Короткостроковий - той, протягом якого підприємство не може змінити свої виробничі потужності. У цей період воно в стані домагатися зсувів лише в інтенсивності використання цих потужностей - через ресурси (сировина, паливо, енергія, жива праця і т.п.), що піддаються швидкому коригуванню.
Довгостроковий період - такий, що достатній для зміни кількості всіх що залучаються ресурсів, включаючи виробничі потужності. Протягом цього періоду можуть виникати нові фірми і закриватися старі.
Короткостроковий і довгостроковий періоди не є чітко визначеними
інтервалами, однаковими для всіх галузей. Останні різняться, насамперед, по
можливостях зміни виробничих потужностей, а не по тривалості. Наприклад, у
легкій промисловості ці зміни можуть бути досить швидко здійснені (так,
підприємство по пошиттю одягу розширить свої виробничі потужності за
декілька днів, установив додаткові столи для розкрою тканин і швейні
машини). У важкій промисловості цей процес потребує значно більшого часу
(наприклад, для будівництва нового нафтопереробного заводу може знадобитися
декілька років).
Суть розходження між періодами складається в можливості зміни
виробничих потужностей. У рамках короткострокового періоду неможливо ввести
в будуй нові потужності, але можливо підвищить ступінь їхній використання.
У межах довгострокового періоду можна розширити виробничі потужності.
Розподіл на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і
тактики фірми в максимізації прибутку.
Крива попиту, із яким зштовхується окрема конкурентна фірма, цілком еластична. Фірма не може домогтися більш високої ціни, обмежуючи об’єм випуску; не потре буває вона й у більш низькій ціні, для того щоб збільшити свій об’єм продажів.
Очевидно, що крива попиту на продукцію фірми є в той же час кривою
прибутку. Те, що виступає як ціна за одиницю продукції для покупця, є
прибутком від одиниці продукції, або середнім прибутком, для продавця.
Сказати, що покупець повинний сплатити ціну в 100 дол. за штуку, - те ж
саме, що сказати: прибуток від одиниці продукції, або середній прибуток,
отриманий продавцем, дорівнює 100 діл. Середній прибуток AR (Average
Revenue) і ціна - це те саме, розглянуте з різних точок зору.
Валовий прибуток TR (Total Revenue) при будь-якому рівні продажів може бути легко визначений шляхом множення ціни на відповідну кількість продукції, що фірма може продати. У цьому випадку валовий прибуток збільшується на постійний розмір - 100 діл. - з кожною додатковою одиницею продажів. Кожний проданий виріб додає рівно свою ціну до валового прибутку.
Всякий разом, коли фірма обмірковує, наскільки змінити об’єм виробництва, вона буде стурбована і тим, як зміниться її прибуток у результаті цього зсуву у випуску. Який буде додатковий прибуток від продажу ще однієї одиниці продукції?
Граничний прибуток є доповнення до валового прибутку, тобто
додатковий прибуток, що є результатом продажу ще однієї одиниці продукції.
Валовий прибуток збільшується на постійну суму з кожної додатково проданою
одиницею. У умовах чистої конкуренції ціна товару є постійної для окремої
фірми; додаткові одиниці, отже, можуть бути продані без зниження ціни
продукту. Це означає, що кожна додаткова одиниця продажів приєднує точно
свою ціну - у даному випадку 100 діл. - до валового прибутку. І граничний
прибуток - це збільшення валового прибутку. Граничний прибуток постійний в
умовах чистої конкуренції, тому що додаткові одиниці можуть бути продані по
постійній ціні. На малюнку 2 подані прямі, що характеризують валовий і
граничний прибуток фірми.
Мал. 2 Попит, граничний прибуток і валовий прибуток фірми.
При фіксованій ринковій ціні перед конкурентним виробником коштують три взаємозалежних питання:
1. Чи варто робити?
2. Якщо так, та яка кількість продукції?
3. Який прибуток (або збиток) буде отримана?
