Відповідно до ст.3 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суб’єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є:
· суб’єкти солідарної системи: застраховані особи (фізична особа, яка підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує страхові внески); страховики (роботодавці та інші особи, що сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування); Пенсійний фонд; уповноважений банк (банк, що здійснює розрахунково-касові операції засобів Пенсійного фонду); підприємства та організації, які здійснюють виплату та доставку пенсій;
· суб’єкти накопичувальної системи: особи, від імені та на користь яких здійснюються накопичення та інвестування засобів; підприємства, організації та фізичні особи, які здійснюють перерахування внесків в систему накопичувального пенсійного забезпечення; Накопичувальний фонд; недержавні пенсійні фонди; зберігач (банк, що забезпечує зберігання та обслуговування засобів Накопичувального фонду); страхові організації (юридична особа, виключною діяльністю якого є страхування життя, а також здійснює страхування і виплату довічних пенсій).
Управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснює Пенсійний фонд, який є самоврядною неприбутковою організацією, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші. Він проводить такі основні види платежів: виплати на підставі Закону „Про пенсійне забезпечення”; виплати військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби та їхнім сім’ям; пенсії відповідно до Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за дорученням державного бюджету; виплати державним службовцям; цільова грошова допомога непрацездатним громадянам з мінімальними доходами; державна грошова допомога деяким категоріям пенсіонерів; пенсії та допомога на підставі Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту” та ін.
Накопичувальний пенсійний фонд – цільовий позабюджетний фонд, що створюється Пенсійним фондом, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що вносяться на накопичувальний пенсійний рахунок та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи яких використовуються для виплати договорів страхування довічної пенсії або разових виплат застрахованим особам. Засоби даного фонду є власністю застрахованих осіб.
Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – юридична особа, що має статус неприбуткової організації (не має на меті отримання прибутку), функціонує і здійснює діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників НПФ з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам НПФ. За типами вони поділяються на: відкриті НПФ – створюються юридичними особами і учасниками цих фондів будуть громадяни, які здійснюватимуть добровільні пенсійні внески (але вони підходять для деяких категорій працівників – високооплачуваних або самозайнятих, у яких є достатньо коштів для вкладів до НПФ. В Україні це приблизно 10% громадян); корпоративні НПФ – створюються роботодавцями, які беруть на себе безумовне зобов’язання сплачувати додаткові пенсійні внески, а учасниками є громадяни, що пов’язані трудовими відносинами з цими роботодавцями (але вони є прийнятними для великих компаній); професійні НПФ – створюються об’єднанням громадян або юридичних осіб за професійною ознакою і учасниками є громадяни, пов’язані за родом їх професійної діяльності (вони є найбільш прийнятними для пересічних громадян – роботодавець і працівники сплачують до фонду стільки, скільки можуть; завдяки великій кількості учасників і навіть невеликих внесків утворюється значна сума) [15.ст.21] (Див.Додаток 3).
У 2000 році, який став переломним в економічній динаміці, досягнуто певних зрушень у сфері пенсійного забезпечення. Вперше за останні п'ять років доходи Пенсійного фонду перевищили його видатки. Позитивну роль відіграли додаткові збори та персоніфікований облік внесків, завдяки чому надходження до Пенсійного фонду зросли у 2000 році майже на 2,2 млрд. гривень. Це дозволило повністю ліквідувати заборгованість з виплати пенсій (Графік 3.1), яка на початку року складала близько 1,4 млрд. гривень, і приступити до поетапного підвищення пенсій.
Графік 3..1
Джерело: Івашкевич В. Пенсійна реформа в Україні// Україна: аспекти праці. – 2001. - №2 – с.22-29
З листопада 2000 року по вересень 2001 року розмір найменшої пенсійної виплати (мінімальної пенсії з адресною грошовою допомогою) збільшено з 46 до 72 гривень, середній розмір пенсій - з 72 до 106, а реальні доходи пенсіонерів за 2001 рік зросли в середньому на 25,8%.
Триває розмежування витрат на фінансування пенсій, призначених за різними програмами, з Державного бюджету та Пенсійного фонду. На 2001 рік у Державному бюджеті на зазначені цілі передбачено близько 1,4 млрд. гривень, що майже у чотири рази більше, ніж у 2000 році. Це звільняє Пенсійний фонд від фінансування невластивих йому виплат.
Формується єдина інформаційна система соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку пенсійних внесків, якою вже охоплено 19млн.осіб. Удосконалюється управління системою пенсійного забезпечення. Здійснюються заходи щодо скорочення адміністративних витрат, зокрема, пов'язаних із доставкою та виплатою пенсій. [5]
Водночас, незважаючи на деякі зрушення у здійсненні пенсійної реформи, у цій сфері ще залишається багато нерозв'язаних проблем.
Так як в Україні історично склалась однорівнева схема пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою, то за ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку.
Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої і затяжної соціальної напруженості.
Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення в контексті ринкової трансформації економіки мають соціальний, економічний та демографічний характер.
3.2 Проблеми соціального характеру.
Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є соціально несправедливою - у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення.
Середній розмір виплачуваних пенсій дуже низький (Таблиця 3.1). Навіть після підвищення з серпня 2001 року середній розмір трудових пенсій складає близько 43% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При цьому співвідношення пенсії до заробітної плати в Україні не перевищує 34%. Особливо обділені пенсіонери, які одержували високі заробітки і сплачували великі суми страхових внесків, але не належать до пільгових категорій і одержують пенсії відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення”.
Таблиця 3.1
Середній розмір пенсій (на початок року)
Крб.
Тис.крб.
Грн.
1991
1995
2000*
2001*
2002*
2003*
2004
Середній розмір пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту
103,6
1156
68,9
83,7
122,5
136,6
182,2
у тому числі:
- за віком
109,7
1174
69,3
85,2
127,1
141,8
194,2
- за інвалідністю
…
1368
82,3
94,5
129,7
142,4
170,9
- у разі втрати годувальника
58,0
809
52,0
61,0
85,5
95,9
120,2
* З урахуванням цільової грошової допомоги та індексації
Джерело: www.ukrstat.gov.ua
Якщо в середньому вихід на пенсію означає втрату приблизно двох третин доходу, то ці люди позбуваються з припиненням роботи майже 90% колишнього заробітку. Тим часом у країнах ЄС пенсіонер з виходом на пенсію втрачає не більше 40% попереднього доходу. Низький рівень пенсій змушує багатьох людей продовжувати роботу; протягом перших десяти років після виходу на пенсію працює майже третина пенсіонерів (Таблиця 3.2)
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
