На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.
На данний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий в щільнонаселених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.
Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у світі розташовуються
нерівномірно. Для більш об’єктивного висвітлення світового туристичного
потенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їх за
такими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна ти
Південна Америка, Австралія та Океанія.
Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.
Позитивні якості:
* вигідне економічно
-географічне розташування;
* високий рівень економічного розвитку;
* зростаюча урбанізація;
* зручні транспортні зв’язки з іншими країнами;
* розвинена рекреаційна інфраструктура.
В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.
До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:
> приморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія,
Франція, Хорватія, Монако та інші);
> країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія,
Австрія).
Ще одна причина популярності європейського регіону – це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з’їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму.
Азія. Останнім часом цей регіон набирає все більшої популярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.
Основні фактори які сприяють розвитку: o сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа); o найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням; o територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації; o різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина; o розміщення в межах території важливих центрів паломництва; o велика різноманітність етнічного складу (екзотика).
Негативні фактори розвитку рекреації:
. непридатність значної частини територій (пустелі, скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму;
. невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів;
. слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн.
Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи
(Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія,
Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З
країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під час паломництва
в Мекку та Медіну.
Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.
Привабливість африканського регіону заключається в:
1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;
2. чудові піщані пляжі;
3. унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);
4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан).
Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:
. низькій рівень економічного розвитку;
. слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);
. природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);
. нестабільне політичне положення в деяких країнах.
Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.
Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі
високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне
економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним,
Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих
морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику
територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та
людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури,
включаючи всі види транспортних комунікацій.
Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни
Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже
мале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний
бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають
негативний вплив: o віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія); o слабо розвинуті транспортні комунікації; o недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки; o низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону; o відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.
Основним видом транспорту, який використовується для перевезення
туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.
Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.
Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, із європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.
Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьому регіоні.
За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів
збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, а
точніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибуткову
діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце
(після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На
Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатного
населення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини або
бананів.
У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів.
Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, коли
в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Це
по-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі в
загальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкі
можливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точніше
міжнародного туризму.
1.3 Практика ціноутворення в туризмі
Ціноутворення в туризмі – це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки майбутнього попиту (7, с.140(.
Політика ціноутворення в туризмі визначається різними факторами, тому перелік методів, що використовуються є дуже великім. Але я б хотіла зупинитися на тих методах, які частіше всього використовуються не тільки в вітчизняній практиці, а лей і на міжнародному рівні.
Витрати-плюс. Це метод ціноутворення, суть якого полягає в додаванні на витрати деякого відсотка з метою отримання прибутку після покриття витрат на створення продукту і його представлення на ринку. Цей метод відносно легкий, але має недоліки, особливо в сфері готельного бізнесу з-за високих постійних витрат. Цей метод не враховує попит, а також ціни, які пропонують на ринку конкуренти.
Норма рентабельності. Цей метод пов’язаний з фінансовим аналізом і визначає наскільки туристична фірма діє для повернення вкладених інвестицій. На відміну від попереднього методу, якій базувався на витратах бізнесу, це метод керується рівнем прибутку, який генерується капіталом, що інвестували. Але в той же час він не враховує деякі фактори, яки впливають на ціноутворення, наприклад, об’єм продажу.
Зворотне ціноутворення. Метод, заснований на ринковій ціні товару та запланованому прибутку. За допомогою цього методу компанії намагаються досягти прибуток, за рахунок зниження витратних компонентів продукту, одночасно регулюючі якість і різноманітність послуг. Але для того щоб не втрати клієнтів, компанії зазвичай проводять ретельні дослідження потреб туристів, приймаючи в увагу конкуренцію на ринку.
Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод називається також гнучким ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміну цін в залежності від часу, місця, виду продукції або об’єму продаж. Туристичні фірми практикують сегментацію ринку і пропонують різні ціни для різних сегментів в залежності від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад, студентам і людям похилого віку пропонуються знижки на проживання або транспорт.
Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коли вартість однакових номерів є різною в залежності від виду з вікна.
