досліджень. Основні з них такі:
1. Метод семантичної ідентифікації.
Цей метод використав Ш. Баллі для визначення стійкого сполучення. Метод
полягає у виділенні загальної ознаки, що дає змогу (або не дає такої)
замінити зворот певним словом-ідентифікатором (ідентифікатор - це,
передусім, логічний еквівалент, який служить лише засобом опису явища й не
є фактом мови): to be packed like sardines (to be overfilled), to
run around like a headless chicken (to fidget) і т.п.
2. Контекстологічний метод.
Він був опрацьований Н.Н. Амосовою. Вона вважає, що фразеологізми
слід вивчати синхронно, а при виборі методу необхідно виходити зі
специфіки конкретної мови. Ознакою фразеологізму Амосова висуває
контекстуальну взаємодію слів у їх сполученнях у залежності від типу
контексту - змінного, де вказівний мінімум має більшу або меншу кількість
варіацій у межах одного семантичного оточення, чи постійного, під яким
розуміється фіксоване сполучення слів, де варіації компонентів виключені,
або максимально обмежені.
3. Метод оточення
За допомогою цього метода структуру фразеологізму можна визначити як
систему зв\'язків між словосполученням та елементами контекстного оточення,
що із цією фразеологічною одиницею пов\'язані.
4. Метод фразеологічної ідентифікації.
Від методу семантичної ідентифікації він відрізняється тим, що не
прирівнюється до слова, як це робив Ш. Баллі. Теорія еквівалентності
фразеологізму слову замінюється теорією співвіднесеності зі словами. Автор
методу - О.В. Кунін.
Крім цих у літературі розглядаються також методи: варіаційний,
комплексний, фразеологічної аплікації (hare lip), монемний, семантичного
диференціала, машинного перекладу та інші [7:46].
І.2. Термінування мовної одиниці, що є першоелементом фразеології.
Одним зі спірних питань є термінування мовної одиниці, що є першоелементом
фразеології. Серед фразеологічних термінів зустрічаються явища синонімії
та полісемії. Фразеологія, ідіоматика, фраземіка виступають як синоніми в
таких значеннях:
1) сукупність основних одиниць (фразеологізмів, ідіом, фразем) фразеології
даної мови;
2) розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми (ідіоми, фраземи). Разом
із тим, наявність у них двох значень дозволяє характеризувати їх як
полісемантичні одиниці [7:4].
Про наявність синонімії та полісемії в сфері фразеологічної термінології
свідчать певною мірою назви праць: «Словник українських ідіом» Г.М.
Удовиченка, «Теоретичні питання фразеології» М.Ф. Алефіренка, «Устойчивые
фразы в современном русском языке» В.Л. Архангельського, «Основы
английской фразеологии» Н.Н. Амосової, «English Idioms» Логана П. Сміта
/Smith/ [7:4].
Синонімічний ряд на позначення одиниці дослідження фразеології містить
терміни, які мають як родове, так і видове значення. У науковій літературі
співіснують найменування: ідіома, ідіоматичний вислів, стійке
словосполучення, фразеологічне словосполучення, фразеологічний зворот,
неподільне словосполучення, лексикалізоване словосполучення,
автоматизована фраза, стійка фраза та ін. Певні терміни навіть не можна
назвати термінами, настільки вони неточні. Деякі фразеологи захоплюються
створенням нових термінів без достатніх на те підстав, наприклад: графічні
фразеологізми, морфологічні фразеологізми, фразеолоїди і т.п. Подібна
заплутаність термінології, що не має собі рівних у жодному розділі
мовознавства, створює додаткові труднощі на шляху створення фразеології як
лінгвістичної дисципліни [7:4]. На нашу думку, їх незручно вживати в
значенні родового найменування, бо вони або звужують поняття (не всі типи
фразеологічних одиниць можна окреслити назвою “словосполучення”), або
мають у вжитку неоднакове розуміння, як-от “ідіома”. У New Webster\'s
Dictionary, Collins\'s Dictionary знаходимо такі тлумачення цього терміну
[22; 23]:
idiom [idi:em] n 1. the language peculiar to a people, country, class,
community or, more rarely, an individual; 2. the structure of the usual
patterns of expression of a language ; 3 a group of words whose meaning
cannot be predicted from the meanings of the constituent words, as for
example (It was raining) cats and dogs; 4. a writer\'s characteristic use
of words, the wodehouse idiom; 5. a characteristic style in music, art,
etc, the cubist idiom.
