаючої кількості повторюваних виробів.

Виробничий процес, побудований на основі дотримання вищезгаданих принципів, рахується раціональним.

Удосконалювання виробництва повинно здійснюватися в напрямку його спеціалізації (суворого закріплення усе більш обмеженого обсягу різноманітних робіт, виконуваних на кожній ділянці виробництва), подальшої концентрації (доведення виробництва до оптимальних масштабів), комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів і керування ними.

До сучасних методів організації виробництва ставиться потокове виробництво продукції масового попиту1. Вищою формою організації потокових методів є потокові лінії. Вони бувають в основному дві системи: із спеціальних верстатів-автоматів перериваної дії і роторні безупинного дії.
У якості спеціальних можуть застосовуватися верстати з програмним керуванням, для виконання допоміжних операцій - робототехнічні пристрої.

Ефективність потокової організації виробництва складається в тому, що вона дозволяє повніше реалізувати пропорційність, ритмічність і безперервність, різко скоротити, простої устаткування, частку допоміжних операцій, зменшити тривалість виробничого циклу, підвищити якість продукції.

У умовах вільної конкуренції ціна продукції, зробленої підприємствами, фірмами вирівнюється автоматично. На її впливають закони ринкового ціноутворення. У теж час кожний підприємець ринеться до одержання максимально можливої прибули. І тут, крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки й ін., невблаганно висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, зниження витрат виробництва.

У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових і матеріальних.

Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці
(у промисловості України 13-14%, розвитих країн 20-25%). Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільше важливі з них - механізація й автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна і модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства (фірми) одержують або беруть під оренду дороге устаткування, не підготовившись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький.
Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату.

Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготування робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін.

Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їхній використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберегаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю і матеріалів, що надходять від постачальників сировини, що комплектують виробів і напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхній завантаження.

На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимального розміру партії що закуповуються матеріалів, оптимального розміру серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючих виробів.

Відомо, що чим більше партія що закуповується сировини, матеріалів, тим більше розмір середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські помешкання, утрати при тривалому збереженні, утрати, пов'язані з інфляцією й ін.). Водночас придбання сировини і матеріалів значними партіями має свої переваги. Знижуються витрати, пов'язані з розміщенням замовлення на що одержуються товари, із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін. Таким чином, виникає задача визначення оптимального розміру що закуповуються сировини і матеріалів. Розрахунок можна звістки по такій схемі (таблиця 8)1.

Таблиця 8.

[pic]

Як очевидно з таблиці, оптимальне річне число закупівель у даному прикладі дорівнює чотирьом, оскільки сума витрат по складуванню й обслуговуванню закупівель у цьому випадку є найменшої.

Ті ж правила діють і при визначенні оптимального розміру серії що запускається продукції. При виробництві продукції значним числом дрібних серій витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Проте зростуть витрати на підготування виробництва. Розрахуємо оптимальний розмір серії запуску (таблиця 9)2.

З таблиці випливає, що найбільше оптимальним розміром серії запуску є серія 2 по 4500 штук, у результаті котрої витрати по складуванню готової продукції і підготуванню виробництва складають мінімальний розмір - 11908 тис. грн. у рік.

Звичайно, подібні розрахунки не можна вважати достатньо об'єктивними і точними, проте, у визначеному наближенні їх прийняти можна.

У сполученні з традиційними шляхами зниження витрат на виробництво продукції знову виниклі чинники дозволять у комплексі довести розмір витрат виробництва до оптимального рівня.

Проблема беззбиткового функціонування, розширеного відтворення, з одного боку, збитковості і банкрутства - з інший, багатьох вітчизняних компаній, банків, підприємств різноманітних галузей господарства і сфер діяльності є як не можна більш актуальної. Тільки зростання прибутку, нововведення забезпечують фінансову основу самофінансування ринкової діяльності фірми, здійснення її розширеного відтворення.

Таблиця 9.

[pic]

Завдяки прибули виконуються зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками, іншими підприємствами й організаціями.

3.2. Шляху підвищення рентабельності виробництва.

Якщо підприємство дістає прибуток, воно рахується рентабельним.

Але як не припустити «сповзання» підприємств до одержання прибутку за будь-яку ціну? Як розумно обмежити їх у цьому прагненні? Адже сьогодні підприємство може збільшити прибуток не тільки за рахунок кращої роботи, росту обсягу виробництва потрібної народному господарству продукції і зниження її собівартості, але і за рахунок рентабельної продукції, довільного збільшення цін на вироби без відповідного підвищення якості і т.п.

Показники рентабельності, застосовувані в економічних розрахунках, характеризують відносну прибутковість. Розрізняють показники рентабельності продукції і рентабельності підприємства.

Рентабельність продукції приміряють у 3-х варіантах: рентабельність реалізованої продукції, товарної продукції й окремого виробу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать