Таблиця 3.3
Рівень постаріння населення деяких країн Європи на початок 2000 року
Джерело: Шишкіна Г.С. Вплив демографічних факторів на реформування пенсійного забезпечення // Статистика України. – 2002. - №4 – с. 62
За таких тенденцій у середині XXI століття на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів.
Таблиця 3.3
Показники чисельності й структури пенсіонерів в Україні
1991
1996
2000
2001
2002
2003
2004
Населення (млн..осіб)
51,9
51,3
49,7
48,4
48,0
47,7
47,6
Кількість пенсіонерів (млн..осіб)
13,1
14,4
14,5
14,4
14,4
14,4
14,3
Частка пенсіонерів у загальній чисельності населення (%)
25,2
28,2
29,2
29,5
30
30,2
30
Джерело: www.ukrstat.gov.ua
Крім того, як уже було сказано, багато людей виходять на пенсію достроково. Два мільйони сьогоднішніх пенсіонерів залишили роботу на 5 - 20 років раніше від настання загального пенсійного віку. Середній вік виходу на пенсію за вислугу років складає у чоловіків 51,5 року, жінок - 48 років. Середній період отримання пенсій наближається до середньої тривалості сплати пенсійних внесків. За таких умов неможливо оптимізувати співвідношення між розмірами заробітної плати, пенсійних внесків і пенсій.
Навіть ліквідація безробіття, скасування пільг та повна сплата пенсійних внесків не вирішують фінансових проблем солідарної пенсійної системи без подовження пенсійного віку.
Таким чином, діюча система пенсійного забезпечення вступила у протиріччя з новими реаліями ринкової економіки і водночас стримує реформування системи оплати праці та зростання легальних доходів населення, економічний розвиток загалом.
Зволікання з проведенням пенсійної реформи неминуче призведе або до збільшення розмірів пенсійних внесків, введення додаткових платежів і збільшення навантаження на економіку, або до зменшення пенсій, затримки з їх виплатою. Це остаточно дискредитує діючу систему пенсійного забезпечення, загострить економічну ситуацію і посилить соціальну напругу.
Оскільки в Україні сьогодні наявний вплив як інфляційних чинників, так і демографічних, а крім того, відчувається серйозна нестача інвестиційних ресурсів, можна зробити висновок, що пенсійна система України має включати елементи як солідарної, так і накопичувальної систем. Тому вибір Україною трирівневої моделі як основи для реформування чинної пенсійної системи можна вважати досить зваженим.
4. Основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення в Україні
Усі згадані обставини (про що йшлося в третьому питанні даної курсової роботи) приводять до висновку про невідворотність і нагальність кардинальної „реконструкції” пенсійної системи, застосування якісно нових підходів до її побудови та функціонування. Відмова від пенсійної реформи, зволікання з її проведенням неминуче призведе до загострення соціальних проблем, що робить неможливим для України перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки.
Зрозуміло, що остаточним результатом трансформації пенсійної системи має бути забезпечення належного рівня життя населення похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню.
Реформування пенсійної системи має здійснюватись на системних засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до українських умов, а саме:
ü соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;
ü свободи вибору та підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;
ü економічної обґрунтованості та фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи; сприяння зростанню національних заощаджень;
ü захищеності від політичних ризиків.
Удосконалення пенсійних систем в контексті цивілізаційного розвитку здійснюється практично у всіх країнах світу, а передовсім з високорозвинутими суспільними відносинами.
У світовій практиці дедалі ширше використовують багаторівневу систему пенсійного забезпечення, що має три складові — солідарну (перший рівень), обов'язкову накопичувальну (другий рівень) та добровільну накопичувальну (третій рівень). Поєднання цих складових зберігає соціальні гарантії і забезпечує фінансову стабільність пенсійної системи. Якщо солідарна система у фінансовому плані дуже вразлива до демографічних чинників, то накопичувальна, навпаки. Солідарна складова враховує інтереси малозабезпечених верств населення, накопичувальна - громадян з високим рівнем доходів.
Побудова багаторівневої пенсійної системи для України є найбільш прийнятним варіантом. Тому, враховуючи соціально-економічні та політичні реалії в Україні, Уряд пропонує шлях поступового запровадження багаторівневої пенсійної системи:
І етап - 2001 - 2002 роки: Рівень 1 – реформована солідарна система;
ІІ етап - 2003 - 2004 роки: Рівень 2 – загальнообов‘язкова накопичувальна пенсійна система;
ІІІ етап - 2005 - 2009 роки: Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.
І етап - 2001 - 2002 роки: Суть реформування солідарної системи полягає у збереженні, з одного боку, базових принципів соціальної рівності, однакового для всіх захисту від бідності в похилому віці, а з іншого — у ліквідації соціальних відмінностей, пільг і привілеїв. За таких умов солідарна система буде в змозі забезпечити на старість мінімальний достаток усім, хто працював. Тому, реформа першого рівня (солідарної системи) передбачає:
• Охоплення системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян;
• Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає залежність майбутнього розміру пенсії від величини заробітку та страхового стажу;
• Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій;
• Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;
• Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення. Ведення та обслуговування такої системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.
• перехід з 1 липня 2002 року до обчислення розмірів трудових пенсій на підставі персоніфікованого обліку пенсійного страхування;
• виділення з 1 січня 2002 року з Державного і місцевих бюджетів коштів на інформаційно-організаційне забезпечення пенсійної реформи.
ІІ етап - 2003 - 2004 роки: Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування, що дозволить:
v збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу;
v посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян у сплаті пенсійних внесків;
v зменшити “податковий тиск” на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов’язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
v успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи; створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
v розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи.
Впроваджуватись другий рівень повинен лише після формування необхідних економічних передумов та створення ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.
ІІІ етап - 2005 - 2009 роки: Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Основу такої системи будуть становити недержавні пенсійні фонди, що дозволить громадянам в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. [5]
Цей пакет заходів є основним, але не вичерпним. У процесі його реалізації треба постійно аналізувати досягнуті результати і вносити необхідні корективи.
Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов’язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію, що є принципово важливим та вигідним для них.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
