1670-1671 р.під предводительством С.Т.Разіна. Олексій Михайлович помер 30
січня 1676 року у віці 47 років. Він похований в Архангельськом соборі
Кремля.
1.3 Федір Олексійович
(30.05.1661 - 27.04.1682
У 1675 році Олексій Михайлович оголосив свого сина Федора спадкоємцем
престолу. Рік через, 30 січня 1676 року Федір Олексійович став государем
всієї Русі. 18 червня 1676 року він був коронований в Успенському соборі
Московського Кремля. Федір Олексійович був вихованцем знаменитого
богослова, вченого і поета Сімеона Полоцького. Він добре знав латинський,
вільно говорив і читав польською мовою. Федір захоплювався віршуванням і
під керівництвом Сімеона Полоцького переклав на вірші Псалми 132-й і 145-й.
Федір Олексійович за шість років свого царювання не зміг проявити належної
самостійності. Влада при ньому була зосереджена в руках його родичів по
матері бояр Милославських. У 1680 році цар Федір наблизив до себе
постельнічьйого Б.М.Язикова і стольника А.Т.Лихачова, що стали його
радниками в державних справах. У 1682 році на церковному соборі були
засновані нові єпархії і прийняті міри для боротьби з розколом.
Найважливішою подією царювання Федора Олексійовича стало знищення в 1682
році місництва, що давало можливість просування по службі не дуже знатним,
але освіченим і заповзятливим людям. У цей час були створені комісії з
виробітку нової системи податей і "ратної справи". Федір Олексійович видав
указ проти розкоші, у якому для кожного стану встановлювався не тільки
одяг, але і число коней для виїзду. У останні дні правління Федором
Олексійовичем був складений проект про заснування в Москві Слов'яно-греко-
латинської академії і духовного училища на 30 чоловік. В роки правління
Федора Олексійовича продовжувалася війна з Туреччиною і Кримським ханством
за Правобережну Україну. Гетьман Правобережної України Д.Дорошенко, що
боровся на стороні турок, намагався опанувати Лівобережну Україну, але в
1676 році під тиском російсько-української армії він капітулював і
присягнув на вірність Росії. У 1681 році війна з Туреччиною закінчилася
перемир'ям, укладеним у Бахчисараї. Федір Олексійович помер 27 квітня 1682
року у віці 22 років, не зробивши розпорядження щодо престолонаслідства.
Він похований в Архангельськом соборі Московського Кремля.
1.4 Іоанн V Олексійович
(27.08.1666 - 29.01.1696)
Цар Федір Олексійович не лишив заповіту про передачу престолу. Дітей у
Федора Олексійовича не було, і на престол претендували два брати - Іоанн і
Петро Олексийовичи. Іоанн Олексійович був п'ятим сином Олексія Михайловича
і його першої дружини Марії Іллівни Милославської. Царевичу Іоанну
виповнилося до цього часу 16 років, а царевичу Петрові - 10, і по
старшинству престол повинний був би перейти до Іоанна, проте бояре
побоювалися, що слабке здоров'я Іоанна не дозволить йому управляти країною.
Тому царем був проголошений Петро. Прихильники царевича Іоанн - царівна
Софія і родичі першої дружини Олексія Михайловича Милославські протестували
проти такого рішення. Щоб обурити спокій народу, вони заявили, що Іоанн
зрадницьки задушений прихильниками Наришкіних - родичів другої дружини
Олексія Михайловича. Спалахнуло стрілецьке повстання, у результаті якого
партія Наришкіних була розгромлена і царем був проголошений Іоанн
Олексійович, а царівна Софія - правителькою держави при неповнолітньому
Іоаннові. Боярська дума визнала це обрання з тим, щоб з Іоанном
Олексійовичем соцарював його брат Петро Олексійович. 25 червня 1682 року
відбулося вінчання на царство царів Іоанн V і Петра I Олексійович. Для
проведення обряду вінчання була виготовлена друга шапка Мономаха і
подвійний трон. Наришкіни були відсторонені Софією від державних справ і
цариця Наталя Кирилівна із сином Петром усамітнилася в коханим
підмосковному селі царя Олексія - Преображенському. Іоанн V у справах
управління державою не брав участь і перебував "у безперестанній молитві і
твердому пості". Так настало правління царівни Софії Олексіївни (1682-1689
р.). Цар Іоанн Олексійович був тяжко хворий і помер 29 січня 1696 року.
Він похований в Архангельськом соборі Московського Кремля.