У короткостроковому періоді частина валових витрат фірми є перемінними витратами, а інші - постійними витратами. Останні повинні бути оплачені "із кишені", навіть коли фірма закривається. У короткостроковому періоді фірма зазнає збитків, рівні її постійним витратам, коли виробництво знаходиться на нульовому рівні. Це означає, що, можливо, не існує жодного рівня виробництва, при якому фірма одержувала би прибуток, але фірма могла б усе- таки робити за умови, що, роблячи так, вона понесе збиток менший, чим утрата постійних витрат, із яким вона зіткнеться при закритті. Іншими словами, правильна відповідь на питання: " чи Варто робити? " - такий: фірмі варто здійснювати виробництво в короткостроковому періоді, якщо вона може одержати або економічний прибуток, або збиток, що менше, чим її постійні витрати.
Припустивши, що фірма буде робити, доречно поставити друге питання:
"Скільки продукту повинний бути зроблений? " Відповідь тут цілком очевидна:
у короткостроковому періоді фірмі варто робити такий об’єм продукції, при
якому вона максимізує прибуток або мінімізує збитки.
Висновок. Висновки, пропозиції.
Застава виживаності підприємства - його стабільність на ринку. Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому насамперед потрібна усталеність грошового виторгу, достатньої для розплати з постачальниками, кредиторами, своїми робітниками, місцевими органами влади, державою. Після розрахунків і виконання зобов'язань необхідна ще і прибуток, обсяг якого повинний бути, принаймні, не нижче запланованого. Але фінансова усталеність не зводиться тільки до платоспроможності. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності важливі не тільки абсолютні розміри прибули, скільки щодо обсягу капіталу й обсягу його виторги, тобто показники рентабельності.
Ріст виторгу і прибутків, що сприяє нарощуванню рентабельності, росту усталеності підприємства, зменшенню можливості його банкрутства, раціональний лише до визначених меж, оскільки, як правило, високу рентабельність ринкових позицій забезпечують, діючи з підвищеним ризиком. У цьому випадку зростають потенційні можливості збитків, а в наступному і банкрутства.
Результати підприємницької діяльності багато в чому вирішуються вибором складу і структури, що виготовляється і реалізованих товарів, що робляться послуг. Тут важлива не тільки загальний розмір витрат, але і залежність між постійними і перемінними витратами, що визначають швидкість обороту капіталу. Велике значення має для дії менеджера або керівника урахування повною мірою особливостей тієї стадії життєвого циклу, на якому знаходиться фірма.
Прямуючи вирішити постійно виникаючі конкретні питання, одержати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств усе частіше удають до даних урахування і, як слідство, до даних фінансового й управлінського аналізу. При цьому вони, як правило, не задовольняються констатацією розміру показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношеннях власного і позикового капіталу.
У цих умовах змінюється роль бухгалтерії, у чиї функції входить не
тільки забезпечення поточного урахування й упорядкування звітності, але й
аналіз фінансового положення з метою ефективного керування підприємством.
Задовольнити нові запити адміністрації має можливість тільки бухгалтер
аналітик, спроможний розібратися в економіці підприємства, виявити її хворі
місця на основі фінансово-облікових даних, здійснити податкове планування.
Цілком очевидно, що фінансовий добробут фірми прямо пропорційно рівню
організації в ній системи управлінського урахування.
Для реалізації даних задач необхідна реальна база. Такою базою і є облікова політика підприємства, розробка і реалізація облікової політики пов'язані з практичним здійсненням бухгалтерського обліку на підприємстві.
Розрахунки як загальної, так і порівняльної економічної ефективності витрат не повинні обмежуватися показниками , що узагальнюють. Для всебічного обгрунтування й аналізу економічної ефективності витрат, виявлення резервів підвищення їхньої ефективності при прийнятті остаточних рішень варто використовувати додаткові показники, що характеризують окремі сторони одержуваного ефекту: продуктивність праці, фондовіддачу, питомі капітальні вкладення, економія сировини, матеріалів, палива, енергії, зниження витрат виробництва, соціальні результати.
У умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської діяльності підприємств, фірм служать прибуток і рентабельність стосовно фондів. Якщо на рівні народного господарства найбільше достовірним вираженням цілі, що обоїться, виробництва є національний доход, то критерій оптимальності для підприємства ніяк не може збігатися з подібним критерієм для народного господарства. Це випливає з одного з найважливіших принципів побудови механізму інтенсивного господарювання на базі ринкової економіки, що полягає в тому, що в плануванні необхідно розрізняти економічні системи різного рівня. Пропозиції про так називану «системі показників» нереальні і неефективні. Дійсно, що повинно робити підприємство? Стежити за виконанням множини окремих показників, що входять «систему», або працювати розкуто, самостійно, ініціативно, контролюючи і прямуючи до досягнення показника економічної ефективності, що узагальнює, виробництва - прибутку і рентабельності стосовно фондів? Відповідь на це питання тільки один - прибуток і рентабельність.
Список використаної літератури.
«Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт
послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про
порядок формування фінансових результатів, що враховуються при
оподатковуванні прибули». Економічна газета. «Економіка і життя», № 33,
серпень 1992 р.
Збірник актів і нормативних документів за 1994 р. - М.: Звістки, 1994 р.
Економіка підприємства. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова й
ін.; під ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. - 2-е изд., пере
раб. і доп. - М. Банки і біржа, ЮНИТИ, 1998 р.
Фінансовий менеджмент: теорія і практика. Під ред. Стояновой. - 4-е изд.,
пере раб. і доп. К.: Изд-во «Перспектива», 1999 р.
Бланк И.А. Стратегія і тактика керування фінансами. - Київ: ИТЕМлтд, АДЕФ-
Украина, 1997 р.
Крейнина М.А. Аналіз фінансового стана й інвестиційної принадності
акціонерних товариств у промисловості, будівництві і торгівлі. - М.: ДИС,
МВ-Центр, 1997 р.
Теорія і практика антикризового керування. Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкина
В.И. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1997 р.
Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблема і політика: пров.
з англ. Т. 1, 2. - К. Республіка, 1996 р.
Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і
рішення. Під ред. Стояновой Е. С. - К.: Перспектива, 1998 р.
Фінансове керування компанією. Під ред. Е. В. Кузнєцов. - К.: Фонд «Правова
культура», 1997 р.
Керування оборотним капіталом. Стоянова А. В., Бикова Е. В. - К.:
Перспектива, 1998 р.
Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і
рішення. Під ред. Стояновой Е. С. - М.: Перспектива, 1998 р.
Керування оборотним капіталом. Стоянова А. В., Бикова Е. В. - М.:
Перспектива, 1998 р.
Економіка і статистика фірми. Под. ред. Ильенковой С. Д. - М.: Фінанси і
статистика, 1996 р.
Глушенко В. В. Менеджмент. Системні основи. - М.: НПЦ «Крила», 1996 р.
Мексон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту: пров. з англ. -
М.: Справа, 1996 р.
Пошук оптимальної кількості продукції і прибули (теорія ігор). -
Дослідження операцій. ХТРЕІУ М., Економічне утворення, 1992 рік.
Е. Г. Ойман, Э. В. Попов Реінженерінг бізнесу: реінженерінг організацій і
інформаційні технології. --М.: Фінанси і статистика, 1997 р.
Ворст Й., Ревентлоу П. Економіка фірми. Пров. із датського - М. Вища школа,
1994 р.
-----------------------
1 Экономическая газета. «Экономика и жизнь», № 33, август 1992 г.
2 «Положение о составе затрат по производству и реализации продукции (работ
услуг), включаемых в себестоимость продукции (работ, услуг), и о порядке
формирования финансовых результатов, учитываемых при налогообложении
прибыли». Экономическая газета. «Экономика и жизнь», № 33, август 1992 г.
[1] Э. И. Уткин, «Финансовый менеджмент», стр. 2. М.: изд. «Зерцало»,
1998 г.
[2] Э. И. Уткин, «Финансовый менеджмент», стр. 12. М.: изд. «Зерцало»,
1998 г.
1 Экономика предприятия. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова и
др.; под ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. – 2-е изд.,
перераб. и доп. – М. Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 г.
