14/ Саме на фермі повинні розпочинатися процеси концентраці у сфері
маркетингу. Фермерам необхідно краще розуміти продовольчий маркетинг та
споживача продовольства, в той час як споживачі і працівники продовольчого
маркетингу повинні усвідомлювати проблеми сільського господарства і
фермерів. Зростає інтерес фермерів до маркетингу. У порівнянні з більшістю
товарів для с/г продуктів характерні підвищена громіздкість та схильність
до швидкого псування. Через швидке псування необхідні термінове
навантаження, доставка, розвантаження і, можливо, спеціальне охолодження.
Контроль і збереження якості нерідко стають реальною та дорогою проблемою.
А тому кращий вихід для фермера — швидка реалізація. Обсяг виробленої
продукції фермерського- господарства змінюється з року в рік, що зумовлено
реакцією фермерів на ціни, урядові заходи, а також такими факторами, як
погода і хвороби. Ці зміни в обсягах випуску продукції впливають на процес
продовольчого маркетингу. Зміни у поставках продукції з ферм мають істотний
вплив на закупівельні ціни, потреби у місткостях сховищ та ступінь
завантаження виробничих потужностей переробки, які належать фірмам
продовольчого маркетингу. Прагнення зменшити ризик та невизначеність, які
спричиняються коливаннями поставок продукції з ферм— одна з рушійних сил,
що створюють більш тісні договірні, контрактні зв'язки між маркетинговими
агентствами і фермерами. Інша сторона проблеми фермерського маркетингу
полягає у дуже малому розриві між ціною реалізації і собівартістю. Умови
конкуренції у сільському господарстві звичайно утримують фермерські ціни
близько до собівартості продукції.
14a/ Знання маркетингу та його проблем допомагає фермеру приймати важливі
господарські рішення, які дають відповіді на такі питання: 1. Що виробляти
і як підготовлювати продукцію для продажу? 2. Коли і де купувати і
продавати? 3. Яку частину роботи з маркетингу повинен виконувати сам фермер
індивідуально або у складі групи? 4. Що можна зробити для розширення
ринків? 5. Які угоди та заходи з маркетингу бажані? 6. Як виправити
небажані результати дій? Весь комплекс цілей, стратегій і тактики, які
допомагають фермеру розробляти і приймати рішення щодо виробництва і
маркетингу — це так званий фермерський план маркетингу. Методика розробки
плану маркетингу на підприємствах АПК буде розглянута у наступній темі.
Фермери керуються цілим рядом цілей: розширення господарства; підвищення
виробничої ефективності; збереження сімейної ферми; досягнення економічної
незалежності і свободи ринкових І відносин; стабільність виробництва;
забезпечення якісного життя та ін. Кожний фермер робить вибір з цих цілей
або надає їм різну, ступінь важливості, що, в свою чергу, визначає усі його
маркетингові, а також виробничі рішення.
18/ На звичайному підприємстві у агропромисловому виробництві процес впровадження маркетингової діяльності здійснюється поступово і, як правило, проходить п'ять стадій. На першій стадії маркетинг розглядається під кутом зору таких понять, як реклама і стимулювання збуту. На другій стадії формується більш широкий підхід до управління маркетингом: основна ціль — щоб покупець був задоволений придбанням продукції, після реалізаційним обслуговуванням та ін. При цьому запити і потреби споживачів можуть змінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і збуті продукції. А тому на третій стадії слід постійно оновлювати виробництво та підвищувати якість пропонованих послуг. На четвертій стадії впровадження маркетингу підприємство повинно вивчити наявні можливості і зайняти певне положення на ринку. Це означає — спробувати виділитись на фоні інших підприємств, які виробляють аналогічну продукцію для ринкового сектору. Останній, п'ятій стадії впровадження маркетингу відповідає виконання усіх функції щодо аналізу ринків та потреб, плануванню, обліку і регулюванню роботи у галузі освоєння ринків збуту.
19. При усій різноманітності конкретних схем маркетингу усі вони грунтуються на сукупності загальних принципів, а саме: — вивчення стану та динаміки споживацького попиту і використання одержаних даних у процесі розробки і прийняття господарських рішень; — максимальне пристосування виробництва до потреб ринку з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, критерієм чого виступає значення узагальнюючого показника його діяльності — прибутку; — вплив на ринок і споживацький попит за допомогою таких засобів, як реклама, стимулювання збуту з метою формування їх у необхідному для підприємства напрямку.
22/ Для успішного просування на ринку нових виробів або послуг використовуються шість основних видів цін: 1) "зняття вершків" на ринку, тобто встановлення з самого початку просування на ринку нового або вдосконаленого продукту високої ціни на нього в розрахунку на споживачів, готових купити продукт за таку ціну; 2) ціна за впровадження продукту на ринок, тобто встановлення значно більш низької ціни, ніж є на ринку на аналогічні товари; 3) "психологічна ціна", яка встановлюється трохи нижче будь-якої круглої суми (наприклад, 99 коп.) і створює у споживача суто психологічну уяву більш низької ціни; 4) ціна лідера на ринку або в галузі, яка встановлюється у відповідності з ціною, що пропонується головним конкурентом на ринку звичайно провідною фірмою галузі; 5) ціна з відшкодуванням витрат виробництва, тобто визначенняцін на свою нову продукцію з урахуванням фактичних витрат її виробництва і середньої норми прибутку на ринку або в галузі; 6) престижна ціна, тобто ціна на вироби дуже високої якості, які мають особливі, неперевершені якості.
24/ Існують два основних типи каналів руху товарів — прямі і посередні.
Прямі канали пов'язані з переміщенням продукції від виробника до споживача
без використання незалежних посередників. Цей тип каналів
сільськогосподарське підприємство використовує через свої торговельні
точки. Посередні канали пов'язані з переміщенням продукції від виробника до
незалежного учасника руху товарів, а потім споживача. Таких посередників
може бути один або декілька. Прямі канали відносяться до каналів нульового
рівня, які є характерними для реалізації сільськогосподарської продукції на
ринку безпосередньо, або дитячим, лікувальним закладам, всередині самих
сільськогосподарських підприємств робітникам і службовцям. Цей канал
передбачає в основному реалізацію дрібних партій продукції (плоди, овочі,
м'ясо, молоко). Однорівневий канал включає в себе одного посередника. Такий
канал передбачає реалізацію малих партій товару магазинам. Двохрівневий
канал включає в себе двох посередників. На споживчих ринках такими
посередниками стають оптовий і роздрібний торговці. Для АПК цей рівень
більш всього є характерним, тому що реалізація продукції відбувається із
сільськогосподарського підприємства на переробні заводи або
оптово—закупочні бази і холодильники, а потім товари надходять у торгову
мережу і до кінцевого споживача. Трьохрівиевий канал включає в себе трьох
посередників. Наприклад, на Заході у м'ясопереробній промисловості між
оптовиками і роздрібними торговцями звичайно стоїть дрібний оптовик. Такий
дрібний оптовик купує товари у крупних торговців і перепродає їх невеликим
підприємствам роздрібної торговлі, яких звичайно не обслуговують крупні
оптові фірми.
33/ Прибуток у значній мірі залежить від того, наскільки прийнятий фермером
порядок вибору чо розробка нормативів задовольняє таким чотирьом основним
вимогам: 1. Економічні принципи повинні визначати аналіз і знаходити чітке
відображення в його результатах. 2. Усі стандарти чи нормативи повинні
точно відображати сукупність матеріальних, економічних або суспільне —
правових факторів в їх конкретному відношенні до окремих ферм. 3. Ці
нормативи, особливо нормативи витрат випуску продукції, повинні взаємно
узгоджуватися та відповідати один одному. 4. Нормативи повинні обиратись чи
розроблюватись з достатнім ступенем конкретності і гарантувати, що кінцеві
результати забезпечують виразне уявлення про внутрішні матеріально-технічні
зв'язки чи фермерського господарства в цілому. Фахівець, який займається
аналізом, повинен сам вибрати або розробити нормативи, що відтворюють
умови, які за його розрахунками, можуть вплинути на виробництво. У кожній
конкретній ділянці земельної площі чи одиниці поголів'я худоби нормативи
повинні включати велике коло відомостей: 1. За видами матеріалів і послуг,
необхідних для вирощування кожної культури, яка підлягає оцінці: насіння,
добрива, отрутохімікати, кількість праці, робота тракторів і машин в
годинах та ін. 2. За видами матеріалів і послуг, які використовуються для
вирощування кожного виду худоби чи виробництва продукції для її утримання,
ветеринарного обслуговування, перевозок, отрутохімікатів та інших
матеріалів та послуг. 3. Про кількісні показники усіх витрат для кожної
культури чи галузі тваринництва, що підлягають оцінці. 4. Про купівельні
ціни чи розмір витрат для усіх видів затрат, матеріалів та послуг. 5. Про
розміри продукції кожного виду виробництва. 6. Про продажні ціни продуктів.
Першою важливою вимогою у виборі чи розробці нормативів витрати — випуск
продукції для економічної оцінки виробничої одиниці і бюджетного аналізу е
гарантія повної відповідності нормативів земельному фондові, кліматичним
умовам і, якщо на фермі буде введено зрошення, забезпечення системи
зрошення водою. Нормативи, які використовуються при плануванні, повинні
відповідати усім наявним у фермерському господарстві засобам виробництва —
господарським будівлям і спорудам, тракторам і транспортним засобам,
машинам і обладнанню, продуктивній худобі, а при іригації — іригаційному
обладнанню. Економічна оцінка виробничої одиниці дає лише часткову
інформацію з проблем загальної господарської діяльності ферми, яку
доводиться вирішувати фермеру. Вона являє собою ефективний інструмент
аналізу, який дає фермеру відомості відносно того, які види культур і
породи худоби вирощувати, але надає невелику допомогу у визначенні розмірів
виробництва. Для відповіді на це питання може бути ефективно використаний
бюджетний аналіз господарської діяльності ферми.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