1.5 Петро I Олексійович (Великий)
(30.05.1672 - 28.01.1725)
Після смерті царя Федора Олексійовича десятилітній царевич Петро за
пропозицією патріарха Іоакима і на настійну вимогу Наришкіних був
проголошений царем в обхід свого старшого брата царевича Іоанна, але з 23
травня того ж року за вимогою бояр Милославських він був затверджений
3емським собором "другим царем", а Іоанн - "першим". 25 червня 1682 року
царі Іоанн V і Петро I вінчалися на царство. У зв'язку з молодістю царів
правителькою при них стала їхня старша сестра царівна Софія. До 1689 року
Петро cо своєю матір'ю Наталею Кирилівною жив у підмосковному селі
Преображенському, приїжджаючи в Москву тільки на час офіційних церемоній. У
Преображенському царевич займався військовими іграми зі спеціально для
цього сформованими "потішними військами", що стали згодом ядром російської
регулярної армії. У січні 1689 року на настійну вимогу матері Петро I
женився на дочці славетного боярина Євдокії Федорівні Лопухіної. У 1689
році бажаюча єдиновладдя Софія була відсторонена від влади й замкнута в
Новодівочий монастир. До 1694 року уряд Петра I очолювала його матір Наталя
Кирилівна. У 1696 році, після смерті Іоанн V, Петро став єдинодержавним
царем. Характерними чортами Петра були розум, воля, енергія, широта
поглядів, цілеспрямованість, допитливість, велика працездатність. Петро, не
отримавши належної освіти, учився все життя.Водночас Петро був
опришкуватий, жорсткий і безжалісний, особисто брав участь у катуваннях і
стратах. Цар не cчитался c інтересами і життям окремої особистості, не
зупинившись перед смертним вироком навіть власному сину Олексієві. У 1697
році цар спорядив "Велике посольство" у Європу і самий приєднався до нього
під ім'ям Петра Михайлова. У Пруссії цар навчався артилерійській справі й
одержав атестат вогнепального майстра. Вивчати кораблебудування Петро
направився в Голландію й в Амстердамі поступив робочим на Ост-Індську верф.
Під час перебування в Європі Петро оглядав фабрики, бібліотеки, слухав
лекції в університетах.У 1698 році цар спішно повернувся в Росію, тому що
була отримана звістка про нову змову Софії і повстанні стрільців. Під час
свого царювання Петро I провів значні реформи, спрямовані на подолання
відставання Росії від передових країн Заходу. У результаті реформ
державного апарата місце Боярської думи зайняв Сенат, заснований у 1711
році для управління всіма справами у випадку від'їзду государя. Колегії, що
відали господарським життям Росії й організовані по шведському зразку
замість складного і неповороткого апарата наказів, були підпорядковані
Сенату. Справи в колегіях вирішувалися більшістю голосів. У 1721 році Петро
затвердив Духовний регламент, що цілком підпорядкував церкву державі.
Патріаршество було скасовано, а для управління церквою заснований Святійший
Синод. Велике значення мала адміністративна реформа, що розділила всю Росію
на 8 (а потім на 10) губерній на чолі з губернаторами "щоб краще
придивлятися про грошові збори і всякі справи"1. 16 травня 1703 року на
однім з островів в устя Неви по розпорядженню Петра I почали будівництво
Петропавловської фортеці. Фортеця стала початком нового міста, названого
Петром на честь свого святого патрона Санкт-Петербургом. У 1712 році
Петербург став столицею Російської держави. Перетворення Петра I
торкнулися всіх сфер громадського життя: Указ про єдиноспадкування закріпив
дворянську власність на землю, у Табелі про ранги був установлений порядок
чиновиробництва військових і цивільних службовців не по знатності, а по
особистих спроможностях і заслугам. Необхідний для активної зовнішньої і
внутрішньої політика ріст державного бюджету призвів до корінної реформи
всієї податкової системи - уведенню подушної податі, що підсилила кріпосну
залежність селян від поміщиків. Подушна подать була тяжче тих повинностей,
що відбували на користь пана кріпака. На погіршення свого положення народ
відповів посилившимся опором: почастішали побіжи кріпаків, розгроми
панських маєтків, збройні виступи. Астраханське повстання 1705-1706 р. і
повстання під проводом Булавіна були жорстоко придушені урядовими
військами. Петро I створив регулярну російську армію і флот. Основою ладу
збройних сил явилася рекрутська повинність, введена у 1705 році, і
обов'язкова військова служба дворян, що одержували офіцерський чин після
закінчення військової школи або служби рядовими. Організацію, озброєння,
тактику, права й обов'язки всіх чинів визначали Військовий статут (1716
р.), Морський статут (1720 р.) і Морський регламент (1722 р.), у розробці
яких брав участь і Петро. Разом із формуванням армії на Азовському і
Балтійському морях будувався військово-морський флот. Після початку
Північної війни будівництво азовського флоту було припинено, а в результаті
невдалого Прутського походу Росія загубила й Азов з узбережжям. Будівництво
флоту продовжувалося на Балтійському море. У 1708 році був спущений на воду
перший корабель, а через 20 років російський флот на Балтійському море був
самим потужним: 32 лінійних корабля, 16 фрегатів, 85 галер і багато
різноманітних дрібних судів. Глибокі реформи були проведені Петром I в
області культури і просвітництва: з'явилася світська література, були
відкриті медико-хірургічна, інженерні й артилерійські школи, Морська
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