1 Финансовый менеджмент: теория и практика. Под ред. Стояновой. – 4-е изд.,
перераб. и доп. М.: Изд-во «Перспектива», 1999 г.
[3] Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев: ИТЕМлтд,
АДЕФ-Украина, 1997 г.
[4] Крейнина М.А. Анализ финансового состояния и инвестиционной
привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и
торговле. – М.: ДИС, МВ-Центр, 1997 г.
[5] Теория и практика антикризисного управления. Под ред. Беляева С.Г. и
Кошкина В.И. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997 г.
[6] Экономика предприятия. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова и
др.; под ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. – 2-е изд.,
перераб. и доп. – М. Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 г.
[7] Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблема и политика:
пер. с англ. Т. 1, 2. – М. Республика, 1996 г.
[8] Финансы предприятий. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996 г.
[9] Практикум по финансовому менеджменту: Учебно-деловые ситуации, задачи и
решения/ под ред. Стояновой Е. С. – М.: Перспектива, 1998 г.
[10] Финансовое управление компанией. Под ред. Е. В. Кузнецовой. – М.: Фонд
«Правовая культура», 1997 г.
[11] Управление оборотным капиталом. Стоянова А. В., Быкова Е. В. – М.:
Перспектива, 1998 г.
1 Практикум по финансовому менеджменту: Учебно-деловые ситуации, задачи и
решения. Под ред. Стояновой Е. С. – М.: Перспектива, 1998 г.
2 Там ж е.
[12] Управление оборотным капиталом. Стоянова А. В., Быкова Е. В. – М.:
Перспектива, 1998 г.
[13] Там же.
[14] Экономика и статистика фирмы. Под. ред. Ильенковой С. Д. – М.: Финансы
и статистика, 1996 г.
[15] Экономика предприятия. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова и
др.; под ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. – 2-е изд.,
перераб. и доп. – М. Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 г.
[16] Там же.
1 Глушенко В. В. Менеджмент. Системные основы. – М.: НПЦ «Крылья», 1996 г.
1 Глушенко В. В. Менеджмент. Системные основы. – М.: НПЦ «Крылья», 1996 г.
1 Мексон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер. с англ. –
М.: Дело, 1996 г.
2 Сборник законодательных актов и Законов УКРАЇНИ. – М.: Известия, 1994 г.
3 Там же.
4 Там же.
1 Сборник законодательных актов и Законов УКРАЇНИ. – М.: Известия, 1994 г.
1 Финансовый менеджмент: теория и практика. Под ред. Стояновой. – 4-е изд.,
перераб. и доп. М.: Изд-во «Перспектива», 1999 г.
1 Из Устава ВАТ «Орбита»
2 Там же.
1 По просьбе руководства ВАТ «Орбита» данные приведены в условных единицах.
Условная единица получена путем деления реальных цифр на случайно выбранную
постоянную величину.
1 Данные взяты из «Перспективного плана инвестирования ВАТ «Орбита» на 1996-
1999 г.г. План подготовлен для привлечения инвесторов.
1 Сводный и оперативные балансы ВАТ «Орбита» за 1996 г.
1 План инвестирования составлялся в конце 1996 г.
1 Анализ рынка проводился специалистами ВАТ «Орбита»
2 Отыскание оптимального количества продукции и прибыли (теория игр). –
Исследование операций. ВЗФЭИ. М., Экономическое образование, 1992 год.
1 Отыскание оптимального количества продукции и прибыли (теория игр). –
Исследование операций. ВЗФЭИ. М., Экономическое образование, 1992 год.
1 Экономика предприятия. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова и
др.; под ред. проф. В. Я. Гонинкеля, проф. Швандара. – 2 изд., перераб. и
доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 г.
1 Е. Г. Ойман, Э. В. Попов. «Реинжиниринг бизнеса: реинжиниринг организаций
и информационные технологии.» –М.: Финансы и статистика, 1997 г.
1 Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. Пер. с датского – М. Высшая
школа, 1994 г.
2 Там же.
-----------------------
[pic]
[pic]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