Як бачимо, термін багатозначний. Саме ним користуються англійські та
американські мовознавці. Англійський і французький термін “ідіома”
(фр.idiome, англ..idiom) інколи вживається для позначення своєрідних рис
та особливостей тієї чи іншої мови. Використовується він також і як
синонім французького слова idiotisme, що стосується таких широковживаних і
характерних для мови виразів, значення яких не випливає з їх граматичної
конструкції, або зі значення елементів, з яких вони складаються. Слово
idiotisme грецького походження, у французьку мову ввійшло в XVI ст. із
книжної латині. У XVII ст. це слово у вигляді idiotismе було засвоєно й
англійською мовою, але пізніше вийшло з ужитку. Слово idiotism звучить
вульгарно й надто схоже до слова idiot - ідіот, тому воно не прижилось як
лінгвістичний термін. На жаль, іншого слова, яке могло б служити
спеціальним терміном, типу іспанського modismo, в англійській мові нема.
Тому L. Smitt використовує англійське слово idiom у його вузькому
значенні, тобто для “позначення таких особливостей, перш за все
фразеологічних одиниць, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або
правила граматики, або закони логіки [20:10].
Отже, в умовах великої термінологічної дублентності найзручнішим
найменуванням на позначення мовної одиниці, що є першоелементом
фразеології, ми вважаємо термін “фразеологічна одиниця”.
Цим терміном користується багато мовознавців, включаючи О.В. Куніна, І.К.
Білодіда, М.І. Мостового, В.Д. Ужченко та інші.
Наведемо декілька визначень фразеологічної одиниці.
Аналізуючи фразеологічний склад мови, О.В. Кунін дає таке визначення:
“Фразеологічна одиниця - це стійке сполучення лексем із повністю або
частково переосмисленим значенням” [17:8].
Т.І. Арбекова: “Фразеологічна одиниця - це сполучення слів з низьким
показником комбінаторності, який зумовлений структурно-системними
особливостями компонентів (чи одного з них) або особливим характером
відношення словосполучення до дійсності, а також з\'єднанням цих двох
факторів” [4:98].
Фразеологічним одиницям (далі скорочено ФО) притаманні певні особливості.
Н.Н. Амосова вказує на чотири характерні особливості, визначені
У.Дж.Боллом: [2:15]
* ФО не допускає відчутних змін у порядку та складі слів за винятком
граматичних змін (переважно в категорії роду та часу) або тих
випадків, коли існують визначені загальновживані її варіації.
* ФО не можуть формуватись на основі помилкової аналогії (на основі
ідіоми “to be partial to a glass of wine with one\'s lunch”- “полюбляти
хильнути чарку за сніданком” не можна утворити ідіому “to be impartial
to brandy” в значенні “не любити бренді”).
* ФО має раз і на завжди встановлене значення.
* За винятком тих випадків, коли контекст здатен показати зміст ФО, її
зміст переважно не можна вгадати.
Поняття ідіоматичності не є чітко визначеним. Деякі лінгвісти вважають, що
термін ідіоматичність вимагає пояснення [10:77]. Існувала точка зору, що
словосполучення, яке не піддавалось дослівному перекладу, вважалося
ідіоматичним. Звідси випливає, що якщо ідіоматичність розглядати як
основну характерну рису ФО, то одні й ті ж словосполучення англійської
мови можуть вважатись ідіоматичними тими людьми, які розмовляють
українською мовою, і неідіоматичними - тими, чия рідна мова містить
аналогічні словосполучення. Наприклад, на думку мовців української мови,
словосполучення to take tea, to take care, etc належать до фразеології,
оскільки їх український переклад (пити чай, піклуватися) не має
еквівалента дієслову take. А люди, що розмовляють французькою мовою, не
знаходять нічого ідіоматичного в цих словосполученнях, оскільки у
французькій мові існують подібні лексичні одиниці. Такий підхід до
ідіоматичності Гінзбург пропонує назвати інтерлінгвістичним, оскільки він
включає порівняння двох різних мов [10:77].
Термін ідіоматичність розуміють як брак мотивації з точки зору тих, для
кого дана мова є рідною. Оскільки ми маємо на увазі англійську мову, це
означає, до фразеології належать лише ті словосполучення, які вважаються
англійцями немотивованими, наприклад: red tape, to kick the bucket та
подібні. Цей підхід, як наголошено, називають інтралінгвістичним [10:77].
Інакше кажучи, судити про ідіоматичність слід у межах мови, а не поза її
межами.
Переосмислення значення, стійкість складу, раз і назавжди встановлене
значення etc. є характерними особливостями фразеологічних одиниць. Один із
цих факторів - а саме, часткове чи повне переосмислення значень
компонентів ФО є необхідною (хоча й недостатньою ) умовою наявності в них
образності. Саме завдяки цьому фактору можна говорити про образність як
про характерну рису більшості фразеологізмів [13:79].
to go off at half-cock - діяти чи говорити необмірковано; back the
wrong horse - прорахуватися; tell it to the grey horses - розкажи про це
комусь іншому
Створення ефекту образності досягається завдяки використання метафори,
метонімії, порівняння.
white horses (хвилі); to kill two birds with one stone; to change horses
in the midstream; red as a lobster/ as a turkey-cock; to buy a pig in
a poke
Значення багатьох ФО є в якійсь мірі вмотивованими. Послаблення мотивації
